Постанова

від 16.12.2008 по справі 44/253

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

44/253

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 16.12.2008                                                                                           № 44/253

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Кондес  Л.О.

 суддів:            Куровського  С.В.

          Михальської  Ю.Б.

 при секретарі:           Гаращенко Т.М.

 За участю представників:

 Від позивача: Годун Г.В. (дов. б/н від 10.01.2008)

Від відповідача: не з'явився

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватне підприємство "Абріс Графікс"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 20.10.2008

 у справі № 44/253 (Чеберяк П.П.)

 за позовом                               Приватне підприємство "Хімтон"

 до                                                   Приватне підприємство "Абріс Графікс"

 про                                                   стягнення 131921,21 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду м.Києва від 20.10.2008 у справі №44/253 задоволено позов: стягнуто з Приватного підприємства „Абріс Графікс” на користь Приватного підприємства „Хітон” 116024,00 грн. основного боргу, 1 159,05 грн. - 3% річних та судові витрати.

Не погоджуючись з винесеним рішенням, Приватне підприємство „Абріс графікс” звернулося з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м.Києва від 20.10.2008 у справі №44/253 та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неповне з'ясування обставин справи.

Скаржник наголошує на тому, що суд першої інстанції не дослідив ту обставину, що відповідачем не отримувалась претензія позивача №721 від 05.06.2008.

.

Також, в апеляційній скарзі присутнє посилання відповідача, на те, що місцевим господарським судом не надано належної оцінки документам, які були надані позивачем.

Ухвалою від 19.11.2008 розгляд апеляційної скарги було призначено на 16.12.2008.

В судове засідання 16.12.2008 з'явився представник позивача та заперечив проти доводів, які викладені в апеляційній скарзі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився про причини неявки суду не повідомив, враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу (а.с. 68-69) про час та місце судового засідання по розгляду апеляційної скарги, явка представників сторін у засідання суду апеляційної інстанції не була визнана обов'язковою, судова колегія вважає можливим здійснити перевірку рішення Господарського суду м.Києва за наявними у справі матеріалами без представника відповідача.   

Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представника позивача, судова колегія встановила наступне:

До Господарського суду міста Києва звернулося з позовною заявою ПП „Хімтон” про стягнення з ПП „Абріс графікс” 131 488, 00 грн.  боргу та 473, 21 грн. - 3% річних.

Позивач мотивує свої позовні вимоги тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання та неоплатив продукцію за накладними, відповідно до яких ПП „Хімтон” здійснило поставку продукції ПП „Абріс графікс”.

Представником позивача було  подано заяву про уточнення позовних вимог, в якій він зменшує розмір позовних вимог та просить суд першої інстанції стягнути з відповідача 116 024 грн. основного боргу та 1 159, 05 грн. - 3% річних, в зв'язку з частковим погашенням відповідачем суми основного боргу.

Відповідач у відзиві на позовну заяву позовні вимоги не визнає та просить суд першої інстанції відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що ним не була одержана претензія позивача №721 від 05.06.2008.

Судова колегія повністю підтримує позицію суду першої інстанції про задоволення позовних вимог з наступних підстав:

Між Приватним підприємством „Хітон” (продавць) та Приватним підприємством „Абріс графікс” (покупць) існувала усна домовленість, відповідно до якої продавець зобов'язався поставити хімічну сировину в асортименті на загальну суму 131 448,00 грн., а покупець зобов'язався отримати та оплатити поставлену продукцію на загальну суму 131 448, 00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання даної домовленості поставив відповідачу товар згідно видаткових накладних: №28965 від 20.03.2008р., № 29043 від 25.03.2008р., №29237 від 02.04.2008р., № 29355 від 07.04.2008р., № 29451 від 11.04.2008р., № 29612 від 18.04.2008р., № 29778 від 24.04.2008р., № 29961 від 07.05.2008р., № 30264 від 20.05.2008р., який був отриманий повноважним представником відповідача Кондратенко В.И., згідно довіреностей серії : НБГ № 161487 від 20.03.2008р.НБГ № 161491 від 24.03.2008р., ЯОФ № 925754 від 01.04.2008р., ЯОФ № 925759 від 07.04.2008р., ЯОФ № 925769 від 10.04.2008р., ЯОФ №925776 від 18.04.2008р., ЯОФ № 925784 від 24.04.2008р., ЯОФ № 925794 від 07.05.2008р., ЯОФ № 925807 від 20.05.2008р.

Позивачем, зважаючи на зазначене, було виставлено відповідачу наступні рахунки - фактури для оплати поставленого товару: № 29237 від 01.04.2008р. на суму 17 280, 00 грн.; № 29043 від 24.03.2008р. на суму 16 320, 00 грн.; № 29451 від 10.04.2008р. на суму 17280, 00 грн.; № 28355 від 07.04.2008р. на суму 8640, 00 грн.; № 30264 від 20.05.2008р. на суму 17304, 00 грн.; № 29961 від 07.05.2008р. на суму 17 280, 00 грн.; № 29778 від 24.04.2008р. на суму 17280, 00 грн.; № 29612 від 18.04.2008р. на суму 8640, 00 грн. із зазначенням на кожному рахунку – фактурі строку оплати товару.

Оплата за видатковими накладними мала була бути проведена на умовах відстрочки платежу. Однак, відповідач за отриманий товар з позивачем не розрахувався в повному обсязі.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі – ГК України) передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання виникають, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Як передбачено ст. 11 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Частина 1 ст. 202 ЦК України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Тобто, зважаючи на вищезазначені норми чинного законодавства, між сторонами виник правочин, а саме, позивачем було передано, а відповідачем прийнято товар, і, одже, відповідач взяв на себе обов'язок розрахуватись за нього.

Відповідно до ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Усно можуть вчинятися право чини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком право чинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, а також провочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. (ст. 206 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Таким чином, між позивачем та відповідачем був укладений договір у спрощеній формі шляхом прийняття до виконання замовлення відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В матеріалах справи міститься претензія позивача №721 від 05.06.2008р., яка є вимогою до відповідача здійснити оплату поставленого товару протягом трьох днів з дня отримання претензії і була отримана відповідачем 09.06.2008р., що підтверджено повідомленням про вручення поштового рекомендованого відправлення. Відповідач на зазначену претензію відповіді  не  надав.

Згідно пунктів 1 та 2 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею   629   ЦК   України   передбачено,   що  договір   є обов'язковим для виконання сторонами.

В зв'язку з вищезазначеним, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 116 024 грн. основного боргу, слід визнати обгрунтованими та такими, що доведені матеріалами справи.

Приписами ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення.

В зв'язку з зазаченим, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 1 159, 05 грн. є правомірні.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок доказування, відповідно до приписів статті 33 ГПК України, розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні обставини як на підставу своїх вимог та заперечень. Це стосується і відповідача, який мав довести з посиланням на конкретні докази, що ним було виконано зобов'язання в повному обсязі та вчасно.

Судова колегія критично оцінює доводи викладені в апеляційній скарзі, оскільки відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 17.08.2002 №1155 „Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку” рекомендоване поштове відправлення - поштове відправлення (лист, поштова картка, бандероль, секограма, дрібний пакет, мішок „М”), що приймається для пересилання без зазначення суми оголошеної цінності вкладення з видачею відправникові розрахункового документа про прийняття і доставляється (вручається) адресатові (одержувачу) під розписку.

Позивачем було відправлено відповідачу претензію №721 від 05.06.08р. саме рекомендованим листом (без опису, не цінним), оскільки приписами Господарського процесуального кодексу України не передбачено здійснювати відправлення претензій цінними листами з описом. При надсиланні листів рекомендованими листами представники поштового зв'язку з'ясовують не тільки вказану в документах поштову адресу, але й найменування організації, на ім'я якої направлено лист.

В зв'язку з вищезазначеним, твердження відповідача про те, що строки оплати не встановлено і майнові права позивача не порушено, є голослівним, а посилання на те, що претензія № 721 від 05.06.08 не була направлена належним чином - є не доведеним.

Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду м.Києва від 20.10.2008 у справі №44/253 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування або зміни не вбачається. Апеляційна скарга є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.

          Керуючись ст.ст. 99,101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

           1. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2008 у справі №44/253 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства „Абріс графікс” – без задоволення.

          2. Матеріали справи № 44/253 повернути до Господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Кондес  Л.О.

 Судді                                                                                          Куровський  С.В

                                                                                          Михальська  Ю.Б.