Постанова

від 18.09.2013 по справі 802/3115/13-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

18 вересня 2013 р. Справа № 802/3115/13-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Дончика Віталія Володимировича,

за участю:

секретаря судового засідання: Бондаренка Ігоря Валерійовича,

представників позивача: Радіщева В.О., Тушевської О.О.,

представників відповідача: Сидоришина М.М., Савоніка Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства "Уладівський спиртовий завод" (далі - ДП «Уладівський спиртовий завод») до Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області (далі - Хмільницька ОДПІ ГУ Міндоходів у Вінницькій області), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю торгівельно-промислова компанія "Укрхімекспорт" (далі - ТОВ ТПК «Укрхімекспорт») про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

в с т а н о в и в :

У липні 2013 року ДП «Уладівський спиртовий завод» звернулось в суд з адміністративним позовом до Хмільницької ОДПІ ГУ Міндоходів у Вінницькій області про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Зазначали, що за результатами позапланової виїзної перевірки ДП «Уладівський спиртовий завод» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ ТПК «Укрхімекспорт» за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року, складено акт № 42-22-05459163 від 30.05.2013 року. На підставі висновків якого відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення за формою «Р» від 14.06.2013 року № 0000392200, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 597344,00 грн. та № 0000402200, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 497546,00 грн.

Не погоджуючись з висновками податкового органу, що слугували підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, в обґрунтування заявник вказує на те, що направляючи на адресу підприємства інформаційний запит та призначаючи позапланову перевірку відносин платника податків з його контрагентом відповідач порушив вимоги податкового законодавства, що стало наслідком незаконного призначення та проведення виїзної перевірки позивача.

Крім того, внаслідок невірної правової оцінки досліджуваним господарським операціям позивача, перевіряючий зробив безпідставне та необґрунтоване припущення в акті перевірки, щодо спрямованості операцій з поставки товарів за ланцюгом постачання ФОП ОСОБА_5 - ТОВ ТПК «Укрхімекспорт» - ДП «Уладівський спиртовий завод» виключно на надання контрагенту необґрунтованої податкової вигоди, що свідчить про безтоварність відповідних господарських операцій та як наслідок умовності, вірогідності та фіктивності господарських таких операцій з поставки товарів, що свідчить про нікчемність правочинів, вчинених вищевказаними суб'єктами. Також, даний висновок на думку позивача є протиправним, оскільки перевіряючим використані недостовірні відомості довідок зустрічних звірок господарських операцій ТПК ТОВ «Укрхімекспорт» по ланцюгу постачання.

У зв'язку з чим, такі висновки податкового органу є недостовірними, оскільки останнім не встановлено обставин, які б свідчили про умисел позивача на укладання договорів з його контрагентом без наміру створити наслідки, які передбачені відповідними договорами. Натомість, усі відображені підприємством у бухгалтерському і податковому обліку господарські операції є реальними, вчинені у повній відповідності з вимогами господарського законодавства та правильно відображені у обов'язковій податковій та фінансовій звітності підприємства, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами.

Враховуючи зазначене, оскаржувані податкові повідомлення-рішення податкового органу незаконними та такими, що прийняті з порушенням норм діючого законодавства України, у зв'язку з чим, позивач звернувся в суд із вимогою:

1. Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення за формою «Р» № 0000392200 та № 0000402200 від 14.06.2013 року;

2. Визнати протиправними дії відповідача з надіслання ДП «Уладівський спиртовий завод» запиту «Про надання інформації та її документального підтвердження» №706/22 від 11.03.2013 року;

3. Визнати протиправними дії відповідача з призначення та проведення виїзної позапланової документальної перевірки ДП «Уладівський спиртовий завод», результати якої оформлені актом №42-22-05459169 від 30.05.2013 року;

4. Визнати протиправними дії відповідача з викладення у акті виїзної документальної перевірки ДП «Уладівський спиртовий завод» №42-22-05459169 від 30.05.2013 року висновків про недодержання останнім вимог закону в частині спрямованості на реальне настання правових наслідків правочинів, вчинених позивачем з ТОВ ТПК «Укрхімекспорт», нікчемності таких правочинів та відсутності об'єкту оподаткування податком на додану вартість у господарських операціях, що здійснені по ланцюгу постачання: ФОП ОСОБА_5 - ТОВ ТПК «Украхімекспорт» - ДП «Уладівський спиртовий завод».

В судовому засіданні представники позивача підтримали заявлені позовні вимоги, посилаючись на доводи викладені в позові, просили щодо його задоволення.

Представники відповідача позовні вимоги не визнали з підстав, що викладені в запереченнях, які долучені до матеріалів справи (том 2 а.с.7-10). Свої заперечення проти позову представники відповідача обґрунтовують зокрема тим, що із врахуванням наданої інформації проведених ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська та ДПІ у Голосіївському районі м. Києва зустрічних звірок щодо контрагентів позивача, встановлено факти придбання-продажу товару постачальників (ТОВ «Солара») та подальшу реалізацію до покупців (по ланцюгу постачання ФОП ОСОБА_5 - ТОВ ТПК «Укрхімекспорт» - ДП «Уладівський спиртовий завод»), що стало підставою формування штучного кредиту та понесених витрати та як наслідок фіктивність ведення фінансово-господарських операцій, що робить дані правочини нікчемними. Крім того, до перевірки позивачем не надано жодних первинних документів, які б підтверджували транспортування товару як від постачальника так і до покупця. У зв'язку з чим, просили відмовити у задоволенні позову.

Представник ТОВ ТПК «Укрхімекспорт» в судове засідання не з'явився надавши суду клопотання про розгляд справи за їх відсутності (том 3 а.с.142). В матеріалах справи містяться письмові пояснення на позовну заяву, в яких зазначили, що позовні вимоги ДП «Уладівський спиртовий завод» вважають обґрунтованими, а податкові повідомлення-рішення № 0000392200 та № 0000402200 від 14.06.2013 року - протиправними (том 2 а.с.56-66).

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази на підтвердження та спростування позовних вимог в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ДП «Уладівський спиртовий завод» зареєстроване як юридична особа Літинською районною державною адміністрацією Вінницької області 21.02.1992 року про що видано свідоцтво про державну реєстрацію Серії А00 за №602708 (том 1 а.с.27), згідно довідки з ЄДРПОУ АБ № 698275 від 21.02.2013 року вид діяльності за КВЕД - 2010: 11.01 Дистиляція, ректифікація та змішування спиртних напоїв (том 1 а.с.28).

На підставі Наказу № 218 «Про проведення позапланової перевірки» від 14.05.2013 року головними державними податковими ревізорами Хмільницької ОДПІ з 14.05.2013 року по 24.05.2013 року проведено виїзну позапланову перевірку ДП «Уладівський спиртовий завод» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ ТПК «Укрхімекспорт» (код ЄДРПОУ 25543463), за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року.

За результатами перевірки складено акт № 42-22-05459163 від 30.05.2013 року (том 1 а.с.47-65), яким встановлено порушення ДП «Уладівський спиртовий завод»:

1. п.п.5.3.9, п.5.3., ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.п.134.1.1. п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток у загальній суму 597343,00 грн., в т.ч.:

- занижено податок на прибуток за 1 квартал 2011 року в сумі 314583,00 грн.;

- занижено податок на прибуток за 2 квартал 2011 року в сумі 282760,00 грн.;

2. п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість в сумі 497545,00 грн., в тому числі:

- за березень 2011 року в сумі 264829,00 грн.;

- за квітень 2011 року в сумі 232716,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки Хмільницькою ОДПІ (Літинське відділення) 14.06.2013 року винесено податкові повідомлення-рішення форми "Р":

- № 0000392200, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 597343,00 грн. (основного платежу) та застосовано штрафну санкцію у розмірі 1,00 грн. (том 1 а.с.38);

- № 0000402200, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 497545,00 грн. (основного платежу) та застосовану штрафну санкцію у розмірі 1,00 грн. (том 1 а.с.39).

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями підприємство звернулося до суду за захистом своїх прав, оскільки вважає останні такими, що суперечать вимогам чинного податкового законодавства, а тому підлягають скасуванню.

Надаючи правову оцінку оскаржуваним діям та спірним рішенням відповідача, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, а саме визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюється Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755-VI (далі - ПК України).

У відповідності до п. п. 41.1.1. ПК України контролюючими органами України є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2. цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Відповідно до положень статті 20 ПК України, а саме п.п.20.1.4 п.20.1 передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України встановлено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Як зазначено в акті перевірки від 30.05.2013 року, в ході перевірки перевіряючими встановлено проведення взаєморозрахунків позивача з ТОВ «Укрхімекспорт», який є основним постачальником товарів, робіт та послуг позивача. При перевірці таких взаємовідносин, перевіряючими були використані дані довідок ДПІ у Бабушкинському районі м. Дніпропетровськ № 121/224/25543463 від 31.08.2012 року «Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Укрхімекспорт»» та № 9/224/25543463 від 08.05.2012 року, за результатами яких не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із контрагентами, їх вид, обсяг, якість та розрахунки. Натомість встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків операцій ТОВ ТПК «Укрхімекспорт» за березень-квітень 2011 року, по ланцюгу постачання ФОП ОСОБА_5 - ТОВ ТПК «Укрхімекспорт» - ДП «Уладівський спиртовий завод». Такий висновок зроблений з отриманого ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від Новомосковської ОДПІ акту № 357/1710/НОМЕР_3 від 13.09.2011 року «Про результати невиїзної документальної перевірки ФОП ОСОБА_5 (ідент.код НОМЕР_3) з питань дотримання вимог податкового законодавства України по взаємовідносинах з ТОВ «Солара» (код ЄДРПОУ 36644195) за період березень 2011 року». Так, за результатами виїзду на юридичну адресу ТОВ «Солара» - 01004, м. Київ, вул. Горького, 25/В, встановлено, що ТОВ «Солара» та його посадові особи відсутні за вказаною адресою, про що складено акт перевірки знаходження підприємства за юридичною особою від 08.04.2011 року. Крім того, перевіряючи посилаються в акті перевірки від 30.05.2013 року на матеріали, які надійшли від ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, які свідчать про те, що ТОВ «Солара» має ознаки фіктивності, а саме зареєстроване на громадянина, який відношення до фінансово-господарської діяльності підприємства не має. У зв'язку з чим, встановлено, що ТОВ «Солара» здійснювало господарську діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних із наданням податкової вигоди третіх осіб (а.с.50-55 акту перевірки від 30.05.2013 року).

Таким чином, з урахуванням вище вказаних даних матеріалів перевірок, перевіряючими Хмільницької ОДПІ в акті перевірки від 30.05.2013 року зроблений висновок про не підтвердження податкового кредиту з ПДВ та валових витрат у ТОВ «Солара», відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам-покупцям, а саме: ФОП ОСОБА_5 - ТОВ ТПК «Укрхімекспорт» - ДП «Уладівський спиртовий завод».

Крім того, до перевірки не надано первинних документів, які б підтверджували транспортування товару як від постачальника так і до покупця.

На підставі вище викладеного, основним обґрунтуванням порушення позивачем податкового законодавства на думку перевіряючих, є встановлення відсутності об'єктів оподаткування ТОВ ТПК «Укрхімекспорт» по ланцюгу постачання: ФОП ОСОБА_5 - ТОВ ТПК «Укрхімекспорт» - ДП «Уладівський спиртовий завод». У зв'язку з чим, перевіркою повноти нарахування ДП «Уладівський спиртовий завод» податку на додану вартість при здійсненні фінансового-господарських відносин з ТОВ ТПК «Укрхімекспорт», за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року встановлено його заниження всього на суму 497545,00 грн. в т.ч. за березень 2011 року на суму 264829,00 грн., за квітень 2011 року на суму 232716,00 грн.

Суд вважає такі висновки Хмільницької ОДПІ такими, що не відповідають вимогам податкового законодавства та фактичним обставинам справи і є помилковими.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Склад доходів при обчисленні об'єкта оподаткування звітного періоду та дата їх формування, визначені відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті. Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України передбачено, що не включаются до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами.

Згідно п. 201.10 ст.201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п.198.1 ст. 198 ПУ України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3. ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, в тому числі, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996 від 16.07.1999 року (далі - ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

У розумінні пункту 14.1.36. ПК України господарська діяльність це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З огляду на викладене, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

З огляду на вище зазначені норми законодавства, судом досліджено надані представниками позивача документи, що підтверджують послідовність здійснення господарських операцій по ланцюгу постачання: ТОВ ТПК «Укрхімекспорт» - ДП «Уладівський спиртовий завод».

Так, судом встановлено, що 18.10.2010 року ДП «Уладівський спиртовий завод» було проголошено проведення процедури відкритих торгів закупівлі: «код 23.10.1 продукти нафтоперероблення рідкі (паливо котельне)», «кількість товарів або обсяг виконання робіт чи надання послуг - 700 т.», переможцем яких стало ТОВ ТПК «Укрхімекспорт».

Так, закупівля палива котельного у березні-квітні 2011 року підтверджується копією тендерних документів, а саме:

1. формами оголошення про проведення торгів (том 2 а.с.25-26,40-41,55);

2. формами реєстру отриманих пропозицій конкурсних торгів (том 2 а.с.23-24,38-39,53-54);

3. формами протоколу про розкриття пропозицій конкурсних торгів (том 2 а.с.21-22,36-37,51-52);

4. формами протоколу оцінки пропозицій конкурсних торгів (том 2 а.с.19-20,34-35,49-50);

5. повідомленнями про акцепт (том 2 а.с.18,33,48);

6. оголошеннями про результати проведення процедури закупівлі (том 2 а.с.17,32,47);

7. договорами поставки №130-477-NQ10 від 22.11.2010 року, №130-481-NQ10 від 08.12.2010 року та №130-637-NQ11 від 18.01.2013 року (том 1 а.с.115-120, том 2 а.с.15-16,30-31,45-46,221-223);

8. формами звіту про результати проведення процедур відкритих і двоступеневих торгів № 2/12 від 02.12.2010 року, № 20/12 від 20.12.2010 року та № 25/01 від 25.01.2011 року (том 2 а.с.12-14,27-29,42-44);

Згідно предмету договору поставки №130-477-NQ10 від 22.11.2010 року ТОВ ТПК «Укрхімекспорт» (постачальник) передає, а ДП «Уладівський спиртовий завод» (покупець) приймає паливо котельне ТУ У 322-00190443-083-2001 та ТУ У 24.1-20324162-001-2003 (п.1.1 договору). Кількість товару орієнтовно становить 700,00 тонн (п.1.2 договору). Товар повинен бути поставлений у повній кількості протягом листопада-грудня 2010 року, відповідно до заявок покупця (п.2.1 договору). Пунктом 3.1 передбачена ціна товару, яка становить: 2057,50 грн., ПДВ 20% 411,50 грн., усього 2469,00 грн. за 1 тонну. Загальна сума договору становить 1440250,00 грн., ПДВ 20% 288050,00 грн., усього 1728300,00 грн. (п.3.2 договору).

Згідно предмету договору поставки №130-481-NQ10 від 08.12.2010 року постачальник передає, а покупець приймає паливо котельне ТУ У 322-00190443-083-2001 та ТУ У 24.1-20324162-001-2003 (п.1.1). Кількість товару орієнтовно становить 700,00 тонн. Товар повинен бути поставлений у повній кількості протягом листопада-грудня 2010 року, відповідно до заявок покупця (п.2.1). Пунктом 3.1 передбачена ціна товару, яка становить: 2057,50 грн., ПДВ 20% 411,50 грн., усього 2469,00 грн. за 1 тонну. Загальна сума договору становить 1440250,00 грн., ПДВ 20% 288050,00 грн., усього 1728300,00 грн. (п.3.2).

Згідно предмету договору поставки №130-637-NQ11 від 18.01.2011 року постачальник передає, а покупець приймає паливо котельне ТУ У 322-00190443-083-2001, ТУ У 24.1-20324162-001-2003, ТУ У 322-00190443-042-97 та ТУ У 24.1-00190443-081:2008. Кількість товару орієнтовно становить 700 тонн (п.1.1, п.1.2 договору). Товар повинен бути поставлений у повній кількості протягом січня-грудня 2011 року, відповідно до заявок покупця (п.2.1). Пунктом 3.1. передбачена ціна товару, яка становить: 2333,33 грн., ПДВ 20% 466,67 грн., усього 2800,00 грн. за 1 тонну. Загальна сума договору становить 1633333,33 грн., ПДВ 20% 326666,67 грн., усього 1960000,00 грн. (п.3.2).

Як передбачено умовами договорів поставки обсяг партій і строк поставок товару (паливо котельне) узгоджуються сторонами додатковими угодами , які є невід'ємною частиною даних договорів (п.2.1). Крім того, договорами чітко передбачено, що по факту поставки постачальник надає покупцю наступні документи: накладну (рахунок-фактуру, акт прийому-передачі товару), податкову накладну та сертифікат якості (п.2.2). Передача товару здійснюється на складі ДП «Уладівський спиртовий завод» на базисних умовах «DAP с. Уладівка, Літинський район, Вінницька область, Україна» (п.2.3).

В свою чергу, 22.11.2010 року, 10.12.2010 року та 01.02.2011 року між сторонами укладено додаткові угоди №1 та №2, згідно яких змінено п.2.1 та п.2.4 умов предмету вище вказаних договорів поставки, а саме строк поставки та зміст «Право власності на поставлений товар переходить до покупця в момент отримання товару від постачальника за накладною, на складі ДП «Уладівський спиртовий завод»». Усі інші положення договорів поставки залишено без змін (том 3 а.с.105,106,107).

Так, факт поставки товару (паливо котельне), на виконання умов договорів поставки, що підтверджує формування податкового кредиту з ПДВ відповідно до п. "а", п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 ПК України, підтверджено наступними документами, складеними ТОВ ТПК «Укрхімекспорт»:

1. видаткові накладні: №№ 195, 196 від 01.03.2011 року в загальній кількості 208,45 т. на загальну суму в т.ч. з ПДВ 514663,06 грн. (том 1 а.с.131,132, том 2 а.с.74,75), № 194 від 11.03.2011 року в кількості 235,12 т., на загальну суму в т.ч. з ПДВ 580511,28 грн. (том 1 а.с.133, том 2 а.с.79), №172 від 21.03.2011 року в кількості 200 т., на загальну суму в т.ч. з ПДВ 493800,00 грн. (том 1 а.с.134, том 2 а.с.82), № 234 від 01.04.2011 року в кількості 73,64 т., на суму в т.ч. з ПДВ 181817,16 грн. (том 1 а.с.135), № 387 від 01.04.2011 року в кількості 185,53 т., на загальну суму в т.ч. з ПДВ 458073,58 грн. (том 1 а.с.136, том 2 а.с.85), № 322 від 11.04.2011 року в кількості 200,00 т., на загальну суму в т.ч. з ПДВ 493800,00 грн. (том 1 а.с.137, том 2 а.с.87), №323 від 21.04.2011 року в кількості 180,00 т., на загальну суму в т.ч. з ПДВ 444420,00 грн. (том 1 а.с.138, том 2 а.с.89);

