Постанова

від 24.09.2013 по справі 924/786/13

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" вересня 2013 р. Справа № 924/786/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Розізнана І.В.

судді Гудак А.В. ,

судді Олексюк Г.Є.

при секретарі Мухомеджанов Д.Ю.,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Продуктова компанія" "Щедрий край"

на рішення господарського суду Хмельницької області від 11.07.13р. (суддя Гладій С.В.)

у справі № 924/786/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техмолпром" м.Гадяч Полтавська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Продуктова компанія" "Щедрий край", м.Хмельницький

про стягнення 30 013,44 грн., з яких 14365,95 грн. основного боргу, 3147,47 грн. пені, 131,94грн. нарахувань інфляції, 4197,00 грн. 20% річних, 8171,08 грн. штрафу

за участю представників сторін:

позивача - Гаєвий О.О. - дов. №б/н від 03.01.2013р.

відповідача - не з'явився

Судом роз'яснено представнику позивача права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 11.07.13р. у справі № 924/786/13 (суддя Гладій С.В.) позов товариства з обмеженою відповідальністю "Техмолпром" м.Гадяч Полтавської області до товариства з обмеженою відповідальністю "Продуктова компанія" "Щедрий край" м. Хмельницький про стягнення 30 013,44 грн., з яких 14365,95 грн. основного боргу, 3147,47 грн. пені, 131,94 грн. нарахувань інфляції, 4197,00 грн. 20% річних, 8171,08 грн. штрафу задоволено частково.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Продуктова компанія" "Щедрий край" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Техмолпром" - 14365,95 грн. основного боргу, 3147,47 грн. - пені, 131,94 грн. - нарахувань інфляції, 3590,88грн. - 20% річних, 8171,08 грн. - 10% штрафу, 1720,50 грн. - судового збору. В частині стягнення 606,12 грн. 20% річних - відмовлено.

Рішення в частині задоволення вимог обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору в частині повної та своєчасної оплати отриманого товару, що стало підставою для покладення на нього обов'язку по сплаті боргу, пені, 10% штрафу, інфляційних втрат та частково 20% річних з врахуванням їх правильного розрахунку.

Рішення в частині відмови в задоволенні вимог про стягнення 20% річних мотивоване здійсненням неправильного розрахунку.

Не погоджуючись із рішенням господарського суду Хмельницької області від 11.07.13р. у справі № 924/786/13 Товариство з обмеженою відповідальністю "Продуктова компанія" "Щедрий край" звернулося з апеляційною скаргою до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій з підстав, вказаних у апеляційній скарзі, просить скасувати рішення та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

В поданій апеляційній скарзі скаржник зазначає, що судом прийнято рішення з порушенням норм процесуального права, зокрема не повідомлено належним чином відповідача про час та місце розгляду справи. Про існування справи та оскаржуваного рішення апелянт дізнався 21.07.2013р.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 07.08.2013р. у справі №924/786/13 апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження, справу призначено до слухання.

Позивач та відповідач явку своїх представників в призначене на 21.08.2013р. судове засідання не забезпечили, вимоги суду зазначені в ухвалі не виконали, клопотання про відкладення розгляду справи не подали, причини неявки суду не повідомили.

Окрім того, на час слухання справи до суду не повернулось повідомлення про вручення апелянту ухвали від 07.08.2013р.

Враховуючи, що підставою для оскарження рішення місцевого суду є неналежне повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду апеляційної скарги та для отримання відомостей щодо місцезнаходження юридичної особи ТОВ "Продуктова компанія" "Щедрий край" з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій, судова колегія ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 21.08.2013р., відклала розгляд апеляційної скарги на 24.09.2013р.

09 вересня 2013 року від Реєстраційної служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції на адресу Рівненського апеляційного господарського суду надійшов витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, яким надано інформацію щодо повного найменування та місцезнаходження юридичної особи ТОВ "Продуктова компанія" "Щедрий край", зокрема зазначено юридичну адресу м. Хмельницький, вул. Шевченка, 69 (арк. справи 82-84).

Згідно розпорядження В.о. голови суду, у зв'язку з відпусткою судді Сініциної Л.М., визначено колегію суддів у складі: головуюча суддя Розізнана І.В., судді - Гудак А.В. та Олексюк Г.Є.

