Ухвала

від 17.09.2013 по справі 2а-3396/10/2370

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2013 року м. Київ К/9991/11867/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Борисенко І.В.

Кошіля В.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2010 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2011 року

у справі № 2а-3396/10/2370

за позовом Державної податкової інспекції у Тальнівському районі Черкаської області

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

про стягнення штрафних (фінансових) санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2011 року, адміністративний позов Державної податкової інспекції у Тальнівському районі Черкаської області (позивач) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (відповідач) задоволено повністю. Стягнуто з ФОП ОСОБА_3 до бюджету через ДПІ у Тальнівському районі Черкаської області штрафні (фінансові) санкції в розмірі 10 105,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування постанови Черкаського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2010 року, ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2011 року та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позову повністю.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що посадовими особами Державної податкової адміністрації в Черкаській області проведено перевірку магазину, що належить відповідачу, з питань дотримання суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, за результатами якої складено акт № 2/23/22/23/НОМЕР_1 від 09 березня 2010 року

Перевіркою встановлено порушення відповідачем пунктів 1, 2, 9 13 статті 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 265/95-ВР) у зв'язку з проведенням розрахункової операції на суму в розмірі 6,50 грн. без застосування реєстратора розрахункових операцій та без видачі відповідного розрахункового документа, невиконанням щоденного друку фіскальних звітних чеків, а також невідповідністю суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, на суму в розмірі 661,00 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки позивачем прийнято рішення № 0000132301 від 17 березня 2010 року, яким до відповідача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 10 105,00 грн.

Зазначене рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій не скасовано в адміністративному або судовому порядку, а отже є чинним, однак застосовану ним суму штрафних (фінансових) санкцій не сплачено ФОП ОСОБА_3 самостійно.

Статтею 25 Закону № 265/95-ВР передбачено, що суми фінансових санкцій, які визначені статтями 17 - 24 цього Закону, підлягають перерахуванню суб'єктами господарювання до Державного бюджету України в десятиденний термін з дня прийняття органами державної податкової служби України рішення про застосування таких фінансових санкцій.

Відтак суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, дійшли правильного висновку про наявність підстав для стягнення з ФОП ОСОБА_3 до Державного бюджету України 10 105,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Доводи касаційної скарги про неправомірність прийнятого контролюючим органом рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій колегія суддів відхиляє, оскільки оцінка його законності перебуває поза межами даного судового провадження.

Адже, відповідно до частини 1 статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

З огляду на зміст наведеної норми процесуального права та з урахуванням того, що вимогою заявленого позову є стягнення штрафних (фінансових) санкцій, предметом доказування у даній справі мають бути обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов'язує можливість стягнення штрафних (фінансових) санкцій в судовому порядку, встановлення факту їх сплати у добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту тощо.

При цьому питання правомірності застосування штрафних (фінансових) санкцій не охоплюється предметом даного позову з огляду на те, що рішення суб'єкта владних повноважень, яким відповідні штрафні (фінансові) санкцій застосовано, не є предметом позову у даній справі, а отже суд не має процесуальних повноважень у межах розгляду даної справи здійснювати його правовий аналіз.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування постанови Черкаського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2010 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2011 року.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 відхилити, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Борисенко І.В.

Кошіль В.В.