Ухвала

від 21.10.2013 по справі 2а-2537/12/2770

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-2537/12/2770

21.10.13 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Цикуренка А.С.,

суддів Іщенко Г.М. ,

Санакоєвої М.А.

секретар судового засідання Бражникова Ю.В.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Крим-Інвест-Буд"- Іванова Анжеліка Вікторівна, довіреність б/н від 12.04.13

представник відповідача, Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби - Гінтєр Крістіна Федорівна, довіреність №268/9/10.039 від 09.07.13

розглянувши матеріали справи № 2а-2537/12/2770 за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Ленінському районі Головного управління Міндоходів у м.Севастополі на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя Кравченко М.М.) від 16.07.13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Крим-Інвест-Буд" (вул.Капітанська, буд.2, м.Севастополь, 99011)

до Державна податкова інспекція у Ленінському районі Головного управління Міндоходів у м.Севастополі (вул.Кулакова буд.37, м.Севастополь, 99011)

про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 16.07.13 задоволено частково адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Крим-Інвест-Буд" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Севастополя Державної податкової служби про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби від 09 жовтня 2012 року №0000440222 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Крим-Інвест-Буд» суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 884 330,25грн., в тому числі основний платіж - 738 980,0грн. та штрафна (фінансова) санкція (штраф) - 145 350,25грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби від 09 жовтня 2012 року №0000450222 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Крим-Інвест-Буд» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у загальному розмірі 850 625,50грн., в тому числі основний платіж - 624 162,0грн. та штрафна (фінансова) санкція (штраф) - 226 463,50грн.

В решті позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Державного бюджету України (31214206784001, ГУ ДКСУ у м. Севастополі, МФО 824509, ЄДРПОУ 38022717) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Крим-Інвест-Буд» (99011, м.Севастополь, вул. Капітанська,2, ЄДРПОУ 34680603) судовий збір у розмірі 2 146,0 грн. та витрати на проведення судової експертизи у розмірі 10 023,20 грн.

Не погодившись з даною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати в частині задоволених позовних вимог постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 16.07.13 та прийняти нове рішення по справі.

Представник позивача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував та просив залишити постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 16.07.13 р. без змін.

Представник відповідача у судовому засіданні наполягав на задоволенні апеляційної скарги, скасуванні постанови Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 16.07.13 р. та прийнятті нового рішення.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2013р. клопотання Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Севастополя Державної податкової служби про заміну відповідача по справі задоволено, замінено відповідача у справі №2а-2537/12/2770 Державну податкову інспекцію у Ленінському районі м.Севастополя Державної податкової служби на його правонаступника - Державну податкову інспекцію у Ленінському районі Головного управління Міндоходів у м.Севастополі (юридична адреса: вул.Кулакова буд.37, м.Севастополь, 99011).

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, а також неповно з'ясовані обставини, що мають істотне значення для справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Крим-Інвест-Буд» (далі - ТОВ «Крим-Інвест-Буд») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Севастополь з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Севастополя про визнання неправомірними дії щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Крим-Інвест-Буд» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ БВП «Строитель-Плюс», ТОВ «Крымстройиндустрия», ПП «Укрторгпартнер», ПП «Пан-Буд» за період діяльності з 01.01.2009 по 31.03.2012; визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09 жовтня 2012 року №0000440222 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 884 330,25грн. та №0000450222 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у загальному розмірі 850 625,50грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Крим-Інвест-Буд» зареєстровано Ленінською районною державною адміністрацією м. Севастополя 02.11.2006, ЄДРПОУ 34680603. Знаходиться на податковому обліку в ДПІ в Ленінському районі м. Севастополя ДПС. Зареєстровано платником податку на додану вартість 06.02.2010 (свідоцтво №100266151).

Видами господарської діяльності позивача є: будівництво житлових і нежитлових будівель, оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням, неспеціалізована оптова торгівля, роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах, допоміжне обслуговування наземного транспорту, діяльність у сфері архітектури.

Посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Крим-Інвест-Буд» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ БВП «Строитель-Плюс» ЄДРПОУ 31263808, ТОВ «Крымстройиндустрия» ЄДРПОУ 32100553, ПП «Укрторгпартнер» ЄДРПОУ 36693415, ПП «Пан-Буд» ЄДРПОУ 37081614 за період діяльності з 01.01.2009 по 31.03.2012.

За результатами перевірки складений акт №86/22-2/34680603/7242/10 від 20.09.2012р..

Перевіркою встановлені наступні порушення:

- ч.1,5 ст.203, п.1,2 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України в результаті чого зазначені правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними - в силу припису закону. Правочини, укладені з постачальниками ТОВ БВП «Строитель-Плюс», ТОВ «Крымстройиндустрия», ПП «Укрторгпартнер», ПП «Пан-Буд» за період 01.01.2009 по 31.03.2012 порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків. Перевіркою встановлено відсутність укладення угод з метою настання реальних наслідків та відсутність поставок товарів від вищезазначених постачальників. В зв'язку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю;

- пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до завищення валових витрат на загальну суму 1 712 374,0грн.;

- пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, що призвело до завищення витрат, які враховуються при визначені об'єкта оподаткування, на загальну суму 1 416 943,34грн., в тому числі за звітний період 2011 рік (4 квартал 2011) на суму 666 666,67грн. та 1 квартал 2012 на суму 750 276,67грн. по постачальнику ПП «Пан-Буд»;

- вимог п.3.1 ст.3, ст.ст.10,11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Порядку заповнення Декларації, затвердженого наказом ДПА України від 29.03.2003 №143, вимог п.134.1 ст.134, п.10 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України занижено податок на прибуток, який підлягав сплаті до бюджету, на загальну суму 738 980,0грн., в тому числі за податкові періоди: 9 місяців 2010 на суму 412 177,0грн.; 2010 рік на суму 423 843,0грн.; 1 квартал 2011 на суму 4 250,0грн.; 2-4 квартали 2011 на суму 153 333,0грн., 1 квартал 2012 на суму 157 554,0грн.;

- п.4.1 ст.4, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення податкового кредиту у загальній сумі 339 074,0грн., в тому числі за липень 2010 на суму 19 250,0грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Крымстройиндустрия», за серпень 2010 на суму 4 181,0грн. по взаємовідносинам з ПП «Пан-Буд», за вересень 2010 на суму 306 310,35грн. (в тому числі по взаємовідносинам з ПП «Пан-Буд» на суму 4 633,0грн., з ПП «Укрторгпартнер» на суму 301 677,35грн.), за жовтень 2010 на суму 9 333,33грн. по взаємовідносинам з ТОВ БВП «Строитель-Плюс», в результаті чого занижено ПДВ, що підлягав сплаті в бюджет за липень 2010 у сумі 19 250,0грн., за серпень 2010 у сумі 4 181,0грн., за вересень 2010 у сумі 306 310,0грн., за жовтень 2010 у сумі 9 333,0грн.;

- п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту у загальній сумі 285 089,0грн., в тому числі за лютий 2011 на суму 1 700,0грн. по взаємовідносинам з ПП «Укрторгпартнер», за грудень 2011 на суму 133 333,33грн. по взаємовідносинам з ПП «Пан-Буд», за лютий 2012 на суму 150 055,33грн. по взаємовідносинам з ПП «Пан-Буд», в результаті чого занижено ПДВ, що підлягав сплаті в бюджет за лютий 2011 на суму 1 700,0грн., за грудень 2011 на суму 133 333,33грн., за лютий 2012 на суму 150 055,0грн.

09.10.2012 року відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення: №0000440222 про збільшення ТОВ «Крим-Інвест-Буд» суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 884 330,25грн., в тому числі основний платіж - 738 980,0грн. та штрафна (фінансова) санкція (штраф) - 145 350,25грн.; №0000450222 про збільшення ТОВ «Крим-Інвест-Буд» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у загальному розмірі 850 625,50грн., в тому числі основний платіж - 624 162,0грн. та штрафна (фінансова) санкція (штраф) - 226 463,50грн.

