Постанова

від 11.07.2013 по справі 827/984/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 липня 2013 рокуСправа №827/984/13-а

Суддя Окружного адміністративного суду м. Севастополя Кравченко М.М., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хорошие двери" до Севастопольської митниці, третя особа Головне управління Державної казначейської служби України в м. Севастополі про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови та стягнення надмірно сплаченої суми на додану вартість

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Хорошие двери" звернулося до суду з адміністративним позовом до Севастопольської митниці, третя особа Головне управління Державної казначейської служби України в м. Севастополі про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови та стягнення надмірно сплаченої суми на додану вартість.

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 26 квітня 2013 р. відкрито провадження в адміністративній справі № 827/984/13-а, підготовче провадження по справі закінчене, справу призначено до судового розгляду.

Провадження у справі зупинялося.

11 липня 2013 р. з урахуванням думки представників сторін, судом прийнято рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позову виходячи з такого.

04.12.2012 між Позивачем та компанією Чжецзян Джосан Дорз Ко., ЛТД (КНР) було укладено Договір продажу (Контракт) № PS-LJQ2012-7 щодо придбання Позивачем певного переліку товарно-матеріальних цінностей.

Згідно умов вищезазначеного контракту, Позивач здійснив передплату постачальнику: у сумі 5000,00 доларів США за платіжним дорученням № 544 від 04.12.2012, у сумі 13108,16 доларів США за платіжним дорученням №556 від 27.12.2012, а всього 18 108,16 доларів США.

У відповідності до вимог ст. 266 Митного Кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI (надалі - Митного кодексу України), 14.01.2013 платіжним дорученням № 567 Позивач перерахував на розрахунковий рахунок Відповідача гроші у сумі 31140,00 грн., де цільовим призначенням платежу було зазначено передплата митних платежів.

За наслідком прибуття товарно-матеріальних цінностей на адресу Позивача, у відповідності до вимог ст. 53 Митного кодексу України, Позивачем до Відповідача була надана митна декларація відповідної форми, в якої було заявлено до декларуванню та випуску у вільний обіг товарів.

Декларантом при визначені митної вартості товарів було використано основний метод - за ціною договору (вартістю операції).

Крім цього, згідно вимог ст. 53 Митного кодексу України Позивачем було виконано певні вимоги щодо надання документів для підтвердження митної вартості товарів.

Зокрема, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього, у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі - продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Цей перелік документів визначений ч. 2 статті 52 Митного кодексу України та є вичерпним.

У прийнятті вищевказаної митної декларації Позивачу було відмовлено з причин наслідків проведення перевірки митної оцінки, про що 23.01.2013 було оформлені картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №123030000/2013/00020 та винесено Рішення про корегування митної вартості №123030000/2013/000016/2.

Відповідачем, Севастопольською митницею, при визначення митної вартості товару було використано другорядний метод, а саме: резервний, згідно п.п. «ґ» ч. 1 ст. 57, ст. 64 Митного кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач не погодившись з визначеною митним органом митною вартості, звернувся до Відповідача із заявою про випуск товарів у вільне використання під сплату та надання гарантій, що митним органом було дозволено.

З огляду на приписи ч. 7 ст. 55 Митного кодексу України та роз'яснення Державної митної служби України, які надані листом від 31.10.2012 р. N 15/2-15.2-2/1988-ЕП у разі незгоди з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів, чинним Кодексом декларанту або уповноваженій ним особі надане право отримати товари у вільний обіг (ч. 3 ст. 52 Митного кодексу України), а митному органу поставлено в обов'язок випустити товари, що декларуються, у вільний обіг (ч. 4 ст. 54 Митного кодексу України), за умови сплати декларантом або уповноваженою ним особою митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу України.

Враховуючи зазначене, письмове звернення декларантом або уповноваженою ним особою з проханням випустити товари у вільний обіг до митного органу не подається, а митним органом, відповідно, рішення щодо можливості випуску товарів у вільний обіг не приймається.

Для оформлення випуску товарів під гарантію, було оформлено та надано вантажна митна декларація №123030000/2013/000325 в якій була зазначена раніше сплачена сума митного платежу у розмірі 31139,97 грн., та сума яка дорівнює різниці сум між сумами митних платежів (що визначена декларантом та митницею) у розмірі 34673,65 грн.

Тобто, для оформлення випуску товару під гарантію була оформлена та подана митна декларація, як вище вказано із зазначенням вартості товарів, визначених Відповідачем за резервним методом.

Відповідачем при визначенні митної вартості товару було застосовано другорядний-резервний метод.

