Постанова

від 26.09.2013 по справі 5011-3/14346-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2013 року Справа № 5011-3/14346-2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіМогила С.К., суддіВовка І.В., суддіКондратової І.Д. (доповідач), за участю представників сторін від позивачаМосенцева А.Ю., від відповідача Олійник О.Б., Антипов В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Іхтіопатологічної лабораторії на рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2012 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2013 року у справі№ 5011-3/14346-2012 Господарського суду міста Києва за позовомКомунального підприємства "Керуюча дирекція Шевченківського району" доІхтіопатологічної лабораторії простягнення 32801,50 грн

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2012 року Комунальне підприємство "Керуюча дирекція Шевченківського району" (надалі - КП "Керуюча дирекція Шевченківського району", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом, у якому просило стягнути з Іхтіопатологічної лабораторії заборгованість з орендної плати в сумі 46604,74 грн.

Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що, порушуючи умови договору оренди нежилих приміщень територіальної громади Шевченківського району м. Києва № 727/3 від 27.10.2010 року, який було укладено між Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради та Іхтіопатологічною лабораторією, відповідач не в повному обсязі вносив орендну плату, встановлену цим договором, за періоди з листопада по грудень 2010 року та з січня по вересень 2012 року, у зв'язку з чим його борг з орендних виплат склав 46604,74 грн.

До прийняття рішення у справі позивач зменшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача заборгованість в сумі 32801,50 грн за періоди з листопада по грудень 2010 року та з січня по жовтень 2012 року.

Відповідач позов не визнав, посилаючись на те, що він є юридичною особою, що утримується за рахунок державного бюджету, а згідно п. 21 Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, що затверджена рішенням Київської міської ради від 22.09.2011 року N 34/6250 (надалі - Методика), розмір річної орендної плати за оренду нерухомого майна для бюджетних установ, що утримуються за рахунок місцевого або державного бюджетів, становить 1 грн на рік. Відповідач зазначив, що згідно акту звірки взаєморозрахунків та додаткових угод до договору оренди у нього відсутня заборгованість з орендної плати.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.11.2012 року у справі № 5011-3/14346-2012 (суддя Сівакова В.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2013 року (судді: Гаврилюк О.М., Іоннікова І.А., Майданевич А.Г.), позов задоволено повністю.

Приймаючи рішення про задоволення позову, місцевий господарський суд виходив з доведеності існування у відповідача заборгованості з орендної плати в спірній сумі. При цьому, суд відхилив посилання відповідача на п. 21 Методики, відповідно до якої розмір річної орендної плати за оренду нерухомого майна для бюджетних установ, що утримуються за рахунок місцевого або державного бюджетів, становить 1 грн на рік, зазначивши, що сторонами не подано доказів досягнення згоди щодо внесення змін до договору в частині визначення розміру орендної плати в сумі 1 грн.

Іхтіопатологічна лабораторія в поданій касаційній скарзі просить рішення та постанову скасувати повністю, а справу направити на новий розгляд, оскільки вважає, що судами безпідставно не було застосовано норми ст.ст. 43, 48 Бюджетного кодексу (надалі - БК) України, які встановлюють, що розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, а розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, за якими розпорядником бюджетних коштів взято зобов'язання без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), є недійсним, а також не було залучено до участі у справі Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві.

17.09.2013 року відповідач через канцелярію суду подав додаткові пояснення, в яких фактично дублює вимоги касаційної скарги, а також надав додаткові докази для долучення до матеріалів справи.

Позивач надав відзив на касаційну скаргу, в якому з нею не погоджується та просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення у справі № 5011-3/14346-2012 - без змін.

В судовому засіданні 17.09.2013 року на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу (надалі - ГПК) України оголошувалась перерва до 26.09.2013 року.

Заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представників сторін, перевіривши згідно ч. 2 ст. 111 5 , ч. 1 ст. 111 7 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, а також правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких обставин.

Вирішуючи спір у справі, суди попередніх інстанцій встановили, що 27.10.2010 року між Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради (далі - орендодавець) та Іхтіопатологічною лабораторією Державного комітету рибного господарства України (далі - орендар) було укладено договір оренди нежилих приміщень територіальної громади Шевченківського району м. Києва № 727/3 (далі - договір оренди), згідно з розділом 1 якого орендодавець передав, а орендар взяв в оренду нежиле приміщення загальною площею 102,8 кв. м., а саме : н/підвал з орендованою площею 102,8 кв. м., розміщене за адресою: м. Київ, вул. Тургенівська, 81; строк дії з 27.10.2010 року по 26.10.2011 року (а.с. 34-36 т. 1).

Відповідно до п.п. 2.1, 2.1 договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання орендної плати за користування майном територіальної громади Шевченківського району м. Києва, затвердженої рішенням Шевченківської районної у місті Києві ради. За користування об'єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, розмір якої за перший місяць складає 5140,00 грн. та ПДВ 1028,00 грн, всього 6168,00 грн. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць.

Розпорядженням Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 09.02.2011 року № 80 "Про закріплення майна за КП "Керуюча дирекція"" за позивачем у справі на праві господарського відання закріплено майно згідно з додатком та згідно акту приймання-передачі справ по договорах оренди ліквідаційної комісії з припинення діяльності Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради від 14.02.2011 року комунальне майно передане КП "Керуюча дирекція" Шевченківської районної у місті Києві ради, до складу якого відноситься і об'єкт оренди.

Суди встановили, що 14.02.2011 року КП "Керуюча дирекція" Шевченківської районної у місті Києві ради та Іхтіопатологічна лабораторія уклали додаткову угоду № 1 до договору оренди, відповідно до умов якої змінили орендодавця за договором на КП "Керуюча дирекція". Вказаний договір погоджений головою ліквідаційної комісії Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у місті Києві ради (а.с. 38 т. 1).

28.10.2011 року сторони уклали додаткову угоду № 2 до договору оренди, згідно якої продовжили строк дії договору до 31.03.2012 року (а.с. 39 т. 1). Також сторонами до цієї додаткової угоди складено акт, згідно якого погодили, що орендар не мав та не має заборгованості перед орендодавцем за орендну плату та інші платежі (а.с. 40 т. 1).

26.03.2012 року сторони знову уклали додаткову угоду № б/н до договору оренди, згідно якої встановили, що орендна плата за січень 2012 року становить 6552,98 грн, за лютий 2012 року - 6566,09 грн та за березень 2012 року - 6579,22 грн (а.с. 41 т. 1).

У невстановлений день сторони також уклали іншу додаткову угоду до договору оренди, відповідно до якої погодили, що розмір орендної плати за період з 01.04.2012 року по 01.08.2012 року становить 26336,50 грн і умови цієї угоди застосовуються до відносин між сторонами, які виникли до її укладання, а саме : з 01.04.2012 року (а.с. 41 т. 1).

Відповідно до положень ст. 526 Цивільного кодексу (надалі - ЦК) України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 цього Кодексу передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з п. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Суди встановили, що в порушення взятих на себе зобов'язань за договором оренди відповідач оплату за надане в оренду майно не здійснив, внаслідок чого утворилась заборгованість з орендної плати за періоди з листопада по грудень 2010 року та з січня по жовтень 2012 року в розмірі 32801,50 грн. Наявність заборгованості відповідачем не спростована, доказів її погашення не надано.

Даючи оцінку наданому відповідачем акту від 28.10.2011 року до додаткової угоди № 2 до договору на підтвердження факту відсутності у нього заборгованості за договором оренди, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що цей доказ свідчить про відсутність боргів на дату підписання акту саме перед КП "Керуюча дирекція" Шевченківської у м. Києві ради та не спростовує заборгованість відповідача з орендної плати за спірний період.

Статтею 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін. Частиною 2 цієї статті передбачено можливість зміни розміру орендної плати на вимогу однієї із сторін, якщо з незалежних від них обставин істотно змінився стан об'єкта оренди, а також в інших випадках, встановлених законодавчими актами України.

Відповідачем не надано ніяких доказів щодо зміни у встановленому законом порядку розміру орендної плати, визначеної у договорі оренди та додаткових угод до нього, та встановлення у договорі орендної плати в розмірі 1 грн, в зв'язку з чим суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про те, що посилання відповідача на пункт 21 Методики, згідно якого розмір орендної плати за оренду нерухомого майна становить 1 грн на рік для бюджетних установ, що утримуються за рахунок місцевого або державного бюджетів, є безпідставним.

