Постанова

від 16.07.2013 по справі 2а-2537/12/2770

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 липня 2013 рокуСправа №2а-2537/12/2770

Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:

головуючого судді: Кравченко М.М.,

при секретарі: Коваль К.М.,

за участю представників:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Крим-Інвест-Буд», представник Іванова А.В., довіреність б/н від 01.08.2012;

відповідач - Державна податкова інспекція в Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби Головашкіна О.А., довіреність № 115/9/10-039 від 18.01.2013;

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Севастополі адміністративну справу

за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю «Крим-Інвест-Буд» (вул. Капітанська,2, м. Севастополь, 99011)

до відповідача - Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби (вул. Кулакова,37, м. Севастополь, 99011),

про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Крим-Інвест-Буд» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Севастополя про визнання неправомірними дії щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Крим-Інвест-Буд» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ БВП «Строитель-Плюс», ТОВ «Крымстройиндустрия», ПП «Укрторгпартнер», ПП «Пан-Буд» за період діяльності з 01.01.2009 по 31.03.2012; визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09 жовтня 2012 року №0000440222 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 884 330,25грн. та №0000450222 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у загальному розмірі 850 625,50грн. Позовні вимоги мотивовані безпідставним визначенням позивачу грошових зобов'язань, оскільки висновки про порушення ним вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України суперечать фактичним обставинам справи та не ґрунтуються на документах первинного обліку. Позивач зазначає, що валові витрати та податковий кредит сформований ним на підставі наявних належним чином оформлених первинних документів та податкових накладних, які підтверджують придбання товарів (робіт, послуг) безпосередньо для використання у його господарської діяльності. Товари та послуги (роботи) дійсно були ним придбані у контрагентів та наміру ухилятися від оподаткування у позивача не було. Протилежного відповідачем не встановлено, а тому прийняття податкових повідомлень-рішень про визначення грошових зобов'язань є протиправним. Крім того, позивач наполягає на відсутності підстав, передбачених Податковим кодексом України, для перевірки податковим органом дотримання позивачем норм податкового законодавства, в тому числі для повторної перевірки за податкові періоди, що вже були раніше предметом перевірки відповідача.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 24 жовтня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі №2а-2537/12/2770. Іншою ухвалою суду від 24 жовтня 2012 року закінчено підготовче провадження, справа призначена до судового розгляду.

Ухвалою від 10 грудня 2012 року у справі призначена судова бухгалтерська експертиза, провадження у справі № 2а-2537/12/2770 зупинено.

В зв'язку з тим, що обставини, які стали підставою для зупинення провадження у справі відпали, матеріали справи повернуті до Окружного адміністративного суду м. Севастополя з експертної установи, тому ухвалою від 13 травня 2013 року провадження у справі № 2а-2537/12/2770 поновлено, справа призначена до судового розгляду.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував в повному обсязі, просив у позові відмовити з підстав вказаних у запереченнях, а саме: зазначив, що перевірка проведена податковим органом у спосіб та порядку, передбачені Податковим кодексом України. З приводу прийняття податкових повідомлень-рішень вказує, що, оскільки між сторонами (позивачем та його контрагентами БВП «Строитель-Плюс», ТОВ «Крымстройиндустрия», ПП «Укрторгпартнер», ПП «Пан-Буд») фактично господарські операції не здійснювались, товари (роботи) БВП «Строитель-Плюс», ТОВ «Крымстройиндустрия», ПП «Укрторгпартнер», ПП «Пан-Буд» не надавались (не виконувались), ТОВ «Крим-Інвест-Буд» грошові кошти за операціями з БВП «Строитель-Плюс», ТОВ «Крымстройиндустрия», ПП «Укрторгпартнер», ПП «Пан-Буд» перераховувало без мети реального настання передбачених наслідків, виключно з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, тому таки дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України, тобто спричинили завищення податкового кредиту. Такого висновку відповідач дійшов на підставі актів ДПІ в м. Сімферополі АР Крим ДПС від 11.04.2012 № 37/22/31263808, від 06.04.2012 № 34/22/32100553, від 06.04.2012 № 19/22/36693415 та від 06.04.2012 № 21/22/37081614 про неможливість проведення зустрічної звірки БВП «Строитель-Плюс» ЄДРПОУ 31263808, ТОВ «Крымстройиндустрия» ЄДРПОУ 32100553, ПП «Укрторгпартнер» ЄДРПОУ 36693415 та ПП «Пан-Буд» ЄДРПОУ 37081614 з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх вигляду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2009 по 31.03.2012, та матеріалах кримінальної справи, порушеної за фактами фіктивного підприємництва - створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності: ТОВ «Бренд строй», ПП «Скипер», ПП «Комманд», ПП «Мобкримторг», ПП «Визит Торг», ТОВ «БК «Акрополь», ПП «Базис Торг», ТОВ «Аквамарин», ПП «Евроградстрой», Фірма «Капітель Плюс», КП «Альянс», ПП «Пан Буд», ПП «Ротонда Торг», ПП «Габарит Груп», ТОВ БВП «Строитель Плюс», ТОВ «ВТК «Окнополь», ПП «Гранд-М», ПП «Райс-М», ПП «Грандпродукт», ПП «Сіті буд», ПП «Добре місто», ПП «Нантехімідж», ПП «Кримторг», ПП «Укрторгпартнер», ПП «Кримспецтехнолоджи», ТОВ «Тонар-Крим», ТОВ «Кримстройіндустрія», ПП «Прима Торг», ТОВ «ТМ-Компані», ПП «Беллатрикс», ПП «Севелітстрой», ПП «Мастер Торг», з метою прикриття незаконної діяльності, яка полягла в сприянні директору ТОВ «Союз КДС» в мінімізації ним податкових зобов'язань, а також пособництва ними в умисному ухиленні від сплати податків директору ТОВ «Союз КДС», що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах за ознаками злочинів, передбачених ст. 28, ч.2 ст. 205, ч. 2 ст. 27, ч.3 ст. 212 КК України. Згідно даним матеріалам, органами Державної податкової служби та досудового слідства внаслідок аналізу фінансово-господарської діяльності, первинних фінансових документів вищезазначених контрагентів та пояснень свідків, наданих в межах порушеної кримінальної справи, зроблено висновок про наявність в їх діяльності ознак фіктивності, передбачених ст.55-1 ГК України, відсутність факту реального придбання або продажу товарів чи послуг, та не підтверджено реальність проведених господарських операцій БВП «Строитель-Плюс», ТОВ «Крымстройиндустрия», ПП «Укрторгпартнер» та ПП «Пан-Буд» з контрагентами-покупцями та постачальниками за цей період.