У судовому засіданні 24.09.2013р. представник позивача підтримав вимоги, викладені в позовній заяві при цьому зазначив, що рішення господарського суду Хмельницької області від 11.07.2013р. у справі №924/786/13 вважає законним та обґрунтованим, прийнятим у відповідності до норм матеріального та процесуального права, тому просить суд апеляційної інстанції залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, хоч про час та місце розгляду скарги був повідомлений у встановленому порядку, відтак не реалізував своє процесуальне право на участь в судовому засіданні апеляційної інстанції.

Зважаючи, що судом вжито необхідних заходів для завчасного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Згідно статті 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представника позивача в судовому засіданні, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю "Техмолпром" м. Гадяч Полтавської області (позивач - Постачальник) та товариство з обмеженою відповідальністю "Продуктова компанія" "Щедрий край" м. Хмельницький (відповідач - Дистриб'ютор) уклали договір дистриб'юції №453 від 20.04.2012р., за умовами п. 2.2 якого постачальник передає у власність дистриб'ютора товар, а Дистриб'ютор приймає товар для подальшої його реалізації через торгівельні мережі території та сплачує його вартість на визначених цим договором умовах.

Відповідно до п.6.3 даного договору ціна товару зазначається у видатковій накладній на кожну партію товару, що є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно п. 6.5 договору дистриб'ютор сплачує постачальнику ціну товару за відповідною видатковою накладною протягом 21 календарного дня з дати поставки.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) - п. 1 ст. 530 ЦК України.

Судом першої інстанцій встановлено, що позивач на виконання умов договору №453 від 20.04.12р., по видаткових накладних та товарно - транспортних накладних № Те - 00004533 від 14.08.12р. на суму 3880,00 грн., №Те-00004534 від 14.08.12р. на загальну суму 71060,80 грн., №Те-00005659 від 05.10.12р. на суму 10650,00 грн. передав відповідачу товару на загальну суму 85590,80 грн.

Відповідачем, згідно видаткової накладної (повернення) №ВП-0000002 від 30.10.2012р., повернуто позивачу товару на суму 39224,85 грн. та здійснено частково розрахунок на загальну суму 32000,00 грн. (платіжні доручення: №18 від 07.09.12р. на суму 4000,00грн.; №23 від 11.09.12р. на суму 3000,00грн.; №31 від 14.09.12р. на суму 1000,00грн.; №35 від 18.09.12р. на суму 2000,00 грн..; №72 від 24.10.12р. на суму 3000,00 грн., №89 від 13.11.12р. на суму 1000,00 грн.; №94 від 14.11.12р. на суму 1000,00 грн.; №99 від 15.11.12р. на суму 1000,00 грн.; №120 від 23.11.12р. на суму 1000,00 грн.; №138 від 05.12.12р. на суму 5000,00 грн.; №490 від 11.12.12р. на суму 3000,00 грн.; №491 від 18.12.12р. на суму 3000,00 грн.; №523 від 18.01.13р. на суму 1000,00 грн.; №527 від 25.01.13р. на суму 1000,00 грн.; №534 від 08.02.13р. на суму 2000,00 грн.), тим самим заборгувавши позивачу, на час пред'явлення позову 14365,95 грн.

23.11.2012р. позивачем на адресу відповідача надіслана претензія з вимогою про сплату заборгованості, яка залишена без відповіді та задоволення.

Встановивши порушення відповідачем договірного зобов'язання в частині повної та своєчасної оплати отриманого товару, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача 14365,95 грн. основного боргу.

В силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Умовами пункту 10.1.3. договору визначено, що за порушення зобов'язань з оплати товару дистриб'ютор без попередньої письмової вимоги постачальника сплачує: пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу, що діяла у період, за який сплачується пеня, яка обчислюється з першого дня від дати виникнення заборгованості з оплати і до дати здійснення оплати; штраф у розмірі 10 % від суми, зазначеної у видатковій накладній на кожну окрему партію товару, - якщо заборгованість триває 15 календарних днів і більше; на підставі ст. 625 ЦК України суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 20 % річних від суми боргу за весь період, що обчислюється з першого дня від дати виникнення заборгованості з оплати і до дати здійснення оплати.

Згідно пункту 10.1.4 договору сторони, відповідно до ст.259 ЦК України, домовились про те, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій по п.10,1,3 даного договору становить три роки з моменту підписання даного договору.

Крім цього, сторони, відповідно до п.6 ст.232 ГК України, домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань за п.10.1.3 даного договору, здійснюється протягом трьох років з моменту підписання даного договору.

Позивачем нараховано відповідачу пеню за період з 07.09.2012р. по 12.06.2013р. в сумі 3147,74 грн. та 10% штрафу в сумі 8171,08 грн.

