Ухвала

від 01.04.2014 по справі 2а-2537/12/2770

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2014 року м. Київ К/800/57388/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Суддя-доповідач:Вербицька О.В. Судді: Маринчак Н.Є. Муравйов О.В. розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі

на постанову Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 16.07.2013 р.

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2013 р.

у справі № 2а-2537/12/2770

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Крим-Інвест-Буд»

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Крим-Інвест-Буд» (далі - позивач, ТОВ «Крим-Інвест-Буд») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі (далі - відповідач, ДПІ у Ленінському районі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 16.07.2013 р. позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі від 09 жовтня 2012 року №0000440222 та від 09 жовтня 2012 року №0000450222. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2013 р. постанову Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 16.07.2013 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі ДПІ у Ленінському районі, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 16.07.2013 р. та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2013 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу ТОВ «Крим-Інвест-Буд», посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 16.07.2013 р. та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2013 р. - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

ДПІ у Ленінському районі проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Крим-Інвест-Буд» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ БВП «Строитель-Плюс», ТОВ «Крымстройиндустрия», ПП «Укрторгпартнер», ПП «Пан-Буд» за період діяльності з 01.01.2009 по 31.03.2012 р., за результатами якої складено акт №86/22-2/34680603/7242/10 від 20.09.2012 р.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем: ч.1,5 ст.203, п.1,2 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України, в результаті чого правочини ТОВ «Крим-Інвест-Буд» мають ознаки нікчемності та є нікчемним; пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до завищення валових витрат на загальну суму 1 712 374,00 грн.; пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, що призвело до завищення витрат, які враховуються при визначені об'єкта оподаткування на загальну суму 1 416 943,34 грн.; вимог п.3.1 ст.3, ст.ст.10,11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Порядку заповнення Декларації, затвердженого наказом ДПА України від 29.03.2003 №143, вимог п.134.1 ст.134, п.10 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України, а саме занижено податок на прибуток, який підлягав сплаті до бюджету, на загальну суму 738 980,00 грн.; п.4.1 ст.4, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення податкового кредиту у загальній сумі 339 074,00 грн.; п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту у загальній сумі 285 089,00 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято 09.10.2012 р. податкові повідомлення-рішення: №0000440222 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 884 330,25 грн., в тому числі основний платіж - 738 980,00 грн. та штрафна (фінансова) санкція (штраф) - 145 350,25 грн.; №0000450222 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у загальному розмірі 850 625,50 грн., в тому числі основний платіж - 624 162,00 грн. та штрафна (фінансова) санкція (штраф) - 226 463,50 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пункт 138.1 статті 138 Податкового кодексу України встановлює, що витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті (собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати складаються з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг); інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу (інші витрати господарської діяльності, до яких цим розділом прямо не встановлено обмежень щодо віднесення до складу витрат) крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.1 та підпункту 139.1.9 статті 139 Податкового кодексу України не відносяться до складу витрат - витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, та витрати, не підтверджених відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом 14.1.181 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.1. ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п.198.3. ст. 198 ПК України).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п.198.6. ст. 198 ПК України).

Пунктом 44.1. ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

За змістом частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 26.05.2010 р., 13.01.2011 р. та 18.11.2011 р. між Державним вищім навчальним закладом «Українська академія банківської справи Національного банку України» (замовник) та позивачем (генпідрядник) укладені договори генерального підряду №142, №86 та №71 на виконання підрядних будівельних робіт з влаштування благоустрою культурно-оздоровчої паркової зони Севастопольського інституту банківської справи Української академії банківської справи Національного банку України та будівництва спортивних майданчиків для пляжних видів спорту Севастопольського інституту банківського справи Української академії банківської справи Національного банку України.

02.08.2010 між ТОВ «Крим-Інвест-Буд» та БВП «Строитель-Плюс» укладений договір на надання послуг №80/1308, а саме вивіз ґрунту на об'єкті: культурно-оздоровча паркова зона на будівництві Севастопольського інституту банківської справи Української академії банківської справи Національного банку України.

БВП «Строитель-Плюс» зареєстровано 14.12.2000 р. Виконавчим комітетом Центральної районної ради м. Сімферополя. Свідоцтво платника податку на додану вартість анульовано за ініціативою податкової 15.05.2012 р.

