Постанова

від 18.03.2015 по справі 827/984/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" березня 2015 р. м.Київ К/800/46453/13

К/800/47610/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя Голяшкін О.В. (доповідач),

судді Заяць В.С.,

Стрелець Т.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційні скарги Севастопольської митниці Міністерства доходів і зборів України та Головного Управління Державної казначейської служби України у місті Севастополі на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 11 липня 2013 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 02 вересня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хорошие двери» до Севастопольської митниці Міністерства доходів і зборів України, третя особа: Головне Управління Державної казначейської служби України у місті Севастополі, про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови та стягнення надмірно сплаченої суми на додану вартість, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Хорошие двери» звернулося до суду з адміністративним позовом до Севастопольської митниці, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України в м.Севастополі, в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення митниці про коригування митної вартості товару від 23 січня 2013 року №123030000/2013/000016/2, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 23 січня 2013 року №123030000/201300020 та стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання з рахунків ГУ Державної казначейської служби України в м.Севастополі надмірно сплачену суму податку на додану вартість.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про неправомірність відмови у прийнятті до оформлення митної декларації та прийняття відповідачем рішення про визначення митної вартості товарів за резервним методом, що призвело до надмірної сплати митних платежів. Вказував про надання достатніх документів на підтвердження визначеної ним митної вартості за ціною контракту щодо ввезених товарів.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 11 липня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 02 вересня 2013 року, адміністративний позов задоволено повністю.

При винесенні рішень суди попередніх інстанцій виходили із надання позивачем митному органу всіх передбачених чинним законодавством документів, необхідних для визначення митної вартості ввезеного товару, та обґрунтованості вимог щодо скасування рішення про коригування митної вартості, картки відмови та стягнення з бюджету надмірно сплачених податків.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями, Севастопольська митниця Міністерства доходів і зборів України та Головне Управління Державної казначейської служби України у місті Севастополі звернулися до Вищого адміністративного суду України з касаційними скаргами.

Севастопольська митниця Міністерства доходів і зборів України у касаційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення, прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову повністю. Зазначає про правомірність визначення митної вартості із застосуванням резервного методу.

Головне Управління Державної казначейської служби України у місті Севастополі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить судові рішення скасувати та закрити провадження у справі. У касаційній скарзі зазначає, що в діях казначейства по відношенню до позивача не має складу правопорушення, оскільки казначейство не є суб'єктом правопорушення щодо незаконних дій Севастопольської митниці.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Хорошие двери» у поданих запереченнях просить касаційній скарги залишити без задоволення, судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга Севастопольська митниця Міністерства доходів і зборів України підлягає задоволенню, касаційна скарга Головного Управління Державної казначейської служби України у місті Севастополі - частковому задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 04 грудня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Хорошие двери» (покупець) та Компанією Чжецзян Джосан Дорз Ко., ЛТД (КНР) (продавець) укладено договір продажу №РS- LJQ2012-7, відповідно до умов якого продавець продає, а покупець купує металеві двері, виготовлені продавцем та зберігаються як партія К15-2 для Російського та Українського ринків.

На виконання умов договору №РS- LJQ2012-7 на митну території України на адресу позивача згідно інвойсу від 04 грудня 2012 року поставлено металеві двері у кількості 344 од. за ціною 52,64 дол.США за одиницю на суму 18108,16 дол.США.

З метою митного оформлення товарів ТОВ «Хорошие двери» подана до митного органу митна декларація від 22 січня 2013 року №123030000/2013/000243, в якій митна вартість імпортованих товарів визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), тобто за основним (першим) методом визначення митної вартості товарів.

На підтвердження заявленої митної вартості позивачем надані: контракт від 04 грудня 2012 року №РS- LJQ2012-7 разом із перекладом; інвойс від 04 грудня 2012 року №РS- LJQ2012-7 з перекладом; коносамент; сертифікат походження товару ФА; пакувальний аркуш; міжнародні товарно-транспортні документи (СМР); довідка про транспортні видатки; банківські платіжні документи, що підтверджують сплату товару; експортна митна декларація з перекладом.

Під час здійснення митного контролю у митного органу виникли сумніви щодо достовірності наданих декларантом до митного оформлення відомостей, у зв'язку з викладеним Севастопольською митницею запропоновано позивачу надати додаткові документи на підтвердження митної вартості: страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (договір про перевезення, платіжні документи); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів (щодо відповідності рівня митної вартості кон'юктурі ринку); підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Позивачем на вимогу митного органу документи надані не в повному обсязі.

23 січня 2013 року митницею винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №123030000/2013/00020.

За результатами перевірки митної декларації та документів, що підтверджують визначену митну вартість, проведенням процедури консультацій, 23 січня 2013 року Севастопольською митницею прийнято рішення про коригування заявленої митної вартості товару №123030000/2013/000016/2 із застосуванням другорядного методу, а саме резервного методу визначення митної вартості товару згідно п.п.«ѓ» ч.2 ст.57, ст.64 Митного кодексу України.

