Рішення

від 23.09.2013 по справі 913/836/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

23 вересня 2013 року Справа № 913/836/13

Провадження №1/913/836/13

За позовом Луганського міського комунального підприємства "Теплокомуненерго", м. Луганськ,

до Товариства власників квартир "Майський", м. Луганськ, -

про стягнення 114798 грн. 06 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Мартинцевій Н.М.,

за участю представників сторін:

від позивача - Семендяєв О.С. - юрисконсульт юридичного відділу, - довіреність №113-д від 11.12.2013 ;

від відповідача - Шаповалова І.В.- керівник, - паспорт ЕК №899707, вид. Жовтневим РВ УМВСУ у Луганській обл. 31.07.1999, довідка з ЄДРПОУ АА №801739 від 14.05.2013; Роздимаха С.М. - адвокат, - посвідчення №441 від 05.10.2012, договір про надання юридичної допомоги №б/н від 15.04.2013, -

розглянувши матеріали справи, -

ВСТАНОВИВ:

суть пору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача основного боргу за послуги з постачання теплової енергії за період з лютого 2010 року по січень 2013 року у сумі 97300,72 грн., інфляційних нарахувань за період з березня 2010 року по лютий 2013 року у сумі 6166,43 грн., 3% річних за аналогічний період у сумі 6237,25 грн. та пені за період з 06.03.2012 по 18.02.2013 у сумі 5093,66 грн., нарахованих ним з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договорів №546 на поставку теплової енергії, укладених між сторонами, відповідно, 01.08.2007 та 01.08.2011.

У зв'язку з надходженням цього позову господарським судом Луганської області 20.03.2013 року було порушено провадження у справі №913/836/13.

За результатами розподілу справ автоматизованою системою документообігу господарського суду (ст.2 1 ГПК України) її розгляд було доручено судді Зюбановій Н.М.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено: з 08.04.2013 до 23.04.2013 та з 23.04.2013 до 17.05.2013.

13.05.2013 у зв'язку з відпусткою судді Зюбанової Н.М. був здійснений повторний розподіл справи автоматизованою системою документообігу господарського суду (ст.2 1 ГПК України), за результатами якого її розгляд було доручено судді Смолі С.В.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 17.05.2013 до 29.05.2013.

У зв'язку з хворобою судді Смоли С.В. 27.05.2013 був здійснений повторний розподіл справи автоматизованою системою документообігу господарського суду (ст.2 1 ГПК України), за результатами якого її розгляд було доручено судді Семендяєвій І.В.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено: з 29.05.2013 до 13.06.2013 та з 13.06.2013 до 09.07.2013.

08.07.2013 у зв'язку з відпусткою судді Семендяєвої І.В. був здійснений повторний розподіл справи автоматизованою системою документообігу господарського суду (ст.2 1 ГПК України), за результатами якого її розгляд було доручено судді Середі А.П.

09.07.2013 відповідач, через канцелярію суду, подав клопотання від 09.07.2013 за вих.№б/н, - про відвід судді Семендяєвій І.В., який мотивовано тим, що позовну заяву та додатки до неї підготував та підписав Семенядєв О.С. - її син, який, крім того, брав участь у якості представника позивача у попередніх судових засіданнях по даній справі, - що, на думку відповідача, може свідчити про упередженість судді Семендяєвої І.В. при вирішенні цього спору.

Розглянувши це клопотання, керуючись ст. 20 ГПК України, суд дійшов висновку, що воно підлягає долученню до справи без вирішення по суті, оскільки справа з 08.07.2013 не перебуває у провадженні судді Семендяєвої І.В., та ухвалою від 09.07.2013 долучив його до справи.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено: з 09.07.2013 до 25.07.2013 - у зв'язку з неявкою відповідача, неналежним виконанням сторонами вимог суду про надання документів та доказів, а також для здійснення взаємозвірки та подання додаткових доказів; з 25.07.2013 до 15.08.2013; з 15.08.2013 до 29.08.2013 та з 29.08.2013 до 09.09.2013 - з метою надання сторонам можливості подати додаткові докази.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 29.08.2013 за заявою позивача, на підставі ч.3 ст. 69 ГПК України було продовжено строк розгляду цієї справи на 15 днів, - тобто до 23.09.2013.

Відповідно до ст. 77 ГПК України її розгляд було відкладено з 09.09.2013 до 23.09.2013 - у зв'язку з неявкою відповідача та з метою надання сторонам можливості подати додаткові докази.