Розглянувши документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини у справі, об'єктивно оцінивши докази, досліджені в судовому засіданні, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що на підставі наказу ДПІ в Ленінському районі м. Севастополя ДПС № 988 від 05.09.2012 згідно із пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Крим-Інвест-Буд» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ БВП «Строитель-Плюс» ЄДРПОУ 31263808, ТОВ «Крымстройиндустрия» ЄДРПОУ 32100553, ПП «Укрторгпартнер» ЄДРПОУ 36693415, ПП «Пан-Буд» ЄДРПОУ 37081614 за період діяльності з 01.01.2009 по 31.03.2012.

Види перевірок, порядок їх проведення, умови та порядок допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення перевірок, строки проведення перевірок, перелік матеріалів, які є підставами для висновків під час проведення перевірок, порядок оформлення результатів перевірок тощо визначені в главі 8 Податкового кодексу України (статті від 75 до 86 включно).

Згідно ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до п.75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Відповідно до п. 79.1 статті 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Невиїзна документальна перевірка має бути призначена тільки за обставин, визначених ст.ст. 77 та 78 Податкового кодексу України.

Згідно акту перевірки та наказу відповідачем підставами для проведення перевірки позивача вказано п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України.

Відповідно до пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється у випадку коли, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Позивач посилається на відсутність підстав для проведення перевірки, оскільки податкові періоди з 01.01.2009 по 31.03.2011, вже були предметом перевірок ДПІ в Ленінському районі м. Севастополя ДПС, про що свідчать акти: від 15.02.2010 №10/23-1/34680603/936/10 про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «Крим-Інвест-Буд» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2008 по 30.09.2009; від 12.07.2011 №77/23-1/34680603/5708/10 про результати планової виїзної перевірки ТОВ «Крим-Інвест-Буд» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 по 31.03.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 по 31.03.2011.

Відповідно до пп.78.1.12 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється у випадку коли, органом державної податкової служби вищого рівня в порядку контролю за діями або бездіяльністю посадових осіб органу державної податкової служби нижчого рівня здійснено перевірку документів обов'язкової звітності платника податків або матеріалів документальної перевірки, проведеної контролюючим органом нижчого рівня, і виявлено невідповідність висновків акта перевірки вимогам законодавства або неповне з'ясування під час перевірки питань, що повинні бути з'ясовані під час перевірки для винесення об'єктивного висновку щодо дотримання платником податків вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Рішення про проведення документальної позапланової перевірки в цьому випадку приймається органом державної податкової служби вищого рівня лише у тому разі, коли стосовно посадових осіб органу державної податкової служби нижчого рівня, які проводили документальну перевірку зазначеного платника податків, розпочато службове розслідування або їм повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.

Інших підстав для проведення документальної позапланової перевірки вже раніше перевіреного податкового періоду норми Податкового кодексу України не встановлюють.

Згідно п.78.2 ст.78 Податкового кодексу України обмеження у підставах проведення перевірок платників податків, визначені цим Кодексом, не поширюються на перевірки, що проводяться на звернення такого платника податків, або перевірки, що проводяться у межах порушеної кримінальної справи.

При розгляді справи ДПІ в Ленінському районі м. Севастополя ДПС доказів обґрунтованості проведення перевірки позивача за податкові періоди з 01.01.2009 по 31.03.2011, які вже були раніше перевірені ДПІ в Ленінському районі м. Севастополя ДПС, суду не надано. Не надано відповідачем й доказів проведення документальної позапланової перевірки на звернення ТОВ «Крим-Інвест-Буд» або у межах порушеної кримінальної справи.

Отже, вказані обставини, на думку суду, є підтвердженням перевищення Державною податковою інспекцією в Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби наданих контролюючому органу Податковим кодексом України повноважень.

Однак, враховуючи той факт, що предметом позовних вимог не є визнання протиправним наказу відповідача про проведення перевірки, а позивач просить визнати протиправними саме дії щодо проведення перевірки, в той час, як згідно пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, ст.75 Податкового кодексу України органу державної податкової служби надано право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом, тому в частині визнання неправомірними дії ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя ДПС щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Крим-Інвест-Буд» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ БВП «Строитель-Плюс», ТОВ «Крымстройиндустрия», ПП «Укрторгпартнер», ПП «Пан-Буд» за період діяльності з 01.01.2009 по 31.03.2012, позов задоволенню не підлягає.

За результатами перевірки 20.09.2012 Державною податковою інспекцією в Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби складений акт № 86/22-2/34680603/7242/10.