Виконання робіт за вказаним договором підтверджено актом виконаних робіт від 29.10.2010 р. Вартість робіт оплачена ТОВ «Крим-Інвест-Буд» платіжним дорученням №932 від 29.10.2010 р. БВП «Строитель-Плюс» позивачу виписана податкова накладна №6025 від 29.10.2010 р.

09.07.2010 р. між позивачем та ТОВ «Крымстройиндустрия» укладений договір №195 на постачання камінь-піщаника.

ТОВ «Крымстройиндустрия» зареєстровано 08.08.2002 р. Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим. Свідоцтво платника податку на додану вартість анульовано за ініціативою податкової 11.04.2012 р.

Виконання робіт за вказаним договором підтверджено видатковою накладною №376 від 09.07.2010 р. Позивачем оплачено вартість товару платіжним дорученням №530 від 09.07.2010. ТОВ «Крымстройиндустрия» виписало на адресу позивача податкову накладну №376 від 09.07.2010 р.

07.09.2010 р. між позивачем та ПП «Укрторгпартнер» укладений договір №106 на постачання товарів на об'єкт: культурно-оздоровча паркова зона на будівництві Севастопольського інституту банківської справи Української академії банківської справи Національного банку України.

ПП «Укрторгпартнер» зареєстровано 19.10.2009 р. Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради. Свідоцтво платника податку на додану вартість анульовано за ініціативою податкової 19.12.2011 р.

Постачання ПП «Укрторгпартнер» на адресу ТОВ «Крим-Інвест-Буд» товару підтверджено видатковими накладними №1185 від 29.09.2010, №378 від 17.02.2011, витратною накладною №1199 від 30.09.2010. ТОВ «Крим-Інвест-Буд» оплатило вартість товару за платіжними дорученнями: №755 від 09.09.2010, №811 від 22.09.2010, №838 від 30.09.2010, №863 від 07.10.2010, №888 від 12.10.2010, №927 від 28.10.2010, №102 від 18.02.2011. ПП «Укрторгпартнер» виписало податкові накладні: №1185 від 29.09.2010, №1199 від 30.09.2010, №1131 від 22.09.2010, №1130 від 09.09.2010, №378 від 17.02.2011.

01.12.2011 року між позивачем та ПП «Пан-Буд» укладений договір №27-У/339 на постачання товару згідно додатку №1, специфікації №1.

ПП «Пан-Буд» зареєстровано 26.04.2010 Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради. Свідоцтво платника податку на додану вартість анульовано за ініціативою податкової 11.05.2012 р.

Факт постачання ПП «Пан-Буд» на адресу ТОВ «Крим-Інвест-Буд» товару підтверджено видатковими накладними №150 від 03.08.2010, №158 від 16.08.2010, №336 від 16.09.2010, №397, №1396 від 29.12.2011, №326 від 29.02.2012. ТОВ «Крим-Інвест-Буд» оплатило вартість товару за платіжними дорученнями: №664 від 16.08.2010, №781 від 16.09.2010, №866 від 28.12.2011, №880 від 29.12.2011, №267 від 29.02.2012. ПП «Пан-Буд» виписало податкові накладні: №150 від 03.08.2010, №158 від 16.08.2010, №336 від 16.09.2010, №107 від 28.12.2011, №109 від 29.12.2011, №224 від 29.02.2012.

Крім того, слід зазначити, що по справі було проведено судову економічну експертизу. Висновком судової економічної експертизи Севастопольського відділення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса №64/65 від 29.03.2013 р. підтверджено правомірність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту з ПДВ, тобто підтверджено реальність здійснення господарських операцій ТОВ «Крим-Інвест-Буд».

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що позивачем виконані всі умови, передбачені Податковим кодексом України, які надають йому правові підстави для віднесення витрат до складу валових та нарахування податкового кредиту.

Крім того, суди обґрунтовано не прийняли до уваги висновки податкового органу щодо нікчемності правочинів, з урахуванням всіх обставин справи та вимог законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняті податковим органом спірні податкові повідомлення-рішення є неправомірними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 16.07.2013 р. та ухвала Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2013 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі відхилити.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 16.07.2013 р. та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2013 р. залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

О.В. Муравйов