У судовому засіданні, яке відбулося 29.08.2013, позивач надав пояснення (без дати та без вих. номера), а також новий розрахунок суми позову (том 2, а.с.115-123), згідно з якими він просить стягнути з відповідача:

за договором №546 на поставку теплової енергії від 01.08.2007:

основний борг за поставлену теплову енергію за період з грудня 2010 року по червень 2011 року у сумі 72923,16 грн., інфляційні нарахування за період з березня 2010 року по лютий 2013 року у сумі 6087,56 грн., 3% річних за період з 15.03.2010 по 18.02.2013 у сумі 5719,98 грн., - а разом 84730,70 грн.;

за договором №546 на поставку теплової енергії від 01.08.2011:

основний борг за поставлену теплову енергію за період з грудня 2012 року по січень 2013 року у сумі 24377,56 грн., інфляційні нарахування за період з листопада 2011 року по лютий 2013 року у сумі 20,07 грн., 3% річних за період з 14.09.2011 по 18.02.2013 у сумі 533,32 грн. та пеню за період з 15.04.2012 по 18.02.2013 у сумі 1707,05 грн., - а разом 26638,00 грн.

Отже, загальна сума вимог складає 111368,70 грн. (84730,70 грн. + 26638,00 грн.), - що свідчить про їх зменшення позивачем зі 114798,06 грн. до 111368,70 грн.

Керуючись ч.4 ст. 22 ГПК України, суд дане пояснення та новий розрахунок суми позову розцінив як заяву про зменшення позовних вимог, прийняв її, долучив до справи та врахував при вирішенні спору по суті.

До початку судового засідання 23.09.2013 від сторін надійшло клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, яке судом задоволено.

У судовому засіданні позивач заявлені вимоги підтримав у повному обсязі, грунтуючи їх на розрахунку від 29.08.2013.

Відповідач позов не визнав (у т.ч. з урахуванням заяви про зменшення вимог), вважаючи його незаконним та необгрунтованим, посилаючись на те, що у нього відсутній оригінал договору на поставку теплової енергії від 01.08.2007 №546 та первинні документи на підтвердження фактичної кількості поставленої теплової енергії. На його думку, з розрахунку ціни позову із загальної опалюваної площі споживача не виключено площу квартири члена товариства Степанова І.І., який відключений від централізованого опалення та постачання гарячої води, що підтверджується рішенням Луганського апеляційного суду від 08.02.2012 у цивільній справі № 22ц-326/12р. (том 1, а.с.154-155).

У листі від 25.07.2013 за вих. №б/н він стверджує, що взагалі на час розгляду цього спору у нього немає боргу перед позивачем, - а навпаки: він здійснив переплату коштів на користь позивача у сумі 38248,26 грн. (том 2, а.с.37).

І.Заслухавши сторони, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

Між сторонами у справі існують тривалі договірно-правові відносини (том 1, а.с.22-28; 29-35; том 2, а.с.134-140).

01.08.2007 між позивачем (постачальник) та відповідачем (споживач) у простій письмовій формі укладено договір №546 на поставку теплової енергії, відповідно до якого підприємство зобов'язується здійснювати поставку теплової енергії споживачам, які мешкають у будинках житлово-будівельних кооперативів, а також у будинках товариств власників багатоквартирних будинків (ОСББ) м. Луганська (додаток №1), у відповідності до чинних норм до межі експлуатаційної відповідальності (додаток №2) (п.1.1).

Загальна опалювана площа - 2986,35 м 2 ; максимальне теплове навантаження - 228203 ккал/год (п.2.2).

Сторони визначили перелік своїх прав та обов'язків за договором (розділ 4).

До числа обов'язків споживача віднесено впродовж 3-х днів від дати початку (закінчення) опалення підписати разом з теплопостачальником акти на включення/відключення опалення (п.4.3.4).

Розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються у грошовій формі у відповідності до затверджених тарифів на підставі виставлених постачальником рахунків, які спрямовуються споживачу поштою або вручаються під розписку (п.6.1), при цьому споживач зобов'язаний здійснити оплату рахунків у 5-тиденний термін від дня його отримання (п.6.2).

У платіжних дорученнях споживач зобов'язаний зазначати номер договору та призначення платежу. У разі наявності у нього заборгованості згідно умовам цього договору постачальник враховує кошти, які надійшли від споживача, як погашення заборгованості за теплову енергію, яка була поставлена у попередні періоди за цим договором, незалежно від вказаного у платіжному дорученні призначення платежу (п.6.3).

Розрахунковим періодом є календарний місяць (п.6.4).

За невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність згідно чинному законодавству (п.7.1).

Судом звернуто увагу на те, що цей договір не містить пункту, яким би було визначено вид забезпечення виконання грошових зобов'язань відповідачем, а саме: право позивача на стягнення з нього пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за договором.

Сторони домовилися, що договір діє з 01.08.2007 до 01.08.2010 (п.10.1) та вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії жодною із сторін не буде письмово заявлено про його розірвання (п.10.2) (том 1, а.с.22-28).

З обставин справи та наявних у ній доказів вбачається, що даний договір був чинним до 01.08.2011.

01.08.2011 позивач (постачальник) та відповідач (споживач) уклали договір №546 на поставку теплової енергії відповідно до якого підприємство зобов'язується здійснювати поставку теплової енергії належної якості та в необхідних договірних розрахункових об'ємах (додаток №1) до межі експлуатаційної відповідальності (додаток №2), а споживач зобов'язується сплачувати вартість теплової енергії у повному обсязі згідно затвердженим тарифам у терміни, визначені цим договором (п.1.1).

Загальна опалювана площа - 2591,38 м 2 ; приєднане теплове навантаження на опалення - 0,205937 Гкал/год; приєднане теплове навантаження на ГВП (гаряче водопостачання) - 0,042840 Гкал/год (п.2.2).

Сторони визначили перелік своїх прав та обов'язків за договором (розділ 4).

До числа обов'язків споживача віднесено підписання разом з теплопостачальником актів на включення/відключення опалення (п.4.3.4).

Облік теплової енергії здійснюється згідно розрахунку (п.5.1).

Розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються у грошовій формі у відповідності до затверджених тарифів на підставі виставлених постачальником рахунків, які спрямовуються споживачу поштою або вручаються під розписку (п.6.1) та підлягають оплаті споживачем у 5-тиденний термін від дня їх отримання (п.6.2).

У платіжних дорученнях споживач зобов'язаний зазначати номер договору та призначення платежу. У разі наявності у нього заборгованості згідно умовам цього договору постачальник враховує кошти, які надійшли від споживача, як погашення заборгованості за теплову енергію, яка була поставлена у попередні періоди за цим договором, незалежно від вказаного у платіжному дорученні призначення платежу (п.6.3).

Розрахунковим періодом є календарний місяць (п.6.4).

За невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність згідно чинному законодавству (п.7.1).

Споживач за прострочення платежу за спожиту теплову енергію несе відповідальність у вигляді сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Сторони домовилися, що договір діє з 01.08.2011 до 01.08.2014 (п.10.1) та вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії жодною із сторін не буде письмово заявлено про його розірвання (п.10.2) (том 1, а.с.29-35).

На підтвердження виконання умов договорів зі свого боку позивач надав до справи наступні документальні докази:

1)за договором №546 від 01.08.2007:

а)за період з січня по грудень 2008 року:

рахунки по теплозабезпеченню за №6033 на загальну суму 80012,74 грн. (том 1, а.с.171-179).

Акти на включення/відключення опалення; докази спрямування (вручення) рахунків споживачу, а також докази їх оплати останнім до справи не надано;

б)за період з січня 2009 року по січень 2010 року:

рахунки по теплозабезпеченню за №6033 на загальну суму 118820,96 грн. (том 2, а.с.3-15);

акти на включення/відключення опалення від 04.04.2009, від 03.11.2009 та від 06.04.2010, підписані повноважним представниками позивача та відповідача (том 1, а.с.166,168).

Докази спрямування (вручення) рахунків споживачу, а також докази їх оплати останнім до справи не надано;

в)за період з лютого 2010 року по січень 2012 року:

рахунки по теплозабезпеченню за №6033 на загальну суму 213269,25 грн. (том 1, а.с.52-76), - при цьому судом звернуто увагу на те, що усі рахунки за цей період позивачем виписані з посиланням на договір №546 від 01.08.2007, незважаючи на те, що з 01.08.2011 діяв договір №546 від 01.08.2011;

акти на включення/відключення опалення від 06.04.2010, від 21.10.2010, від 18.04.2011, від 30.10.2011 та від 10.04.2012, підписані повноважним представниками позивача та відповідача (том 1, а.с.166-167;170);

документальні докази спрямування (вручення) рахунків споживачу (том 1, а.с.89-123);

2)за договором №546 від 01.08.2011 за період з лютого 2012 року по січень 2013 року:

рахунки по теплозабезпеченню за №6033 на загальну суму 109541,14 грн. (том 1, а.с.77-98);

акти на включення/відключення опалення від 30.10.2011, від 10.04.2012 та від 30.10.2012, підписані повноважними представниками позивача та відповідача (том 1, а.с.167;169;170);

документальні докази спрямування (вручення) рахунків споживачу (том 1, а.с.124-146).