2. податкові накладні: №№ 52, 108 від 01.03.2011 року в загальній кількості 208,45 т., на загальну суму в т.ч. з ПДВ 514663,06 грн. (том 1 а.с.124,125, том 2 а.с.77,78), № 124 від 11.03.2011 року в кількості 235,12 т., на суму в т.ч. з ПДВ 580511,28 грн. (том 1 а.с.126, том 2 а.с.81), № 148 від 21.03.2011 року в кількості 200,00 грн., на суму в т.ч. з ПДВ 493800,00 грн. (том 1 а.с.127, том 2 а.с.84), № 2 від 01.04.2011 року в кількості 73,6400 т., на суму в т.ч. з ПДВ 181817,16 грн. (том 1 а.с.128), № 27 від 14.04.2011 року в кількості 121,5067 т., на суму в т.ч. з ПДВ 300000,00 грн. (том 1 а.с.129, том 2 а.с.91), № 154 від 21.04.2011 року в кількості 39,0010 т., на суму в т.ч. з ПДВ 96293,58 грн. (том 1 а.с.130, том 2 а.с.92).

В свою чергу ДП «Уладівський спиртовий завод» виписано відповідні документи, які підтверджують факт приймання товару (паливо котельне) від ТОВ ТПК «Укрхімекспорт»:

1. довіреності на отримання: № 745/2 від 10.03.2011 року в кількості 200 т. (том 2 а.с.76), № 750 від 20.03.2011 року в кількості 240 т. (том 2 а.с.80), № 766/2 від 30.03.2011 року в кількості 209 т. (том 2 а.с.83), № 780 від 10.04.2011 року в кількості 260 т. (том 2 а.с.86), № 788 від 20.04.2011 року в кількості 200 т. (том 2 а.с.88), № 815 від 30.04.2011 року в кількості 180 т. (том 2 а.с.90);

2. приходні ордери (поступлення активів): №№ 30,95 від 01.03.2011 року, № 31 від 11.003.2011 року, № 50 від 21.03.2011 року, №№ 79, 153 від 01.04.2011 року, № 87 від 11.04.2011 року, № 110 від 21.04.2011 року (том 3 а.с.108-111).

Крім того, між позивачем та його контрагентом ТОВ ТПК «Укрхімекспорт» укладено договір про відповідальне зберігання № 846-203-GM10 від 01.03.2010 року, згідно якого позивач (зберігач) зобов'язується на протязі строку дії договору зберігати паливо котельне, у кількості орієнтовно 1000 т., передане йому ТОВ ТПК «Укрхімекспорт» (поклажодавець) на підставі актів приймання-передачі, який у свою чергу приймає на себе зобов'язання прийняти це майно назад (п.1.1). Також, встановлено, що згідно предмету договору зберігач не вправі користуватися переданим йому на збереження майном (п.1.5). Пунктом 2.1 договору передбачено, що передача майна і зняття майна зі зберігання здійснюється партіями й оформляється актами прийому передачі, що є невід'ємною частиною даного договору (том 1 а.с.121-122, том 2 а.с.224).

24.09.2010 року між сторонами укладено додаткову угоду до договору №846-203-GM10 від 01.03.2010 року про зберігання (том 1 а.с.123).

Так, факт зберігання палива котельного у відповідності до умов договору від 01.03.2010 року підтверджується актами приймання-передачі ТМЦ на відповідальне зберігання, згідно яких ТОВ ТПК «Укрхімекспорт» передає, а ДП «Уладівський спиртовий завод» приймає на відповідальне зберігання товарну продукцію (паливо котельне) (том 1 а.с.145-164, том 3 а.с.116-135).

Таким чином, надані представниками позивача в судовому засіданні документи свідчать про підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, а також про фактичне здійснення господарських операцій позивачем та його контрагентом, та є достатніми доказами на підтвердження здійснення останніх.

Судом встановлено, що формування задекларованих сум податкового кредиту з ПДВ, відповідно п. "а", п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 ПК України, позивачем здійснювалось на підставі первинних документів виписаних згідно здійснених господарських операцій з його постачальником, а саме ТОВ ТПК «Укрхімекспорт», що підтверджується вище зазначеними первинними документами.

Отже, господарські операції, фактично здійснювані підприємством позивача, підтверджуються оформленими належним чином документами.

