Постанова

від 19.02.2009 по справі 6/483

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

6/483

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 19.02.2009                                                                                           № 6/483

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Отрюха  Б.В.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача: Кузнєцова О.Ю. – юрист, Трісач С.М. – голова правління

від відповідача  1: Волошин юк О.М. – юрист

від відповідач 2: Кузьменкова Ю.М. - юрист

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київська міська рада

 на рішення Господарського суду м.Києва від 01.12.2008

 у справі № 6/483  

 за позовом                               Дніпровське районне відділення Спілки ветеранів Афганістану м. Києва

 до                                                   Київська міська рада

                                                  Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

 третя особа позивача             

 третя особа відповідача            

 про                                                   визнання права власності та зобов"язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

  Рішенням Господарського суду м. Києва від 01.12.2008р. по справі № 6/483 позовні вимоги задоволено повністю, визнано за Дніпровським районним відділенням Спілки ветеранів Афганістану міста Києва право вланості на земельну ділянку, що розташована за адресою: м.Київ, перетин проспекту Генерала Ватутіна та вул.. Братиславської у Дніпровському районі м.Києва, загальною площею 0,3033 та кадастровий номер 8000000000:66:014:0003; зобов»язано Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) оформити та видати позивачу держаний акт на право власності вищезазначеної земельної ділянки та провести його державну реєстрацію протягом десяти днів з моменту набрання рішенням суду законної сили.

     Київська міська рада не погоджуючись з прийнятим рішенням, звернулась з апеляційною скаргою, просить рішення скасувати, оскільки вважає, що  прийняте рішення не відповідає  обставинам справи та нормам матеріального права.

     В обґрунтування апеляційної скарги позивач-1 посилається на те, що ним не здійснено жодних протиправних дій щодо позивача та не порушено його законних прав та інтересів. Необхідним документом, що посвідчує право власності на земельну ділянку, є зареєстрований державний акт, який у позивача відсутній. Оформлення державного акту здійснюється погоджено Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації та відповідними підрозділами Центру державного земельного кадастру при Держкомземі України. Таким чином відповідач-1 вважає, що вимоги позивача на адресу Київської міської ради щодо видачі та державної реєстрації державного акта на право власності на землю є необґрунтованими.

      Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія встановила  наступне.          

Відповідно до ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

      Відповідно до ч. 5 ст.16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

      Відповідно до частини 1 статті 82 Земельного кодексу України юридичні особи можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності у разі придбання їх за договором купівлі-продажу. Продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності юридичним особам, які мають право на набуття земельних ділянок у власність згідно зі статтею 127 Земельного кодексу України, в межах наданих повноважень здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

31.12.2003р. між позивачем (орендарем) та відповідачем-1 (орендодавцем) було укладено договір оренди земельної ділянки, який зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 66-6-00126.

Відповідно до умов укладеного договору та на підставі пункту 1 рішення Київської міської ради № 245-1/405 від 30.01.2003 р. позивачу було надано за плату у володіння і користування на 1 (один) рік земельна ділянка, що розташована за адресою: м. Київ, перетин проспекту Генерала Ватутіна та вул. Братиславської у Дніпровському районі м. Києва, у межах, які перенесені в натуру (на місцевість) загальною площею 0,3033 га (кадастровий номер 8000000000:66:014:0003) для будівництва, експлуатації та обслуговування автозаправного комплексу.

       21.12.2004р. між позивачем (покупцем) та відповідачем-1 (продавцем) було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим № 1194, який було укладено на підставі рішення Київської міської ради № 276/1486 від 27.05.2004 р. (далі - Договір).

Згідно з п. 1.1 договору купівлі-продажу відповідач-1 на підставі рішення Київської міської ради № 276/1486 від 27.05.2004 р. продав, а позивач купив земельну ділянку (кадастровий номер 8000000000:66:014:0003) площею 0,3033 га на перетині проспекту Генерала Ватутіна та вул. Братиславської у Дніпровському районі міста Києва у межах, які перенесені в натуру (на місцевість) і зазначені у технічній документації земельної ділянки (далі - земельна ділянка).

Відповідно до п. 1.2 укладеного договору земельна ділянка продається для будівництва, експлуатації та обслуговування автозаправного комплексу.

Пунктом 2.1 договору сторонами визначено ціну продажу земельної ділянки (без урахування податку на додану вартість), яка  становить 1577495 грн. В рахунок цієї суми позивачем було сплачено на користь відповідача-2 аванс в розмірі 474000 грн.

Відповідно до  п. 2.2 договору решта вартості земельної ділянки в сумі 1103495 грн. має бути сплачена позивачем впродовж 10 банківських днів від дня нотаріального посвідчення договору.

Сторонами передбачено, що у випадку прострочення позивачем виконання зобов'язань, встановлених умовами розділу 2 договору купівлі-продажу, за кожен день прострочення платежу позивач сплачує пеню у розмірі 0,5 відсотка від суми простроченого платежу (п.4.2. договору)

Відповідно до п. 6.1 договору право власності переходить до позивача після повної сплати вартості даної земельної ділянки відповідно до розділу 2 договору, пені за прострочення платежів (при наявності такої пені) та одержання акту на право власності на землю.

       28.12.2006 р. між сторонами на підставі рішення Київської міської ради № 852/3427 від 19.06.2005 було укладено договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим № 805, яким було внесено зміни до п.2.1, п. 2.2. договору купівлі-продажу  земельної ділянки від 21.12.2004р. Пункт 2.2 був змінний наступним чином: «решта вартості земельної ділянки в сумі 1072495 грн. має бути сплачена позивачем до 25 липня 2007 року рівними частками до двадцять п'ятого числа кожного місяця». Сторонами не встановлено, які саме рівні частки має сплачувати позивач.

       Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 657 Цивільного кодексу України встановлює, що договір купівлі-продажу житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку виникає після одержання її власником документа, що посвідчує право власності та його державної реєстрації.

Відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України, п. 1.4 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах № 43 від 04.05.1999 р., державний акт на право власності на земельну ділянку є документом, що посвідчує право власності на земельну ділянку та видається на підставі рішення Кабінету Міністрів України, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських, міської, селищної, сільської ради, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій.

25.12.2006 р. позивач отримав свідоцтво про право власності на автозаправний комплекс площею 294,20 кв. м., видане Головним управлінням комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 1726-В. Автозаправний комплекс розташований за адресою: м. Київ, проспект Генерала Ватутіна, 32, літ А, Дніпровський район та знаходиться на земельній ділянці за адресою: м. Київ, перетин проспекту Генерала Ватутіна та вул. Братиславської у Дніпровському районі м. Києва загальною площею 0,3033 га (кадастровий номер.

       Як вбачається з матеріалів справи позивач виконав свої зобов'язання за договором купівлі-продажу  повністю, сплатив  вартість земельної ділянки в розмірі 1577495 грн., остання сума була внесена позивачем 17.07.2007 р., що підтверджується платіжними дорученнями.

       Відповідно до п.5.2. рішення Київської міської ради № 276/1486 від 27.05.2004р. після повної сплати вартості земельної ділянки позивачем, відповідач-1 зобов»язаний оформити та видати в установленому порядку державний акт на право власності на земельну ділянку.

        Відповідно до ч. 7 ст. 128 Земельного кодексу України, п. 4 Закону України «Про приватизацію державного майна» № 2163 від 04.03.1992 р., п. 11 Указу Президента України «Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення» № 32/99 від 19.01.1999 р., пунктів 2.8, 2.9 додатку до рішення Київської міської ради № 304/1738 від 14.03.2002 р. «Тимчасовий порядок продажу земельних ділянок в м. Києві» договір купівлі-продажу земельної ділянки підлягає нотаріальному посвідченню, а підставою для виготовлення та видачі державного акта та його державної реєстрації є документ про оплату за земельну ділянку, яка проводиться згідно з умовами договору купівлі-продажу, укладеного на підставі рішень органів державної виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування.

      Позивач надіслав на адресу відповідачів листи № 10/10 від 03.10.2008р. з проханням здійснити всі необхідні дії для оформлення та видачі державного акта на право власності на земельну ділянку, що знаходиться на земельній ділянці за адресою: м. Київ, перетин проспекту Генерала Ватутіна та вул. Братиславської у Дніпровському районі м. Києва загальною площею 0,3033 га ( кадастровий номер 8000000000:66:014:0003) та провести його державну реєстрацію, але відповідь на звернення не отримав, у зв»язку з чим був змушений звернутись до суду за захистом своїх інтересів.