Колегією суддів встановлено, що нарахований розмір вказаних штрафних санкції - пені в сумі 3147,74 грн. та 10% штрафу в сумі 8171,08 грн., відповідає вищезазначеним приписам законодавства, положенням договору (порядку та періоду нарахування неустойки), а також є арифметично вірним, підтверджений належними у справі доказами та підлягає задоволенню.

Приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Задовольняючи частково позовні вимоги про стягнення 20% річних на суму 3590,88 грн. за період з 07.09.2012р. по 27.03.2013р. суд першої інстанції перевірив розрахунок позивача та дійшов до правомірного висновку про необхідність зменшення розміру заявлених позивачем до стягнення 20% річних.

Окрім того, місцевим господарським судом задоволено позов в частині стягнення з відповідача нарахувань інфляції в сумі 131,94 грн. за період з 07.09.2012р. по 31.01.2013р., як такі, що підтверджені належними у справі доказами.

При цьому, судова колегія звертає увагу, що індекс інфляції, який характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, визначається Держкомстатом за період, який становить один місяць, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції обчислюється виходячи з суми боргу, що мав місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Тобто, врахування індексу інфляції можливе лише на суму простроченої заборгованості не менше як на один місяць та у порядку відповідальності боржника за порушення грошового зобов'язання.

Даної правової позиції дотримується і Вищий господарський суд України по аналогічній справі щодо періоду нарахування інфляційних (постанова Вищого господарського суду України від 20.02.2013р. у справі №16/5025/1011/12).

Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті "Урядовий кур'єр" та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www.ukrstat.gov.ua).

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплату суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже сума боргу в цьому періоді зменшується.

В Рекомендаціях Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ від 03.04.97р. № 62-97р зазначено, що сума, внесена в період з 1 по 15 число відповідного місяця індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Таким чином, інфляційні втрати підлягають нарахуванню за місяць та відповідно до положень ст. 625 ЦК України можуть бути стягнуті за весь час прострочення боржником грошового зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем здійснено розрахунок інфляційних втрат за кожен день прострочення та вибірково за період, в якому індекс інфляції більше одиниці (тобто, мала місце інфляція), що суперечить вищезазначеним приписам законодавства, а також є арифметично невірним.

Враховуючи вищезазначені приписи законодавства, колегією суддів апеляційної інстанції здійснено перерахунок інфляційних втрат за весь час прострочення з 07.09.2012р. по 12.06.2013р. Згідно проведеного розрахунку інфляційні втрати за вказаний період становлять 133,77 грн., тобто позивач наділений правом вимагати стягнення даної суми інфляційних нарахувань, при цьому, позивачем в позовній заві заявлено до стягнення 131,94 грн. інфляційних втрат.

Оскільки, суд не вправі змінювати період нарахування та збільшувати розмір інфляційних втрат, а заявлена позивачем сума не перевищує суми на яку він вправі претендувати, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що задоволенню підлягають заявлені позивачем інфляційні втрати в сумі 131,94 грн.

У своїй апеляційній скарзі відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме: прийняття рішення без належного повідомлення відповідача.

Колегією суддів Рівненського апеляційного господарського суду такі доводи відхиляються як необґрунтовані та безпідставні, з огляду на наступне.

Згідно підпункту 3.9.1 пункту 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.11р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (із змінами) зазначено, що за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Як вбачається із матеріалів справи (аркуші справи 50 та 52) поштові відправлення були здійснені судом за належною адресою (м. Хмельницький, вул. Шевченка, 69) відповідача - ТзОВ "Продуктова компанія" "Щедрий край"; станом на 06.09.2013р. дана адреса не змінювалася та є належною, що підтверджується і витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 06.09.2013 року.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до абзацу 5 п. 12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" від 17 травня 2011 року N 7 (із змінами та доповненнями), не підлягає скасуванню судове рішення, якщо апеляційною інстанцією буде з'ясовано, що його резолютивна частина є правильною, хоча б відповідні висновки місцевого господарського суду й не були належним чином обґрунтовані у мотивувальній частині рішення.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Допущені порушення у застосуванні норм матеріального права при обрахунку інфляційних нарахувань не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, оскільки не вплинула на загальну правову оцінку обставин справи та на правильність судового висновку щодо вирішення спору. Тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Продуктова компанія" "Щедрий край" на рішення господарського суду Хмельницької області від 11.07.13р. у справі №924/786/13 - залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.

3. Справу №924/786/13 повернути до господарського суду Хмельницької області.

Головуючий - суддя Розізнана І.В.

Суддя Гудак А.В.

Суддя Олексюк Г.Є.