Вимоги щодо документального забезпечення записів у бухгалтерському обліку визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-ХIV та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів від 24.05.1995 року №1988.

Відповідно до ст. 1 розділу І Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції".

За змістом наведених норм, наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), які в подальшому використовуються у межах господарської діяльності платника податку, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту та валових витрат.

Констатація фактів порушень законодавства, що ґрунтується лише на сумнівах та припущеннях, є неприпустимою при складанні офіційного документу органу державної податкової служби (акту перевірки).

Це є порушенням п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010 року № 984, згідно якого факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В контексті даної спірної ситуації акт податкового органу не містить будь-якого документального підтвердження стосовно не виконання фінансово-господарських взаємовідносин підприємства позивача по взаєморозрахунках з ТОВ ТПК «Укрхімекспорт», а викладені висновки не ґрунтуються на документах первинного бухгалтерського та податкового обліку.

Щодо позиції перевіряючих з посиланням в акті перевірки на відсутність ТТН, які підтверджували транспортування палива котельного від ТОВ ТПК «Укрхімекспорт» до ДП «Уладівський спиртовий завод», суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно ч. 2 ст. 334 ЦК України до передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно.

Договорами поставки між ДП "Уладівський спиртовий завод" та ТОВ ТПК "Укрхімекспорт" особливості переходу права власності на поставлений товар спеціально не визначені. Тому перехід права власності на отриманий товар відбувся згідно ч.1 ст. 334 ЦК України саме на підставі видаткових накладних та актів приймання-передачі ТМЦ на відповідальне зберігання.

Факт оприбуткування у 2011 році позивачем ДП "Уладівський спиртовий завод" придбаного в ТОВ ТПК "Укрхімекспорт" палива котельного і використання у своїй господарській діяльності підприємства підтверджується відомостями руху сировини на складі (назва культури-меляси: паливо котельне) (том 1 а.с.165-192), вимогами на відпуск сировини на виробництво (том 1 а.с.193-224), бланками складського обліку ТМЦ (том 1 а.с.139,140,142,143, том 3 а.с.112-115) та накладними на відпуск матеріалів на парокотельний відділ (том 1 а.с.141,144).

Вказані обставини свідчать дотримання правила формування податкового кредиту позивачем по першій події, а саме отримання податкової накладної.

В зв'язку з чим протиправним є висновок Хмільницької ОДПІ про порушення позивачем п.198.1, п.198.2, п. 198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

Реальність операцій з поставки палива котельного в адресу позивача підтверджується рухом активів у процесі здійснення господарської операції, що підтверджено зазначеними вище договорами поставки, договором на зберігання, видатковими та податковими накладними та актами приймання-передачі.

Крім того, п. 201.8, ст. 201 Податкового кодексу України, передбачає, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку передбаченому ст. 183 цього Кодексу.

Установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, як обставина реальності здійснення господарських операцій підтверджується тим, що ТОВ ТПК "Укрхімекспорт" на момент видачі видаткових та податкових накладних було зареєстровано платником ПДВ (свідоцтво про державну реєстрацію Серії А00 за №764385, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 02.08.2013 року Серії АВ за №666647 (том 2 а.с.68-70)), що давало право позивачу на підставі даних документів виписаних контрагентом у 2010 та 2011 році віднести до податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 497546,00 грн. та суму податку на прибуток підприємств в розмірі 597344,00 грн.

В контексті даних правовідносин, акт податкового органу не містить будь-якого документального підтвердження стосовно не виконання фінансово-господарських взаємовідносин підприємства позивача по взаєморозрахунках з ТОВ ТПК "Укрхімекспорт", а викладені висновки не ґрунтуються на документах первинного бухгалтерського та податкового обліку.

Щодо посилань перевіряючих в акті перевірки від 30.05.2013 року на висновки акту перевірки Новомосковської ОДПІ «Про результати не виїзної документальної перевірки ФОП ОСОБА_5 з питань дотримання вимог податкового законодавства України по взаємовідносинах з ТОВ «Солара» за період березень 2011 року» № 357/1710/НОМЕР_3 від 13.09.2011 року, довідку ДПІ у Бабушкинському районі м. Дніпропетровська «Про результат проведення зустрічної звірки ТОВ «Укрхімекспорт»» № 121/224/25543463 від 31.08.2012 року, щодо відсутності об'єктів оподаткування ТОВ ТПК «Укрхімекспорт» по ланцюгу постачання: ФОП ОСОБА_5 - ТОВ ТПК «Укрхімекспорт» - ДП «Уладівський спиртовий завод», суд зазначає наступне.

