Постанова

від 24.02.2009 по справі 5020-5/046-2/573

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5020-5/046-2/573

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

Постанова

Іменем України

3 березня 2009 року   Справа № 5020-5/046-2/573

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Ткаченка М.І.,

суддів                                                                      Остапової К.А.,

                                                                                          Заплава Л.М.,

за участю представників сторін:

позивача - Бельского Ю.А. (директор приватного підприємства "Агентство нерухомості "Меркурій");

відповідача -  не з'явився  (Центральне спеціалізоване будівельне управління (госпрозрахункове) в особі філії Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) ;

третьої особи - Школяра В.І., довіреність № 220/1187д від 30.12.08  (Міністерство оборони України);

прокурора - Поліванова С.М., посвідчення №  283 від 13.11.06, (прокуратура Військово-Морських Сил України;

розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства "Агентство нерухомості "Меркурій" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Шевчук Н.Г.) від 21 січня 2009 року у справі № 5020-5/046-2/573

за позовом           приватного підприємства "Агентство нерухомості "Меркурій"

(вулиця Хрустальова, 67, кв.1, місто Севастополь, 99029)

до Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункове)

(вулиця Артема, 59, місто Київ, 01042)

в особі філії Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового)

(вулиця Пономарьова, 17, смт Коцюбинське, місто Ірпінь, Київська область, 08298)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача  Міністерства оборони України  

(Повітрянофлотський проспект, 6, місто Київ, 01001)

за участю військового прокурора Військово-Морських Сил України  

(вулиця Леніна, 41, місто Севастополь, 99011)

про визнання договору дійсним та визнання права власності

                                                            ВСТАНОВИВ:

                    Приватне підприємство „Агентство нерухомості „Меркурій” (далі ПП „Агентство нерухомості „Меркурій”) звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації і державної реєстрації об'єктів нерухомого майна Севастопольської міської ради, філії Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) Міністерства оборони України („УКРОБОРОНБУД”) про визнання дійсним інвестиційний договір № 20/03-06/2КБтн27  від 28 березня 2006 року до інвестиційного договору  № 20/03-06/1 КБтн27 від 20 березня 2006 року про  спільну діяльність шляхом будівництва (реконструкції) об'єктів житлово-цільового призначення, розташованих на території військового містечка № Б-1 (місто Севастополь, Таврічна Набережна, 27), створення інженерної інфраструктури для їх будівництва (реконструкції) відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін, визнання права власності на нерухоме майно, спонукання БТІ міста Севастополя зареєструвати право власності за адресою: місто Севастополь, Таврічна  Набережна, 27.

                    Відповідно до підпункту 6.6 пункту 6 спірного договору викуп паю Міністерства оборони України по взаємній згоді сторін позивач має право зробити викуп (дострокову компенсацію) вартості пайової участі (паєві), яка зазначена в укладеному договорі про перехід права власності на майно, що ж пай держави за договором про  спільну діяльність.

                    Позовні вимоги мотивовані тим, що оціночна вартість права пайової участі  відповідно до  експертного звіту складає 45630,00 грн., а викуп пайової участі  був зроблений за  57000,00 грн.

                    Рішенням господарського суду міста Севастополя від 8 лютого 2008 року    позов задоволено частково.

        Визнано  дійсним  договір  № 20/03-06/2КБтн27 від 28 березня 2006 року  про компенсацію  (викуп) пайової участі (паю) Міністерства оборони України в інвестиційному договорі від 20 березня 2006 року № 20/03-06/1КБ27 про спільну діяльність шляхом будівництва (реконструкції) об'єктів житлово-цивільного призначення, розташованих на території військового містечка № Б-1 (м. Севастополь, Таврічна Набережна, 27), створення інженерної інфраструктури для їх будівництва (реконструкції) відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку шляхом проекту пайової участі, укладений між філією Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового)  Міністерства оборони України („УКРОБОРОНБУД”) та приватним підприємством „Агентство нерухомості "Меркурій”.

        Визнано за ПП „Агентство нерухомості „Меркурій” право власності на нерухоме майно: штольня-склад № 8, літера  „А” площею 101,9 м2 , прилеглий майданчик площею 13,5 м2, розташований за адресою: місто Севастополь, Таврічна Набережна, 27. В іншій частині позову ПП „Агентство нерухомості „Меркурій” відмовлено.

          Не погодившись з рішенням суду військовий прокурор Севастопольського гарнізону повідомив про свій вступ у справу та звернувся до апеляційної інстанції з апеляційним поданням.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 13 травня 2008 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено Міністерство оборони України.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 27 травня 2008 року замінено первісного відповідача - філію Центрального спеціалізованого будівельного управління „Укроборонбуд” на належного відповідача - Центральне спеціалізоване будівельне управління (госпрозрахункове).

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 10 червня 2008 року  апеляційне подання військового прокурора Севастопольського гарнізону залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 15 жовтня 2008 року рішення господарського суду міста Севастополя від 8 лютого 2008 року та постанову апеляційної інстанції від 10 червня 2008 року скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Севастополя в іншому складі суду.

                    Ухвалою суду від 21 січня 2009 року провадження у справі в частині позовних вимог, заявлених до комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об'єктів нерухомого майна" Севастопольської міської ради про зобов'язання зареєструвати право власності на нерухоме майно припинено.

                    Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 21 січня 2009 року    провадження у справі в частині позовних вимог, заявлених  до комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об'єктів нерухомого майна” Севастопольської міської ради про зобов'язання зареєструвати право власності на нерухоме майно, припинено.

                    Рішенням господарського суду міста Севастополя від 21 січня 2009 року  у  задоволенні позову відмовлено.

                    Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що директор філії Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) „Укроборонбуд”, укладаючи інвестиційний договір не отримав рішення Міністерства оборони України та не узгодив укладання  спірного договору з директором Департаменту будівництва Міністерства оборони України.

                    Не погодившись з рішенням суду, ПП „Агентство нерухомості „Меркурій” звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати  та прийняти нове рішення про визнання  спірного договору дійсним.

                    Позивач вважає, що приймаючи рішення, суд першої інстанції не врахував  рішення Міністерства оборони України № 13965/з від 23 листопада 2005 року, яке надано  директором Департаменту будівництва Міністерства оборони України.

                    Розпорядженням керівництва суду від 3 березня 2009 року  у зв'язку з зайнятістю в іншому судовому засіданні судді Антонової І.В., було здійснено її заміну на суддю Остапову К.А.

                    У судове засідання, призначене на 03 березня 2009 року відповідач не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

         Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.                     Оскільки явка в судове засідання представників сторін –е право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

         Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

                    Враховуючи, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи не вбачається.

                    Розглянувши справу повторно у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України вивчивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.  

20 березня 2006 року між ПП „Агентство нерухомості „Меркурій” та Державою Україна в особі Міністерства оборони України від імені якого діє директор філії Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) Міністерства оборони України (Укроборонбуд) був укладений інвестиційний договір № 20/03-06/1КБтн27 про спільну діяльність шляхом будівництва (реконструкції) об'єктів житлово-цивільного призначення, розташованих на території військового містечка № Б-1 (м. Севастополь, Таврічна Набережна, 27), створення інженерної інфраструктури для їх будівництва (реконструкції) відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін.

Об'єктом вказаного договору були будівлі житлово-цивільного призначення з вбудовано-прибудованими приміщеннями соціально-побутового, торговельного та адміністративного призначення, підземним автомобільним паркінгом та інженерними мережами відповідно до проекту, що буде розроблено, на земельної ділянці, розташованої на території військового містечка № Б-1 (м. Севастополь, Таврічна Набережна, 27).

Предметом договору стала спільна діяльність по проектуванню і будівництву (реконструкції) об'єктів житлово-цивільного призначення з вбудовано-прибудованими приміщеннями соціально-побутового, торговельного та адміністративного призначення, підземними паркінгом, інженерними мережами на будівельному майданчику за адресою: військове містечко № Б-1 (м. Севастополь, Таврічна Набережна, 27).

При цьому пайовим внеском в спільну діяльність з боку держави визначене нерухоме майно -штольня-склад № 8, літера „А” площею 101,9 м2, прилеглий майданчик площею 13,5 м2, розташовані за адресою: м. Севастополь, Таврічна Набережна, 27.

          Вартість вказаного майна згідно з актом експертної оцінки складає 45630,00 грн.

Вказане майно знаходиться у власності держави Україна згідно зі статтею 1 Закону України „Про підприємства, установи, організації союзного підпорядкування, розташовані на території України", а також статтями 4 та 7 Закону України "Про правонаступництво України”.

Пайовий внесок ПП „Агентство нерухомості „Меркурій” в спільну діяльність складається з його витрат по проектуванню і будівництву (реконструкції) 100 % площі об'єкту і кожної його складової частини і всі інші витрати безпосередньо пов'язані з виконанням предмету договору та всіх інших заходів, що його забезпечують.

Відповідно до пункту 6.6 інвестиційного договору № 20/03-06/1 КБтн27 позивач вправі у будь-який момент з дати укладення даного договору здійснити дострокову компенсацію (викуп) пайової участі відповідача у даному договорі за згодою сторін, шляхом укладення договору про компенсацію пайової участі (паю) відповідача у даному договорі.

Відповідно до пункту 10.1 Договору № 20/03-06/1 КБтн27 за взаємною згодою сторін позивач має право здійснити викуп (дострокову компенсацію) вартості пайової участі (паю), яка полягає в укладенні цивільно-правових угод по переходу права власності на майно, що є паєм держави за договором про спільну діяльність.

Відповідно до пункту 10 Договору № 20/03-06/1 КБтн27 між сторонами був укладений договір № 20/03-06/2КБтн27 від 28 березня 2006 року про компенсацію (викуп) пайової участі (паю) Міністерства оборони України в інвестиційному договорі від 20 березня 2006 року  № 20/03-06/1 КБтн27 про спільну діяльність шляхом будівництва (реконструкції) об'єктів житлово-цивільного призначення, розташованих на території військового містечка № Б-1                   (місто Севастополь, Таврічна Набережна, 27), створення інженерної інфраструктури для їх будівництва (реконструкції) відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі.

Предметом спірного договору №20/03-06/2КБтн27 від 28 березня 2006 року є викуп (компенсація вартості) позивачем пайової участі (паю) Держави Україна в інвестиційному договорі №20/03-06/1 КБтн27 від 20 березня 2006 року шляхом купівлі-продажу майна, розташованого на території військового містечка № Б-1, а саме: штольня-склад № 8, літ. „А” площею 101,9 м2, прилеглий майданчик площею 13,5 м2 , розташовані за адресою: м. Севастополь, Таврічна Набережна, 27.

З матеріалів справи вбачається, що 28 березня 2006 року сторонами був підписаний акт приймання-передачі матеріального активу пайової участі (паю) за договором № 20/03-06/2КБтн27 від 28 березня  2006 року.

У відповідності зі статтею 1 Закону України „Про правовий режим майна у Збройних Силах України” (далі Закон) військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України. До нього належать будинки, споруди, всі види озброєння, речове майно тощо.

Згідно частин першої та другої статті 6 Закону відчуження військового майна здійснюється Міністерством оборони України через уповноважені Кабінетом Міністрів України підприємства та організації, визначені ним за результатами тендеру, після його списання, за винятком майна, яке є придатним для подальшого використання, але не знаходить застосування у повсякденній діяльності військ,1 надлишкового майна, а також цілісних майнових комплексів та іншого нерухомого майна, рішення про відчуження якого приймає Кабінет Міністрів України за поданням Міністерства оборони України.

Оскільки Кабінет Міністрів України та Міністерство оборони України рішення про відчуження спірного майна не приймали, це майно також не було списаним, суд прийшов до висновку, що при укладанні спірного договору не був дотриманий спеціальний порядок відчуження військового майна.

Частина друга статті 203 Цивільного кодексу України передбачає, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Як вбачається з матеріалів справи, спірний договір укладений від імені держави Україна в особі органу, уповноваженого управляти майном - Міністерства оборони України в особі директора філії Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) „Укроборонбуд” Мельника В.Л., який діяв на підставі довіреності від 09 березня 2006 року, виданої Міністром оборони України, та довіреності Міністерства оборони України, нотаріально посвідченої 14 лютого 2006 року.

Однак, відповідно до цієї довіреності, директор філії Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) „Укроборонбуд” уповноважений укладати від імені Міністерства оборони України за кошти суб'єктів господарювання правочини спільної діяльності, пайової участі у будівництві житла тощо лише на підставі рішення Міністра оборони України та за погодженням директора Департаменту будівництва Міністерства оборони України.

В той же час, директор філії Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) „Укроборонбуд”, укладаючи інвестиційний договір від 20 березня 2006 року про спільну діяльність та договір від 28 березня 2006 року про компенсацію пайової участі, не отримав рішення Міністра оборони України та не погодив їх укладення з директором Департаменту будівництва Міністерства оборони України.

Щодо довіреності Міністерства оборони України, нотаріально посвідченої 14 лютого 2006 року та виданої начальником Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) „Укроборонбуд” на укладання від імені Міністерства оборони України будь-яких договорів, то ця особа відповідно до Положення про Центральне спеціалізоване будівельне управління не уповноважена видавати довіреності на укладання договорів від імені Міністерства оборони України. Такі довіреності може видавати лише Міністр оборони України і він не уповноважував начальника Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) „Укроборонбуд” відповідно до статті 240 Цивільного кодексу України передавати свої повноваження іншій особі.

Судова колегія згідна висновками суду першої інстанції, що директор філії Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) „Укроборонбуд”\ Мельник В.Л. не мав достатніх повноважень на укладення спірного договору.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину

          Такими вимогами, зокрема, є:

-          зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

-          особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

-          волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

-          правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до пункту 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія вважає висновки суду першої інстанції, що зміст договору суперечить цьому Кодексу та іншим актам цивільного законодавства, а тому підстави для визнання його дійсним, а також для визнання права власності на нерухоме майно за цим договором відсутні.

      За результатами повторного перегляду справи, суд апеляційної інстанції  встановив, що місцевим господарським судом  вирішено спір без порушень норм процесуального та матеріального права України, а також  правильно встановлені всі обставини справи.

                    Керуючись статтею 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                            ПОСТАНОВИВ:

                    Апеляційну скаргу приватного підприємства „Агентство нерухомості „Меркурій”  залишити без задоволення.

                    Рішення господарського суду міста Севастополя від 21 січня 2009 року у справі № 5020-5/046-2/573  залишити без змін.                              

Головуючий суддя                                                  М.І. Ткаченко

Судді                                                                                К.А. Остапова

                                                                                Л.М. Заплава