Ухвала

від 04.09.2013 по справі 815/1413/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2013 р.Справа № 815/1413/13-а

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Стефанов С. О.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Лук'янчук О.В.

суддів - Зуєвої Л.Є.,

- Шевчук О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 березня 2013 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Компанії "Жар-птиця Транспорт" до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

ТОВ Компанії "Жар-птиця Транспорт" звернулось до суду з позовом до ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС про скасування податкового повідомлення-рішення:

- №00000152250 від 16 січня 2013 року, яким позивачу завищено від'ємне значення суми податку на додану вартість у розмірі 35 121 грн. за порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198 ПК України;

- №0000162250 від 16 січня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 404 703 грн. за порушення п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 ПК України;

- №0000172250 від 16 січня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання у розмірі 301 780 грн. за порушення п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст. 198 ПК України.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував, що спірні податкові повідомлення-рішення є наслідком протиправної оцінки податковим органом господарських відносин з його контрагентами, у зв'язку з чим підлягають скасуванню.

Відповідач позов не визнав, вказуючи, що в ході перевірки з боку позивача були встановлені порушення, які знайшли своє відображення в акті перевірки, що підтверджується фактичними обставинами, а тому оскаржувані рішення є законними.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 22 березня 2013 року адміністративний позов ТОВ Компанії "Жар-птиця Транспорт" до ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС про скасування податкових повідомлень-рішень задоволений.

Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС від 16 січня 2013 року №00000152250, №0000172250 та №0000162250.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ Компанії "Жар-птиця Транспорт" сплачений судовий збір у розмірі 2 294 грн.

В апеляційній скарзі ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки судом першої інстанції не було досліджено обставини справи, що мають значення для справи, наслідком чого стало постановлення необґрунтованого та неправомірного рішення суду.

В судове засідання апеляційної інстанції сторони не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції встановив, що у період з 10 грудня 2012 року по 21 грудня 2012 року проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ Компанії "Жар-птиця Транспорт", за результатами якої був складений акт перевірки №8027/22-5 від 28 грудня 2012 року "Про результати проведення позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ "Жар-птиця Транспорт" щодо документального підтвердження господарських відносин із: ТОВ "Промелектро-75" та ТОВ "Дормашавто", їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01 січня 2009 року по 10 грудня 2012 року", відповідно до висновку якого перевіркою, встановлено порушення позивачем вимог п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого завищено податковий кредит з ПДВ на загальну суму 276 517 грн., внаслідок чого занижено суму ПДВ до сплати на загальну суму 276 517 грн.; в порушення п.138.2 ст. 138 та п.п.139.1.9 ст. 139 ПК України позивачем безпідставно в деклараціях з податку на прибуток за період: ІІ півріччя 2010 року та 1-4 квартали 2011 року включено до складу валових витрат суми витрат на загальну суму 1 395 288,5 грн., чим занижено податок на прибуток на загальну суму 330 270,50 грн.

На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем було прийняті податкові повідомлення-рішення від 16 січня2013 року №0000152250, яким позивачу зменшено від'ємне значення суми податку на додану вартість у розмірі 35 121 грн., №0000172250, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 301 718 грн. та №0000162250, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 404 703 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем в порядку ст. 56 ПК України до ДПС в Одеській області.

За результатами розгляду первинної скарги ДПС в Одеській області було винесено рішення №372/10/10-2007 від 14 лютого 2013 року, яким податкове повідомлення-рішення №0000152250 від 16 січня 2013 року залишено без змін, а первинну скаргу в цій частині - без задоволення; податкове повідомлення-рішення №0000172250 від 16 січня 2013 року частково скасовано в частині застосованих штрафних фінансових санкцій з ПДВ у розмірі 10 573 грн. та в цій частині скарга задоволена, а в іншій частині вказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а первинна скарга без задоволення; податкове повідомлення-рішення №0000162250 від 16 січня 2013 року частково скасовано в частині застосованих штрафних фінансових санкцій з податку на прибуток в розмірі 44 206 грн. та в цій частині скарга задоволена, а в іншій частині вказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а первинна скарга без задоволення.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що первинні документи свідчать про реальність господарських операцій позивача з ТОВ "Промелектро-75" та ТОВ "Дормашавто" на виконання яких вони складені та є такими, що відповідають сутності та несуть доказовість відносно змісту здійснених операцій, у зв'язку з чим вимоги щодо скасування податкових повідомлень-рішень підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з цими висновками суду першої інстанції та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до п.138.2. ст. 138 ПК України - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку(п.139.1 ст. 139).

Відповідно до ст. 198 ПК України - право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (п.198.1 ст. 198).

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст. 198).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п.198.3 ст. 198).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.1 1 ст. 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до Закону (п.198.6 ст. 198)

Таким чином, правомірність формування платником податку податкового кредиту і, відповідно, розрахунку суми бюджетного відшкодування надмірно сплаченого ПДВ визначається фактичним проведенням операцій (з придбання товару для використання у власній господарській діяльності) платником податку зі своїми безпосередніми контрагентами, які оформлені належними документами, що було вірно встановлено судом першої інстанції.

Колегія суддів акцентує увагу на тому, що якщо навіть безпосередній контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені Законом умови отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту і, тому, суперечні цьому висновку доводи апелянта є необґрунтованими.

Основною господарською діяльністю підприємства є, зокрема, організація перевезення пасажирів та вантажний автомобільний транспорт.

З матеріалів справи вбачається, що у перевіряємий період, між ТОВ Компанії "Жар-птиця Транспорт" та ТОВ "Дормашавто" було укладено договір №0105-10 від 27 травня 2010 року щодо сумісної організації перевезення вантажу в контейнерах по території України та країн СНГ та договір з ТОВ "Промелектро-75" №0311-11 від 25 листопада 2011 року щодо надання транспортно-експедиторського обслуговування вантажів.

Фактичне здійснення господарських операцій позивача зі своїми безпосередніми контрагентами підтверджена належним чином, а саме рахунками-фактурами, актами здачі-прийняття робіт, товарно-транспортними накладними, податковими накладними та банківськими виписками.

Наведені документи містять необхідну для цілей оподаткування інформацію щодо змісту спірних операцій та мають усі необхідні реквізити первинних документів, що дозволяють ідентифікувати учасників цих операцій та встановити факт надання послуг.

Доводи податкового органу щодо нікчемності вчинених позивачем господарських зобов'язань є необґрунтованими, оскільки для цього необхідно встановити наявність у платника податку при вчинення таких зобов'язань мети, суперечної інтересам держави і суспільства. Про наявність такої мети у платника податку не можуть свідчити лише факти певних порушень правил ведення господарської діяльності.

Водночас, судом першої інстанції були досліджені наявні первинні документи та встановлено реальність господарських операцій із вказаними контрагентами та дотримання позивачем спеціальних вимог законодавства щодо документального підтвердження сум податкового кредиту.

Крім того, чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

На підставі викладеного, суд першої інстанції, з врахуванням встановлених обставин справи, дійшов правильного висновку про те, що позивачем підтверджено факт реальності спірних операцій з його контрагентом та правомірність формування позивачем валових витрат з податку на прибуток та податкового кредиту.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що спірні податкові повідомлення-рішення №00000152250, №0000172250 та №0000162250 є такими, що не ґрунтується на нормах закону, а тому вони підлягають скасуванню.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби залишити без задоволення, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 березня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуюча суддя:

Суддя:

Суддя: