Постанова

від 12.09.2013 по справі 809/1739/13-а

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" вересня 2013 р. Справа № 809/1739/13-a

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Скільського І.І.

при секретарі Бурда М.Р.,

за участю:

представників позивача - Маланюка О.Я., Катамай І.Р.,

представника відповідача - Гавадзина М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: Приватного підприємства «Будівельна компанія «Бистриця»

до відповідача: Тисменицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000312200 та №0000322200 від 27.05.2013р.,-

ВСТАНОВИВ:

30.05.2013 року Приватне підприємство «Будівельна компанія «Бистриця» (далі-позивач) звернулося в суд адміністративним позовом до Тисменицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області (далі-відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000312200 та №0000322200 від 27.05.2013р.

Заявлені позовні вимоги мотивовані тим, що в результаті проведеної відповідачем перевірки Приватного підприємства «Будівельна компанія «Бистриця» з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за період з 01.11.2010 року по 31.12.2010 року та податку на прибуток за період з 01.10.2010 року по 31.12.2010 року по взаємовідносинах із ПП «Франко-Буд-Інвест» складено акт №357/22-40/36382235 від 14.05.2013 року. На підставі акту відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 27.05.2013 року №0000312200 та №0000322200 про донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств та податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів, робіт, послуг. Позивач не погоджується з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, вважає їх безпідставними та такими, що підлягають до скасування.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, наведених у позовній заяві. Просили суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив з підстав, наведених у письмовому запереченні, яке міститься у матеріалах справи (а.с.58-63). Зазначив, що за результатами проведеної перевірки ПП «БК «Бистриця» з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати ПДВ за період з 01.11.2010р. по 31.12.2010р. та податку на прибуток за період з 01.10.2010р. по 31.12.2010р. по взаємовідносинах із ПП «Франко-Буд-Інвест» встановлено порушення ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». Вказані висновки податкового органу сформовані на підставі матеріалів зустрічних перевірок контрагента позивача, якими встановлено умисел позивача на укладення фіктивних угод та відповідно на безпідставне формування податкового кредиту. Додатково зазначив, що всі операції щодо виконання певних робіт не спричиняють реального настання правових наслідків, а, отже, є нікчемними по ланцюгу до вигодонабувача. Наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції. Просив в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши позовну заяву, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши надані суду письмові докази та інші матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги обґрунтовані, а позов є таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач є юридичною особою - суб'єктом господарювання, взятий на податковий облік в органах державної податкової служби.

14.05.2013 року посадовими особами Тисменицької міжрайонної державної податкової інспекції Івано-Франківської області проведено позапланову невиїзну перевірку Приватного підприємства «Будівельна компанія «Бистриця» з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за період з 01.11.2010 року по 31.12.2010 року та податку на прибуток за період з 01.10.2010 року по 31.12.2010 року по взаємовідносинах із ПП «Франко-Буд-Інвест». За результатами проведеної відповідачем перевірки складено акт № 357/22-40/36382235 від 14.05.2013 року.

Невиїзною документальною перевіркою ПП «БК «Бистриця», за перевіряємий період встановлено порушення :

- ч.5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «БК «Бистриця» при придбанні робіт від ПП «Франко-Буд-Інвест». Господарські операції по вказаних правочинах не були виконані в порушення ст.662, ст.655 та ст. 656 ЦК України;

- п.5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» внаслідок чого занижено податок на прибуток за 2010 рік в сумі 30333,00 грн., в тому числі за IV квартал 2010 року - 30333,00 грн. за рахунок проведення взаєморозрахунків із ПП «Франко-Буд-Інвест»;

- порушення п.п.7.4.1 та п.п. 7.4.5 п.7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 24267,00 грн., а саме за листопад 2010 року - 21667,00 грн., за грудень 2010 року - 2600 грн., за рахунок проведення взаєморозрахунків із ПП «Франко-Буд-Інвест». (а.с.16-21).

На підставі вищезазначеного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000312200 від 27.05.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з платежу - податок на прибуток в сумі 37916,00 грн., з них за основним платежем - 30333,00 грн. та штрафними санкціями - 7583,00 грн. (а.с.14).

Крім того, податковим повідомленням-рішенням № 0000322200 від 27.05.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з платежу - податок на добавлену вартість з вироблених в Україні товарів/робіт/послуг в сумі 30334,00 грн., з них за основним платежем - 24267,00 грн., та штрафними санкціями - 6067,00 грн. (а.с.15).

В акті перевірки податковим органом зазначено, що ДПІ у м. Івано-Франківську здійснено перевірку контрагента позивача, результати якої зафіксовані у акті перевірки №4600/15-2/35764830 від 20.06.2012 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП «Франко-Буд-Інвест».

Відповідно до наведеного акту, в ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від СГД ОСОБА_4, у періоді з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року. Вказано, що правочини між ПП «Франко-Буд-Інвест» та СГД ОСОБА_4, здійснені без мети настання реальних наслідків. Правочини відповідно доч.1,2 ст.215, ч.5 ст.203 ЦК України є нікчемними і в силу ст.216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. Згідно п.1, 5 ст.203, п.1,2 ст.215, п.1 ст.216, ст.228, ст.626, ст.629, ст.650, ст. 655, ст.658, ст.662 ЦК України встановлено правочини з ознаками нікчемності в тому числі по операціях з продажу товарів (робіт,послуг) між СГД ПП «Франко-Буд-Інвест» та контрагентами - покупцями за перевіряє мий період, по операціях з придбання товарів (робіт,послуг) між СГД ПП «Франко-Буд-Інвест» та СГД ОСОБА_4, за перевіряє мий період.

Також, вказано про неможливість підтвердити операції з продажу за період листопад 2010 року та грудень 2010 року контрагентам, зокрема ПП «БК «Бистриця».

З огляду на наведене відповідачем вказано, що господарські операції ПП «БК «Бистриця» із ПП «Франко-Буд-Інвест» не мали реального настання юридичних наслідків.

Водночас, відповідач вказує, що наявність у ПП «БК «Бистриця» документів, які відповідно до Податкового кодексу України, є необхідними для формування податкового кредиту та витрат - податкових накладних, та інших, виданих ПП «БК «Бистриця» , та не є безумовною підставою для віднесення сум до податкового кредиту, та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, у зв'язку із тим, що відомості, що містяться в таких документах є недостовірними., а представлені ПП «БК «Бистриця» до перевірки документи та податкові накладні, не підтверджують факт отримання товару, що не є свідченням реальності господарської операції та містять недостовірні дані щодо змісту господарської операції.

Враховуючи наведене та обставини, які зафіксовані у акті перевірки ДПІ у м.Івано-Франківську по ПП «Франко-Буд-Інвест» податковим органом зроблено висновок про те, що господарська операція між ПП «БК «Бистриця» та ПП «Франко-Буд-Інвест», фактично не відбулася та непідтверджена документами.

Спеціальним законом, який визначав платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку на додану вартість до бюджету на час виникнення спірних правовідносин був Закон України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Закон України «Про податок на додану вартість» визначав лише два випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду. Так, відповідно до пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. Згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чимитними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними підпунктом документами.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

В силу підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками реквізити, визначені вказаним підпунктом.

За змістом підпункту п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтвердженні податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Відповідно до пп. 7.7.2 п. 7.2 ст. 7 вищевказаного Закону бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Отже, з наведених законодавчих приписів випливає, що надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання бюджетного відшкодування є підставою для його одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом.

Суд вважає за необхідне зазначити, що на момент укладання договору та видачу податкових накладних, сам позивач та контрагент позивача були зареєстровані як платники ПДВ, що висвітлено в актах перевірки № 357/22-40/36382235 від 14.05.2013 року та №4600/15-2/35764830 від 20.06.2012 року, на час укладення спірних правочинів позивач та його контрагент були зареєстровані як юридичні особи, що не заперечується представником відповідача, формування податкового кредиту відбувалось на підставі належно оформлених податкових накладних, копії яких містяться в матеріалах справи.

При здійсненні перевірки податковим органом безпідставно не взято до уваги та не перевірено факт виконання угод між контрагентами. При цьому, висновки податкового органу щодо укладення угод без мети реального настання наслідків ґрунтуються виключно на припущеннях осіб, що здійснювали перевірку та не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Крім цього, відповідачем не доведено зв'язку між господарськими операціями ПП «Франко-Буд-Інвест» та приватним підприємцем ОСОБА_4, які висвітлені в акті перевірки №4600/15-2/35764830 від 20.06.2012 року та правочинами укладеними між ПП «БК «Бистриця» та ПП «Франко-Буд-Інвест», на нікчемності яких наполягає відповідач.

При дослідженні реальності господарських операцій в судовому засіданні встановлено, 01 жовтня 2010 року у м. Івано-Франківську між ПП «Будівельна компанія «Бистриця» в особі директора Катамая Ігора Романовича (далі - Замовник) та ПП «Франко-Буд-Інвест» в особі директора ОСОБА_4 (далі - Виконавець), укладено Договір за №71. Відповідно до предмету Договору Замовник доручає, а Підрядник зобов'язується власними силами та/або з залученням третіх сторін, які мають відповідні ліцензії на виконання спеціальних видів робіт в будівництві, із своїх матеріалів виконати відповідно до умов цього Договору загально-будівельні та опоряджувальні роботи на об'єктах Замовника, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити ці роботи. Загальна вартість послуг за Договором складає 130000,00 грн., в тому числі ПДВ. Оплата наданих послуг за Договором здійснюється в безготівковому порядку. Розрахунок за виконані роботи здійснюється на підставі підписаних сторонами Актів приймання виконаних підрядних робіт за формою КБ-2 протягом з дати їх підписання сторонами. Підрядник зобов'язується розпочати виконання робіт по даному договору протягом 10 робочих календарних днів з моменту підписання договору. Підрядник зобов'язується виконати роботи по даному Договору протягом строку або терміну, який встановлюється сторонами додатково щодо кожного виду робіт з правом дострокового виконання. Договір набирає чинності з моменту підписання його Сторонами і діє до повного виконання Сторонами всіх зобов'язань за цим Договором. (а.с.42).

На виконання зазначеного договору Підрядником в період з листопада по грудня 2010 року виконано електромонтажні роботи (загально-будівельні та опоряджувальні роботи) на загальну суму 130000,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 14746,93 грн. Вказане підтверджується складеними між ПП «Будівельна компанія «Бистриця» та ПП «Франко-Буд-Інвест», підписаними і скріпленими печатками акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), а також податковими накладними (а.с.44-54).

За прийняті роботи позивач здійснив оплату у безготівковій формі, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями №115 від 22.12.2010 року на суму 90000 грн. та №134 від 17.01.2011 року на суму 40000 грн. (а.с.53).

Також, 02 серпня 2011 року у м. Київ між ЗАТ «Кий Авіа» в особі генерального директора Сав’юка С.В. (далі - Замовник) та ПП «Будівельна компанія «Бистриця» в особі директора Катамай І.Р. (далі - Підрядник), укладено Договір підряду за №6330. Відповідно до предмету Договору Замовник доручає, а Підрядчик приймає на себе виконання електромонтажних робіт по офісному приміщенні за адресою: м.Чернівці, вул.Головна, 128 згідно із затвердженою Замовником проектно-кошторисною документацією. Замовник зобов'язується своєчасно прийняти і оплатити виконані роботи згідно з актами виконаних робіт ф.КБ-2в. Замовник до початку виконаних робіт на підставі рахунку, виставленого Підрядником, сплачує аванс у розмірі 50 % від договірної ціни, що складає 29995,80 грн. в т.ч. ПДВ 4999,30 грн. в 10 денний строк після підписання договору. Загальна вартість робіт, що доручаються Підряднику відповідно з динамічною договірною ціною складає 59991,60 грн. в т.ч. ПДВ 9998,60 грн. Термін виконання робіт встановлюється не пізніше 30 днів. Оплата робіт здійснюється щомісячно протягом 10 днів після передачі Підрядником Замовнику акта виконаних робіт по формі КБ-2в з розрахунками, підписаними уповноваженими представниками сторін. Договір набуває чинність з моменту перерахування авансу. (а.с.79-80).

Таким чином, судом встановлено, що відповідачем при прийнятті оскаржуваних повідомлень-рішень не прийнято до уваги факти надання послуг (робіт) від ПП "Франко-Буд-Інвест" до ПП «БК «Бистриця», що підтверджено наявними письмовими доказами та фактичними обставинами встановленими при розгляді справи.

Доводи викладені в письмовому запереченні відповідача, а також обставини, на які посилається відповідач, та зафіксовані в акті перевірки №4600/15-2/35764830 від 20.06.2012 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП «Франко-Буд-Інвест» не спростовують факту виконання робіт останнім.

Крім того, в судовому засіданні представниками позивача надано належним чином завірену копію звіту форми № 1 ДФ від 09.02.2011 року ПП «Франко-Буд-Інвест» за 4 квартал 2010 року, та копію квитанції №2 про доставку звіту до податкового органу (а.с.125-127). Відповідно до вказаного звіту №1ДФ у штаті ПП «Франко-Буд-Інвест» працювало 26 фізичних осіб, що у свою чергу спростовує твердження відповідача вказані у акті перевірки про відсутність трудових ресурсів, технічного персоналу.

Слід зазначити, що податковий орган не наділений повноваженнями визнавати угоди (правочини) нікчемними чи недійсними.

Відповідно до вимог частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Така позиція відповідає практиці Вищого адміністративного суду України у подібних правовідносинах, зокрема у справі №К/9991/50772/12 від 14 листопада 2012 року.

З врахуванням викладеного, оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000322200 від 27.05.2013 року не ґрунтується на нормах права, внаслідок чого підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Спеціальним законом, який визначав платників податку прибуток, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, порядок обліку, звітування та внесення податку на прибуток до бюджету на час виникнення правовідносин був Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Виходячи зі змісту п. 1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

У відповідності до п. 5.1 ст. 5 даного Закону валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті ( пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону).

Так, положеннями п. 5.3 - 5.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено певні обмеження або пряма заборона щодо включення деяких витрат до складу валових витрат. Заборони щодо включення до складу валових витрат сум, які сплачені, як оплата вартості послуг в даних пунктах Закону законодавцем не встановлено.

Підпунктом 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 цього Закону визначено, що не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З матеріалів справи вбачається, що усі спірні витрати, здійснені позивачем за період, що перевірявся, підтверджені належними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами бухгалтерського обліку у повному обсязі, а тому суд вважає, що такі витрати позивач мав право включити до складу валових витрат.

Крім цього, пунктом 5.11 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», визначено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Таким чином, з врахуванням встановлених судом обставин щодо реальності господарських операцій ПП «БК «Бистриця» та ПП «Франко-Буд-Інвест», які описані вище, а також правомірності включення позивачем до складу валових витрат коштів здійснених як оплату за виконані роботи ПП «Франко-Буд-Інвест», суд вважає, що податковим органом не доведено правомірність зменшення валових витрат по даних господарських операціях та збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток згідно податкового повідомлення-рішення №0000312200 від 27.05.2013.

Виходячи із вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими що підлягають задоволенню в повному обсязі, а спірні податкові повідомлення - рішення визнанню протиправними та скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача всі здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 682,50 грн., з Державного бюджету України.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000312200 та №0000322200 від 27.05.2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Будівельна компанія «Бистриця» 682,50 грн. судового збору.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: /підпис/ Скільський І.І.

Постанова складена в повному обсязі 17.09.2013 року.