Так, судом встановлено, що ТОВ ТПК «Укрхімекспорт» дійсно на підставі відповідних договорів, придбавало у ФОП ОСОБА_5 паливо котельне, яке в подальшому було реалізоване згідно договорів поставки ДП «Уладівський спиртовий завод». В матеріалах справи містяться документи на підтвердження придбання контрагентом позивача у 2011 році товару (паливо котельне) у ФОП ОСОБА_5, а саме: видаткові та податкові накладні, рахунки-фактури, акти прийому-передачі та ТТН (том 2 а.с.93-221).

Проте, всупереч наявним первинним документам на поставку та реалізацію котельного палива по ланцюгу постачання від ФОП ОСОБА_5 - ТОВ ТПК «Укрхімекспорт» - ДП «Уладівський спиртовий завод» Хмільницька ОДПІ робить висновок в акті перевірки від 30.05.2013 року про нікчемність укладених між позивачем та його контрагентом правочинів.

Однак суд не погоджується з таким твердженням податкового органу з огляду на те, що згідно положення частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Для здійснення своєї господарської діяльності юридичні особи укладають договори, що за змістом є домовленістю, внаслідок якої виникають взаємні права і обов'язки. Укладення договорів купівлі-продажу, поставки товарів, надання послуг в даному випадку вже само по собі є ознакою господарської діяльності.

Відповідно до частини 5 статті 203 Цивільного Кодексу України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину.

В той же час, Цивільний кодекс України статтею 215 визначає підстави для визнання правочину недійсним. Серед іншого, вказаною нормою передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину. Так, частиною 1 статті 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Водночас, суд звертає увагу на таке. Відповідно до частини першої статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що, відповідно до презумпції правомірності правочину, всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлена судом.

Відповідачем не надано суду доказів визнання правочинів, укладених між позивачем та ТОВ ТПК "Укрхімекспорт" недійсними у судовому порядку, як і не обґрунтовано своєї позиції, в чому саме полягає порушення публічного порядку сторонами у ході укладення та виконання спірного правочину.

Як вбачається з акту перевірки, на час проведення перевірки, а також станом на день розгляду справи відсутні будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили з приводу незаконних дій посадових осіб ТОВ ТПК "Укрхімекспорт" пов'язаних із порушенням податкового законодавства.

Також, необхідно зазначити, що відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Згідно з частиною 2 статті 55 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання є, зокрема, господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до ЦК України, державні, спільні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Так, слід наголосити на недопустимості такого підходу податкового органу до оцінки правомірності формування позивачем податкового кредиту, позаяк підприємство не може автоматично бути правопорушником на тій підставі, що порушення податкового законодавства могли допустили його контрагенти, тим більше, якщо зі своєї сторони воно діяло у відповідності із вимогами закону. Таким чином, інформація податкового органу, щодо недобросовісності окремих контрагентів-підприємства позивача не може бути розцінена як недобросовісність власне самого ДП "Уладівський спиртовий завод".

Згідно частини 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування (частина 1 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України).

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, суд дійшов висновку, що правочини, укладені позивачем з ТОВ ТПК «Укрхімекспорт» відповідають нормам чинного законодавства України, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення дослідженої судом господарської діяльності позивача із вказаним товариством, що підтверджуються первинними бухгалтерськими документами та податковими накладними, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Відповідачем, в ході розгляду справи, не доведено своїх тверджень про те, що позивач був обізнаним у дефекті правового статусу постачальників його контрагента, а саме у визнанні їх податковим органом "фіктивними", та навмисно скористався їх послугами з метою штучного створення податкової вигоди.

Крім того, в акті перевірки та в запереченнях відповідача немає жодних посилань на те, що державну реєстрацію ТОВ ТПК "Укрхімекспорт" скасовано чи визнано недійсною за рішенням суду на момент здійснення господарських операцій.

Також, суд звертає увагу на ту обставину, що нормами чинного законодавства на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки відповідності законодавству правил ведення іншим учасником правовідносин господарської діяльності та дотримання ним вимог податкового законодавства.

Це означає, що висновки податкового органу про порушення позивачем вимог статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та статтей 134, 135, 138, 139 та 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість, є безпідставними.

Окремо суд зауважує, що відповідачем право позивача на формування податкового кредиту поставлено в залежність від добросовісності його контрагента, що суперечить приписам податкового законодавства. Так, якщо такий контрагент не виконав своїх зобов'язань по належному формуванню первинних документів для підтвердження податкового кредиту або зобов'язання з ПДВ, то це може тягнути відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для зменшення суми податкового кредиту з податку на прибуток підприємств та на додану вартість. На переконання суду, своїми рішеннями відповідачем встановлено для позивача додаткові обмеження, що не відповідає повноваженням відповідача, передбаченим Податковим кодексом України та суперечить вимогам статті 19 Конституції України.

Вищий Адміністративний суд в своєму листі №1112/11/13-10 від 20.07.2010 року "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" роз'яснив, що не є підставою для відмови у праві на податковий кредит з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. З огляду на це, і відповідно до статті 61 Конституції України, виконання одним платником податків своїх зобов'язань перед бюджетом не ставиться у залежність від виконання зазначених зобов'язань будь-яким іншим платником податків.

У судовому засіданні відповідачем не було доведено фактичного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту за перевіряємий період по господарським взаємовідносинам з ТОВ ТПК "Укрхімекспорт".

Судом не вбачається порушення позивачем норм Податкового кодексу України, оскільки вчинення господарських операцій із контрагентом підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових, податкових накладних та інших первинних документів, які не суперечать нормам Законів.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що наявність у ланцюгу постачання контрагентів, які не знаходяться за місцем реєстрації не свідчить про недостовірність складу валових витрат та податкового кредиту позивача. Порушення податкового законодавства, у разі їх документального доведення, вчинені контрагентами, не є свідченням протиправності дій та порушення податкового законодавства позивачем, оскільки за статтею 61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний характер. Невиконання контрагентами по ланцюгу постачання своїх зобов'язань має наслідком притягнення до відповідальності саме цих суб'єктів господарювання.

Дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

Враховуючи викладене суд прийшов до висновку про правомірність включення позивачем сум податку на прибуток підприємств та на додану вартість в загальному розмірі 1094888,00 грн. до складу податкового кредиту. Таким чином, висновки акту перевірки є не обґрунтованими, суперечать законодавству з питань оподаткування та фактичним обставинам справи, а податкові повідомлення-рішення форми «Р» № 0000402200 та № 0000392200 від 14.06.2013 року прийняті на його основі є протиправними.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дії відповідача з надіслання підприємству запиту "Про надання інформації та її документального підтвердження" №706/22 від 11.03.2013 року, суд відмовляючи в їх задоволенні, виходить з наступного.

Отримання податкової інформації органами державної податкової служби передбачена ст. 73 Податкового кодексу України.

Згідно п. 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Крім того, у відповідності до п.п.20.1.6. п.20.1 ст.20 ПК України, контролюючі органи мають право запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов'язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи;

З огляду на що зібрання податкової інформації та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань. У зв'язку з чим, суд відмовляє у задоволенні вище вказаної вимоги, оскільки нормами податкового законодавства передбачено право податкового органу на збирання податкової інформації, зокрема шляхом надіслання платнику податків відповідного запиту.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправними дії відповідача з призначення та проведення виїзної позапланової документальної перевірки ДП "Уладівський спиртовий завод", результати якої оформлені актом № 42-22-05459169 від 30.05.2013 року, суд не знаходить підстав для задоволення, з огляду на таке.

Державна податкова інспекція є органом державної влади і, відповідно, її діяльність має підпорядковуватись вимогам наведеної норми Конституції України та аналогічним вимогам податкового законодавства. Право податкової інспекції на проведення позапланової виїзної документальної перевірки підлягає законодавчим обмеженням та реалізується з дотриманням порядку, встановленого законом.

Відповідно до п. 78.4 ст. 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Оскільки, позивач допустив до перевірки податковий орган, не сокаржив в порядку, передбаченому Податковим кодексом дії контролюючого органу щодо видання наказу на проведення такої перевірки, суд дійшов висновку, що вимоги в цій частині не підлягають задоволенню через відсутність порушення прав діями відповідача, а обраний позивачем спосіб захисту в цій частині не відповідає об'єкту порушеного права.

Суд може та повинен захистити право платника податку в разі проведення позапланової виїзної документальної перевірки за відсутності для цього належних юридичних підстав та з порушенням правил та процедури, встановлених законом.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Положеннями частини 2 статті 71 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій, чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно статті 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З огляду на викладене, суд вбачає, що відповідачем не доведено правомірність вчинюваних дій, відтак частково позовні вимоги знайшли своє підтвердження під час розгляду адміністративної справи.

Питання про розподіл судових витрат у справі вирішується судом відповідно до вимог статті 94 КАС України, частиною першою якої передбачено, що у випадку, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено (ч.3 ст. 94 КАС України).

У відповідності до п.п.3 п.9 розділу 5 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання. Водночас п.19. Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та /або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюється органами Казначейства з відповідного рахунку, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

На підставі вище зазначених норм та з урахуванням положень частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача, підлягають стягненню 2294,00 грн. судового збору, сплаченого за подання адміністративного позову до суду згідно платіжного доручення № 685 від 05.07.2013 року.

Керуючись статтями 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції (Літинське відділення) Вінницької області Державної податкової служби № 0000392200 та № 0000402200 від 14 червня 2013 року.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства "Уладівський спиртовий завод" судовий збір в розмірі 2294,00 грн., шляхом його безспірного списання органом Державної казначейської служби України із рахунку Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя /підпис/ Дончик Віталій Володимирович

Копія вірна:

Суддя: Секретар: