Ухвала

від 24.09.2013 по справі 822/2937/13-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 822/2937/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Шевчук О.П.

Суддя-доповідач: Курко О. П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Курка О. П.

суддів: Матохнюка Д.Б. Совгири Д. І.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом державної податкової інспекції у м.Хмельницькому до товариства з обмеженою відповідальністю "Техпром-Ойл" про стягнення податкового боргу та накладення арешту , -

В С Т А Н О В И В :

У липні 2013 року Державна податкова інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області (Позивач) звернулась до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Техпром-Ойл" (Відповідач) про стягнення коштів за податковим боргом та накладення арешту на кошти та інші цінності.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 липня 2013 року позов задоволено частково.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову ,якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи що призвело до неправильного її вирішення.

Представник Позивача в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи. Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Від Відповідача повернувся конверт з повісткою-повідомленням із зазначенням причини повернення «за закінченням терміну зберігання».

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі ст. 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю "Техпром-Ойл" зареєстроване виконавчим комітетом Хмельницької міської ради Хмельницької області 27.10.2009 року (ідентифікаційний код 36819431) та є платником податків відповідно до вимог Податкового кодексу України.

На момент звернення Позивача до суду за Відповідачем рахується податковий борг в сумі 106777,10 грн. по податку на додану вартість.

Відповідно до ст.67 Конституції України, платники податків зобов'язані сплачувати податки і збори в порядку і в розмірах, встановлених законом.

В силу п.15.1. ст.15 ПК України, платниками податків є фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Відповідно до п.16.1.4. ст.16 ПК України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

За змістом п.57.1 ст.57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку.

Пунктом 57.3 ст.57 ПК України передбачено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Приписами п.54.5 ст. 54 ПК України визначено, що якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до п..п.56.17.5 п.56.17 ст. 56 ПК України день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків.

З досліджених обставин справи встановлено, що Відповідачем не було оскаржено прийняті контролюючим органом податкові повідомлення-рішення.

Відповідно до п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до п.59.1 ст.59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

На виконання вимог п.59.1 ст.59 ПК України Позивачем було винесено податкову вимогу №267 від 01.03.2012 року та направлено її суб'єкту господарювання поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно п.59.5 ст.59 ПК України у разі, якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

Згідно з п.20.1.18. ст.20 ПК України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до п.95.1. ст.95 ПК України, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

В силу п.95.3. ст.95 ПК України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Оскільки, Відповідачем не було вчинено дій щодо погашення нарахованої суми податкового боргу, за ним рахується податковий борг в сумі 106777,10 грн. по податку на додану вартість, що підтверджується податковими деклараціями з податку на додану вартість №1300008931 від 20.02.2013 року та №9036508315 від 19.06.2013 року; податковими повідомленнями-рішеннями : №0000421502/450 від 15.03.2013 року та №0001071502/662 від 09.04.2013 року; розрахунком суми заборгованості.

Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позовної вимоги про стягнення з Відповідача суми податкового боргу.

Також, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до п.20.1.17 ст.20 ПК України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Отже, Податковим кодексом визначено перелік обставин, у разі настання яких податковий орган може звернутись до суду з вимогою накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків. Проте, заявляючи таку позовну вимогу, Позивачем не надано суду доказів на підтвердження настання обставин, на підставі яких судом може бути прийнято рішення про накладення арешту на кошти та інші цінності Відповідача.

Згідно зі п. 1 ч. 1 ст. 198 , ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому, - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 липня 2013 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий Курко О. П.

Судді Матохнюк Д.Б.

Совгира Д. І.