Ухвала

від 24.09.2013 по справі 824/1200/13-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 824/1200/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Бойко О.Я.

Суддя-доповідач: Курко О. П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Курка О. П.

суддів: Матохнюка Д.Б. Совгири Д. І.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Чернівці на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 25 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державна податкової інспекції у м.Чернівці про скасування рішення , -

В С Т А Н О В И В :

У травні 2013 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (Позивач) звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернівцях (Відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0005821710 від 17 травня 2013 року.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 25 липня 2013 року позов задоволено.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволені позову. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи що призвело до неправильного її вирішення.

До початку судового засідання через канцелярію Вінницького апеляційного адміністративного суду за вх. № 174967/13 Позивач подав заяву з проханням розглянути апеляційну скаргу в порядку письмового провадження.

Представник Відповідача в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи. Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи встановлено, що Відповідачем була проведена документальна планова перевірка ФОП ОСОБА_2 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт №927/17-118/НОМЕР_1 від 30 квітня 2013 року, на підставі якого податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0005821710 від 17 травня 2013 року, відповідно до якого Позивачу було визначено податкове зобов'язання податку на додану вартість в сумі 421125,00 грн., в тому числі, за основним платежем 280750,00 грн. та за штрафними санкціями в сумі 140375,00 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо вирішення спору по суті, з огляду на наступне.

Так, з матеріалів справи встановлено, що 29 березня 2012 року між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ "ТК-Ділер" було укладено договір поставки №260301.

Відповідно до умов договору №260301 товариство з обмеженою відповідальністю "ТК-Ділер" зобов'язується поставити в обумовлений термін, а ФОП ОСОБА_2 прийняти у власність і оплатити нафтопродукти (товар).

Таким чином, між Позивачем та його контрагентом був укладений типовий договір на поставку товарів. Згідно з даним договором, перехід права власності на товар відбувається з моменту підписання накладної та/або акту приймання-передачі.

На підтвердження реальності виконання умов договору Позивачем під час перевірки було надано наступні документи фінансового обліку: податкові накладні, товарно-транспортні накладні, видаткові накладні, рахунки про оплату поставленого товару, платіжні доручення. Придбані у контрагента нафтопродукти Позивач використовував у своїй господарській діяльності шляхом їх реалізації через мережу орендованих автозаправних станцій, перелік яких відображений в Акті перевірки від 30 квітня 2013 року.

Так, на виконання договору Позивач реально оплатив обумовлену суму вартості товару, отримав від контрагента обумовлений товар, в зв'язку з цим сторони вчинили реальні дії і отримали для кожної з них настання відповідних правових наслідків. Доказів про визнання даного договору недійсними сторони до суду не надали.

Так, відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (в тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно з ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Колегія суддів зазначає, що встановлення факту здійснення господарської операції здійснюється шляхом дослідження усіх первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договорів, актів виконаних робіт, документів про перевезення, зберігання товарів, розрахункових документів тощо. За відсутності в цих документах недоліків, які згідно ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, що спричиняють втрату первинними документами юридичної сили та доказовості - немає правових підстав для неврахування цих документів як доказів дійсності укладання та виконання угод.

Надані Позивачем первинні документи були досліджені судом першої інстанції на предмет їх відповідності вимогам закону, на підставі чого колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про реальність операцій Позивача щодо придбання матеріальних цінностей, оскільки ці операції призвели до зміни майнового стану платника податків, метою їх придбання було їх подальше використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

В доводах апеляційної скарги Відповідач обґрунтовує правомірність зроблених ним висновків щодо господарської діяльності ФОП ОСОБА_2 лише виявленими порушеннями ведення своєї господарської діяльності контрагентом Позивача - ТОВ "ТК-Ділер".

Суд звертає увагу на ту обставину, що нормами чинного законодавства на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки відповідності законодавству правил ведення іншим учасником правовідносин господарської діяльності та дотримання ним вимог податкового законодавства.

Судом на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановлено, що факт поставки товарів Позивачу зі сторони його контрагента документально підтверджується. Твердження податкового органу про безтоварність господарської операції Позивача є помилковим та не відповідає встановленим обставинам справи.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, суд дійшов висновку, що правочин, укладений Позивачем з ТОВ "ТК-Ділер" відповідає нормам чинного законодавства України, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення дослідженої судом господарської діяльності Позивача із вказаним підприємством, що підтверджуються первинними бухгалтерськими документами та податковими накладними, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Згідно зі п. 1 ч. 1 ст. 198 , ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Чернівці, - залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 25 липня 2013 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий Курко О. П.

Судді Матохнюк Д.Б.

Совгира Д. І.