Перевіркою встановлені порушення:

- ч.1,5 ст.203, п.1,2 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України в результаті чого зазначені правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними - в силу припису закону. Правочини, укладені з постачальниками ТОВ БВП «Строитель-Плюс», ТОВ «Крымстройиндустрия», ПП «Укрторгпартнер», ПП «Пан-Буд» за період 01.01.2009 по 31.03.2012 порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків. Перевіркою встановлено відсутність укладення угод з метою настання реальних наслідків та відсутність поставок товарів від вищезазначених постачальників. В зв'язку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю;

- пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до завищення валових витрат на загальну суму 1 712 374,0грн., в тому числі за звітний період: 9 місяців 2010 на суму 1 648 707,0грн. (в тому числі по постачальникам ТОВ «Крымстройиндустрия» на суму 96 250,0грн., ПП «Пан-Буд» на суму 44 070,0грн., ПП «Укрторгпартнер» на суму 1 508 386,87грн.); 2010 рік на суму 1 695 373,54грн. (в тому числі по постачальникам ТОВ «Крымстройиндустрия» на суму 96 250,0грн., ПП «Пан-Буд» на суму 44 070,0грн., ТОВ БВП «Строитель-Плюс» на суму 46 666,67грн., ПП «Укрторгпартнер» на суму 1 508 386,87грн.); 1 квартал 2011 на суму 17 000,0грн. по постачальнику ПП «Укрторгпартнер»;

- пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, що призвело до завищення витрат, які враховуються при визначені об'єкта оподаткування, на загальну суму 1 416 943,34грн., в тому числі за звітний період 2011 рік (4 квартал 2011) на суму 666 666,67грн. та 1 квартал 2012 на суму 750 276,67грн. по постачальнику ПП «Пан-Буд»;

- вимог п.3.1 ст.3, ст.ст.10,11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Порядку заповнення Декларації, затвердженого наказом ДПА України від 29.03.2003 №143, вимог п.134.1 ст.134, п.10 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України занижено податок на прибуток, який підлягав сплаті до бюджету, на загальну суму 738 980,0грн., в тому числі за податкові періоди: 9 місяців 2010 на суму 412 177,0грн.; 2010 рік на суму 423 843,0грн.; 1 квартал 2011 на суму 4 250,0грн.; 2-4 квартали 2011 на суму 153 333,0грн., 1 квартал 2012 на суму 157 554,0грн.;

- п.4.1 ст.4, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення податкового кредиту у загальній сумі 339 074,0грн., в тому числі за липень 2010 на суму 19 250,0грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Крымстройиндустрия», за серпень 2010 на суму 4 181,0грн. по взаємовідносинам з ПП «Пан-Буд», за вересень 2010 на суму 306 310,35грн. (в тому числі по взаємовідносинам з ПП «Пан-Буд» на суму 4 633,0грн., з ПП «Укрторгпартнер» на суму 301 677,35грн.), за жовтень 2010 на суму 9 333,33грн. по взаємовідносинам з ТОВ БВП «Строитель-Плюс», в результаті чого занижено ПДВ, що підлягав сплаті в бюджет за липень 2010 у сумі 19 250,0грн., за серпень 2010 у сумі 4 181,0грн., за вересень 2010 у сумі 306 310,0грн., за жовтень 2010 у сумі 9 333,0грн.;

- п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту у загальній сумі 285 089,0грн., в тому числі за лютий 2011 на суму 1 700,0грн. по взаємовідносинам з ПП «Укрторгпартнер», за грудень 2011 на суму 133 333,33грн. по взаємовідносинам з ПП «Пан-Буд», за лютий 2012 на суму 150 055,33грн. по взаємовідносинам з ПП «Пан-Буд», в результаті чого занижено ПДВ, що підлягав сплаті в бюджет за лютий 2011 на суму 1 700,0грн., за грудень 2011 на суму 133 333,33грн., за лютий 2012 на суму 150 055,0грн.

09 жовтня 2012 року Державною податковою інспекцією в Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби прийняті податкові повідомлення-рішення: №0000440222 про збільшення ТОВ «Крим-Інвест-Буд» суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 884 330,25грн., в тому числі основний платіж - 738 980,0грн. та штрафна (фінансова) санкція (штраф) - 145 350,25грн.; №0000450222 про збільшення ТОВ «Крим-Інвест-Буд» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у загальному розмірі 850 625,50грн., в тому числі основний платіж - 624 162,0грн. та штрафна (фінансова) санкція (штраф) - 226 463,50грн.

Позивач оскаржує податкові повідомлення-рішення в повному об'ємі.

Беручи до уваги викладені обставини справи, суд дійшов висновку, що, оскільки, предметом дослідження у даній справі є правомірність та обґрунтованість прийняття податковим органом оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, то необхідним є, зокрема, встановлення реальності здійснення фінансово-господарських операцій між позивачем та контрагентами і наявності правових підстав для формування позивачем валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість за наслідками взаємовідносин із БВП «Строитель-Плюс», ТОВ «Крымстройиндустрия», ПП «Укрторгпартнер» та ПП «Пан-Буд».

Під час розгляду цієї справи судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Крим-Інвест-Буд» зареєстровано Ленінською районною державною адміністрацією м. Севастополя 02.11.2006, ЄДРПОУ 34680603. Юридична адреса: м. Севастополь, вул. Капітанська,2. Знаходиться на податковому обліку в ДПІ в Ленінському районі м. Севастополя ДПС. Зареєстровано платником податку на додану вартість 06.02.2010 (свідоцтво №100266151).