Позивач стверджує, що відповідач не сплачував вартість отриманих послуг з теплопостачання за договором №546 від 01.08.2007 у період з січня по грудень 2008 року та з січня 2009 по січень 2010 року.

Відповідач не спростував доводи позивача у цій частині.

Керуючись чинним законодавством та умовами договорів, позивач нарахував :

1)за договором №546 від 01.08.2007:

основний борг за період з грудня 2010 року по червень 2011 року у сумі 72923,16 грн. (том 2, а.с.115-117),

інфляційні збитки за період з березня 2010 по лютий 2013 року у сумі 6087,56 грн. (том 2, а.с. 118);

3% річних за період з 15.03.2010 по 02.08.2011 у сумі 5719,98 грн. (том 2, а.с.121), - а разом 84730,70 грн.;

2)за договором №546 від 01.08.2011:

основний борг за період з грудня 2012 року по січень 2013 року у сумі 24377,56 грн. (том 2, а.с.115-117),

інфляційні збитки за період з листопада 2011 року по лютий 2013 року у сумі 20,07 грн. (том 2, а.с. 119-120);

3% річних за період з 15.11.2011 по 18.02.2013 у сумі 533,32 грн. (том 2, а.с.121-122);

пеню за період з 15.04.2012 по 18.02.2013 (з урахуванням періодів виникнення права на її нарахування) у сумі 1707,05 грн. (том 2, а.с.123), - а разом 26638,00 грн.

Отже, загальна сума вимог, заявлених позивачем до стягнення з відповідача, становить:

основний борг станом на 27 лютого 2013 року (том 2, а.с.124-125) - у сумі 97300,72 грн. (72923,16 грн. + 24377,56 грн.);

інфляційні збитки - 6107,63 грн. (6087,56 грн. + 20,07 грн.);

3% річних - 6253,30 грн.(5719,98 грн. + 533,32 грн.);

пеня - 1707,05 грн., - а разом - 111368,70 грн.

В ході розгляду спору позивач пояснив, що він, отримавши від відповідача платежі по кожному з договорів, керувався умовами пункту 6.3, відповідно до якого внесені платежі він зараховував як погашення боргу, що утворився у попередні періоди, - що підтверджується наданим до справи розрахунком позову (том 2, а.с.115-123).

Він стверджує, що підставою для його звернення до суду з цим позовом став факт ухилення ТВК "Майський" від погашення боргу у визначеній ним сумі.

Як зазначено вище у цьому рішенні, відповідач позов не визнав (у т.ч. з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог). Заперечуючи проти нього, він у листі від 25.07.2013 за вих. №б/н стверджує, що взагалі на час розгляду цього спору не має боргу перед позивачем, - а навпаки: здійснив переплату коштів на користь останнього у сумі 38248,26 грн. (том 2, а.с.37).

В той же час за результатами взаємозвірки стану розрахунків за вказаними договорами (акт №6033 від 20.08.2013) (том 2, а.с.124-125):

позивач підтвердив наявність основного боргу за двома договорами у сумі 64973,86 грн., - а не у сумі 97300,72 грн. , як сказано у розрахунку суми позову;

відповідач визнав факт наявності у нього основного боргу перед позивачем у сумі 23196,17 грн. , - при цьому заявив, що визначив її за мінусом 7728,70 грн. - суми вартості послуг з теплопостачання за період з червня 2009 року по серпень 2012 року, які нараховані позивачем у зв'язку з наданням послуг з теплопостачання на опалення квартири №10 буд. №27 кв. Гагаріна, власником якої є громадянин Степанов Ігор Ігорович.

Підставою для виключення цієї суми коштів відповідач вважає рішення Апеляційного суду Луганської області від 02.02.2012 по цивільній справі №22ц-326/12р. за позовом Степанова І.І. до Луганського міського комунального підприємства "Теплокомуненерго" - про визнання дій по нарахуванню заборгованості за послуги центрального опалення та гарячого водопостачання неправомірними, визнання заборгованості такою, що не підлягає відшкодуванню, зобов'язання вчинити певні дії, - яким позов задоволено частково, а саме: визнано незаконним дії ЛМКП "Теплокомуненерго" по нарахуванню з 30 червня 2009 року оплати за послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання квартири Степанова І.І. площею 61,0 м 2 , яка знаходиться за адресою: м. Луганськ, кв. Гагаріна, 27/10, - оскільки він користується автономним опаленням (том 1, а.с.159-161).

Дане рішення набрало законної сили.

Вищевикладені суперечності у позиціях сторін щодо суми боргу були предметом ретельного аналізу з боку суду.

Дослідивши розрахунок суми позову, наданий позивачем (том 2, а.с. 115-123), доводи сторін з цього приводу, а також наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що беззастережно погодитися з ними неможливо з наступних підстав.

Так, позивач заявив вимоги про стягнення основного боргу за договором №546 від 01.08.2007 за період грудня 2010 року по червень 2011року, інфляційних збитків за період з березня 2010 року по лютий 2013 року та 3% річних за період з 15.03.2010 по 02.08.2011.

До суду з позовом він звернувся 20.03.2013 року (том 1, а.с.2-3), - тобто заявлена до стягнення сума 3% річних частково виходить за межі трирічного строку позовної давності.

Крім того, розраховуючи суму основного боргу за цим договором, позивач прийняв до уваги наявність у споживача боргового сальдо у сумі 89601,47 грн., яке утворилося станом на 01.02.2010, - тобто також поза межами трирічного строку позовної давності, встановленого ст. 257 Цивільного кодексу України.

Згідно частині 3 ст. 267 останнього позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, - але відповідач в ході розгляду цього спору не звертався до суду з такою заявою, а тому у суду відсутні правові та фактичні підстави для її застосування.

Крім того, відповідач, незважаючи на твердження про відсутність у нього примірника договору №546 від 01.098.2007, в ході розгляду справи підтвердив свою обізнаність з приводу факту його укладення та поставив суд до відома про те, що за послуги з теплопостачання, надані йому за цим договором, він сплатив 156007,00 грн. (заперечення на позов (доповнення) від 14.08.2013 за вих. №б/н) (том 2, а.с.90).

З урахуванням викладеного у двох попередніх абзацах цього рішення суд при визначенні суми основного боргу та нарахувань на нього за договором №546 від 01.08.2007 виходить з наступного.

З пунктів 4.3.4 та 6.1 договору вбачається, що належними доказами факту надання послуг за договором сторони визнали складення акту включення/відключення опалення та рахунки, виписані позивачем.

За період з січня по грудень 2008 року позивач на підтвердження своїх вимог не надав до справи акти включення/відключення опалення та докази спрямування рахунків на адресу відповідача (або отримання їх його уповноваженою особою). Незважаючи на це, суд при вирішенні спору враховує факт визнання відповідачем боргу, що виник за договором №546 від 01.08.2007 та вжиття ним заходів до його погашення (том 2, а.с.90).

За таких обставин суд вважає, що належними та допустимими доказами у справі є виставлені позивачем рахунки про надання відповідачу послуг з теплопостачання:

1)за період з січня по грудень 2008 року - на загальну суму 80012,74 грн. (том 1, а.с.171-179);

2)за період з січня 2009 року по січень 2010 року - на загальну суму 118820,96 грн. (том 2, а.с.3-15), - а разом за ці два періоди - на суму 198833,70 грн. (80012,74 грн. + 118820,96 грн.);

З розрахунку суми позову вбачається (том 2, а.с.115-123), що відповідач станом на 01 лютого 2010 року частково сплатив вартість наданих послуг, оскільки боргове сальдо на вказану дату становило 89601,47 грн., - тобто відповідачем було сплачено 109232,23 грн. (198833,70 грн. - 89601,47 грн.);

3)за період з лютого 2010 року по січень 2012 року позивач виставив рахунки відповідачеві на загальну суму 213269,25 грн. (том 1, а.с.52-76), - при цьому період та суму нарахування судом визначено з огляду на те, що у тексті кожного рахунку за цей період було вказано, що його виставлено на підставі договору №546 від 01.08.2007, - а не договору №546 від 01.08.2011.

З огляду на викладене сума вартості послуг з теплопостачання (з урахуванням боргового сальдо на 01.02.2010) становить: 302870,72 грн. (89601,47 грн. + 213269,25 грн.).

Відповідач надав до справи документальні докази того, що він за період травня 2010 року по листопад 2011 року сплатив на користь позивача 179307,00 грн. (том 2, а.с.55-67), а за період з вересня 2011 року по лютий 2012 року - ще 36300,00 грн. (том 1, а.с.52-76), - тобто разом 215607,00 грн.

Звідси - залишок суми боргу за договором №546 від 01.08.2007 становить 87263,72 грн. (302870,72 грн. - 215607,00 грн.).

В той же час позивач у розрахунку суми основного боргу за вищеназваним договором його залишок визначив у розмірі 72923,16 грн. (том 2, а.с.115-123), а в акті взаємозвірки №6033, складеному станом на 20.08.2013 та підписаному повноважними особами у відповідності до приписів частини 1 ст. 92 Цивільного кодексу України, - у розмірі 76668,83 грн. (том 2, а.с.124-125).

Ця сума судом вирахувана наступним чином.

Позивач в акті взаємозвірки боргове сальдо на 01.01.2011 вказав у розмірі 87634,59 грн.

За період з 01.01.2011 по 01.07.2011 він виставив рахунки відповідачу на загальну суму 67767,24 грн., з урахуванням чого загальна сума боргу становить 155401,83 грн.

За той же період за даними позивача відповідач сплатив вартість послуг на суму 78733,00 грн., - з огляду на що різниця становить 76668,83 грн. (155401,83 грн. - 78733,00 грн.) (сторони у акті взаємозвірки стосовно договору №546 від 01.08.2007 цю суму не вказали).

Керуючись ст.ст.32-34 ГПК України, суд цей акт визнає в якості належного та допустимого доказу у справі та вважає, що предметом спору за договором №546 від 01.08.2007 є:

основний борг за період з лютого 2010 року по червень 2011 року - у сумі 76668,83 грн.,

інфляційні збитки за період з березня 2010 року по лютий 2013 року - у сумі 6087,56 грн.,

3% річних за період з 15.03.2010 по 18.02.2013 - у сумі 5719,98 грн., - а разом 76781,40 грн.

Що стосується договору №546 від 01.08.2011, то при вирішенні спору у цій частині суд керувався наступним.

Цей договір також містить пункт 6.3 вищенаведеного змісту, але у ньому відсутній пункт, згідно якому постачальник має право зараховувати плату за послуги з теплопостачання, що надійшли за цим договором , - в рахунок погашення боргу за попереднім договором (тобто №546 від 01.08.2007).

З розрахунку суми основного боргу за договором №546 від 01.08.2011 (том 2, а.с.116-117) видно, що відповідач неналежним чином вносив плату за надані послуги, у зв'язку з чим позивач застосував правило пункту 6.3 та внесені платежі зараховував як погашення боргу, що утворився за попередні періоди дії цього договору (починаючи з серпня 2011 року), - з урахуванням чого позивач визначив суму основного боргу за період з грудня 2012 року по січень 2013 року у розмірі 24377,56 грн.

Дослідженням судом наявних у справі доказів встановлено також таке.

Позивач за цим договором у період з лютого 2012 року по січень 2013 року виставив відповідачеві рахунки на загальну суму 109541,14 грн. (том 1, а.с.77-88).

Відповідач надав до справи документальні докази того, що він по договору №546 від 01.08.2011 за період з 26 березня 2012 року по 07 лютого 2013 року сплатив на користь позивача вартість отриманих послуг на загальну суму 86807,86 грн. (том 1, а.с.187-193), - з огляду на що сума основного боргу станом на 27.02.2013 становить 22733,28 грн. (109541,14 грн. - 86807,86 грн.).

(У період з 05.09.2011 по 09.02.2012 відповідач вніс платежі на загальну суму 36300,00 грн. за отримання послуг за договором №546 від 01.08.2007 (том 1, а.с.193-195), про що сказано вище у цьому рішенні).

Відповідач, не погоджуючись з вимогами позивача, на день підписання акту взаємозвірки №6033 від 20.08.2013 (том 2, а.с.124-125) з суми боргу виключив 7728,70 грн., які є загальною сумою вартості послуг з опалення, наданих у період з червня 2009 року по серпень 2012 року на опалення квартири №10 буд. №27 кв. Гагаріна площею 61м 2 , у якій мешкає громадянин Степанов І.І.

Як зазначено вище у цьому рішенні, Апеляційний суд Луганської області рішенням від 08.02.2012 у цивільній справі №22ц-326/12 з 30 червня 2009 року визнав незаконними дії ЛМКП "Теплокомуненерго" щодо нарахування плати за послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання Степанову І.І. як власнику вищезгаданої квартири.

Оскільки це рішення суду набрало законної сили, то господарський суд, керуючись ст.35 ГПК України, приймає його до уваги при вирішенні цього спору та вважає, що з суми боргу підлягає виключенню вартість послуг на опалення, яка припадає на квартиру Степанова І.І., але з наступним уточненням.

Відповідач безпідставно виключив з загальної суми боргу суму вартості послуг на опалення квартири Степанова І.І. за весь червень місяць 2009 року , - бо це суперечить рішенню суду, оскільки дії ЛМКП "Теплокомуненерго" визнано незаконними, починаючи з 30.06.2009, - тобто до вказаної дати вони мали законний характер, а тому з суми вартості послуг на опалення квартири Степанова І.І. за червень 2009 року у розмірі 83,57 грн. підлягає виключенню лише сума у розмірі 2,79 грн. (83,57 грн. : 30), тобто за 1 день, а залишок цієї суми за червень 2009 року у розмірі 80,78 грн. (83,57грн. - 2,79 грн.) підлягає зарахуванню до загальної суми боргу, заявленого до стягнення позивачем.

Отже, загальна сума основного боргу за послуги з опалення, яка припадає на квартиру гр-на Степанова І.І. та підлягає виключенню з загальної суми боргу та нарахувань на нього, становить 7725,91 грн. (7728,70грн. - 2,79 грн.).

При вирішенні цього спору суд враховує також наступне.

Відповідач, заперечуючи проти позову, надав до справи документальні докази вжиття ним після звернення позивача до суду подальших заходів, спрямованих на погашення боргу та оплату вартості послуг за договором №546 від 01.08.2011 , а саме:

платіжне доручення №11 від 07.02.2013 на суму 9000,00 грн. (том 1, а.с.187);

платіжне доручення №21 від 04.04.2013 на суму 31000,00 грн. (том 1, а.с.187);

платіжне доручення №28 від 07.05.2013 на суму 10200,00 грн. (том 2, а.с.76);

платіжне доручення №35 від 05.06.2013 на суму 10100,00 грн. (том 2, а.с.76), - що разом становить 60300,00 грн.

З урахуванням домовленості, закріпленої у п.6.3 договору №546 від 01.08.2011, основний борг за період з грудня 2012 по січень 2013 року у сумі 24377,56 грн. на час вирішення цього спору є повністю погашеним відповідачем, а тому позов у цій частині задоволенню не підлягає.

Щодо інших позовних вимог суд дійшов наступних висновків.

1)основний борг.

Акт взаємозвірки №6033 від 20.08.2013 (том 2, а.с.124-125) суд визнав в якості належного та допустимого доказу у справі. Згідно цьому акту позивач підтвердив наявність у відповідача станом на 20.08.2013 за обома договорами основного боргу у загальній сумі 64980,02 грн. (вказану прописом у цьому ж акті суму основного боргу у розмірі 64973,88 грн. суд вважає помилковою та не приймає до уваги, оскільки помилка є очевидною).

З цієї суми підлягає виключенню основний борг у розмірі 24377,56 грн., оскільки він є погашеним відповідачем у вищеописаний спосіб до вирішення цього спору по суті, а тому основний борг становить 40596,32 грн. (64973,88 грн. - 24377,56 грн.).

Крім того, з загальної суми боргу підлягає виключенню вартість послуг з опалення квартири гр-на Степанова І.І. у сумі 7725,91 грн., з урахуванням чого загальний розмір основного боргу, що підлягає стягненню, дорівнює 32870,41 грн. (40596,32 грн. - 7725,91 грн.);

2)нарахування на основний борг.

а)за договором №546 від 01.08.2007 з відповідача на користь позивача підлягають стягненню:

3% річних за період з 15.03.2010 по 02.08.2011 з суми боргу у розмірі 69176,54 грн. (72923,16 грн.(загальна сума боргу, заявлена до стягнення за період з лютого 2010 року по серпень 2011 року) - 3746,62 грн. (сума боргу, що припадає на квартиру Степанова І.В. за період з лютого 2010 року по серпень 2011 року)), - тобто 5425,44 грн.;

інфляційні нарахування за період з березня 2010 року по лютий 2013 року з суми основного боргу 69176,54 грн., - тобто 5774,80 грн.;

б)за договором №546 від 01.08.2011 з відповідача на користь позивача підлягають стягненню:

3% річних за період 14.09.2011 по 18.02.2013 з суми основного боргу 106958,02грн. (109545,40 грн. (основний борг за період з вересня 2011 року по серпень 2012 року, нарахований позивачем) - 2587,38 грн. (сума боргу, що припадає на квартиру Степанова І.В. за період з вересня 2011 року по серпень 2012 року)), - тобто 385,90 грн.;

інфляційні нарахування за період з 14.09.2011 по 05.09.2012 з суми основного боргу 106958,02 грн., - тобто 19,60 грн .;

пеня за період з 15.04.2012 по 18.02.2013 з суми основного боргу 92355,19 грн. (94942,57 грн. (сума боргу, з якого позивач нарахував пеню (том 2, а.с.115-123)) - 2587,38 грн. (сума боргу, що припадає на квартиру Степанова І.В. за період з вересня 2011 року по серпень 2012 року)), - тобто 1660,53 грн.

З урахуванням вищевикладеного суд вважає, що відповідач, не визнавши позов, - у порядку та у спосіб, встановлені чинним законодавством, лише частково спростував його.

ІІ.Заслухавши сторони, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) з наступних підстав.

Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).

За загальним правилом договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ); він є обов'язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).

З норми, викладеної у частині 1 ст. 179 Господарського кодексу України, а також аналізу спірного договору вбачається, що він належить до числа господарських договорів.

Уклавши договір, сторони набули низку прав та зобов'язань.

Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана виконати на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші і т.д.) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його зобов'язання (ч. 1 ст.509 ЦКУ).

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГКУ) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Одностороння відмова від зобов'язання є неприпустимою (ст. 525 ЦКУ).

Відповідно до ст.526 ЦКУ (ст.193 ГК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦКУ встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Конкретний термін сплати вартості отриманих послуг сторони визначили у п.7.2 договору.

Правовідносини, які існують між сторонами за цим спором, належать до купівлі-продажу у вигляді його різновиду - договору енергопостачання.

Згідно ст.655 ЦКУ за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст.275 Господарського кодексу України (далі - ГКУ) встановлено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Позивач по справі належним чином виконав вимоги ст.ст. 662, 663 ЦКУ та 276 ГКУ, - тобто передав відповідачу обумовлену договором кількість теплової енергії.

З огляду на викладене відповідач, отримавши від позивача послуги з теплопостачання на вищезгадану суму, повинен був, керуючись приписами ст. 692 Цивільного кодексу та частин 6-7 ст. 276 Господарського кодексу України, у визначений договором строк оплатити її вартість, однак зробив це лише частково, - а значить - припустився порушення вимог чинного цивільного законодавства та умов договору.

Суд вважає належним чином встановленим факт невиконання відповідачем основного грошового зобов'язання за договором №546 від 01.08.2007 на поставку теплової енергії у сумі 32870,41 грн., - тобто з боку відповідача має місце неналежне виконання умов укладеного між сторонами договору (порушення зобов'язань).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки. Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою. Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків (ст. 624 ЦКУ).

Згідно частинам 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України (далі - ГКУ), встановлено, що нарахування штрафних санкцій, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців після виникнення права на нарахування таких санкцій.

Позивач при нарахуванні пені дотримався зазначених приписів чинного законодавства.

Пунктом 1 ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України для стягнення пені встановлено скорочений - річний - термін позовної давності.

З розрахунку уми позову вбачається, що позивач дотримався приписів чинного законодавства в частині визначення суми пені.

При вирішенні питання про стягнення інфляційних збитків та 3% річних суд керується ст. 625 ЦКУ, згідно якій боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Спосіб захисту порушеного права сторонами за цим спором обрано у відповідності до вимог ст. 16 Цивільного та ст.20 Господарського кодексів України.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні, а саме шляхом стягнення:

основного боргу - у сумі 32870,41 грн.;

інфляційних збитків у загальній сумі 5794,40 грн. (5774,80 грн. + 19,60 грн.);

3% річних у загальній сумі 5811,34 грн. (5425,44 грн. + 385,90 грн.);

пені у сумі 1660,53 грн., - а разом 46136,68 грн.

Відповідно до приписів ст.ст.44 та 49 ГПК України суд сплату судового збору покладає на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог, тобто у розмірі 922,73 грн.; решту судових витрат покладає на позивача.

На підставі викладеного, ст.ст.11,16,509,525,526,529,530,549,611,612,614,623-625,655,692 Цивільного кодексу України, ст.ст.20,173,193,227,232,275,276 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст.4 3 ,4 7 ,22,32-34,43,44,49,75,82,84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області

В И Р І Ш И В :

1.Позов Луганського міського комунального підприємства "Теплокомуненерго" до Товариства власників квартир "Майський" - про стягнення 114798 грн. 06 коп. - задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства власників квартир "Майський", ідентифікаційний код 23263363, яке знаходиться за адресою: м.Луганськ, кв. Гагаріна, 27, кв. 45, - на користь Луганського міського комунального підприємства "Теплокомуненерго", ідентифікаційний код 24047779, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Куракіна, 23-а, - основний борг за послуги з постачання теплової енергії у сумі 32870 (тридцять дві тисячі вісімсот сімдесят) грн. 41 коп., пеню у сумі 1660 (одна тисяча шістсот шістдесят) грн. 53 коп., 3% річних у сумі 5811 (п'ять тисяч вісімсот одинадцять) грн. 34 коп., інфляційні збитки у сумі 5794 (п'ять тисяч сімсот дев'яносто чотири) грн. 40 коп., а також витрати по сплаті судового збору у сумі 922 (дев'ятсот двадцять дві) грн. 73 коп.; видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.Сплату решти судового збору покласти на позивача.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 23.09.2013 оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення складено у повному обсязі та підписано - 27 вересня 2013 року.

Суддя А.П.Середа