Постанова

від 25.03.2009 по справі 30/280-40/147

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

30/280-40/147

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 25 березня 2009 р.                                                                                    № 30/280-40/147  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

                                                                      Гончарука П.А. (головуючого),

                                                                      Вовка І.В.,

                                                                      Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Катерина" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 3 лютого 2009 року у справі № 30/280-40/147 за позовом об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Катерина" до Шевченківської районної в м. Києві ради та Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради про визнання договору недійсним та стягнення суми, –

Встановив:

У червні 2007 року об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Катерина" звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Шевченківської районної у м. Києві ради, Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради про визнання недійсним договору оренди № 1909/2 від 26 жовтня 2006 року та стягнення отриманих за вказаним договором грошових коштів в сумі 96442,23 грн.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Останнім рішенням господарського суду м. Києва від 4 листопада 2008 року позов задоволено. Визнано недійсним договір оренди нежитлових приміщень територіальної громади Шевченківського району м. Києва від 26 жовтня 2006 року, укладений між позивачем та Шевченківською районною у м. Києві радою. Стягнуто з Шевченківської районної у м. Києві ради на користь позивача безпідставно отримані кошти в розмірі 96442,23 грн. та судові витрати.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 3 лютого 2009 року рішення місцевого суду скасовано в частині стягнення з Шевченківської районної у м. Києві ради на користь позивача безпідставно отриманих коштів в розмірі 96442,23 грн. і в цій частині в позові відмовлено. В іншій частині рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову апеляційного господарського суду в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, а рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши пояснення представників відповідачів, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями та вбачається з матеріалів справи, 26 жовтня 2006 року позивачем і Шевченківською районною у м. Києві радою в особі Управління з питань комунального майна, приватизації і підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради укладено договір № 1909/2 оренди нежитлових приміщень територіальної громади Шевченківського району м. Києва, відповідно до умов якого позивач отримав у тимчасове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 242,2 м2, а саме, підвал, розташоване за адресою: м. Київ, вул. Пирогова, 6.

Предметом розгляду даної справи є недійсність договору оренди від 26 жовтня 2006 року в зв'язку з відсутністю у орендодавця правових підстав для передачі позивачу в оренду спірного нежитлового приміщення. Крім того, позивач вимагає повернення безпідставно отриманих Шевченківською районною у м. Києві радою грошових коштів за вказаним договором оренди.

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, місцевий господарський суд виходив з того, що рішенням господарського суду м. Києва від 15 січня 2008 року у справі № 21/562, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 9 квітня 2008 року і постановою Вищого господарського суду України від 15 липня 2008 року, за об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Катерина" визнано право власності на нежитлове приміщення загальною площею 242,2 м2, а саме, підвал, розташоване за адресою: м. Київ, вул. Пирогова, 6, що є предметом договору оренди від 26 жовтня 2006 року, а тому у Шевченківської районної у м. Києві ради не було правових підстав для укладення вказаного договору, в зв'язку з чим цей договір підлягає визнанню недійсним з моменту його укладення.

Встановивши зазначене, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність вимоги позивача щодо стягнення на його користь безпідставно отриманих Шевченківською районною у м. Києві радою грошових коштів в розмірі 96442,23 грн., сплачених за спірним договором оренди.

З висновком місцевого господарського суду про необхідність визнання недійсним договору оренди від 26 жовтня 2006 року погодився і суд апеляційної інстанції.

Разом з тим, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення грошових коштів в розмірі 96442,23 грн. задоволенню не підлягає, оскільки фактичне користування майном на підставі договору оренди унеможливлює, в разі його недійсності, проведення між сторонами реституції, користування приміщенням є безповоротним й відновити первісне положення практично неможливо, а тому договір оренди може бути визнано недійсним лише на майбутнє.

Проте, з висновком апеляційної інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову в частині стягнення 96442,23 грн. погодитись не можна, оскільки він прийнятий з порушенням норм процесуального права, що тягне за собою неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Апеляційним господарським судом не взято до уваги той факт, що позивач є власником спірного нежитлового приміщення (що встановлено рішенням господарського суду м. Києва від 15 січня 2008 року у справі № 21/562), а тому Шевченківська районна у м. Києві рада, надаючи позивачу в оренду його власне приміщення, отримала спірні грошові кошти безпідставно.

З огляду на викладене, постанову апеляційної інстанції в частині відмови в задоволенні позову щодо стягнення 96442,23 грн. не можна визнати правомірною, а тому в даній частині постанова суду другої інстанції у справі підлягає скасуванню.

Рішення господарського суду м. Києва про задоволення позову в повному обсязі є законним, обґрунтованим, відповідає нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, а тому його слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України –

                ПОСТАНОВИВ:                                                    

Касаційну скаргу об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Катерина" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 3 лютого 2009 року у справі № 30/280-40/147 в частині відмови в позові щодо стягнення безкоштовно отриманих грошових коштів в розмірі 96442,23 грн. скасувати.

В решті вказану постанову та рішення господарського суду м. Києва від 4 листопада 2008 року в повному обсязі у справі № 30/280-40/147 залишити без змін.

Головуючий                                                                                   Гончарук П.А.

Судді                                                                                           Вовк І.В.                                                                 

                                                                                                    Стратієнко Л.В.