У рішенні зазначено, що заявлена декларантом митна вартість не може бути визнана, оскільки виявлено, що заявлені неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у відповідності до вимог п.2 ч.6 ст.54 Митного кодексу України, та не надано згідно ч.3 ст.53 Митного кодексу України додаткові документи, які підтверджують митну вартість. Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) не може бути застосований через те, що використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально, не визначені достовірно. Декларантом не подано документи, які підтверджують митну вартість, а також декларант відмовився від надання додаткових документів, що підтверджують митну вартість. Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не може бути прийнятий, тому що у декларанта не має даних за вартістю операцій з ідентичними товарами (однаковими по всіх ознаках з оцінюваними товарами). Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не може бути прийнятий тому, що у декларанта не має даних за вартістю операцій з подібними (аналогічними) товарами, які продаються на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. Метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості не може бути прийнятий тому що у декларанта немає даних за ціною одиниці товару, по якій найбільша партія оцінюваних, ідентичних або подібних (аналогічних) імпортних товарів продається на території України покупцеві, а також немає відомостей по відповідних витратах (витрати на виплату комісійних, сум прибутку й загальних витрат, до яких належать прямі й непрямі витрати, зв'язані зі збутом зазначених товарів, витрати на навантажувально-розвантажувальні роботи, транспортування, страхування, і т.п.). Метод визначення митної вартості на основі додавання вартості (обчислення вартості) не може бути прийнятий тому, що у декларанта немає інформації щодо вартості матеріалів і витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів, тобто немає калькуляції виробника за вартістю товарів, обсягу прибутку та загальних витрат, що дорівнює сумі, яка звичайно відображається при продажу товарів того ж класу або виду, що й оцінювані товари, які виготовляються виробниками у країні експорту для експорту в Україну; загальних витрат при продажу в України з країни вивезення товарів того ж класу або виду, тобто витрат на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, їх транспортування до місця ввезення на митну територію України, на страхування цих товарів та інших витрат, пов'язаних із ввезенням цих товарів в Україну. Митна вартість товарів, що імпортується, визначається із застосуванням резервного методу згідно наявної у митного органу інформації, з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ). Враховуючи вимоги ч.2 ст.64 Митного кодексу України використана наявна в митниці інформація щодо раніше визначених митних вартостей за методом 1 (3,62 USD/кг(ВМД 500060001/13/962 від 15 січня 2013 року).

Після прийняття відповідачем вказаного рішення позивачем відповідно до вимог ч.ч.7, 8 ст.55 Митного кодексу України оформлено митну декларацію від 28 січня 2013 року №123030000/2013/000325, за якою товар випущений у вільний обіг.

Відповідно до ст.ст.49, 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно ч.1 ст.51, ч.1 ст.52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено ч.2 ст.52 Митного кодексу України, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Відповідно до ч.3 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Згідно ст.54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до ч.4 ст.54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 5 ст.54 Митного кодексу України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Згідно ч.6 ст.54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.1 ст.55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частинами 2 та 3 ст.58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості і з цією метою мають повноваження витребувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару в разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України.

Митниця може вимагати, а суб'єкт господарювання має надати лише належні документи для перевірки та підтвердження правильності зазначеної митної вартості товару.

Як вбачається із матеріалів справи, митним органом під час здійснення контролю наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей, використаних при обчисленні митної вартості, було встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містили не повні відомості щодо числових значень складових митної вартості товарів.

Отже, в даних спірних правовідносинах у митниці виник обґрунтований сумнів щодо правильності заявленої позивачем митної вартості товару. За вказаними обставинами митниця мала обґрунтовані підстави для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару. При витребуванні додаткових документів митниця діяла відповідно до норм митного законодавства. При цьому відповідач, відповідно до наведених законодавчих норм надавав позивачу можливість підтвердження заявленої митної вартості чи корегування митної вартості шляхом надання додаткових документів, однак позивач витребуваних документів щодо підтвердження заявленої митної вартості не надав. Інших способів, ніж витребування додаткових документів, надання часу для підтвердження заявленої митної вартості товару, у митного органу щодо узгодження митної вартості товару із декларантом законодавчими нормами не передбачено.

У зв'язку з неможливістю об'єктивного визначення ціни товару за наданими позивачем документами, відмовою позивача від надання додаткових документів, у митниці не було можливості застосувати митну вартість, визначену позивачем, що дало митниці підстави для визначення митної вартості товарів у спосіб, передбачений п.п.«ґ» п.2 ст.57 Митного кодексу України. Митниця у оскаржуваному рішенні послідовно довела неможливість застосування попередніх методів визначення митної вартості.

Таким чином, колегія суддів вважає, що приймаючи рішення про визначення митної вартості товарів, Севастопольська митниця діяла в межах повноважень та на підставі вимог чинного законодавства, підстав для скасування оскаржуваного рішення митниці не вбачається.

Також є необґрунтованими рішення судів попередніх інстанцій в частині визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації від 23 січня 2013 року №123030000/201300020. При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що ні судом першої, ні судом апеляційної інстанції у рішеннях будь-яких обставин та підстав у вказаній частині позовних вимог щодо скасування картки відмови не наведено.

Відповідно, відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині повернення із Державного бюджету платежів, сплачених при митному оформленні товару.

Суди першої та апеляційної інстанції прийшли до помилкових висновків про наявність підстав для задоволення позову, з урахуванням встановлених судами попередніх інстанцій обставин в заявленому позові необхідно відмовити з підстав його необґрунтованості.

Відповідно до ст.229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновків, що обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій при ухваленні судових рішень порушили норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення необґрунтованих рішень, які підлягають скасуванню з винесенням нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст.220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Севастопольської митниці Міністерства доходів і зборів України задовольнити.

Касаційну скаргу Головного Управління Державної казначейської служби України у місті Севастополі задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 11 липня 2013 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 02 вересня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Хорошие двери» відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді