Ухвала

від 18.11.2013 по справі 822/2937/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2013 року м. Київ К/800/50782/13

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого судді Цвіркуна Ю.І. (доповідач), суддів -Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області

на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 24.07.2013 року

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24.09.2013 року

у справі № 822/2937/13-а

за позовом Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Техпром-Ойл»

про стягнення податкового боргу та накладення арешту,

в с т а н о в и в:

Державна податкова інспекція у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області звернулась до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Техпром-Ойл», в якому просила: стягнути 106777, 10 грн. коштів платника податків з рахунків у банках, обслуговуючих платника та за рахунок готівки, що належить платнику податків для погашення податкового боргу, а також накласти арешт на кошти та інші цінності боржника.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 липня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2013 року, позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Техпром-Ойл» податковий борг у сумі 106777 (сто шість тисяч сімсот сімдесят сім) гривень, 10 коп. з розрахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, а також за рахунок належної йому готівки. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить судове рішення скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться у банківських установах, обслуговуючих платника податків, та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила наступне.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Техпром-Ойл» зареєстроване виконавчим комітетом Хмельницької міської ради Хмельницької області 27.10. 2009 року.

Відповідно до податкових декларацій з податку на додану вартість №1300008931 від 20.02.2013 року та №9036508315 від 19.06.2013 року, податкових повідомлень-рішень №0000421502/450 від 15.03.2013 року та №0001071502/662 від 09.04.2013 року та розрахунку суми заборгованості у відповідача утворився податковий борг у сумі 106777, 10 грн.

Приймаючи постанову про задоволення позовних вимог в частині стягнення суми податкового боргу, з чим погодився і суд апеляційної інстанції, суд першої інстанції виходив з того, що вжиті позивачем заходи не призвели до погашення податкового боргу, зазначені вище податкові повідомлення-рішення та податкова вимога форми «Ю» №267 від 01.03.2012 року в адміністративному та судовому порядку не скасовані, доказів сплати заборгованості відповідачем суду не надані.

З таким висновком судів колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується та вважає його обґрунтованим з огляду на таке.

Відповідно до пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий борг - це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності) самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Тобто сума узгодженого грошового зобов'язання набуває якості податкового боргу у разі її несплати у встановлений цим Кодексом строк, з наступного дня після граничного строку її сплати.

Порядок стягнення податкового боргу платників податків, крім фізичних осіб, регулюється статтями 95- 99 Податкового кодексу України.

У відповідності до п.95.1 ст.95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання такому платнику податкової вимоги (п.95.2 ст.95 Податкового кодексу України).

Отже, право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу виникає у контролюючого органу на наступний день після закінчення 60 днів з дня надіслання платникові податків податкової вимоги.

Відповідно до пп.14.1.153 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податкова вимога - це письмова вимога органу державної податкової служби до платника щодо погашення суми податкового боргу.

Відповідно до ст.59 Податкового кодексу України у разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Згідно із п.59.5 ст.59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги. Підстави для відкликання податкової вимоги встановлені ст.60 Податкового кодексу України.

Положеннями Податкового кодексу України не передбачено направлення податкової вимоги на кожну нову суму податкового боргу. Виставлення нової податкової вимоги на нову суму податкового боргу можливе лише після відкликання попередньої податкової вимоги за наявності підстав, передбачених ст.60 Податкового кодексу України.

Тобто податкова вимога є дійсною протягом усього терміну безперервного існування податкового боргу платника податків з моменту його утворення до моменту, зокрема, повного погашення податкового боргу платником за всіма видами податків і зборів. При цьому грошові зобов'язання, які складають податковий борг, можуть змінюватися як кількісно, так і за видами податків. Тільки після того, як платник податків повністю погасить податковий борг, включаючи пеню, податкова вимога буде вважатись відкликаною, а у разі виникнення в майбутньому суми податкового боргу - контролюючим органом має бути виставлена нова податкова вимога.

При цьому відповідно до п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України порядок надіслання платникові податків податкової вимоги є тотожним порядку надіслання податкового повідомлення-рішення.

У свою чергу, відповідно до п.58.3 ст.58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) юридичній особі, якщо його передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем надані копії фіскального чеку, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, якими підтверджується направлення податкової вимоги форми «Ю», а також копії корінців податкового повідомлення-рішення форми «Р» та податкових декларацій відповідача.

За таких обставин, задоволення позову судами в частині стягнення податкового боргу з відповідача є законним.

Стосовно рішення судів щодо відмови у задоволенні позовних вимог в частині накладення арешту на кошти та інші цінності боржника, слід зазначити, що суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком, враховуючи таке.

Підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, є універсальними та визначені в п. 94.2 ст.94 Податкового кодексу України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав, але розрізняються процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).

Крім того, відповідно до пп. 20.1.17 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Дані положення визначають як право податкового органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами є: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу у відповідній сумі.

Умовою застосування норми пп. 20.1.17 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України є відсутність у платника податків майна, яке може бути використане для погашення податкового боргу.

Відповідно до п.91.3. Податкового кодексу України податковий керуючий описує майно платника податків, що має податковий борг, в податкову заставу, здійснює перевірку стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі, проводить опис майна, на яке поширюється право податкової застави, для його продажу у випадках, передбачених цим Кодексом, одержує від боржника інформацію про операції із заставленим майном, а в разі його відчуження без згоди контролюючого органу (за умови, коли наявність такої згоди має бути обов'язковою згідно з вимогами цього Кодексу) вимагає пояснення від платника податків або його службових (посадових) осіб. У разі продажу в рахунок погашення податкового боргу майна платника податків, на яке поширюється право податкової застави, податковий керуючий має право отримувати від такого платника податків документи, що засвідчують право власності на зазначене майно.

Пунктом 3.6.Наказу Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 року №1035 передбачено, що однією з основних функцій та повноважень податкового керуючого щодо податкової застави є складання акта про відсутність майна, що має бути описане у податкову заставу.

Однак, відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності майна у відповідача, що виключає можливість задоволення позову у цій частині.

За таких обставин суди дійшли вірного висновку про безпідставність вимог позивача у цій частині, а тому обґрунтовано відмовили у задоволенні позову.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло привезти до неправильного вирішення справи.

Стаття 220 КАС України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.

З урахуванням викладеного судами ухвалені законні і обґрунтовані рішення, що постановлені з дотриманням норм матеріального і процесуального права та підстав для їх скасування не вбачається.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 230 КАС України, суд

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області відхилити.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 24.07.2013 року

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24.09.2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Л.В.Ланченко

Н.Г.Пилипчук