Постанова

від 11.09.2014 по справі 809/1739/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2014 року Справа № 12862/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Затолочного В.С.,

суддів Каралюса В.М., Матковської З.М.,

з участю секретаря судового засідання Нефедової А.О.,

представника позивача Катамай І.Р.,

представника відповідача Яремака Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Тисменицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.09.2013 року у справі за позовом Приватного підприємства «Будівельна компанія «Бистриця» до Тисменицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

В травні 2013 року Приватне підприємство «Будівельна компанія «Бистриця» (далі - Позивач, ПП «Будівельна компанія «Бистриця») звернулося до суду з позовом до Тисменицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області (далі - Відповідач, Тисменицька ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000312200 та № 0000322200 від 27.05.2013 року.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.09.2013 року позов задоволено.

Постанову суду першої інстанції оскаржила Тисменицька ОДПІ, подавши на неї апеляційну скаргу.

Відповідач зазначає, що не погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що постанова підлягає скасуванню із винесенням нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Звертає увагу на те, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним самі собою не свідчать про реальність вчинення відповідної операції.

Крім того, вказує, що в ході проведення оперативно-слідчих заходів по кримінальній справі №310788 порушеній 24.03.2011р. СВ ПМ ДПА в Івано-Франківській області відносно приватного підприємця-фізичної особи ОСОБА_3, за ознаками злочину передбаченого ч.3 ст.212, ч.1, ч.3 ст. 358 КК України, співробітниками УПМ ДПА в Івано-Франківській області викрито діяльність «конвертаційного центру». Встановлено, що ОСОБА_3, будучи зареєстрованим як приватний підприємець-фізична особа та будучи керівником, засновником ПП «Франко-Буд-інвест» (код 35764830), ДП «Квінта Транс», ТзОВ «Квінта Груп» (код 33859574) організував «конвертаційний центр», вів переговори з клієнтами-замовниками «послуг» з проведенням фіктивних угод, здійснював контроль за фінансовими операціями по розрахунковим рахункам транзитних підприємств, які задіяні в злочинній схемі, знімав готівку з банківських рахунків, яку в подальшому передавав замовникам, зустрічався з клієнтами, передавав їм та отримував документацію, пов'язану з конвертацією грошових коштів та мінімізацією податкових зобов'язань. Схема ухилення від сплати податків полягала у наступному: ОСОБА_3 як приватний підприємець формував податковий кредит по придбанню товарно-матеріальних цінностей від СГД з ознаками «фіктивності», реалізацію здійснював на «вигодонабувачів» та на ПП «Франко-Буд-Інвест». Також встановлено, що п/п ОСОБА_3 не придбавав у СГД з ознаками «фіктивності» будівельних робіт. У кримінальній справі №310788 досліджувався період діяльності п/п ОСОБА_3 з 01.10.2008р. по 30.06.2010р. Кримінальну справу №310788 по обвинуваченню ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 212, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 358, ч.4 ст. 358 КК України та ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 366 КК України скеровано в порядку ст. 225 КПК України до суду. Вироком Івано-Франківського міського суду від 01.08.2013р. ОСОБА_3 (керівник ПП «Франко-Буд-Інвест») визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених статтями 212, 358 Кримінального кодексу України.

Вислухавши суддю-доповідача, представника Відповідача, який просить задовольнити апеляційну скаргу, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач є юридичною особою - суб'єктом господарювання, взятий на податковий облік в органах державної податкової служби.

14.05.2013 року посадовими особами Тисменицької міжрайонної державної податкової інспекції Івано-Франківської області проведено позапланову невиїзну перевірку Приватного підприємства «Будівельна компанія «Бистриця» з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за період з 01.11.2010 року по 31.12.2010 року та податку на прибуток за період з 01.10.2010 року по 31.12.2010 року по взаємовідносинах із ПП «Франко-Буд-Інвест». За результатами проведеної відповідачем перевірки складено акт № 357/22-40/36382235 від 14.05.2013 року.

Невиїзною документальною перевіркою ПП «БК «Бистриця» за відповідний період встановлено порушення :

- ч.5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «БК «Бистриця» при придбанні робіт від ПП «Франко-Буд-Інвест». Господарські операції по вказаних правочинах не були виконані в порушення ст.662, ст.655 та ст. 656 ЦК України;

- п.5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» внаслідок чого занижено податок на прибуток за 2010 рік в сумі 30333,00 грн., в тому числі за IV квартал 2010 року - 30333,00 грн. за рахунок проведення взаєморозрахунків із ПП «Франко-Буд-Інвест»;

- порушення п.п.7.4.1 та п.п. 7.4.5 п.7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 24267,00 грн., а саме за листопад 2010 року - 21667,00 грн., за грудень 2010 року - 2600 грн., за рахунок проведення взаєморозрахунків із ПП «Франко-Буд-Інвест» (а.с.16-21).

Відповідно до наведеного акту, в ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від СГД ОСОБА_3, у періоді з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року. Вказано, що правочини між ПП «Франко-Буд-Інвест» та СГД ОСОБА_3, здійснені без мети настання реальних наслідків. Правочини відповідно доч.1,2 ст.215, ч.5 ст.203 ЦК України є нікчемними і в силу ст.216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. Згідно п.1, 5 ст.203, п.1,2 ст.215, п.1 ст.216, ст.228, ст.626, ст.629, ст.650, ст. 655, ст.658, ст.662 ЦК України встановлено правочини з ознаками нікчемності в тому числі по операціях з продажу товарів (робіт,послуг) між СГД ПП «Франко-Буд-Інвест» та контрагентами - покупцями за перевіряємий період, по операціях з придбання товарів (робіт,послуг) між СГД ПП «Франко-Буд-Інвест» та СГД ОСОБА_3, за перевіряємий період. Також, вказано про неможливість підтвердити операції з продажу за період листопад 2010 року та грудень 2010 року контрагентам, зокрема ПП «БК «Бистриця». З огляду на наведене відповідачем вказано, що господарські операції ПП «БК «Бистриця» із ПП «Франко-Буд-Інвест» не мали реального настання юридичних наслідків.

ПП «Франко-Буд-Інвест» зареєстроване платником ПДВ з 09.04.2008р., перереєстроване 24.08.2009р. 30.05.2012р. скасовано свідоцтво платника ПДВ за рішенням ДПІ на підставах, визначених п.п. «и» п. 184.1 ст.184 Податкового кодексу України (обсяг постачання платникам ПДВ за останні 12 календарних місяців становить менше 50% загального обсягу постачання ).

Чисельність працюючих згідно звіту 1ДФ за III квартал 2011р. відсутня. Основні фонди згідно декларації з податку на прибуток за І квартал 2012р. відсутні. За період, який підлягає перевірці, платника віднесено до категорії уваги 3.1 - платник податку високого ризику (платник реального сектору економіки, який мінімізує податкові зобов'язання шляхом використання в ланцюгу постачання чи придбання послуг вигодоформуючих суб'єктів, тобто потенційно має резерви для збільшення надходжень до бюджету). Згідно автоматизованого співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань в розрізі контрагентів на рівні ДПС України станом на 20.06.2012р. платника віднесено до другої категорії, а саме встановлено завищення податкового кредиту. ДПІ в місті Івано-Франківськ з метою отримання документального підтвердження господарських відносин в частині придбання товарів (робіт, послуг) та продажу ПП «Франко-Буд-Інвест» було направлено поштою листи від 25.01.2011р. №1581/10/15-217/302, від 11.04.2011р. №8750/10/15-217/2027, від 24.04.2012р. №4314/10/22-4/2159 з проханням надати підтверджуючі документи. Платником не було надано жодних підтверджуючих документів щодо правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань. Крім того, працівниками управління податкового контролю юридичних осіб 14.06.2011р. здійснено вихід за юридичною адресою підприємства м. Івано-Франківськ, вул. Вовчинецька, 142/8, встановлено відсутність платника податків (його посадових осіб) за місцезнаходженням, про що складено акт щодо невстановлення місцезнаходження ПП «Франко-Буд-Інвест» від 14.06.2011р. №161/23-2/35764830. Відділом податкового контролю фізичних осіб здійснено відповідні заходи з метою проведення позапланової виїзної документальної перевірки фінансово-господарської діяльності підприємця ОСОБА_3 з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.07.2010р. по 31.12.2011р., про що складено акт про неможливість проведення документальної виїзної позапланової перевірки від 03.05.2012р. №28/17-2/НОМЕР_3. В ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів від продавця СПД ОСОБА_3 до покупця ПП «Франко-Буд-Інвест» в зв'язку з відсутністю (не наданням для звірки) договорів, актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів. Крім того, операції СПД ОСОБА_3 не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. В зв'язку з цим СПД ОСОБА_3 не міг фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного. Враховуючи вищевикладене, правочини нібито укладені між ПП «Франко-Буд-Інвест» код СДРГІОУ 35764830 та СПД ОСОБА_3 не спричинили реального настання юридичних наслідків.