Видами господарської діяльності позивача є: будівництво житлових і нежитлових будівель, оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням, неспеціалізована оптова торгівля, роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах, допоміжне обслуговування наземного транспорту, діяльність у сфері архітектури.

Має ліцензію серії АВ № 513253, видану Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у м. Севастополі Міністерства регіонального розвитку та будівництва України, на господарську діяльність, пов'язану із створенням об'єктів архітектури, строком дії з 03.02.2010 по 20.04.2012, та ліцензію серії АД №072006, видану Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю в Автономної Республіці Крим Міністерства регіонального розвитку та будівництва України, на господарську діяльність, пов'язану із створенням об'єктів архітектури, строком дії з 06.06.2012 по 06.06.2017.

26 травня 2010 року, 13 січня 2011 року та 18 листопада 2011 року між Державним вищім навчальним закладом «Українська академія банківської справи Національного банку України» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Крим-Інвест-Буд» (генпідрядник) укладені договори генерального підряду №142, №86 та №71 на виконання підрядних будівельних робіт з влаштування благоустрою культурно-оздоровчої паркової зони Севастопольського інституту банківської справи Української академії банківської справи Національного банку України та будівництва спортивних майданчиків для пляжних видів спорту Севастопольського інституту банківського справи Української академії банківської справи Національного банку України.

02 серпня 2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Крим-Інвест-Буд» та Будівельно-виробничим підприємством «Строитель-Плюс» укладений договір на надання послуг №80/1308, а саме вивіз 4570 м3 ґрунту на об'єкті: культурно-оздоровча паркова зона на будівництві Севастопольського інституту банківської справи Української академії банківської справи Національного банку України. Договір підписаний повноважними представниками сторін, підписи яких засвідчені печатками підприємств.

Будівельно-виробниче підприємство «Строитель-Плюс» ЄДРПОУ 31263808, зареєстровано 14.12.2000 Виконавчим комітетом Центральної районної Ради м. Сімферополя, є юридичною особою, юридична адреса Автономна Республіка Крим м. Сімферополь, вул. Глінки/Ж.Дерюгіної,57В/2А. Станом на момент розгляду справи не перебуває в процесі припинення. У періоді, за який проводилась перевірка, відповідальними за фінансово-господарську діяльність суб'єкта господарювання були (є): керівник - ОСОБА_9 ідентифікаційний номер НОМЕР_1, за період з 01.02.2002 по 07.09.2009, ОСОБА_5, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, за період з 08.09.2009 по 01.02.2010, ОСОБА_6, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, за період з 01.02.2010. Взято на податковий облік в органах державної податкової служби 15.01.2002, станом на 12.12.2010 перебуває на обліку в м. Сімферополі. Станом на дату виконання договору зареєстровано платником ПДВ. Свідоцтво платника податку на додану вартість анульовано за ініціативою податкової 15 травня 2012. Підтверджується витягами з Єдиного державного реєстру та з офіційного сайту ДПС стосовно реєстрації платником податку на додану вартість.

Умови договору на вивіз ґрунту виконані, що підтверджується актом виконаних робіт від 29.10.2010. Вартість робіт оплачена ТОВ «Крим-Інвест-Буд» платіжним дорученням №932 від 29.10.2010.

На підтвердження виконання робіт та отримання коштів БВП «Строитель-Плюс» на адресу позивача виписана податкова накладна №6025 від 29.10.2010. Сума податку на додану вартість включена до податкового кредиту, відображена у реєстрі податкових накладних та відповідає даним податкових декларацій з ПДВ.

09 липня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Крим-Інвест-Буд» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Крымстройиндустрия» укладений договір №195 на постачання камінь-піщаника.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Крымстройиндустрия» ЄДРПОУ 32100553, зареєстровано 08.08.2002 Виконавчим комітетом Сімферопольської міської Ради АР Крим. Юридична адреса: Автономна Республіка Крим м.Сімферополь, вул. Монтажна,10Г. Станом на момент розгляду справи не перебуває в процесі припинення. У періоді, за який проводилась перевірка, відповідальним за фінансово-господарську діяльність суб'єкта господарювання був (є): керівник - ОСОБА_6, ідентифікаційний номер НОМЕР_3. Зареєстровано платником податку на додану вартість (свідоцтво № НОМЕР_6). Свідоцтво платника податку на додану вартість анульовано за ініціативою податкової 11 квітня 2012, причина анулювання - в Єдиному державному реєстрі зроблено запис про відсутність за місцезнаходженням. Підтверджується витягами з Єдиного державного реєстру та з офіційного сайту ДПС стосовно реєстрації платником податку на додану вартість.

Договір виконаний, що підтверджується видатковою накладною №376 від 09.07.2010. ТОВ «Крим-Інвест-Буд» оплатило вартість товару платіжним дорученням №530 від 09.07.2010. ТОВ «Крымстройиндустрия» виписало на адресу позивача податкову накладну №376 від 09.07.2010.

Сума податку на додану вартість включена ТОВ «Крим-Інвест-Буд» до податкового кредиту, відображена у реєстрі податкових накладних та відповідає даним податкових декларацій з ПДВ.

07 вересня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Крим-Інвест-Буд» та Приватним підприємством «Укрторгпартнер» укладений договір №106 на постачання товарів на об'єкт: культурно-оздоровча паркова зона на будівництві Севастопольського інституту банківської справи Української академії банківської справи Національного банку України.