Відповідно до зазначеного Рішення Відповідача, та оформленої вантажної митної декларації №123030000/2013/000325 від 28.01.2013, зобов'язання Позивача перед бюджетом склали 34674,00 грн.

Платіж було здійснено в повному обсязі за платіжним дорученням № 579 від 23.01.2013.

Таким чином, сума зайво сплачених Позивачем коштів склала 34674,00 грн.

Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів є вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 50 Митного кодексу України встановлено, що відомості про митну вартість товарів використовується для: нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародної практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угода по застосуванню статті 7 Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).

Згідно з ч. 2 ст. 7 ГААТ, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсної вартості імпортного товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Митна вартість товарів, що ввозиться на територію України, згідно ч. 2 ст. 51 Митного кодексу України, визначається відповідно до глави 9 цього кодексу.

Згідно ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями ст. ст., 59 і 60 зазначеного Кодексу.

Відповідно до ст. 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Разом із тим, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю.

До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості.

Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями ст. ст. 59 і 60 Митного кодексу України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до ст. 62 Митного кодексу України, або вартість товарів, що обчислена відповідно до ст. 63 цього Митного кодексу України.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Застосовуючи останній резервний метод при визначенні митної вартості товару митний орган, зокрема, послався на неподання позивачем всіх додатково витребуваних документів, обґрунтовуючи свої дії вимогами п. 2 ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України.

Суд не може погодитися із законністю таких дій відповідача виходячи з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів є: митна декларація, контракт, рахунок-інвойс, якщо рахунок сплачено-банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платежі-за наявністю, транспортні перевізні документи, копія імпортної ліцензії, якщо таке потребує, якщо є страхування, то страхові документи.

Матеріали справи свідчать, що отриманий товар Позивача не підлягає ліцензуванню та страхуванню, а до відповідача були надані основні документи: митні декларації, контракти та відповідні інвойси (якими підтверджуються числові значення складових митної вартості, при цьому, ціни на товари визначені виробником товарів) платіжні доручення в іноземні валюті, що затверджені відповідним банком, контракт щодо надання транспортних послуг з перевізником про надання послуг по транспортування товарів згідно умов FOB Ningbo, China.

Інші документи, що зазначені у Позовній заяві, надані позивачем добровільно, про що свідчить не лише запис у графі 44 митних деклараціях наданих позивачем, а і у картках відмови, що були складені відповідачем.

Каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, що підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировину до митного органу Позивачем не надавалися тому, що вони не є основними, згідно вимог чинного законодавства України.

Таким чином, суд погоджується з доводами позивача про те, що ним були надані усі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості.

Згідно вимог частини 3 ст. 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи.

Відповідачем вимагалося від Позивача протягом 10 днів надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару: каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс - листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Позивачем вимоги Відповідача у встановлений 10-ти денний термін не виконані з об'єктивних причин. Відповідач, у свою чергу вирішив, що таке письмове повідомлення е відмова Позивача від надання додаткових документів, що вимагалися.

У відповідності до вимог ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України, Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою виключно за наявності обґрунтованих підстав:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості, - такого факту відповідачем встановлено не було;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Позивачем були подані всі документи, що передбачені ст. 53 Митного кодексу України. Частиною 4 ст. 53 Митного кодексу України застосовується у разі наявності у митного органу підстав вважати, що існує взаємозв'язок між продавцем і покупцем, який вплинув на заявлену декларантом митну вартість, - такого факту відповідачем не встановлено.

Згідно ч. 5 ст. 53 Митного кодексу України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З огляду на приписи ч. 3 ст. 52 Митного кодексу України, декларант має право надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації.

Тобто, це право але не обов'язок, за умовою наявності таких додаткових відомостей.

У відповідності до вимог ч. З ст. 53 Митного кодексу України, лише у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс - листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Страхові документи та документи, що містять відомості про вартість страхування, які відповідач вимагав надати, не були надані у зв'язку з тим, що товар, який Позивач отримав від виробника, не підлягає страхуванню, отже, твердження Відповідача про обов'язковість таких документів є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на законі.

На підставі вищевикладеного, Позивачем було надано на адресу Відповідача листа № 04 від 23.03.2013, в якому зазначається, що він не спроможний надати відомості, що вимагаються, протягом 10 діб.

Суд погоджується із доводами позивача про те, що зазначений лист є відмовою від надання документів, як зазначає відповідач у своїх Рішенні та картки відмови.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що більшість документів, що вимагав Відповідач, Позивач надав до Севастопольської митниці разом із вантажною митною декларацією або в той самий день за додатковими вимогами.

Згідно ч. 5 ст. 53 Митного кодексу України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Приписи ст. ст. 53 - 55 Митного кодексу України встановлюють обов'язок митного органу щодо витребування переліку документів з вичерпаних підстав, які повинні бути доведеними.

З огляду на приписи ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, таки підстави виникають лише у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідачем не доведено наявність таких підстав.

Суд критично відноситься до доводів Відповідача про те, що у митного органу виникли сумніви у правильності визначення митної вартості товарів на підставі наявної інформації щодо митної вартості товарів на рівні 3,62 доларів США (ВМД №500060001/13/962 від 15.01.13).

Матеріали справи свідчать, що, всупереч вимогам ст. ст. 59-61 Митного кодексу України, митний орган не обґрунтував у Рішенні чи насправді товар, що заявлений Позивачем та товар визначений у ВМД №500060001/13/962 від 15.01.13 є ідентичним, або подібним (аналогічним).

Усі вищезазначені керівні документи містять вичерпаний перелік підстав, з яких товар можливо визнати в якості ідентичного, або подібного (аналогічного) як зазначено у Рішенні Відповідачем-Севастопольською митницею.

Відповідач - Севастопольська митниця у своєму Рішенні зазначає неможливість застосування окрім резервного методу, згідно ст. 64 Митного кодексу України.

Суд не може погодитися із такими доводами.

З огляду на приписи ст. 55 Митного кодексу України, можна зробити висновок, що митним органом у рішенні зазначається вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених ч. З ст. 53 Митного кодексу України, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом.

Позивачем у строк 80 календарних днів, передбачених ст. 55 Митного кодексу України, були надані додатково витребуванні документи, а саме: прайс-листи виробника товарів, експертні висновки, інвойс, каталог виробника.

Таким чином, позивачем були виконані в повному обсязі вимоги митного органу щодо надання належних документів на підтвердження заявленої митної вартості товарів, а митним органом, в свою чергу, рішення про корегування митної вартості прийнято лише на підставі наявної інформації про раніше визначену митну вартість невідомих товарів з розрахунку 3,62 доларів США за 1 кг, що свідчить про те, що застосування резервного методу визначення митної вартості прийнято виключно на підставі даних статистичної бази Держмитслужби, без з'ясування та зазначення усіх вимог діючого законодавства, що зазначені вище.

Крім цього, у своєму Рішенні, при посиланні на наявність інформації про раніше визначену митну вартість товарів з розрахунку 3,62 доларів США за 1 кг, митним органом не обґрунтовано, яким саме методом було визначено вартість товару по саме той ВМД, що їм зазначена, чи були таки ж кількість та якість товарів, чи одна країна походження тощо.

Встановлено, що вхідні двері у КНР виготовляється багатьма виробниками, двері існують різні за своїми якісними характеристиками, матеріалу виготовлення, артикулу, призначання тощо.

Відмова митниці в митному оформлені товарів не може базуватися виключно на інформації статистичної бази, оскільки таке рішення повинне базуватися на оцінці та інших наданих доказів у сукупності.

Пунктом 6 ч. 4 Положення про Міністерство економіки України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 777 від 26 травня 2007 року, встановлено, що Міністерство економіки України: здійснює контроль за додержанням суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності вимог національного законодавства та положень міжнародних договорів України; аналізує стан розрахунків за зовнішньоекономічними операціями та розробляє пропозиції щодо вдосконалення механізму проведення зазначених розрахунків і порядку контролю за ними.

ДГГ «Держзовнішінформ» є Державним спеціалізованим органом, що надає необхідні висновки, згідно Митного кодексу України.

Таким чином, висновок ДП «Держзовнішінформ» є належним доказом, що підтверджує правомірність митної вартості товарів, що були заявлені Позивачем при декларуванні.

Крім того, п.п. 8 частини 3 ст. 53 Митного кодексу України конкретно зазначає, що повинно бути у висновку: висновки про якісні та вартісні характеристики товарів. Вимога щодо надання висновків про якісні та вартісні характеристики товарів щодо відповідності рівня митної вартості кон'юнктури ринку у зазначеної статті взагалі відсутня. Тому посилання Відповідача на саме такий висновок є безпідставним та таким, що не відповідає чинному законодавству України.

Зокрема, у висновку ДП «Держзовнішінформ» № 14/47 від 10.01.2013 зазначено наступне:

«У ході експертного аналізу документів, що стосуються контракту №PS-LJQ2012-7 від 04.12.2012 (договір продажу між ТОВ «Хорошие двери» (Україна) та «Zhejiang Josan Doors CO., LTD» (KHP); інвойс № PS-LJQ2012-7 від 04.12.2012 на загальну суму 18108,16 доларів США; пакувальний аркуш; прайс - лист ТОВ «Хорошие двери» щодо подальшої реалізації товарна запит у; цінова пропозиція від фірми-виробника «Zhejiang Josan Doors CO., LTD» (KHP), отримана ДП «Держзовнішінформ» від 18.12.12 каналами електронної пошти; цінова інформація з мережі Інтернет на аналогічну продукцію.

На запит ДП «Держзовнішінформ» було отримано відповідь від фірми - виробника «ZhejiM ang Josan Doors CO., LTD» (KHP), згідно з якою ціни на двері металеві в асортименті, відповідають цінам, вказаним в інвойсі № PS-LJQ2012-7 від 04.12.2012, та становлять на умовах Fob-Ningbo, China:

- двері моделі № ZC 12-27 (К14-2)*-2050*860*70 мм - 52,64 доларів США/шт.;

- двері моделі № ZC 12-27 (К14-2)*-2050*960*70 мм - 52,64 доларів США/шт.;

- двері моделі № ZC 30 - 08 (К14-2)*-2050*960*70 мм - 52,64 доларів США/шт.».

Згідно приписів частини 9 ст. 55 Митного кодексу України, у разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

У відповідності до вимог частини 10 цієї ж статті, «Якщо митний орган протягом строку, зазначеного у частині дев'ятій цієї статті, не надає обґрунтованої відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, вважається, що декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість товарів визначено правильно. У такому випадку митний орган скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості, а надана фінансова гарантія повертається (вивільняється) у порядку та у строки, визначені цим Кодексом».

Згідно частини 7 ст. 54 Митного кодексу України, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Відповідач у своєї письмової відповіді відмовив визнати заявлену Позивачем митну вартість з наступних причин:

- посилання на вимоги ст. 9 Конституції України, статті 7 Генеральної угоди з тарифів та торгівлі (ГАТТ), ст. ст. 54, 336, 345-354 Митного кодексу України, які не надають будь-якого обґрунтування правомірності відмови від скасування рішення та визнання заявленої митної вартості;

- у відповіді зазначено, що під час проведення митного контролю відбулося спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками щодо правильності визначенні митної вартості, звернувши увагу на вартість ідентичних або подібних товарів тощо;

- зазначено, що митний орган зробив порівняння заявленої митої вартості з наявною інформацією про рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів.

- митним органом зазначено, що у каталозі фірми - виробника «ZhejiM ang Josan Doors CO., LTD» є у наявності лише товари з артикулом ZC 12-27, двері з артикулом ZC 30-08 зовсім відсутні.

Такій висновок не ґрунтується на законі виходячи з такого.

Товар, що отриманий Позивачем за контрактом № PS-LJQ2012-7 від 04.12.2012, відповідає відміткам у інвойсі № PS-LJQ2012-7 від 04.12.2012 та інших товаросупровідних документах, що були додані до Відповідача для підтвердження заявленої митної вартості. Висновок ДП «Держзовнішінформ» ґрунтувався не лише на відомостях, що надавалися Позивачем, а і на відомостях, що Підприємству було надано виробником.

Відповідач посилався на те, що Позивачем не виконані вимоги гр. 33 Рішення про корегування митної вартості від 23.01.2013 №123030000/2013/000016/2 щодо надання документів, які нібито підтверджують або спростовують факт страхування.

Товар не підлягає страхуванню.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійснені ними владних управлінських функцій та основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-яки рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з ч. З ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Крім цього, згідно приписів частини 9 ст. 55 Митного кодексу України, у разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

У відповідності до вимог частини 10 цієї ж статті, «Якщо митний орган протягом строку, зазначеного у частині дев'ятій цієї статті, не надає обґрунтованої відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, вважається, що декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість товарів визначено правильно. У такому випадку митний орган скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості, а надана фінансова гарантія повертається (вивільняється) у порядку та строки, визначені цим Кодексом».

Згідно частини 7 ст. 54 Митного кодексу України, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

В супереч вищезазначеного, Відповідач не лише відмовився визнати заявлену Позивачем митну вартість та скасувати своє рішення про коригування заявленої митної вартості, а надав не обґрунтоване рішення.

У зв'язку з тим, що всі бюджетні рахунки Відповідача-Севастопольської митниці перебувають у ведені ГУ ДКУ в м. Севастополі, фактичним грошовим виконавцем у справі є третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - ГУ ДКС України в м. Севастополі є фактичним виконавцем тому, що рішення по справі може вплинути на їхні права та обов'язки.

Як вбачається з Позову та доданих до нього матеріалів, товар, що був предметом митного оформлення було випущено під сплату фінансових гарантій.

Відповідно до статті 310 Митного кодексу України у випадках, зазначених у цьому Кодексі, фінансові гарантії надаються митним органам під час або до декларування товарів до митного режиму транзиту, попереднього декларування товарів, до їхнього прибуття на митну територію України та під час декларування товарів до митних режимів, що передбачають сплату митних платежів або передбачають перебування товарів під митним контролем до моменту закінчення дії відповідного митного режиму.

Фінансові гарантії надаються:

1) у вигляді документа (викладеного в письмовій або електронній формі зобов'язання гаранта сплатити визначені суми митних платежів на вимогу митного органу);

2) у вигляді внесення декларантом, уповноваженою ним особою, перевізником або гарантом грошової застави на відповідний рахунок митного органу.

Фінансові гарантії надаються на суму митних платежів, нарахованих на товари, які декларуються за однією митною декларацією або заявляються до митного режиму транзиту за одним транспортним документом.

Інших способів надання фінансових гарантій Митним Кодексом не передбачено.

Згідно зі ст. 27 Митного кодексу України, якщо задоволення скарги на рішення, дії або бездіяльність митних органів або їх посадових осіб пов'язане з виплатою грошових сум, їх виплата здійснюється за рахунок державного бюджету органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, на підставі рішення суду, органу чи посадової особи щодо задоволення скарги повністю або частково в порядку, визначеному законом.

Згідно п.п. 5 п. 9 Розділу VI «Прикінцеві і перехідні положення» Бюджетного кодексу України списання коштів з бюджету за рішенням суду щодо повернення платнику податків надмірно та/або помилково сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету провадиться у межах надмірно та/або помилково сплачених ним до бюджету коштів.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Бюджетного кодексу України Державна казначейська служба України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже, з наведеного випливає, що позивач може обрати будь-який спосіб захисту свого порушеного права, який не заборонено законом, а суд повинен захистити таке право, якщо буде встановлено його порушення.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Системно аналізуючи докази по справі у їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірності своїх дій та рішень, а заперечення відповідача на позов спростовуються фактичними обставинами, які були досліджені у судовому засіданні.

Керуючись ст. ст. 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Визнати протиправними та скасувати Рішення Відповідача - Севастопольської митниці про коригування митної вартості товарів №123030000/2012000243/2 від 15.11.2012.

2. Визнати протиправними та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №123030000/2012/00276 від 15.11.2012.

3. Визнати протиправними та скасувати Рішення Відповідача - Севастопольської митниці про коригування митної вартості товарів №123030000/2012000245/2 від 15.11.2012.

4. Визнати протиправними та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №123030000/2012/00278від 15.11.2012.

5. Стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання з рахунків ГУ Державної казначейської служби України в м. Севастополі (99011, м. Севастополь, вул, Балаклавська, 9, код СДРПОУ 38022717) на користь Позивача-Товариства з Обмеженою Відповідальністю «ХОРОШИЕ ДВЕРИ» (код СДРПОУ 36488621, р/р 26000060487576, МФО 324935, у Севастопольської Філії ПАТ КБ «Приватбанк, що розташовано за адресою: м, Севастополь, 99008, вул. Карантинна, 6.16, кв. 30) надмірно сплачені суми податку на додану вартість у розмірі 59207 (П'ятдесят дев'ять тисяч двісті сім) грн. 40 коп.

6. Стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання з рахунків ГУ Державної казначейської служби України в м. Севастополі (99011, м. Севастополь, вул. Балаклавська, 9, код СДРПОУ 38022717) на користь Позивача-Товариства з Обмеженою Відповідальністю «ХОРОШИЕ ДВЕРИ» (код СДРПОУ 36488621, р/р 26000060487576, МФО 324935, у Севастопольської Філії ПАТ КБ «Приватбанк, що розташовано за адресою: м. Севастополь, 99008, вул. Карантинна, 6.16, кв. 30) судові витрати (судовий збір) у розмірі 592 (П'ятсот дев'яносто дві) грн. 07 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України, та може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду у порядок і строки, передбачені ст. 186 КАС України.

Постанова не набрала законної сили.

Суддя М.М. Кравченко