Посилання відповідача на акт, який є додатком до додаткової угоди від 28.10.2011 року № 2, відповідно до якого зазначено, що орендар не мав і не має заборгованості перед орендодавцем за орендну плату та інші платежі, суди відхилили, зазначивши, що вказаний акт свідчить про відсутність боргів на дату підписання акту саме перед Комунальним підприємством "Керуюча дирекція" Шевченківської у м. Києві ради та не спростовує наявність у відповідача заборгованість за заявлений період. Відповідач не надав будь-які первинні документи, які б підтверджували сплату орендної плати в розмірі, який визначений в договорі.

Вищий господарський суд України вважає, що вказані висновки судів попередніх інстанції є правильними і такими, що відповідають нормам матеріального і процесуального права, а також фактичним обставинам та наявним у справі матеріалам. Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, повно встановив обставини справи та дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог і правомірно задовольнив позов, стягнувши з відповідача заборгованість з орендних виплат в сумі 32801,50 грн.

Доводи касаційної скарги щодо невідповідності розміру орендної плати Методиці, суд касаційної інстанції відхиляє, оскільки в силу припису ст. 204 ЦК України правомірність правочину презюмується і правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Як дії сторін щодо укладання додаткових угод до договору оренди про встановлення орендної плати в розмірі, що не відповідає пункту 21 Методики, так і самі додаткові угоди до договору ніким не оспорені, а тому договір та додаткові угоди, як такі, що не визнані недійсними у судовому порядку, є дійсними та породжують для сторін у справі відповідні права й обов'язки.

Твердження відповідача про відсутність обов'язку здійснювати орендну плату за договором без наявності відповідного бюджетного асигнування, оскільки згідно ч. 4 ст. 48 БК України зобов'язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов'язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до частини шостої цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів, суд касаційної інстанції також відхиляє, оскільки між сторонами у справі виникли майнові відносини, які засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (ч. 1 ст. 1 ЦК України), що регулюються актами цивільного законодавства України. Бюджетним кодексом України регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства, а також визначаються правові засади утворення та погашення державного і місцевого боргу (ст. 1 БК України), у зв'язку з цим застосування бюджетного законодавства до відносин юридично рівних учасників є неприпустимим. Відсутність у відповідача необхідних коштів або взяття ним зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання за договором, яке не припинилось відповідно до приписів гл. 50 ЦК України.

Доводи заявника касаційної скарги щодо незалучення до участі у справі Головного управління Державного казначейства України в у м. Києві суд касаційної інстанції відхиляє, оскільки у відповідності до ст. 27 ГПК України рішення у цій справі не впливає на права або обов'язки вказаної особи.

Додатково подані відповідачем докази, які не були предметом оцінки та дослідження в судах попередніх інстанцій, зокрема, копії актів надання послуг № 1766 від 26.03.2012 року та № 5787 від 09.08.2012 року, платіжних доручень № 245 від 14.05.2012 року, № 254 від 21.05.2012 року, № 342 від 09.10.2012 року, № 317 від 21.08.2012 року, листів від 20.10.2011 року № 60, від 20.02.2013 року № 3-4.2-16/890, № 04 від 27.01.2012 року, № 042/11/15-2549 від 02.03.2012 року, № 2932/3 від 08.11.2012 року, № 90 від 08.11.2012 року, № 04/30-10030 від 26.12.2012 року та заяви № 25 від 10.04.2012 року, суд касаційної інстанції не приймає до уваги, оскільки згідно ч. 1 ст. 111 7 ГПК України касаційна інстанція не має права збирати нові докази. При цьому, Вищий господарський суд України зауважує, що платежі, здійснені відповідачем згідно платіжних доручень № 245 від 14.05.2012 року, № 254 від 21.05.2012 року, № 342 від 09.10.2012 року, № 317 від 21.08.2012 року на загальну суму 46034,79 грн враховані позивачем при розрахунку суми боргу, який був предметом оцінки судів попередніх інстанцій.

Відповідно до ч. 1 ст. 111 10 ГПК України підставою для скасування рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. При цьому, судовий акт підлягає скасуванню лише за умови, якщо таке порушення призвело до прийняття неправильного судового рішення.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, Вищий господарський суд України не встановив порушення чи неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, які б призвели до прийняття неправильного судового рішення у справі.

З урахуванням наведеного, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Іхтіопатологічної лабораторії залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2012 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2013 року у справі № 5011-3/14346-2012 - без змін.

Головуючий суддя Могил С.К. Суддя Вовк І.В. СуддяКондратова І.Д.