Приватне підприємство «Укрторгпартнер» ЄДРПОУ 36693415, зареєстровано 19.10.2009 Виконавчим комітетом Сімферопольської міської Ради. Юридична адреса: Автономна Республіка Крим м. Сімферополь, вул. Глінки,57б. Станом на момент розгляду справи не перебуває в процесі припинення. У періоді, за який проводилась перевірка, відповідальним за фінансово-господарську діяльність суб'єкта господарювання був (є): керівник ОСОБА_6, ідентифікаційний код НОМЕР_3, в перевіряємому періоді по 10.10.2011, ОСОБА_7, ідентифікаційний код НОМЕР_4, з 10.10.2011. Зареєстровано платником податку на додану вартість (свідоцтво № 100256107). Свідоцтво платника податку на додану вартість анульовано за ініціативою податкової 19 грудня 2011, причина анулювання - в Єдиному державному реєстрі зроблено запис про відсутність за місцезнаходженням. Підтверджується витягами з Єдиного державного реєстру та з офіційного сайту ДПС стосовно реєстрації платником податку на додану вартість.

Факт постачання ПП «Укрторгпартнер» на адресу ТОВ «Крим-Інвест-Буд» підтверджується видатковими накладними №1185 від 29.09.2010, №378 від 17.02.2011, витратною накладною №1199 від 30.09.2010. ТОВ «Крим-Інвест-Буд» оплатило вартість товару за платіжними дорученнями: №755 від 09.09.2010, №811 від 22.09.2010, №838 від 30.09.2010, №863 від 07.10.2010, №888 від 12.10.2010, №927 від 28.10.2010, №102 від 18.02.2011. ПП «Укрторгпартнер» виписало податкові накладні: №1185 від 29.09.2010, №1199 від 30.09.2010, №1131 від 22.09.2010, №1130 від 09.09.2010, №378 від 17.02.2011. Сума податку на додану вартість включена до податкового кредиту, відображена у реєстрі податкових накладних та відповідає даним податкових декларацій з ПДВ.

01 грудня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Крим-Інвест-Буд» та Приватним підприємством «Пан-Буд» укладений договір №27-У/339 на постачання товару згідно додатку №1, специфікації №1.

Приватне підприємство «Пан-Буд» ЄДРПОУ 37081614, зареєстровано 26.04.2010 Виконавчим комітетом Сімферопольської міської Ради. Юридична адреса: Автономна Республіка Крим м. Сімферополь, вул. К. Маркса,40. Станом на момент розгляду справи не перебуває в процесі припинення. У періоді, за який проводилась перевірка, відповідальним за фінансово-господарську діяльність суб'єкта господарювання був (є): керівник ОСОБА_6, ідентифікаційний код НОМЕР_3, ОСОБА_8, ідентифікаційний код НОМЕР_5. Зареєстровано платником податку на додану вартість (свідоцтво № НОМЕР_7). Свідоцтво платника податку на додану вартість анульовано за ініціативою податкової 11 травня 2012, причина анулювання - в Єдиному державному реєстрі внесено запис про відсутність підтвердження. Підтверджується витягами з Єдиного державного реєстру та з офіційного сайту ДПС стосовно реєстрації платником податку на додану вартість.

Факт постачання ПП «Пан-Буд» на адресу ТОВ «Крим-Інвест-Буд» товару підтверджується видатковими накладними №150 від 03.08.2010, №158 від 16.08.2010, №336 від 16.09.2010, №397, №1396 від 29.12.2011, №326 від 29.02.2012. ТОВ «Крим-Інвест-Буд» оплатило вартість товару за платіжними дорученнями: №664 від 16.08.2010, №781 від 16.09.2010, №866 від 28.12.2011, №880 від 29.12.2011, №267 від 29.02.2012. ПП «Пан-Буд» виписало податкові накладні: №150 від 03.08.2010, №158 від 16.08.2010, №336 від 16.09.2010, №107 від 28.12.2011, №109 від 29.12.2011, №224 від 29.02.2012. Сума податку на додану вартість включена до податкового кредиту, відображена у реєстрі податкових накладних та відповідає даним податкових декларацій з ПДВ.

Згідно ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Стаття 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» встановлює, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно з частиною 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Як зазначалось раніше підставою для встановлення нікчемності господарських операцій між позивачем та БВП «Строитель-Плюс», ТОВ «Крымстройиндустрия», ПП «Укрторгпартнер» та ПП «Пан-Буд», на думку відповідача, є матеріали кримінальної справи, порушеної за фактами фіктивного підприємництва - створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності, в тому числі БВП «Строитель-Плюс», ТОВ «Крымстройиндустрия», ПП «Укрторгпартнер» та ПП «Пан-Буд», з метою прикриття незаконної діяльності, яка полягла в сприянні директору ТОВ «Союз КДС» в мінімізації ним податкових зобов'язань, а також пособництва ними в умисному ухиленні від сплати податків директору ТОВ «Союз КДС», що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах за ознаками злочинів, передбачених ст. 28, ч.2 ст. 205, ч. 2 ст. 27, ч.3 ст. 212 КК України.

Але, суд вважає, що викладені в акті перевірки матеріали досудового слідства, не можуть бути доказами, що встановлюють обставини безтоварності господарських операцій, оскільки по-перше, використання даних матеріалів в ході документальної позапланової невиїзної перевірки податковим органом не передбачено чинним законодавством, зокрема Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства розділу, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 №984, зареєстрованим в Мінюсті 12 січня 2011 за №34/18772, а по-друге, будь-які свідчення та інші матеріали зібрані в рамках кримінальної справи, повинні бути оцінені органами слідства і судом з урахуванням всіх інших матеріалів, які знаходяться в справі. Переоцінка їх доказового значення призводить до слідчих і судових помилок, постановлення неправильного рішення. В кожній із стадій процесу оцінка доказів має свої особливості, які пояснюються відмінними умовами і задачами даної стадії. Оцінка доказів, здійснена в стадії досудового слідства, носить лише попередній характер. Вирішення головного питання кримінального судочинства - про винуватість чи невинуватість особи, притягнутої до кримінальної відповідальності, здійснюється тільки судом на основі доказів, досліджених в ході судового розгляду. Так, відповідно до частини 2 статті 2 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком. Таким чином, лише вирок суду у кримінальні справі, який набув законної сили, та матеріали кримінальної справи, якими встановлено діяння, що впливають на визначення податкових зобов'язань, можуть бути використані податковим органом при наданні оцінки фінансово-господарським операціям платників податків. Отже, оскільки докази, зібрані в ході досудового слідства по такій кримінальній справі судом ще не оцінені, тому вони не можуть бути покладені в основу висновків акту податкової перевірки контрагента суб'єкта господарювання, відносно якого порушена кримінальна справа за фактом фіктивного підприємництва. Вироку суду, згідно якому встановлені обставини щодо нікчемності укладених між позивачем та контрагентами договорів та відсутності реального здійснення господарських операцій між позивачем та БВП «Строитель-Плюс», ТОВ «Крымстройиндустрия», ПП «Укрторгпартнер» та ПП «Пан-Буд» станом на момент розгляду справи відповідачем суду також не надано.

Суд також дійшов висновку, що посилання відповідача, в обґрунтування своїх висновків про завищення позивачем валових витрат та податкового кредиту, на дані актів про неможливість проведення зустрічних звірок БВП «Строитель-Плюс», ТОВ «Крымстройиндустрия», ПП «Укрторгпартнер» та ПП «Пан-Буд» з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2009 по 31.03.2012, також є безпідставними.

Відповідно до п.73.5 ст.73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 № 1232 затверджений Порядок проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, п.п.6,7 якого визначають, що у разі отримання від суб'єкта господарювання інформації, необхідної для проведення зустрічної звірки, та її документального підтвердження (протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження суб'єкту господарювання запиту) орган державної податкової служби проводить зустрічну звірку. За результатами проведеної зустрічної звірки складається довідка, яка підписується суб'єктом господарювання (законним чи уповноваженим представником) і посадовими особами органу державної податкової служби та особисто вручається суб'єкту господарювання або його законному чи уповноваженому представникові під розписку або надсилається суб'єкту господарювання за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) рекомендованим листом із повідомленням про вручення.

Відповідно до пункту 73.5 статті 73 Податкового кодексу України та статті 8 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» з метою впровадження єдиного порядку направлення та обліку запитів на проведення зустрічних звірок, оформлення, накопичення та реалізації їх матеріалів органами державної податкової служби наказом Державної податкової адміністрації України від 22 квітня 2011 № 236 затверджені Методичні рекомендації щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, п.4.4 яких визначає, що у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від писання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України. При подальшому залученні суб'єкта господарювання (посадових осіб суб'єкта господарювання) до проведення зустрічної звірки відповідальний підрозділ органу ДПС забезпечує проведення такої звірки.

Згідно п.7.1 Методичних рекомендації результати лише проведеної зустрічної звірки суб'єкта господарювання підлягають врахуванню в результатах перевірки платника податків органом ДПС - ініціатором та долучаються до матеріалів такої перевірки.

Отже, лише результати проведеної зустрічної звірки, в ході якої співставляються данні первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків, якими є довідка, можуть бути використані податковим органом при перевірці інших платників податків.

Відповідачем - ДПІ в Ленінському районі м. Севастополя ДПС довідок про проведення зустрічних звірок БВП «Строитель-Плюс», ТОВ «Крымстройиндустрия», ПП «Укрторгпартнер» та ПП «Пан-Буд» суду не надано.

Таким чином, під час розгляду справи судом встановлено фактичне здійснення господарських операцій між позивачем і БВП «Строитель-Плюс», ТОВ «Крымстройиндустрия», ПП «Укрторгпартнер» та ПП «Пан-Буд», що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема укладеними відповідно до вимог чинного законодавства договорами, належним чином оформленими первинними документами у межах виконання господарських операцій, розрахунковими документами, доказами пов'язаності господарських операцій між позивачем та контрагентами БВП «Строитель-Плюс», ТОВ «Крымстройиндустрия», ПП «Укрторгпартнер» та ПП «Пан-Буд» з власною господарською діяльністю позивача тощо. Усі зазначені документи відповідають поняттю первинних.

Підтвердженням правомірності формування позивачем валових витрат та податкового кредиту з ПДВ, тобто підтвердження реального здійснення господарських операцій з продажу на адресу ТОВ «Крим-Інвест-Буд» товарів (виконання робіт), також є висновок судової економічної експертизи Севастопольського відділення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса №64/65 від 29.03.2013.

За цих обставин, суд дійшов висновку, що вказані вище обставини та первинні документи підтверджують реальність та товарність спірних господарських операцій.

Враховуючи той факт, що спірні господарські операції, щодо оподаткування яких між сторонами є спір, відбувались у період з липня 2010, тому суд перевіряє відповідність правил оподаткування спірних взаємовідносин Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість» та Податковому кодексу України.

Стосовно правомірності формування позивачем витрат за рахунок цих контрагентів суд зазначає наступне.

Згідно ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Відповідно до пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пункт 138.1 статті 138 Податкового кодексу України встановлює, що витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті (собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати складаються з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг); інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу (інші витрати господарської діяльності, до яких цим розділом прямо не встановлено обмежень щодо віднесення до складу витрат) крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пп. «г» пп. 138.8.5 п. 138.8 ст.138 Податкового кодексу України до складу загальновиробничих витрат включаються витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, оперативну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення.

Згідно п.138.4, п.138.5 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Пункт 140.2 статті 140 Податкового кодексу України встановлює, що у разі якщо після продажу товарів, виконання робіт, надання послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, в тому числі перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку - продавець та платник податку - покупець здійснюють відповідний перерахунок доходів або витрат (балансової вартості основних засобів) у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації. Перерахунок доходів та витрат (балансової вартості основних засобів) також проводиться сторонами:

- у звітному періоді (періодах), в якому витрати та доходи (балансова вартість основних засобів) за правочином, визнаним недійсним, були враховані в обліку сторони правочину - у разі визнання судом правочину недійсним;

- у звітному періоді, в якому рішення суду про визнання правочину недійсним набуло законної сили - у разі визнання правочину недійсним з інших підстав.

Відповідно до підпункту 139.1.1 та підпункту 139.1.9 статті 139 Податкового кодексу України не відносяться до складу витрат - витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, та витрати, не підтверджених відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пункти 152.1, 152.3 статті 152 Податкового кодексу України визначають, що податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, від податкової бази, визначеної згідно зі статтею 149 цього Кодексу.

Доходи і витрати нараховуються з моменту їх виникнення згідно з правилами, встановленими цим розділом, незалежно від дати надходження або сплати коштів, якщо інше не встановлено цим розділом.

Відповідно до пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

До таких обмежень, згідно пп.5.3.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», віднесено витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, та згідно пп.5.3.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», - витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. Пунктом 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» заборонено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені в цьому Законі.

Згідно підпункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність, це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Отже, платник податку має право на включення до складу витрат будь-якої суми витрат, які він поніс в зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), лише за умови, що такі витрати в подальшому будуть використані у власній господарської діяльності, незалежно чи почали таки товари використовуватися на момент перевірки, та підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами. Платник податку повинен здійснити корегування своїх доходів або витрат лише у випадку прийняття судом рішення про визнання правочину, за яким виникли таки доходи чи витрати, недійсним (набрання рішенням суду законної сили).

Стосовно податку на додану вартість суд зазначає наступне.

Згідно абз. а) п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу (орендарю).

Порядок формування податкового кредиту визначено ст. 198 Податкового кодексу України.

Абзац а) пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду: у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт їх придбання з метою їх використання в господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом 11 цього Кодексу (п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України).

Згідно п. 201.7 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

В силу п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Ті ж самі положення містили п.1.7 ст.1, пп.7.2.3, пп.7.2.4 п.7.2, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

За змістом наведених норм Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, які мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість. Необхідною умовою для віднесення понесених при придбанні товарів (робіт, послуг) витрат та сплачених у ціні цих товарів (робіт, послуг) сум податку на додану вартість до складу витрат виробництва та податкового кредиту з податку на додану вартість є факт їх придбання з метою використання в господарській діяльності. Отримання податкової накладної, яка засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), та оплата товарів (послуг) відповідно до умов договору є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит з податку на додану вартість.

В свою чергу, відповідно до п.201.8 ст.201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до статті 184 розділу V Податкового кодексу України реєстрація особи як платника податку на додану вартість діє до дати анулювання такої реєстрації, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку на додану вартість. З моменту анулювання реєстрації особи як платника податку така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, виписку податкових накладних (п. 184.5 ст. 185 Податкового кодексу України).

Як слідує з матеріалів справи, ТОВ «Крим-Інвест-Буд» та БВП «Строитель-Плюс», ТОВ «Крымстройиндустрия», ПП «Укрторгпартнер» та ПП «Пан-Буд» під час виписки податкових накладних, які є предметом перевірки, були зареєстровані як платники податку на додану вартість. Таким чином, беручи до уваги, що під час розгляду цієї справи судом встановлено, що господарські операції між ТОВ «Крим-Інвест-Буд» та БВП «Строитель-Плюс», ТОВ «Крымстройиндустрия», ПП «Укрторгпартнер» та ПП «Пан-Буд» були товарними та реальними, та підтверджені наданими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, використані позивачем у його господарської діяльності, тому суд вважає безпідставними висновки відповідача про завищення валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість, а здійснене відповідачем збільшення позивачу грошових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, суд визнає протиправним.

Крім того, суд вважає безпідставними висновки відповідача, покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень, про нікчемність укладених позивачем з БВП «Строитель-Плюс», ТОВ «Крымстройиндустрия», ПП «Укрторгпартнер» та ПП «Пан-Буд» договорів на підставі ч.ч.1,5 ст.203, п.1,2 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України. При цьому суд виходить з наступного.

Згідно ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що ДПІ в Ленінському районі м. Севастополя ДПС належними доказами не доведено, в чому полягає неспрямованість укладених позивачем з БВП «Строитель-Плюс», ТОВ «Крымстройиндустрия», ПП «Укрторгпартнер» та ПП «Пан-Буд» угод на настання обумовлених ними правових наслідків, в чому полягає та чим підтверджується їх суперечність моральним засадам суспільства, а також порушення публічного порядку, спрямованість на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету. Більш того, відповідачем не зазначено норму законодавчого акту, який встановлює нікчемність угоди з підстав, викладених відповідачем у акті перевірки позивача № 86/22-2/34680603/7242/10.

