Ухвала

від 19.05.2014 по справі 815/1413/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2014 року м. Київ К/800/48145/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Блажівської Н.Є.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області

на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2013

та постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22.03.2013

у справі № 815/1413/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Компанії «Жар-птиця Транспорт»

до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія «Жар-птиця Транспорт» звернулось до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби, правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області, від 16.01.2013 № 0000152250, № 0000162250, № 0000172250.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 22.03.2013, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2013, позов задоволено; визнано протиправними та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Жар-птиця Транспорт» щодо документального підтвердження господарських відносин із: ТОВ «Промелектро-75» та ТОВ «Дормашавто», їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.01.2009 по 10.12.2012, складено акт № 8027/22-5 від 28.12.2012, в якому зафіксовані порушення: п. п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит з ПДВ на загальну суму 276 517 грн. та занижено суму ПДВ в розмірі 276 517 грн.; п. 138.2 ст. 138 та пп. 139.1.9 ст. 139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 330 270,50 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки, 16.01.2013 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000152250 про зменшення суми від'ємного значення з податку на додану вартість у розмірі 35 121 грн.;

- № 0000162250 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 404 703 грн., в т.ч.: 330 270 грн. основного платежу та 74 433 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0000172250 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 301 718 грн., в т.ч.: 241 369 грн. основного платежу та 60 349 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Матеріалами справи встановлено, що 27.05.2010 між ТОВ «Жар-птиця Транспорт» та ТОВ «Дормашавто» було укладено договір № 0105-10 щодо сумісної організації перевезення вантажу в контейнерах по території України та країн СНГ та 25.11.2011 договір з ТОВ «Промелектро-75» № 0311-11 щодо надання транспортно-експедиторського обслуговування вантажів.

Факт здійснення господарських операцій позивача зі своїми безпосередніми контрагентами судами встановлено з підтвердженням матеріалів справи, а саме: рахунками-фактури, актами здачі-прийняття робіт, товарно-транспортними накладними, податковими накладними та банківськими виписками.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 зазначеного Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Відповідно до п. 140.5 ст. 140 Податкового кодексу України установлення додаткових обмежень щодо складу витрат платника податку, крім тих, що зазначені в цьому розділі, не дозволяється.

Виходячи з системного аналізу вказаних норм, необхідно зазначити, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, за результатами фактично здійснених господарських операцій, що в даному випадку встановлено судами обох інстанцій.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 цього Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Таким чином, для формування податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, фактична сплата грошових коштів контрагентам в сумі визначеній в податкових накладних, а також фактичне виконання господарських операцій, за наслідками яких у платника ПДВ виникає право на податковий кредит, що в даному випадку судами обох інстанцій встановлено з підтвердженням матеріалів справи.

За вказаних обставин, відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області відхилити.

Ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2013 та постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22.03.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко Н.Є. Блажівська