      Згідно зі ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать реєстрація суб'єктів права власності на землю; видача документів, що посвідчують право власності і право користування землею.

      Відповідно до Положення про Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), що затверджене рішенням Київської міської ради № 182/342 від 19.12.2002 р., дане управління організовує видачу державних актів на право власності на землю і право користування землею, оформлення та видачу договорів оренди земельних ділянок та здійснює їх реєстрацію.

      Відповідно до п. 6 рішення Київської міської ради № 433/593 від 29.05.2003 р. «Про забезпечення ефективного землекористування в місті Києві» відповідачу-2 доручено у повному обсязі здійснювати підготовку документів, що посвідчують право власності та право користування, відповідно до пункту «з» статті 9 та пункту «є» ст. 184 Земельного кодексу України.

       Частиною 3 ст. 125 Земельного кодексу України встановлено, що приступати до використання земельної ділянки можливо лише після встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації.

        Таким чином позивач не може надалі на законних підставах використовувати земельну ділянку, що порушує його право власності на земельну ділянку.

        Статтею 392 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, зокрема, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Посилання відповідачів на те, що позивачу було нараховано пеню в розмірі 3633664,71 грн., що унеможливлює оформлення та видачу державного акту на землю, колегія не приймається до уваги, виходячи з наступного.

Сплата неустойки є одним з видів правових наслідків, які встановлюються договором чи законом для боржника у випадку порушення ним зобов'язань перед кредитором відповідно до ст. 611 ЦК України.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума чи інше майно, яке боржник повинен передати кредитору у випадку порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України). Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Пенею є неустойка, що обчислюється в процентах від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України). За своєю правовою природою пеня не є зобов'язанням, а є заходом відповідальності боржника перед кредитором за невиконання чи неналежне виконання боржником зобов'язання перед кредитором, одним з видів забезпечення належного виконання боржником такого зобов'язання. Кредитор набуває право на витребування та стягнення з боржника даної грошової суми в момент допущення боржником невиконання чи неналежного виконання ним зобов'язання перед кредитором.

Враховуючи вищевикладене, колегія погоджується з висновком місцевого суду, що пеня не є безпосереднім зобов'язанням у розумінні ст. 509 Цивільного кодексу України чи дією, що становить зміст зобов'язання у розумінні ст. 202 Цивільного кодексу України та не може бути підставою для виникнення в іншої сторони будь-яких кореспондуючих прав та обов'язків, зокрема, підставою для здійснення органом місцевого самоврядування дій, які є необхідними для передачі цим органом земельної ділянки в приватну власність.

Відповідно, обов'язок боржника здійснити на користь кредитора сплату пені як захід відповідальності за неналежне виконання зобов'язання не може бути підставою виникнення чи зміни цивільних прав чи зобов'язань відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, зокрема, їх зміни шляхом встановлення нового строку їх виконання.

Необхідною та достатньою підставою для отримання особою державного акту на підтвердження права власності на земельну ділянку є виконання нею зобов'язання перед органом місцевого самоврядування з оплати певної суми грошових коштів за придбане право власності. При цьому боржник не звільняється від обов'язку платити пеню.

 Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

 Відповідач 1 не надав суду  доказів, які б свідчили про необґрунтованість вимог позивача щодо видачі та реєстрації державного акта на право власності на земельну ділянку,  що розташована за адресою: м.Київ, перетин проспекту Генерала Ватутіна та вул.. Братиславської у Дніпровському районі м.Києва, загальною площею 0,3033 та кадастровий номер 8000000000:66:014:0003.

          Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення  Господарського суду м.Києва відповідає обставинам справи і чинному  законодавству, а отже підстав для  його  скасування або зміни не вбачається, в зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

            Керуючись ст. 101, 103, 105  ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 Апеляційну скаргу Київської міської ради на рішення Господарського суду м.Києва від 01.12.08р. № 6/483 залишити без задоволення.

     Рішення Господарського суду м. Києва від 01.12.2008 р. по справі № 6/483   залишити без змін.

     Матеріали справи  № 6/483 повернути Господарському суду м. Києва.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді