Рішення

від 25.09.2013 по справі 914/3011/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.09.2013 р. Справа № 914/3011/13

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "МПГ", с.Черноморка, м.Одеса, Одеська область до відповідача:Приватного торговельно-посередницького малого підприємства фірма "Едельвейс", м.Рава-Руська, Жовківський район, Львівська область про: стягнення 71228, 23 грн. Суддя Кітаєва С.Б.

Представники:

від позивача: не з»явився;

від відповідача : не з»явився.

Суть спору : Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МПГ", с.Черноморка, м.Одеса, Одеська область до Приватного торгівельного підприємства Мале підприємство фірма "Едельвейс", м.Рава-Руська, Жовківського району, Львівської області про стягнення 71 228,23 грн.заборгованості, з якої :28498,20 грн. основний борг, 42730,03 грн. пеня. У позовній заяві позивач просить також в якості забезпечення позову накласти арешт на грошові кошти на рахунку відповідача р/р 2600005596001 в ЛФ АБ «Київська Русь», МФО 386643.

Провадження у даній справі порушено господарським судом Львівської області ухвалою від 05.08.2013 року та призначено розгляд справи на 14.08.2013 року. Розгляд клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову відкладено до судового засідання ( п.7 ухвали суду від 05.08.2013р.).

У судове засідання 14.08.2013 року Сторони явку повноважних представників не забезпечили. Документи, які витребовувались судом згідно ухвали від 05.08.2013 року, Сторони не подали. Відтак, ухвалою суду від 14.08.2013 року розгляд справи відкладено на 20.09.2013 року на 12 год. 00.

20.09.2013 року від Відповідача в канцелярію суду поступив відзив на позовну заяву (за вх.№ 38737/13 від 20.09.2013 року). У відзиві відповідач не заперечує суму заявлену до стягнення як основний борг, однак не погоджується із сумою пені, нарахованою відповідачем; додає до відзиву контррозрахунок пені.

В судове засідання 20.09.2013 року сторони явку повноважний представників забезпечили. Суд роз»яснив права та обов»язки, передбачені ст.ст.20,22 ГПК України. Заяви про відвід судді від сторін до суду не поступали.

Представником відповідача повідомлено в судовому засіданні про те, що позивач скерував до суду поштовою кореспонденцією Уточнення до позовної заяви про стягнення боргу із врахуванням якого й має намір підтримувати позов.

Як встановлено судом, станом на час проведення судового засідання в автоматизованій системі документообігу господарського суду Львівської області поступлення названих позивачем документів не зафіксовано.

За таких обставин суд вбачав за доцільне в межах строків , передбачених ч.1 ст.69 ГПК України, оголосити в судовому засіданні перерву до 25.09.2013 року до 14 год.30 хв., про що до відома представників сторін було доведено в письмовій формі (під розписку).

20.09.2013 року в 12 год.52 хв. (однак, після закінчення судового засідання) в автоматизованій системі документообігу господарського суду Львівської області зареєстровано поступлення від ТзОВ «МПГ» по справі №914/3011/13 Уточнення до позовної заяви про стягнення боргу, датоване 17.09.2013р. (уточнення зареєстровано за вх.№38817/13). Кореспонденція поступила кур»єрською поштою. В прохальній частині Уточнення, позивач просить : стягнути з боржника 28 498,20 грн. основного боргу, пеню в сумі 3772,31 грн, інфляційні нарахування в сумі 75,55 грн., 3 % річних у сумі 759,27 грн. Окрім того, підтримує клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову.

20.09.2013р. о 14 год.08 хв. в автоматизованій системі документообігу господарського суду Львівської області зареєстровано подане директором товариства Баховка В.В. Уточнення від 20.09.2013 р б/н до позовної заяви про стягнення боргу. Зазначене уточнення зареєстроване в суді 20.09.2013 р .за вх.№38832/13. В Уточненні позивач стверджує про зменшення ним розміру позовних вимог, відтак, просить стягнути на його користь з відповідача лише суму основного боргу - 28498,20 грн. та відшкодувати понесені судові витрати.

Окрім того, позивач в Уточненні від 20.09.2013 р. просить не враховувати раніше подані уточнення до позовних вимог, які надійшли до Господарського суду Львівської області кур»єрською поштою та повідомляє , що дані позовні вимоги є остаточними.

За умовами ст.33 Господарського процесуального кодексу України на сторони покладається обов'язок доводити їх вимоги чи заперечення. Згідно до вимог ст.ст.4-2, 4-3 ГПК України, сторони мають рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів, заявлені клопотань та здійсненні інших процесуальних прав. За умовами ст.59 ГПК України відповідач має право після одержання ухвали надіслати господарському суду відзив на позовну заяву і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову, відповідач своїм правом скористався.

У статті 22 ГПК України викладено процесуальні права та обов"язки сторін, серед яких, зокрема і право сторони знайомитись з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, тощо.

Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

У Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» вказано на те, що ГПК, зокрема стаття 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог, або заявлення «додаткових» позовних вимог і т.п. Тому, в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як : подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об»єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

Виходячи із змісту раніше поданої позовної заяви (вх.№3559 від 02.08.13р) , конкретних обставин справи, суд розцінює Уточнення до позовної заяви про стягнення боргу від 20.09.2013 року, яке поступило до суду 20.09.2013 р о 14 год.08 хв. і зареєстроване за вх.№38832/13, як заяву про зменшення розміру позовних вимог.

В судове засідання 25.09.2013 року сторони явку повноважних представників не забезпечили. Станом на 25.09.2013 р. від позивача та відповідача, інші документи (заяви , клопотання, доповнення до відзиву) від сторін не надходили.

Відповідно до ч.3 ст.4-3 ГПК України господарським судом створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Із врахуванням наведеного, матеріалів у справі, господарським судом дотримано встановлених ст.129 Конституції України, ст.ст.4-2,4-3 ГПК України засад здійснення судочинства та забезпечено відповідачу можливість реалізації передбачених ст.22 ГПК України прав сторони в процесі, а тому суд в межах процесуального Закону ( ст.ст.43,75 ГПК України) вбачає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами із врахуванням поданого позивачем Уточнення до позовної заяви про стягнення боргу від 20.09.2013 року , яке поступило до суду 20.09.2013 р о 14 год.08 хв. і зареєстроване за вх..№38832/13, та яке розцінено судом як Заява про зменшення розміру позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності у відповідності до ст.43 ГПК України, судом встановлено.

04 січня 2011 року був укладений договір купівлі-продажу №7 між Приватним підприємством «Будьте Здорові» (Продавець-далі) та Приватним торгівельним підприємством Мале підприємство фірма «Едельвейс» (Покупець-далі). За умовами даного договору Продавець зобов'язується продати дієтичні добавки Покупцю в кількості вказаній у видаткових накладних, а Покупець зобов'язується прийняти зазначені дієтичні добавки і, після реалізації оплатити їх вартість.

Відповідно до розділу 5 Договору постачання продукції здійснюється протягом трьох днів з моменту отримання заявки. Розрахунки за дієтичні добавки, що поставляються за Договором здійснюються Покупцем на умовах відстрочення платежу протягом 45 банківських днів від дати зазначеної в видатковій накладній.

Судом встановлено, що ПП «Будьте Здорові» поставило ПТП МПФ «Едельвейс» товар на загальну суму 28 498,20 грн. по видаткових накладних:

№302 від 08 червня 2012 року на загальну суму 9589,80 грн.;

№328 від 25 червня 2012 року на загальну суму 9047,40 грн.;

№392 від 07 серпня 2012 року на загальну суму 9861 , 00 грн.

Відповідно до п.6.1 Договору, із врахуванням Протоколу розбіжностей від 04.01.2011 року, при порушенні покупцем строків оплати Покупець, за вимогою Продавця, сплачує останньому пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період порушення, від суми заборгованості за кожний день прострочення оплати.

06 грудня 2012 року між Приватним підприємством «Будьте Здорові» (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МПГ» (новий кредитор) був укладений договір№06/12 про відступлення права вимоги (далі-Договір відступлення).

За умовами Договору відступлення, первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить первісному кредитору, і стає кредитором за договором поставки №7 від 04 січня 2011 року (основний договір), укладеним між первісним кредитором та Приватним Торгівельно-Посередницьким Малим Підприємством Фірма «Єдельвейс» ( далі - боржник). Згідно з п.1.2 Договору відступлення новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника належного виконання всіх зобов'язань за основним договором, які виникли на дату підписання договору відступлення.

Відповідно до п.2.3 Договору №06/12 від 06.12.2012 року, за даним Договором новому кредитору переходить право вимоги від боржника суми боргу у розмірі 28498,20 грн., що виникла із виконання первісним кредитором основного договору.

Відповідно до п.5.1, цей Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов»язань за цим Договором.

Відповідно до п.7.1 Договору, в ході виконання договору №7 сторони зобов'язуються вжити всіх заходів, передбачених чинним законодавством України, з метою вирішення можливих спорів.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.04.2013 року Позивач звертався до відповідача з претензією (вимогою) сплатити борг; претензія отримана відповідачем 29.04.2013 року, однак залишена відповідачем без розгляду.

За заявою від 20.09.2013р ( вх.№38832/13) позивач , зменшивши розмір позовних вимог, просить стягнути на його користь з відповідача лише суму основного боргу - 28 498,20 грн.

У відзиві на позовну заяву відповідач, а його представник в судовому засіданні 20.09.2013 р. не висловили заперечень проти позову в частині заявленої вимоги про стягнення 28 498,20 грн. боргу.

При прийнятті рішення суд виходив із наступного .

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч.ч.1, п.1 ч.2 ст.11 ЦК України цивільні права та обов»язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов»язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов"язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов»язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до п.1 ст.513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов»язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов»язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Заміна кредитора у зобов»язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Факт укладення Договору №06/12 від 06 червня 2012 року про відступлення права вимоги сторонни ( відповідач, зокрема) не заперечують. Доказів зворотнього матеріали справи не містять.

Відповідно до ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов"язків.

Відповідно до ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства та скріплюється печатками.

Аналогічні приписи містяться і в ч.1 ст.181 Господарського кодексу України , відповідно до якої господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що підпис сторони (сторін) на правочині підтверджує лише форму правочину, в якій його вчинено (письмово), а відповідно, сам факт вчинення правочину юридичними особами підтверджується наявністю печаток на документі, що має письмову форму.

Договір №06/12 від 06.12.2012 року про відступлення права вимоги укладений між первісним кредитором (Приватним підприємством «Будьте Здорові») в особі директора Баховка В.В., що діє на підставі Статуту, з однієї сторони, та Товариством з обмеженою відповідальністю «МПГ» ( новим кредитором) , в особі директора Медоян А.Ю., що діє на підставі Статуту, з другої сторони, згідно ст.ст.512-519 ЦК України та завірений печатками перелічених юридичних осіб, що є свідченням скріплення не підписів уповноважених на укладення договору осіб від боржника, нового боржника та кредитора, а самого документа (тобто, договору про переведення боргу).

Договір чинний, не визнаний недійсним, не є розірваним. Доказів зворотнього сторони не подали, а відтак, матеріали справи не містять.

Факт поставки товару первісним кредитором боржнику підтверджується видатковими накладними, які перелічені вище, копіями рахунків на оплату, та копіями податкових накладних. Зазначене не заперечує відповідач.

Частиною 1 ст.509 ЦК України встановлено, що зобов»язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов»язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимогати від боржника виконання його обов»язку.

Отже, грошовим зобов»язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов»язана сплатити гроші на користь другої столрони.

Відповідно до ст.173 Господарського Кодексу України (надалі - ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 175 ГК України майнові зобов'язання, які виникають між: учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

За ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України , якщо строк (термін) виконання боржником обов»язку не встановлений або визначений моментом пред»явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов»язок у семиденний строк від дня пред»явлення вимоги, якщо обов»язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

26.04.2013 року Позивач звертався до відповідача з претензією (вимогою) сплатити борг; претензія отримана відповідачем 29.04.2013 року, однак залишена відповідачем без розгляду, борг не погашено, як і не погашено на момент ухвалення рішення у справі. Відповідач зазначеного не заперечує.

У відповідності до вимог ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Вимога позивача про стягнення 28498,20 грн. основного боргу обґрунтована та підлягає до задоволення.

Відповідно до ст.49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача.

За вимогами пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України ,,Про судовий збір'' ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру стягується судовий збір в розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, немайнового характеру - один розмір мінімальної заробітної плати.

Відповідно до Закону України ,,Про державний бюджет України на 2013 рік'' розмір мінімальної заробітної плати на 01.01.2013 р. складав 1147 грн.

Відповідно до ст.49 ГПК України судовий збір в сумі 1720,50 грн. покладається на відповідача і підлягає стягненню на користь позивача.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України , господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Стаття 67 господарського процесуального кодексу України передбачає, що позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Заходи до забезпечення позову можуть вживатися лише за умов, визначених статтею 66 ГПК: якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов"язковим є подання доказів наявності фактичних обставин , з якими пов"язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв"язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний таких захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв"язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Питання про забезпечення позову може вирішуватися господарським судом як без проведення окремого судового засідання, так і в засіданні з викликом представників сторін, інших учасників судового процесу із заслуховуванням їх думки.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред"явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись на момент виконання рішення

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов"язується застосування певного виду забезпечення позову . Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб"єкта господарювання, якщо така діяльність , у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості. ( Постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову").

Керуючись наведеними нормами процесуального законодавства та враховуючи вказівки Постанови Пленуму ВГСУ, при вирішенні питання про забезпечення позову за клопотанням Позивача (п.2 прохальної частини позовної заяви) суд не знайшов обґрунтованим клопотання Позивача щодо необхідності вжиття заходів до забезпечення позову.

Зважаючи на те, що клопотання Позивача про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача не обґрунтовано документально (тобто, Позивач не доводить, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у даній конкретній справі), Позивач не доводить фактів про наявність у відповідача майна (у т.ч. грошових коштів на рахунку ( чи рахунках) в банківських установах тощо) , підстав для задоволення клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову суд не вбачає.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст.1,2,4-3,12,21,22,29,32,33,34,36,43,49,66,67,75,82,84,85,116 Господарського процесуального кодексу України, суд ,-

Вирішив:

1. Позовні вимоги, уточнені заявою (за вх.№ 38832/13 від 20.09.2013 року) задоволити повністю.

2. Стягнути із Приватного торговельно-посередницького малого підприємства фірма "Едельвейс" ( 80316, Львівська область, Жовківський район, м.Рава-Руська, вул. Калнишевського, бідинок, 5, код ЄДРПОУ 13808034) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МПГ» (65037, Одеська область, м.Одеса, с.Черноморка, вул.Друга, буд. 6, код ЄДРПОУ 37609256) 28498, 2 грн. боргу та 1720, 50 грн. судового збору.

3. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

4. У вжитті заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти на рахунку на суму 71 228, 23 грн., Р/р 2600005596001 в ЛФ АБ «Київська Русь» МФО 386643 відмовити.

В засіданні 25.09.2013 р оголошено вступну та резолютивну частини прийнятого по справі рішення. Повний текст рішення підписано 27.09.2013 р.

Суддя Кітаєва С.Б.