26.05.2010 року, 13.01.2011 року та 18.11.2011 року між Державним вищім навчальним закладом «Українська академія банківської справи Національного банку України» (замовник) та позивачем (генпідрядник) укладені договори генерального підряду №142, №86 та №71 на виконання підрядних будівельних робіт з влаштування благоустрою культурно-оздоровчої паркової зони Севастопольського інституту банківської справи Української академії банківської справи Національного банку України та будівництва спортивних майданчиків для пляжних видів спорту Севастопольського інституту банківського справи Української академії банківської справи Національного банку України.

02.08.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Крим-Інвест-Буд» та Будівельно-виробничим підприємством «Строитель-Плюс» укладений договір на надання послуг №80/1308, а саме вивіз 4570 м 3 ґрунту на об'єкті: культурно-оздоровча паркова зона на будівництві Севастопольського інституту банківської справи Української академії банківської справи Національного банку України.

Будівельно-виробниче підприємство «Строитель-Плюс» (ЄДРПОУ 31263808) зареєстровано 14.12.2000р. Виконавчим комітетом Центральної районної ради м. Сімферополя. Свідоцтво платника податку на додану вартість анульовано за ініціативою податкової 15.05.2012р..

Виконання робіт за вказаним договором підтверджено актом виконаних робіт від 29.10.2010р.. Вартість робіт оплачена ТОВ «Крим-Інвест-Буд» платіжним дорученням №932 від 29.10.2010р.. БВП «Строитель-Плюс» на адресу позивача виписана податкова накладна №6025 від 29.10.2010.

09.07.2010 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Крымстройиндустрия» укладений договір №195 на постачання камінь-піщаника.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Крымстройиндустрия» (ЄДРПОУ 32100553), зареєстровано 08.08.2002р Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим. Свідоцтво платника податку на додану вартість анульовано за ініціативою податкової 11.04.2012, причина анулювання - в Єдиному державному реєстрі зроблено запис про відсутність за місцезнаходженням..

Виконання робіт за вказаним договором підтверджено видатковою накладною №376 від 09.07.2010. Позивачем оплачено вартість товару платіжним дорученням №530 від 09.07.2010. ТОВ «Крымстройиндустрия» виписало на адресу позивача податкову накладну №376 від 09.07.2010.

07.09.2010 року міжпозивачем та Приватним підприємством «Укрторгпартнер» укладений договір №106 на постачання товарів на об'єкт: культурно-оздоровча паркова зона на будівництві Севастопольського інституту банківської справи Української академії банківської справи Національного банку України.

Приватне підприємство «Укрторгпартнер» (ЄДРПОУ 36693415), зареєстровано 19.10.2009 Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради. Свідоцтво платника податку на додану вартість анульовано за ініціативою податкової 19.12.2011, причина анулювання - в Єдиному державному реєстрі зроблено запис про відсутність за місцезнаходженням.

Факт постачання ПП «Укрторгпартнер» на адресу ТОВ «Крим-Інвест-Буд» підтверджено видатковими накладними №1185 від 29.09.2010, №378 від 17.02.2011, витратною накладною №1199 від 30.09.2010. ТОВ «Крим-Інвест-Буд» оплатило вартість товару за платіжними дорученнями: №755 від 09.09.2010, №811 від 22.09.2010, №838 від 30.09.2010, №863 від 07.10.2010, №888 від 12.10.2010, №927 від 28.10.2010, №102 від 18.02.2011. ПП «Укрторгпартнер» виписало податкові накладні: №1185 від 29.09.2010, №1199 від 30.09.2010, №1131 від 22.09.2010, №1130 від 09.09.2010, №378 від 17.02.2011.

01.12.2011 року між позивачем та Приватним підприємством «Пан-Буд» укладений договір №27-У/339 на постачання товару згідно додатку №1, специфікації №1.

Приватне підприємство «Пан-Буд» (ЄДРПОУ 37081614) зареєстровано 26.04.2010 Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради. Свідоцтво платника податку на додану вартість анульовано за ініціативою податкової 11.05.2012, причина анулювання - в Єдиному державному реєстрі внесено запис про відсутність підтвердження.

Факт постачання ПП «Пан-Буд» на адресу ТОВ «Крим-Інвест-Буд» товару підтверджено видатковими накладними №150 від 03.08.2010, №158 від 16.08.2010, №336 від 16.09.2010, №397, №1396 від 29.12.2011, №326 від 29.02.2012. ТОВ «Крим-Інвест-Буд» оплатило вартість товару за платіжними дорученнями: №664 від 16.08.2010, №781 від 16.09.2010, №866 від 28.12.2011, №880 від 29.12.2011, №267 від 29.02.2012. ПП «Пан-Буд» виписало податкові накладні: №150 від 03.08.2010, №158 від 16.08.2010, №336 від 16.09.2010, №107 від 28.12.2011, №109 від 29.12.2011, №224 від 29.02.2012.

Відповідно до п.201.8 ст.201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до статті 184 розділу V Податкового кодексу України реєстрація особи як платника податку на додану вартість діє до дати анулювання такої реєстрації, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку на додану вартість. З моменту анулювання реєстрації особи як платника податку така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, виписку податкових накладних (п. 184.5 ст. 185 Податкового кодексу України).

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Крим-Інвест-Буд» та БВП «Строитель-Плюс», ТОВ «Крымстройиндустрия», ПП «Укрторгпартнер» та ПП «Пан-Буд» під час виписки податкових накладних, які є предметом перевірки, були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Посилання податкового органу на факт відсутності постачальника за його місцезнаходженням, свідчить лише про порушення даною юридичною особою законодавства, яке стосується його реєстрації, як суб'єкта підприємницької діяльності чи платника податків і зобов'язує його повідомляти реєструючі органи про зміну свого місця знаходження, а у випадку порушення даної вимоги передбачає персональну відповідальність такої особи та її посадових осіб. Факт відсутності контрагента за місцезнаходженням на дату проведення перевірки не може слугувати підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Аналогічна думка викладена в Ухвалах ВАСУ від 16.05.2012 р. по справі №К-9991 /6724/12, від 17.07.2012 р. №К/9991/1812/12 та від 17.01.2012 р. №К-15283/09.

Частиною 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV (далі - Закон №996) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факти здійснення господарських операцій.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за № 168/704 (далі -Положення № 88) де зазначено, що первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону №996 встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.4 Положення № 88 первинні документи (на паперових і машино зчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Таким чином, реальність здійснення будь-яких господарських операцій має бути підтверджена відповідними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку. Документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ст.1 Закону №996 господарська операція є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Аналогічна думка викладена, у Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. №742/11/13-11.

Щодо посилання податкового органу в Акті перевірки на матеріали кримінальної справи.

Відповідно до ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Поняття доказів в адміністративному судочинстві визначено ст. 69 вказаного Кодексу, згідно якої ними є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частині 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною 4 ст. 72 встановлено, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Таким чином, для прийняття законного та обґрунтованого рішення суд повинен перевірити всі обставини, на яких сторони ґрунтують свої вимоги і заперечення, та дослідити докази, якими ці обставини підтверджуються. Суд не вимагає доведення обставин, які встановлені у кримінальній справі, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно конкретною особою. Єдиним джерелом цієї обізнаності є вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили.

Самі по собі окремі процесуальні документи в кримінальній справі не можуть бути доказами відсутності або наявності будь-яких обставин, які є предметом доказування в адміністративній справі.

Отже, суд не має підстав врахувати матеріали кримінальної справи, якщо вони не підтверджені вироком, який набрав законної сили.

Більш того, законодавством не передбачена можливість використання під час проведення перевірок платників податків та складання акта перевірки матеріалів досудового слідства. Це співвідноситься, зокрема, і з положеннями КАСУ та й взагалі з доктриною процесуального права України, відповідно до яких заздалегідь є встановленим і не потребує доведення та доказування вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили. Тобто преюдиціальний характер має лише вирок суду, який набрав законної сили, а не матеріали досудового слідства, особливо постанова про порушення кримінальної справи та протоколи допиту. Факт порушення кримінальної справи має наслідком та зумовлює законне проведення уповноваженими органами дізнання та досудового слідства певних слідчих дій з метою підтвердження або спростування факту вчинення певного злочину конкретною особою, але не може безперечно свідчити про винуватість такої особи, що підтверджується і закріпленим ст. 62 Конституції України принципом невинуватості особи у вчиненні злочину.

Щодо посилань відповідача, в обґрунтування своїх висновків про завищення позивачем податкового кредиту, на даних комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем та актів про неможливість проведення зустрічної звірки зазначених вище контрагентів з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, по їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської.

Відповідно до п.6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011р. за №34/18772, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Комп'ютерні автоматизовані інформаційні системи ДПІ, акти перевірки контрагентів на які посилається відповідач в обґрунтування своїх висновків, не відносяться до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, що перевіряється, які достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Що стосується нікчемності правочину. Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228).

Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Ні акт перевірки ні апеляційна скарга не містять таких посилань, не доводять умислу саме позивача на порушення публічного порядку, не містять посилання і на те, в чому таке порушення полягає. Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки саме позивача у спірних правовідносинах при здійсненні господарських операцій із контрагентом до суду не подано.

Таким чином, зміст правочину з постачальником не суперечить законодавству, моральним засадам суспільства. У зв'язку з чим, доводи апеляційної скарги в зазначеної частині не підлягають задоволенню.

Враховуючи, що спірні господарські операції, щодо оподаткування яких між сторонами є спір, відбувались у період з липня 2010, слід перевіряти відповідність правил оподаткування спірних взаємовідносин Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997р. (далі - Закон №168), Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94-ВР від 28.12.1994р. (далі - Закон №334) та Податковому кодексу України.

Щодо правомірності формування позивачем витрат за рахунок вказаних контрагентів.

Згідно ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Пункт 138.1 статті 138 Податкового кодексу України встановлює, що витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті (собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати складаються з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг); інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу (інші витрати господарської діяльності, до яких цим розділом прямо не встановлено обмежень щодо віднесення до складу витрат) крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.1 та підпункту 139.1.9 статті 139 Податкового кодексу України не відносяться до складу витрат - витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, та витрати, не підтверджених відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.152.1, п.152.3 статті 152 Податкового кодексу України визначено, що податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, від податкової бази, визначеної згідно зі статтею 149 цього Кодексу.

Доходи і витрати нараховуються з моменту їх виникнення згідно з правилами, встановленими цим розділом, незалежно від дати надходження або сплати коштів, якщо інше не встановлено цим розділом.

Згідно підпункту 1.32 статті 1 Закону №334 господарська діяльність, це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону №334 валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

До таких обмежень, згідно пп.5.3.1 Закону №334, віднесено витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, та згідно пп.5.3.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», - витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. Пунктом 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» заборонено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені в цьому Законі.

Відповідно до п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону №334 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Щодо податку на додану вартість. Підпунктом 14.1.181 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.1. ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2. статті 198 встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п.198.3. ст. 198 ПК України).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п.198.6. ст. 198 ПК України).

Відповідно до п.201.8. ст.201 ПК України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п.201.10. ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 44.1. ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу (п. 138.1. ст. 138 ПК України).

Згідно з пп.138.1.1. п.1 ст.138 ПК України, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Аналогічні положення містили п.1.7 ст.1, пп.7.2.3, пп.7.2.4 п.7.2, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Щодо посилань на Вирок Київського районного суд м. Сімферополя АР Крим від 10.04.2013р. по справі № 123/3318/13-к, яким встановлено, що засновником ряду юридичних осіб, а саме: КП "Альянс", БВП "Строитель плюс", ПП "Севелітстрой", ПП "Кримторг" та ПП "Кримспецтехнолоджі" вчинено пособництво службовим особам ТОВ "Союз КДС", ПАТ "Крименерго", ТОВ "Південна будівельна компанія", ТОВ "Кримкомплекс" та ТОВ "Будком" в умисному ухиленні від сплати податків.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Аналізуючи зазначені норми, суд робить висновок, що преюдиційні обставини, тобто ті обставини, що встановлені в судовому рішенні, яке набрало законної сили, є підставами для звільнення від доказування.

Згідно до ч.4 ст. 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Таким чином, відповідно до диспозиції ч.4 ст. 72 КАС України обов'язковими для адміністративного суду, який розглядає справу, є вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок.

Як уже зазначалося, частиною четвертою статті 72 КАС України установлено, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Диспозиція наведеної правової норми, на відміну від норми частини першої статті 72 КАС України, прямо вказує на те, що обов'язковими для суду, який розглядає справу, є вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок.

Разом із тим вказана норма встановлює межі обов'язковості зазначених різновидів судових рішень для адміністративного суду, що розглядає конкретну адміністративну справу.

Така обов'язковість поширюється лише на те питання, чи мало місце певне діяння та чи вчинене воно особою, щодо якої постановлено відповідний вирок або прийнято постанову.

Отже, обов'язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку в кримінальній справі чи постанові у справі про адміністративний проступок, щодо часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.

Зазначена позиція викладена у листі ВАСУ від 14.11.2012 р. №2379/12/13-12.

Враховуючи, що вироком суду від 10.04.2013р. по справі №123/3318/13-к не встановлені обставини безпосередньо щодо позивача, а саме фіктивності укладених угод між позивачем та вказаними контрагентами, то суд вважає, що вирок суду не містить обставин, які є мають преюдиційне значення для розгляду вказаної справи та свідчать про недотримання платником податків норм податкового законодавства під час формування валових витрат та податкового кредиту.

Крім того, у вказаному вироку не надана будь-яка оцінка діям службових осіб суб'єктів господарювання (контрагентів позивача) по взаємовідносинах з позивачем у справі стосовно вчинених господарських операцій, за результатом яких позивачем були сформовані витрати та нарахований податковий кредит.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено здійснення господарських операцій між позивачем і БВП "Строитель-Плюс", ТОВ "Крымстройиндустрия", ПП "Укрторгпартнер" та ПП "Пан-Буд", зокрема укладеними відповідно до вимог чинного законодавства договорами, належним чином оформленими первинними документами у межах виконання господарських операцій, розрахунковими документами, доказами пов'язаності господарських операцій між позивачем та контрагентами БВП "Строитель-Плюс", ТОВ "Крымстройиндустрия", ПП "Укрторгпартнер" та ПП "Пан-Буд" з власною господарською діяльністю позивача тощо.

Також колегія суддів приймає до уваги, що по справі проведено судову економічну експертизу. Висновком судової економічної експертизи Севастопольського відділення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса №64/65 від 29.03.2013р. підтверджено правомірність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту з ПДВ, тобто підтвердження реального здійснення господарських операцій з продажу на адресу ТОВ "Крим-Інвест-Буд" товарів (виконання робіт).

Відповідно до вимог ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч вимог ч.2 ст.71 КАС України відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним рішення з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 198 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін. У ст. 200 КАС України наведені підстави для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

У зв'язку з чим колегія судів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови без змін.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі Головного управління Міндоходів у м.Севастополі залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 16.07.13р. по справі № 2а-2537/12/2770 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 28 жовтня 2013 р.

Головуючий суддя підпис А.С. Цикуренко

Судді підпис Г.М. Іщенко

підпис М.А.Санакоєва

З оригіналом згідно

Головуючий суддя А.С. Цикуренко