На підставі вищезазначеного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000312200 від 27.05.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з платежу - податок на прибуток в сумі 37916,00 грн., з них за основним платежем - 30333,00 грн. та штрафними санкціями - 7583,00 грн. (а.с.14).

Крім того, податковим повідомленням-рішенням № 0000322200 від 27.05.2013 року позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з платежу - податок на добавлену вартість з вироблених в Україні товарів/робіт/послуг в сумі 30334,00 грн., з них за основним платежем - 24267,00 грн., та штрафними санкціями - 6067,00 грн. (а.с.15).

Суд першої інстанції при вирішенні справи дійшов висновку про неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Проте колегія суддів апеляційного суду з таким висновком не погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Згідно із статтею 9 Закону № 996-XIV первинні документи мають мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст і обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Частинами 2, 3 статті 9 Закону № 996-XIV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документу; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно пункту 2.2 Положення первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

Пунктом 2.4 Положення передбачено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом підпункту п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтвердженні податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Якщо певна господарська операція між суб'єктами господарювання (платниками податку) не відбулася, чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку. Тобто, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то придбання таких товарів або послуг не відбулося. Відповідно право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права - придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності. Зазначене стосується також і випадків, коли певні товари чи послуги придбаваються не в межах господарської діяльності платника податків.

При цьому, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Відповідно до позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 08.09.09 року по справі за позовом ВАТ «Київхімволокно» до ДПІ у Деснянському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

- неможливість фактичного здійснення суб'єктом господарювання господарських операцій урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних; для виробництва товарів, виконання робіт або надання послуг;

- виявлення ведення обліку для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібно здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному суб'єктом господарювання у документах обліку;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської, економічної діяльності в разі відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

З метою підтвердження чи спростування права платника на податковий кредит слід дослідити чи відбувались господарські операції в дійсності, чи лише їх сутність була відображена платником у податковій звітності з метою отримання права на податковий кредит (на податкову вигоду).

Наведена практика на рівні Верховного Суду України важлива з огляду на статтю 244-2 КАС, відповідно до якої рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви при перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що надані позивачем документи, зокрема акти здачі-приймання робіт, податкові накладні не підтверджують реальності здійснення господарських операцій з ПП «Франко-Буд-Інвест», так як у даного підприємства відсутні трудові ресурси, виробничо-складські приміщення та інше майно, які економічно необхідні для здійснення такої діяльності, а також з наведених вище інших обставин, зокрема встановлених в межах розслідування кримінальної справи, що свідчать про фіктивність господарських операцій.

Судом першої інстанції також залишено поза увагою ту обставину, що у договорі підряду від 01.10.2010 року № 71 вказані банківські рахунки сторін, які відкриті значно пізніше від укладеного договору (05.11.2010 року ПП «БК «Бистриця» і 14.10.2010 року ПП «Франко-Буд-Інвест»), що вказує на фіктивність даного договору.

Тому суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність фактичного здійснення Позивачем господарських операцій з ПП «Франко-Буд-Інвест», а відтак правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень №0000312200 та №0000322200 від 27.05.2013 року.

З огляду на викладене, оскаржувана постанова підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, апеляційний суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Тисменицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області задовольнити.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.09.2013 року у справі № 809/1739/13-а скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову Приватного підприємства «Будівельна компанія «Бистриця» відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В.С. Затолочний

Судді В.М. Каралюс

З.М. Матковська

Повний текст виготовлено 15.09.2014 року