Отже, вищенаведеним підтверджується, що позивач здійснював усі необхідні дії, спрямовані на виконання господарських правовідносин, маючи за мету здійснення господарської операції з придбання товарів (робіт, послуг).

Крім того, відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Проте, з цієї підстави спірні угоди у встановленому законом порядку недійсними не визнавались.

До того ж, відповідач, стверджуючи про нікчемність правочинів, посилається на те, що сторони не мали на меті досягнення правових наслідків, що обумовлювались ними.

Однак, відповідно до частини першої статті 234 Цивільного кодексу України такий правочин є фіктивним, а згідно із частиною другою цієї статті фіктивний правочин визнається судом недійсним. Тобто фіктивний правочин є оспорюваним у розумінні частини третьої статті 215 Цивільного кодексу України.

Однак, і з цієї підстави спірні угоди у встановленому законом порядку недійсними не визнавались.

Інших підстав для визнання укладених правочинів нікчемними відповідач не зазначив, тож застосування до спірних відносин наслідків нікчемності правочинів є необґрунтованим та помилковим.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень і способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю за дотриманням податкового законодавств. Однак, жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідно до ст.20 Податкового кодексу України, органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

За цих обставин висновок ДПІ в Ленінському районі м. Севастополя ДПС про нікчемність договорів, укладених між позивачем та БВП «Строитель-Плюс», ТОВ «Крымстройиндустрия», ПП «Укрторгпартнер» та ПП «Пан-Буд», зроблений з перевищенням наданих податковому органу законодавством повноважень.

Щодо посилань відповідача на наявність ознак злочину в діяльності БВП «Строитель-Плюс», ТОВ «Крымстройиндустрия», ПП «Укрторгпартнер» та ПП «Пан-Буд», суд зазначає таке.

Фіктивне підприємництво, тобто створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона, є кримінально караним діянням відповідно до ст. 205 Кримінального кодексу України.

При цьому, як встановлено ст. 62 Конституції України та ст. 2 Кримінального кодексу України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

В даному ж випадку, як слідує з акту перевірки, висновки перевіряющих податкового органу про фіктивність БВП «Строитель-Плюс», ТОВ «Крымстройиндустрия», ПП «Укрторгпартнер» та ПП «Пан-Буд» ґрунтуються на постанові слідчого про порушення кримінальної справи та протоколах допиту свідків та обвинувачених.

Однак, доказів наявності вироку суду, що набрав законної сили по такій кримінальній справі, відповідачем суду не надано.

За таких обставин суд вважає, що відповідач, приймаючи оскаржувані у цій справі податкові повідомлення-рішення, не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених договір, його позиція про те, що договори очевидно суперечать інтересам держави та суспільства, не підкріплена належними доказами.

Суд вважає доцільним зазначити, що згідно пп.36.1, пп.36.5 ст.36, п.38.1 ст. 38, п.44.1 ст.44, п.47.1 ст.47, п.49.2 ст.49 Податкового кодексу України, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Отже, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку права на формування валових витрат та податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який був постачальником товарів (робіт, послуг). Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Така позиція обґрунтована захистом прав добросовісних платників податків та принципом особистої відповідальності правопорушника за скоєне порушення вимог податкового законодавства.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого Державна податкова інспекція в Ленінському районі м. Севастополя ДПС зобов'язана діяти на підставі та межах повноважень та у способі, що передбачені Конституцією та Законами України, застосовує інші нормативно-правові акти, прийняти відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідач правомірність винесених податкових повідомлень-рішень належним чином не довів. Висновки перевіряючої особи, що викладені у акті перевірки, не підкріплені жодними належними та допустимими доказами і носять характер суб'єктивних припущень. З огляду на це суд дійшов висновку про відсутність підстав у відповідача для визначення ТОВ «Крим-Інвест-Буд» грошових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, внаслідок чого податкові повідомлення-рішення ДПІ в Ленінському районі м. Севастополя ДПС від 09.10.2012 №0000440222 та №0000450222 повинні бути скасовані як такі, що прийняті з порушенням частини третьої ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

З врахуванням наведеного, оцінюючи у сукупності встановлені обставини та перевівши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 Кодексу адміністративного судочинства України).

Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких належать витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз.

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено (частина третя статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Керуючись ст. ст. 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Крим-Інвест-Буд» задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби від 09 жовтня 2012 року №0000440222 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Крим-Інвест-Буд» суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 884 330,25грн., в тому числі основний платіж - 738 980,0грн. та штрафна (фінансова) санкція (штраф) - 145 350,25грн.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби від 09 жовтня 2012 року №0000450222 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Крим-Інвест-Буд» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у загальному розмірі 850 625,50грн., в тому числі основний платіж - 624 162,0грн. та штрафна (фінансова) санкція (штраф) - 226 463,50грн.

4. В решті позовних вимог відмовити.

5. Стягнути з Державного бюджету України (31214206784001, ГУ ДКСУ у м. Севастополі, МФО 824509, ЄДРПОУ 38022717) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Крим-Інвест-Буд» (99011, м. Севастополь, вул. Капітанська,2, ЄДРПОУ 34680603) судовий збір у розмірі 2 146,0 грн. та витрати на проведення судової експертизи у розмірі 10 023,20 грн.

Повний текст постанови складений 22.07.2013 р.

Постанова набирає законної сили у порядку та строки, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі протягом десяти днів з дня її проголошення або складання в повному обсязі (у випадку складання постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України) апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова не набрала законної сили.

Суддя підпис М.М. Кравченко

З оригіналом згідно.

Суддя М.М. Кравченко