Ухвала

від 23.09.2013 по справі 5009/2731/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 3/63/12-11/76/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.09.2013 справа № 5009/2731/12

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі:

головуючий - суддя Гончаренко С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Прокурор Приморського району Запорізької області (вул. Леніна, буд.25, м.Приморськ, Запорізька область, 72100) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах - Фонд державного майна України (вул. Кутузова, буд.18/9, м.Київ, 01601),

до відповідача 1: Товариство з обмеженою відповідальністю «Дюна» (вул.Курортна, буд.45-б, м. Приморськ, Запорізька область, 72100),

до відповідача 2: Виконавчий комітет Приморської міської ради (вул. Леніна, буд. 7, м.Приморськ, Запорізька область, 72100)

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Приморське комунальне підприємство технічної інвентаризації (вул. Морська, буд. 49, м. Приморськ, Запорізька область, 72100),

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Приморська міська рада Приморського району Запорізької області (вул. Леніна, буд. 7, м. Приморськ, Запорізька область, 72100)

у присутності представників:

прокурора: Красних О.О. - посв.№013462 від 03.12.2012р.;

позивача: не з'явився;

відповідача 1: Бриль Г.Г. - дов.б/н від 09.09.2013р.;

Остопарченко Л.В. - дов.б/н від 12.09.12;

відповідача 2: не з'явився

третьої особи 1: не з'явився

третьої особи 2: не з'явився

про витребування майна, -

за зустрічним позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю «Дюна» (вул.Курортна, буд.45-б, м. Приморськ, Запорізька область, 72100)

до відповідача: Фонд державного майна України (вул. Кутузова, буд.18/9, м.Київ, 01601),

третя особа: Приватне Запорізьке обласне акціонерне товариство по туризму та екскурсіях «Запоріжтурист» (о.Хортиця - 17, ДПС, м.Запоріжжя, 69017),

позивача: Бриль Г.Г. - дов.б/н від 21.11.2012р.,

Остопарченко Л.В. - дов.б/н від 12.09.12;

відповідача 1: не з'явився;

третьої особи: не з'явився;

про: визнання добросовісним набувачем, -

В С Т А Н О В И В :

До господарського суду звернувся прокурор Приморського району Запорізької області в інтересах Фонду державного майно України з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Дюна» про визнання права власності держави в особі Фонду державного майна України на спальний корпус, позначений на плані літерою «И», загальною площею 612,1 кв.м. балансова вартість якого вкладає 370000грн.; витребування спального корпусу, позначеного на плані літерою «И», загальною площею 612,1кв.м., балансова вартість якого складає 370000грн. із володіння товариства з обмеженою відповідальністю відповідністю «Дюна» у власність держави в особі Фонду державного майна України та зобов'язання відповідача повернути зазначений об'єкт нерухомості у власність держави в особі Фонду державно майна України; визнання недійсним свідоцтво про право товариства з обмеженою відповідальністю «Дюна» на спальний корпус, позначений на плані літерою «И», загальною площею 612,1 кв.м. та скасування державної реєстрації права власності товариства з обмеженою відповідальністю «Дюна» на зазначений об'єкт нерухомості.

Ухвалою від 20.07.2012р. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено Приморське комунальне підприємство технічної інвентаризації.

Рішенням господарського суду Запорізької області суду від 17.09.2012р. позовні вимоги прокурора Приморського району Запорізької області в інтересах Фонду державного майно України задоволені частково: визнано права власності за державою Україна в особі Фонду державного майна України на спальний корпус, позначений на плані літерою «И», загальною площею 612,1 кв.м., який знаходиться за адресою «Запорізька область, м. Приморськ, вул. Курортна, уд.45-б.; витребувано із чужого незаконного володіння товариства з обмеженою відповідальністю «Дюна» спальний корпус, позначений на плані літерою «И», загальною площею 612,1 кв.м, який знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Приморськ, вул. Курортна, 45-б, у власність держави Україна в особі Фонду державного майна України та зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю «Дюна» повернути зазначений об'єкт нерухомості у власність держави Україна в особі Фонду державного майна України. Також, з відповідача в доход Державного бюджету України 7400,00грн. судового збору.

В частині вимог про визнання недійсним свідоцтва про право товариства з обмеженою відповідальністю «Дюна» на спальний корпус, позначений на плані літерою «И», загальною площею 612,1 кв.м. провадження у справі припинено. В частині вимог про скасування державної реєстрації права власності товариства о обмеженою відповідальністю «Дюна» на зазначений об'єкт нерухомості в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду 11.12.2012р. рішення господарського суду було залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.05.2013р. рішення господарського суду Запорізької області від 17.09.2012р. та постанова Донецького апеляційного господарського суду від 11.12.2013р. у справі №5009/2731/12 скасовані, а справа передана на новий розгляд до суду першої інстанції.

При цьому Вищим господарським судом України зазначено, зокрема, що судами попередніх інстанцій не з 'ясовано хто є власником земельної ділянки, на якій цей корпус розташовано на час вирішення спору і залучити до участі у справі відповідний орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування як уповноважений орган власника земельної ділянки; в частині вимоги про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно слід вирішити питання про залучення до участі у справі Виконавчого комітету Приморської міської ради; при вирішенні питання щодо строків позовної давності суди належним чином не встановили коли саме було порушено право позивача та коли він дізнався про порушення свого права.

Ухвалою від 27.06.2013р. справа прийнята до провадження даним складом суду і призначено судове засідання. До участі у справі залучено як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, Приморську міську раду Приморського району Запорізької області; як другий відповідач залучений Виконавчий комітет Приморської міської ради.

Відповідач подав зустрічний позов до Фонду державного майна України. Просить визнати ТОВ «Дюна» добросовісним набувачем спірного майна.

Ухвалою від 05.08.2013р. зустрічний позов прийнятий для сумісного розгляду з первісним позовом. За клопотанням ТОВ «Дюна» до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача за зустрічним позовом, залучено Приватне Запорізьке обласне акціонерне товариство по туризму та екскурсіях «Запоріжтурист».

В обґрунтування первісного позову прокурор, зокрема, посилається на наступне:

Рішенням виконавчого комітету Приморської міської ради від 17.11.2000 №197 «Про видачу свідоцтва про право власності на оздоровчий комплекс «Приморський» оформлено право власності на оздоровчий комплекс санаторного типу «Приморський» за Закритим акціонерним товариством по туризму та екскурсіях «Запоріжтурист» (змінено найменування на Приватне Запорізьке обласне акціонерне товариство по туризму та екскурсіях «Запоріжтурист») по вул. Курортній, 45 у м. Приморську (82 об'єкта нерухомості).

Дане рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради суперечить вимогам законодавства України виходячи з наступного.

На виконання Постанови Ради Міністрів УРСР від 23.04.1960 №606 «Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР» усі діючі госпрозрахункові санаторії, будинки відпочинку та пансіонати Міністерство охорони здоров'я зобов'язане було передати до 1 травня 1960 року Українській республіканській раді профспілок з метою подальшого поліпшення організації відпочинку і санаторно-курортного обслуговування трудящих і підвищення ролі профспілок.

Відповідно до п.2 зазначеної Постанови майно передавалося профспілковим органам у відання. На підставі ст.86 ЦК Української РСР це передбачало право останніх лише на володіння і користування цим державним майном.

Правонаступником Української республіканської ради професійних спілок після розпаду СРСР стала Рада Федерації професійних спілок України.

Постановою Верховної Ради Української СРСР від 29.11.1990 №506 введено мораторій на території республіки на будь-які зміни форми власності і власника державного майна до введення в дію Закону Української РСР про роздержавлення майна.

Статтею 1 ЗУ «Про підприємства, установи та організації державного підпорядкування, розташованих на території України» від 10.09.1991 №1540-XII встановлено, що майно підприємств, установ і організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування є державною власністю.

Постановою Верховної Ради України від 04.02.1994 №3943-ХП «Про майно загальносоюзних державних організацій колишнього Союзу РСР» визначено, що тимчасово, до законодавчого визначення суб'єктів права власності майна загальноосвітніх громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого га території України, останнє є загальнодержавною власністю.

Власником спірного нерухомого майна на момент прийняття виконком Приморської міської ради незаконного рішення №197 від 17.11.2000 була держава в особі Фонду державного майна України, тобто на той момент лише Фонд державного майна України був уповноважений здійснювати розпорядження спірними об'єктами нерухомості (як державним майном), а не виконком Приморської міської ради.

На підставі зазначеного рішення Приморською міською радою складено свідоцтво про право власності Запорізького обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях «Запоріжтурист» на об'єкт в цілому (що складається з основних будівель: А, А1, Б, Г, Д, Т, Т1, З, И, К, П, Р, О, У, У1, Ф, X, X1, Ш, Щ, Я, Я1; підсобних будівель та споруд) - оздоровчий комплекс санаторного типу «Приморський», що розташований в м.Приморську, вул.Курортна, 45.

Згідно договору купівлі-продажу від 29.09.2003 Запорізьке обласне закрите акціонерне товариство по туризму та екскурсіях «Запоріжтурист» передало у власність товариству з обмеженою відповідальністю «Дюна» нерухоме майно, а саме: спальний корпус №2 (літера «И»), розташований за адресою Запорізька область, м. Приморськ, ОКСТ «Приморський», вул. Курортна, 45.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 13.10.2006 у справі №15/406/06 за ТОВ «Дюна» визнано право власності на вищевказане нерухоме майно.

Виконавчий комітет Приморської міської ради 08.12.2006 рішенням №431 вирішив виділити зі складу майнового комплексу по вул. Курортній, 45 м. Приморська Запорізької області нерухоме майно, а саме: спальний корпус «И», належне на праві власності товариству з обмеженою відповідальністю «Дюна», в окремий об'єкт і присвоїти поштову адресу вул. Курортна, 45-б (п.1), видати товариству з обмеженою відповідальністю «Дюна» свідоцтво про право власності на майновий комплекс, який складається зі спального корпусу літера «И» по вул. Курортній, 45-б (п.2), а також Приморському КПТІ сформувати свідоцтво про право власності та провести реєстрацію права власності на майновий комплекс по вул. Курортній, 45-6 в м.Приморську за товариством з обмеженою відповідальністю «Дюна».

Реєстратором Приморського КПТІ від 22.03.2007 прийнято рішення про реєстрацію права власності на спальний корпус, розташований по вул.Курортній, 45-б в м. Приморську за ТОВ «Дюна».

Рішенням господарського суду Запорізької області від 09.11.2011 у справі №17/5009/5414/11 за позовом прокуратури Запорізької області в інтересах Фонду державного майна України рішення виконавчого комітету Приморської міської ради від 17.11.2000 №197 «Про видачу свідоцтва про право власності на оздоровчий комплекс «Приморський» визнано недійсним».

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 21.02.2012 у справі №17/5009/5414/11 зазначене рішення суду залишено без змін.

Отже, з вищевикладеного вбачається, що Українське акціонерне товариство по туризму та екскурсіях «Укпрофтур», не набувши правомочностей власника на спірне нерухоме майно, не мало права без згоди Фонду державного майна України розпоряджатись таким майном та відчужувати це майно шляхом його внесення до Статутного фонду Запорізького обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях «Запоріжтурист».

Статтями 321, 328 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Згідно зі ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Таким чином, з урахуванням наведених доводів та норм закону, а також презумпції добросовісного набувача Фонд державного майна України має право витребувати зазначене нерухоме майно з володіння товариства з обмеженою відповідальністю «Дюна».

В ході розгляду справи прокурор збільшив позовні вимоги. Просить:

- визнати право власності держави в особі Фонду державного майна України на спальний корпус, позначений на плані літерою «И», загальною площею 612,1 кв.м. балансова вартість якого вкладає 370000грн., ганок, до «И», ганок до «И», сходи, до «И»;

- витребувати спальний корпус, позначений на плані літерою «И», загальною площею 612,1кв.м., балансова вартість якого складає 370000грн., ганок, до «И», ганок до «И», сходи, до «И» із володіння товариства з обмеженою відповідальністю відповідністю «Дюна» у власність держави в особі Фонду державного майна України та зобов'язання відповідача повернути зазначений об'єкт нерухомості у власність держави в особі Фонду державно майна України;

- визнати недійсним свідоцтво про право товариства з обмеженою відповідальністю «Дюна» на спальний корпус, позначений на плані літерою «И», загальною площею 612,1 кв.м., ганок, до «И», ганок до «И», сходи, до «И»;

- скасувати державну реєстрацію права власності товариства з обмеженою відповідальністю «Дюна» на зазначені об'єкти нерухомості.

Збільшені позовні вимоги прийняті судом до розгляду.

Позивач за первісним позовом (ФДМУ) підтримує позовні вимоги прокурора з тих же підстав.

Перший відповідач проти позову заперечує, посилаючись, зокрема, на наступне:

- прокурором не доведено наявність, порушених або оспорюваних прав та інтересів саме Фонду державного майна України;

- на даний час спірне майно відсутнє у його первісній форм;

- ТОВ «Дюна» є добросовісним набувачем, а Фонд державного майна не є власником майна, якому належить право витребувати майно від набувача;

- право приватної власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності (ст. 41 Конституції України).

Крім того, перший відповідач подав заяву про застосування строків позовної давності.

Другий відповідач і треті особи за первісним позовом витребувані матеріали не надали, представники в засідання не з 'явились.

Вивчивши матеріали справи і вислухавши пояснення представників прокурора, сторін і третіх осіб, встановив наступні обставини:

Українським акціонерним товариством по туризму та екскурсіях «Укрпрофтур» у власність Запорізькому обласному закритому акціонерному товариству по туризму та екскурсіях «Запоріжтурист» у власність було передано будівлі та майно туристсько-оздоровчого комплексу «Приморський», в тому числі, туристична база «Приморська», яка розташована в м.Приморську Запорізької області.

На підставі рішення виконавчого комітету Приморської міської ради «Про видачу свідоцтва про право власності на оздоровчий комплекс «Приморський» № 197 від 17.11.2000 Закритому акціонерному товариству по туризму та екскурсіях «Запоріжтурист» оформлено та видано свідоцтво про право власності на об'єкт в цілому (що складається з основних будівель: А, А1, Б, Г, Д, Т, Т1, З, И, К, П, Р, О, У, У1, Ф, Х, Х1, Ш, Щ, Я, Я1; підсобних будівель та споруд) - оздоровчий комплекс санаторного типу «Приморський», що розташований в м.Приморську, вул. Курортна, 45.

29.09.2003 між Запорізьким обласним закритим акціонерним товариством по туризму та екскурсіях «Запоріжтурист» (продавцем) та товариством з обмеженою відповідальністю «Дюна» (покупцем) укладено договір купівлі-продажу об'єкта нерухомості, за умовами якого, продавець продав покупцю спальний корпус № 2 (літера «И»), що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Приморськ, ОКСТ «Приморський», вул. Курортна, 45, вартістю 370 000, 00 грн. (з урахуванням додаткової угоди від 12.04.2006). Передача майна за даним договором підтверджується відповідним актом приймання-передачі від 21.10.2003.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 13.10.2006 у справі № 15/406/06 за ТОВ «Дюна» визнано право власності на вищевказане нерухоме майно.

Рішенням Виконавчого комітету Приморської міської ради від 08.12.2006 №431 виділено зі складу майнового комплексу по вул. Курортній, 45 м.Приморська Запорізької області нерухоме майно, а саме: спальний корпус «И» належне на праві власності ТОВ «Дюна» в окремий об'єкт і присвоєно нову поштову адресу вул. Курортна, 45-б (пункт 1), вирішено видати ТОВ «Дюна» свідоцтво про право власності на вказане майно (пункт 2), зобов'язано Приморське комунальне підприємство технічної інвентаризації здійснити оформити свідоцтво та провести реєстрацію права власності за ТОВ «Дюна» (пункт 3).

17.05.2010 між Приморською міською радою і ТОВ «Дюна» укладений договір оренди землі №136 на земельну ділянку загальною площею 1,0623га для розміщення та обслуговування спального корпусу.

Отже, спір у даній справі виник щодо спального корпусу, позначеного на плані літерою «И», загальною площею 612, 1 кв.м., розташованого за адресою: Запорізька область, м. Приморськ, вул. Курортна, 45-б.

Позов ґрунтується на висновках про те, що Українське акціонерне товариство по туризму та екскурсіях «Укпрофтур», не набувши правомочностей власника на спірне нерухоме майно, не мало права без згоди Фонду державного майна України розпоряджатись таким майном та відчужувати це майно шляхом його внесення до Статутного фонду Запорізького обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях «Запоріжтурист», спірне майно є власністю держави в особі ФДМУ і вибуло з її володіння без її волі та згоди, а тому відповідно до п.3 ч.1 ст.388 ЦК України це є підставою для витребування від добросовісного набувача ТОВ «Дюна» спірного майна на користь власника - держави в особі ФДМУ.

Підставою для такого висновку прокурора і позивача, послужило, зокрема, рішення господарського суду Запорізької області від 09.11.2011 у справі №17/5009/5414/11, залишеним в силі постановою Донецького апеляційного господарського суду від 21.02.2012, яким рішення виконавчого комітету Приморської міської ради від 17.11.2000 №197 «Про видачу свідоцтва про право власності на оздоровчий комплекс «Приморський» визнано недійсним.

З доводами прокурора і позивача не можна погодитись з огляду на наступне:

Згідно зі ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, у тому числі це стосується і нерухомого майна.

Відповідно до ст.ст. 321, 328 Цивільного кодексу України право власності є непорушним, вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За приписами ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист не тільки свого цивільного права, а й цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

При цьому, охоронюваний законом інтерес треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

В ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006р. № 3477-ІV закріплено обов'язок судів застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950р. і протоколами до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., ратифікованих Законом України від 17.07.1997р. № 475/97-ВР, кожна фізична особа або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ч. 1, 4, 5 ст. 12 Цивільного кодексу України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Особа може за відплатним або безвідплатним договором передати своє майнове право іншій особі, крім випадків, встановлених законом. Якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом.

При укладенні між Запорізьким обласним закритим акціонерним товариством по туризму та екскурсіях «Запоріжтурист» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дюна» договору купівлі-продажу від 29.09.2003 року, Запорізьке обласне закрите акціонерне товариство по туризму та екскурсіях «Запоріжтурист» надало ТОВ «Дюна» всі необхідні правовстановлюючі документи, які підтверджували його право власності на спірний об'єкт нерухомості, а тому відповідач не мав будь-яких підстав вважати, що він купує майно не у власника цього майна.

Як зазначено в п.1.2 договору купівлі-продажу, відчужуване майно належить Продавцю на праві власності та підтверджується наступними документами:

- Свідоцтвом про право власності на оздоровчий комплекс санаторного типу «Приморський», засвідченого 17.11.2000р. Приморською міською радою, рішенням виконкому № 197;

- протоколом загальних зборів ЗАТ «Запоріжтурист» від 24.06.1998р. «Про реалізацію майна ОКСТ «Приморський», корпус № 2».

Відповідач виплатив Запорізькому обласному закритому акціонерному товариству по туризму та екскурсіях «Запоріжтурист» повну вартість придбаного ним нерухомого майна - спального корпусу (літ. И), що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Приморськ, ОКСТ «Приморський», вул. Курортна, 45, у сумі 370 000, 00 гри., докази чого містяться в матеріалах даної справи.

Відповідно до ст. 330 Цивільного кодексу України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Відповідач є добросовісним набувачем спального корпусу (літ. «И»), який знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Приморськ, вул. Курортна, 45-б.

Вирішуючи питання, пов 'язані з розмежуванням добросовісного та недобросовісного набувача, слід враховувати положення статті 330 ЦК, відповідно до якої на майно, відчужене особою, яка не мала на це права, набуває право власності добросовісний набувач, якщо відповідно до статті 388 ЦК майно не може бути витребуване у нього.

Зокрема, відповідно до статті 388 ЦК набувач визнається добросовісним, якщо він не знав, що особа, у якої він придбав річ, не мала права її відчужувати. Отже, набувач є добросовісним, якщо він не знав і не повинен був знати про незаконність свого володіння.

Навпаки, набувач визнається недобросовісним, якщо він знав чи повинен був знати, що особа, в якої він придбав річ, не мала права її відчужувати, тобто якщо знав чи повинен був знати про неправомірність свого володіння (стаття 390 ЦК). Таким чином, набувач є недобросовісним, якщо річ набута ним злочинним шляхом.

За змістом частини п ятої статті 12 ЦК добросовісність набувача презюмується, тобто незаконний набувач вважається добросовісним, поки не буде доведено протилежне. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі про те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача і є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна. У разі задоволення віндикаціпного позову суд повинен вирішити питання про відшкодування добросовісному набувачеві його витрат на придбання майна. Такі витрати мають бути стягнуті зі сторони, яка отримала кошти за недійсним правочином, або з особи, яка є винною у недійсності правочину.

Власник майна не може витребувати його з незаконного володіння іншої особи за сукупної наявності трьох умов:

а) набувач має бути добросовісним набувачем - він не повинен знати, що купує майно не у власника;

б) майно має бути придбане за гроші, тобто повинно бути саме купленим;

в) власник має втратити володіння цим майном із власної волі, тобто майно має бути передане власником за договором (схову, майнового найму) іншій особі, яка б продала його добросовісному набувачеві».

Прокурором та позивачем не було доведено того факту, що спірний об'єкт нерухомості вибув з володіння держави проти її волі.

Колишній власник спірного майна - держава СРСР (правонаступником якої є держава Україна), добровільно втратив право володіння цим майном, передавши права власності Українській республіканській Раді профспілок та закріпивши ці права на законодавчому рівні. Так, згідно Постанови Ради Міністрів УРСР № 606 від 23.04.1960 р. передбачено передачу у відання профспілкових органів курортних установ, санаторіїв, будинків відпочинку та інших підприємств і організацій.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України «Про власність», який був чинний на момент відчуження спірного об'єкту нерухомості, майно, що є державною власністю і закріплене за державним підприємством, належить йому на праві повного господарського відання, крім випадків, передбачених законодавством України. Здійснюючи право повного господарського відання, підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать закону та цілям діяльності підприємства. До права повного господарського відання застосовуються правила про право власності, якщо інше не встановлено законодавчими актами України.

У рішенні Конституційного суду України у справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини четвертої статті 3, частини другої статті 5, частин другої та сьомої статті 7 і частини п'ятої статті 29 Закону України «Про приватизацію державного майна» (в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств» від 19 лютого 1997 року) (справа щодо приватизації державного майна) у справі № 01/1501-97 від 1 липня 1998 року вказується, що декретом Кабінету Міністрів України «Про впорядкування управління майном, що забезпечує діяльність органів законодавчої та виконавчої влади» від 12 травня 1993 року, Законом України «Про правовий режим майна, що забезпечує діяльність Верховної Ради України» від 13 грудня 1996 року передбачено надання органам, уповноваженим здійснювати управління державним майном, що забезпечує їх діяльність, права розпоряджатися ним у порядку, встановленому відповідними органами. Таке право закріплено у статтях 37 і 39 Закону України «Про власність», які регулюють правовий режим повного господарського відання та оперативного управління.

Спірний об'єкт нерухомості перебував у повному господарському віданні Федерації незалежних профспілок України. У зв'язку з цим, Федерація незалежних профспілок України мала право володіти, користуватися та розпоряджатися зазначеним майном, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать закону та цілям її діяльності.

Користуючись цими правами, Федерація незалежних профспілок України на законних підставах передала спірну базу відпочинку акціонерному товариству «Укрпрофтур», правонаступником якого є Запорізьке обласне дочірнє підприємство «Запоріжтурист», в якого Відповідач правомірно придбав спірний об'єкт нерухомості.

Крім того, постановою Президії Ради Загальної Конфедерації професійних спілок СРСР №2-1 а від 18.11.1990 р. затверджено договір про закріплення прав по володінню, користуванню та розпорядженню профспілковим майном від 18.11.1990 р., укладений між' Загальною Конфедерацією Профспілок СРСР та Федерацією незалежних профспілок України.

Рішенням виконавчого комітету Ленінської районної Ради народних депутатів міста Києва №9971 від 23.12.1991р. зареєстровано Закрите акціонерне товариство «Укрпрофоздоровниця», як підприємство, яке є правонаступником Української республіканської ради по управлінню курортами профспілок, оздоровниць і господарств, об'єднань санаторно-курортних закладів профспілок України і створене на майні засновників Федерації професійних спілок України та Фонду соціального страхування України з тимчасової втрати працездатності...

Оскільки, зі змісту ст.19 Конституції Української РСР редакції 1937 року (чинної на момент виникнення спірних правовідносин) вбачається, що основним змістом відання є не окремо визначені відносини власності, а керування (управління) підприємствами, установами та організаціями без встановлених обмежень. При цьому, з аналізу чинних на той час положень законодавства вбачається, що під «керуванням» розуміється в тому числі права щодо володіння, користування та розпорядження майном таких юридичних осіб.

Окрім того, у рішенні Вищого арбітражного суду України від 20.01.97 р. у №137/7 за позовом Фонду державного майна України до Федерації профспілок України, Фонду соціального страхування України, АТ «Укрпрофоздоровниця» про визнання недійсними установчих документів, суд дійшов висновку, що майно, яке перебувало у віданні Всесоюзної центральної ради професійних спілок і розташоване на території України, після проголошення незалежності України перейшло до Укрпрофради, правонаступником якої є рада Федерації незалежних профспілок України, згідно з Постановою Верховної Ради України від 10.04.92 «Про майнові комплекси і фінансові ресурси громадських організацій колишнього СРСР, розташованих на території України».

У рішенні Вищий арбітражний суд України вказав наступне:

«Згідно з постановою Верховної Ради України від 10.04.92 «Про майнові комплекси і фінансові ресурси громадських організацій колишнього СРСР, розташованих на території України», до визначення правонаступників загальносоюзних громадських організацій колишнього СРСР майно та фінансові ресурси розташованих на території України підприємств, установ то обєктів, що перебували у віданні центральних органів цих організацій тимчасово передано Фонду державного майна України.

До статутного фонду АТ «Укрпрофоздоровниця» були передані санаторно-курортні заклади, що перебували у віданні «Укрпрофради» і діяли в системі підприємств Української республіканської ради з управління курортами профспілок. Ця ж обставина підтверджується постановою Ради Міністрів Української РСР від 23.04.60 року № 606 «Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров 'я УРСР», якою у відання Української республіканської ради профспілок безплатно передані від Міністерства охорони здоров'я УРСР санаторії, будинки відпочинку і пансіонати за переліком.

Таким чином, майно, яке передане Укрпрофраді відповідно до постанови Ради Міністрів УРСР від 23.04.60 і згодом увійшло до статутного фонду АТ «Укрпрофоздоровниця», не перебувало у віданні ВЦРПС і на нього не поширюється дія постанови Верховної Ради України від 10.04.92 р.

Прокурор і позивач не надали доказів того, що на момент продажу спального корпусу (літ. «И») відповідачу, він перебував на обліку Фонду державного майна України.

Таким чином, Відповідач є добросовісним набувачем, майно придбане відповідачем за гроші, власник майна - держава СРСР (правонаступник держава України) втратив право володіння майном із власної волі. Відтак майно не може бути витребувано у добросовісного набувача, яким є ТОВ «Дюна».

Крім того, Рішенням Господарського суду Запорізької області від 13.10.2006 року по справі 15/406/06 за ТОВ «Дюна» було визнано право власності на спальний корпус «И», за вищевказаною адресою.

Рішенням встановлено, що між Запорізьким обласним закритим акціонерним товариством по туризму та екскурсіях «Запоріжтурист» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дюна» було укладено договір купівлі-продажу від 29.09.2003 року, за яким ТОВ «Дюна» набуло право власності на спальний корпус № 2 (літера «И»), розташований за адресою: Запорізька область, м. Приморськ, ОКСТ «Приморський», вул. Курортна, 45. ТОВ «Дюна» у повному обсязі перерахувало Запорізькому обласному закритому акціонерному товариству по туризму та екскурсіях «Запоріжтурист» вартість придбаного майна, та набуло право власності на нерухоме майно на підставах, які не заборонені законом.

Дане рішення не оскаржувалось і на сьогоднішній день є чинним.

Відповідно до ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус судів», судові рішення, що набули законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної клади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Слід відзначити, що виділення зі складу майнового комплексу по вул.Курортній, 45 м.Приморська Запорізької області нерухомого майна, а саме: спального корпусу «И», який належить на праві власності ТОВ «Дюна», в окремий об'єкт і присвоєння нової поштової адреси вул. Курортна, 45-б, а також вирішення питання щодо видачі ТОВ «Дюна» свідоцтва про право власності на вказане майно, здійснено рішенням Виконавчого комітету Приморської міської ради від 08.12.2006 №431.

Вказане рішення не оскаржено, не скасовано в установленому законом порядку і на сьогоднішній день є чинним.

Крім того, на сьогоднішній день не існус об'єкта нерухомості, на який Позивач просить визнати його право власності - спального корпусу (літ. «И»), загальною площею 612,1 кв.м, який знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Приморськ, вул. Курортна, 45-б.

Згідно ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

З відповідного дозволу Приморської міської ради позивачем було реконструйовано спальний корпус, (літера «И»), проведено його ремонт та добудовано 3-й поверх до нього, внаслідок чого змінилася площа та балансова вартість об'єкта. В результаті цього на сьогоднішній день площа об'єкта нерухомості складає 933,2 кв. м., і виділення з його складу майна, яке існувало на момент купівлі-продажу, є неможливим.

Окрім викладеного, при подачі позову пропущений строк позовної давності.

Статтями 256, 257, 261 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Стаття 261 ЦК України пов'язує початок перебігу з виникненням права на позов саме у особи, права якої порушено, тобто в даному разі - у Фонду державного майна України.

Згідно п.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» від 29 травня 2013 року № 10, початок перебіїу позовної давності визначається за правилами статті 261 ЦК України. Якщо у передбачених законом випадках з позовом до господарського суду звернувся прокурор, що не є позивачем, то позовна давність обчислюватиметься від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися саме позивач, а не прокурор.

На виконання постанови Вищого господарського суду України від 15.05.2013р. по даній справі з позивача - Фонду державного майна України суд неодноразово вимагав надати письмові пояснення і документальне підтвердження щодо дати, коли він дізнався про порушення свого права для з'ясування питання стосовно строку позовної давності.

ФДМУ таких пояснень не надав.

Виходячи з позиції прокурора і ФДМУ, що спірне майно знаходилось у власності держави до продажу його ТОВ «Дюна», ФДМУ повинен був дізнатись про порушене право не пізніше дати відчуження цього майна і дати реєстрації права власності на спальний корпус за ТОВ «Дюна», тобто з 08.12.2006.

При таких обставинах строк позовної давності сплив 09.12.2009.

Згідно ч.3 ст.267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

ТОВ «Дюна» подана заява про застосування строків позовної давності 29.07.2013.

А частиною 4 статті 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови від позову.

З огляду на викладене, вимоги про визнання права власності держави в особі Фонду державного майна України на спальний корпус, витребування спального корпусу, зобов'язання відповідача повернути зазначений об'єкт нерухомості у власність держави не підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог про скасування державної реєстрації права власності ТОВ «Дюна» на спальний корпус, позначений на плані літерою "И", загальною площею 612,1 кв.м, який знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Приморськ, вул. Курортна, 45-б, позов не підлягає задоволенню з тих же підстав, а також у зв 'язку з наступним:

Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (в редакції, яка діяла на час реєстрації права власності ТОВ «Дюна») визначено поняття державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обмежень як офіційне визнання і підтвердження державних фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до відповідного Державного реєстру.

Відповідно до п. 1.3 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 6/5 від 28 січня 2003 року (яке було чинни на той час), реєстрацію прав власності здійснюють комунальні підприємства бюро технічної інвентаризації.

Відповідно до п. 1.4 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.02 №7/5, державна реєстрація прав власності на нерухоме майно - це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв'язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об'єктів нерухомого майна на підставі правовстановлювальних документів коштом особи, що звернулася до БТІ.

Видача свідоцтва про право власності передбачена п.6, що регулює оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, яке здійснюється місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, державними органами приватизації, Державним управлінням справами на житлові та нежитлові об'єкти. При цьому БТІ можуть лише за дорученням вказаних органів проводити підготовку документів для видачі свідоцтв.

Прокурор та позивач не надали правових обґрунтувань щодо заявлення такої вимоги. Посилання прокурора на ст. 26 Закону України від 01.07.2004р. № 1952-ІУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не може бути такою підставою, оскільки дана норма лише декларує, що на підставі рішення суду вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Стосовно вимог позивача про визнання недійсним свідоцтва про право власності ТОВ "Дюна" на спальній корпус, позначений на плані літерою "И", загальною площею 612,1 кв.м., суд зазначає наступне:

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу; а суд може захистити таке право та інтерес способами, що встановлені договором або законом.

Відповідно до п. 1.4 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 №7/5 (яке діяло на той час), державна реєстрація прав власності на нерухоме майно -це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв'язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об'єктів нерухомого майна на підставі правовстановлювальних документів коштом особи, що звернулася до БТІ.

Видача свідоцтва про право власності передбачена у п.6 цього Тимчасового положення, що регулює оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, яке здійснюється місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, державними органами приватизації, Державним управлінням справами на житлові та нежитлові об'єкти.

З аналізу вказаних норм вбачається, що видачу свідоцтва про право власності не можна ототожнювати з державною реєстрацією такого права; і свідоцтво про право власності є лише документом, яким оформлюється відповідне право, але не є правочином або актом, на підставі якого це право виникає, змінюється або припиняється.

Таким чином, свідоцтво про право власності лише посвідчує наявність відповідного права, але не породжує, змінює або припиняє певні права та обов'язки, тобто воно не є актом в розумінні ст. 12 ГПК України, який може бути оскаржено до господарського суду або правочином в розумінні ст. 202 Цивільного кодексу України, який є дією особи, спрямованою на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Крім того, згідно п. 9 інформаційного листа Вищого арбітражного суду України №01-8/98 від 31.01.2001 року "Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права власності та його захистом" свідоцтва про право власності на певний об'єкт майна не можуть виступати предметом спору: таким може бути лише правовстановлювальний документ, на підставі якого видано свідоцтво, а у відповідних випадках - також акт про державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна.

Таким чином, свідоцтва про право власності не є актами у розумінні господарського та господарсько-процесуального законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України, зокрема: від 16.10.2012 р. у справі № 5017/482/2012, від 25.07.2012 р. у справі № 9/5009/6797/11.

З огляду на викладене, в цій частині провадження по справі підлягає припиненню на підставі п.1 ч.1 ст. 80 ГПК.

Провадження по справі за зустрічним позовом ТОВ «Дюна» до Фонду державного майна України про визнання ТОВ «Дюна» добросовісним набувачем спірного майна підлягає припиненню з огляду на наступне:

Відповідно до ст..12 Господарського процессуального кодексу України, господарським судам підвідомчі:

1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім:

спорів про приватизацію державного житлового фонду;

спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов;

спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін;

спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів;

інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів;

2) справи про банкрутство;

3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції;

4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів;

5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери;

6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів;

7) справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України;

8) справи за заявами про затвердження планів санації боржника до порушення справи про банкрутство.

Такий спосіб захисту порушеного права як визнання добросовісним набувачем є втановлення факту, а тому не підлягає розгляду в господарських судах України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.49, 80 п.1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. 7 Закону України «Про судовий збір», -

В И Р І Ш И В :

В частині позовних вимог за первісним позовом про визнання недійсним свідоцтва про право власності товариства з обмеженою відповідальністю «Дюна» на спальний корпус, позначений на плані літерою «И», загальною площею 612,1кв.м, провадження у справі припинити.

В іншій частині первісного позову відмовити.

Провадження у справі за зустрічним позовом припинити.

Повернути з Державного бюджету України товариству з обмеженою відповідальністю «Дюна» (вул. Курортна, буд. 45-б, м. Приморськ, Запорізька область, 72100, код ЄДРПОУ 31467743) судовий збір в сумі 1147 (одна тисяча сто сорок сім) грн. сплачений платіжним дорученням №792 від 14.06.2013р. оригінал якого знаходиться в матеріалах справи №5009/2731/12 (номер провадження справи 3/63/12-11/76/13).

В засіданні 23.09.2013р. оголошена вступна і резолютивна частини рішення. Рішення в повному обсязі складено і підписане 27.09.2013р.

Суддя С.А. Гончаренко