Постанова

від 26.09.2013 по справі 913/1854/13

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

25.09.2013 р. справа №913/1854/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівБойченка К.І. Колядко Т.М., Шевкової Т.А. при секретарі судового засідання за участю представників: Демурі О.А. від позивача:не з'явились від відповідача:Кир'ян Є.В. - довіреність від 28.12.2012 року №01-026-2863 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат», м. Алчевськ Луганської області на рішення господарського суду Луганської області від 15.8.2013 року у справі№ 913/1854/13 (Суддя: Зюбанова Н.М.) за позовною заявою Дочірнього підприємства «Торговий дім «Підшипник», м.Дніпропетровська доПублічного акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат», м. Алчевськ луганської області проСтягнення 1138165 грн. 87 коп.

В С Т А Н О В И В:

Дочірнє підприємство «Торговий дім «Підшипник» звернулось до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат» 1138165 грн. 87 коп., в тому числі: 1105263 грн. 58 коп. - основного боргу з урахуванням інфляційних нарахувань, 32902 грн. 29 коп. - 3% річних, витрати на послуги адвоката в розмірі 15000 грн. 00 коп.

02.08.2013 року позивач надав до матеріалів справи доповнення до позовної заяви, в яких виклав остаточні позовні вимоги щодо суми, яка підлягає до стягнення з відповідача, а саме, 1099756 грн. 00 коп. - основного боргу, 4401 грн. 21 коп. - інфляційних нарахувань, 32902 грн. 29коп. -3% річних та 15000 грн. 00 коп. - витрат на послуги адвоката (а.с. 35-36).

Рішенням господарського суду Луганської області від 15.08.2013 року по справі №913/1854/13 позов задоволено частково, стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат» на користь «Дочірнього підприємства «Торговий дім «Підшипник» 1099756 грн. 00 коп. - основного боргу, 4401 грн. 21 коп. - інфляційних нарахувань, 32811 грн. 90 коп. - 3% річних, 5000 грн. 00 коп. - витрат на послуги адвоката та 22739 грн. 38 коп. судового збору за подання позовної заяви.

Рішення суду першої інстанції мотивоване частковою обґрунтованістю позовних вимог.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду по даній справі, Публічне акціонерне товариство «Алчевський металургійний комбінат» подало до Донецького апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить згадане рішення суду першої інстанції скасувати в частині стягнення 1099756 грн. 00 коп. - основного боргу, 4401 грн. 21 коп. - інфляційних нарахувань, 32811 грн. 90 коп. - 3% річних та 5000 грн. 00 коп. - витрат на послуги адвоката.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач вказує на те, що суд неповністю з'ясував обставини, які мають значення по справі, та неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття неправильного рішення по справі.

Відповідач також стверджує, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та зазначає, що оскільки позивачем в порушення умов п. 6 договору поставки від 12.05.2011 року №078/470-52/11-05 не надані відповідачу рахунки-фактури, останній був позбавлений можливості вчасно здійснити оплату за поставлену продукцію, а тому підстави для стягнення з Публічного акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат» заявлених сум відсутні.

Представник відповідача в судовому засіданні 25.09.2013 року підтримав доводи апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції -скасувати.

Представник позивача в судове засідання 25.09.2013 року не з'явився про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, через канцелярію суду надав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з перебуванням на лікарняному Бобиль В.В. та відпусткою інших представників товариства.

Згідно п.п. 3.9.2. розділу 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального Кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 Господарського процесуального Кодексу України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах, (статті32-34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Клопотання позивача судовою колегією відхиляється.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального Кодексу України в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково доданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обргунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правомірність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права України, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено місцевим господарським судом, Дочірнє підприємство «Торговий дім «Підшипник» (Постачальник) та Публічне акціонерне товариство «Алчевський металургійний комбінат» (Покупець) 12.05.2011 року уклали договір поставки №078/470-52/11-05 (далі - договір) (а.с.9).

Відповідно до п. 1 договору Постачальник зобов'язується поставити Покупцю обладнання, а Покупець - прийняти та оплатити обладнання.

За умовами п. 2 договору загальна сума договору складає в розмірі 2880000 грн. 00 коп., в тому числі НДС 20% - 480000 грн. 00 коп.

Згідно п. 3 договору розрахунок за продукцію здійснюється шляхом 30% передоплати на розрахунковий рахунок Постачальника за кожну узгоджену партію продукції за цінами, які діяли на момент укладання договору поставки. Після перерахування передоплати на розрахунковий рахунок Постачальника, ціна зміні не підлягає. Остаточні 70% сплачуються по факту поставки продукції і розрахункових документів на ПАТ «АМК» протягом 10 банківських днів.

Відповідно до п. 6 договору продукція, яка поставляється повинна мати наступні супровідні документи:

- рахунок-фактуру;

- видаткова накладна;

- податкова накладна;

- документи в підтвердження якості.

Пунктом 12 договору сторони узгодили, що за порушення зобов'язань, передбачених цим договором, сторони несуть відповідальність у відповідності із законодавством України та Положенням про поставку продукції виробничо-технічного призначення, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 25.07.1988 року №888.

Згідно п. 15 договору строк дії договору - з моменту підписання до 31.12.2012 року.

Частиною 1 статті 193 Господарського Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно ч. 1 ст. 265 Господарського Кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Встановлено, що 14.11.2011 року сторони уклали додаткову угоду №3 до договору (далі - додаткова угода №3), (а.с. 61).

Згідно п. 4 договору (в редакції додаткової угоди №3) загальний строк поставки продукції складає 105 днів з моменту перерахування покупцем 30% передоплати.

На виконання умов п. 1 договору Постачальник здійснив поставку обладнання Покупцю, що підтверджується видатковими накладними від 02.04.2012 року №20 на суму 1440000 грн. 00 коп. та від 19.06.2012 року №40 на суму 1440000 грн. 00 коп., які містять відмітки про отримання обладнання, уповноваженого представника відповідача (а.с. 11-12, 13-14).

Доказів здійснення відповідачем оплати заявленого до стягнення боргу в розмірі 1099756грн. 00 коп. матеріали справи не містять та додатково суду апеляційної інстанції не надані.

Частинами 1, 2 статті 692 Цивільного Кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат» основного боргу в розмірі 1099756 грн.00 коп. є такою, що підлягає задоволенню, а рішення в цій частині підлягає залишенню без змін.

Згідно ч. 4 ст. 612 Цивільного Кодексу України прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що рахунок та податкова накладна є первинними документами, на підставі яких здійснюється бухгалтерські операції підприємства, а суд не дослідив питання чи не був відповідач позбавлений можливості виконати зобов'язання по сплаті у встановлений термін.

Судова колегія відзначає, що відповідач проти факту отримання від позивача перелічених у п. 6 договору документів, не заперечує.

Крім того, договором не передбачена оплата продукції виключно за умов отримання від позивача пакета документів, що перелічені у п. 6 договору.

До того ж, у визначених видаткових накладних є посилання на рахунок №120 від 25.11.2011 року на суму 2880000 грн. 00 коп., засвідчена копія якого знаходиться в матеріалах справи (а.с.60), що свідчить про обізнаність відповідача з цим рахунком.

Згідно ч. 2 статті 625 Цивільного Кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або Законом.

Крім сум основного боргу в розмірі 1099756 грн. 00 коп., позивач просив стягнути з відповідача на його користь 3% річних в сумі 32811 грн. 90 коп., розрахованих за період з 05.07.2012 року по 02.07.2013 та інфляційні нарахування в сумі 4401 грн. 21 коп., розрахованих за період з вересня 2012 року по червень 2013 року.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 32811 грн. 90 коп., розрахованих за період з 05.07.2012 року по 02.07.2013 року та інфляційних нарахувань в сумі 4401 грн. 21 коп., розрахованих за період з вересня 2012 року по червень 2013 року та відмови в частині стягнення 3% річних в сумі 90 грн. 39 коп. за необґрунтованістю нарахування.

Щодо доводів заявника апеляційної скарги про неправомірне стягнення з відповідача на користь позивача суми за надані позивачу послуги адвоката в розмірі 5000 грн. 00 коп., колегія судді враховує наступне.

Статтею 44 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. У контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише у тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Згідно роз'яснення ВГСУ від 04.03.1998 року № 02-5/78 відшкодування витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката здійснюється господарським судом за наявності документального підтвердження витрат, як-то угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Відповідно до ч.3 ст.48 Господарського процесуального Кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються в порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Дія вказаного Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами. Поняття особи, котра є адвокатом, наводиться у ст.1 вказаного Закону, за якою адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом

Згідно ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Принцип «розумного обгрунтування» розміру оплати юридичної допомоги набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати - обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його адвокатський досвід, науково-теоритична підготовка, тощо.

Визначаючи розмір сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, повинні братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистки або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Згідно п.11 Інформаційного листа від 13.02.2002р. №01-8/155, п.11 Інформаційного листа від 14.12.2007р. №01-8/973 та п.28 Інформаційного листа від 18.03.2008р. №01-8/164, суд, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, пов'язаних зі сплатою послуг адвокатів, має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. Таким чином, розглядаючи конкретну справу, суд з урахуванням її обставин може обмежити розмір відповідної компенсації з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справ.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача витрат за надані позивачу послуги адвоката в розмірі 5000 грн. 00 коп.

Виходячи з наведених норм права та матеріалів справи, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення господарського суду Донецької області є таким, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, а тому підстав для скасування оскаржуваного рішення за наведеними в ній мотивами не вбачається.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального Кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1)Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат» на рішення господарського суду Луганської області від 15.08.2013 року у справі №913/1854/13 - залишити без задоволення.

2)Рішення господарського суду Луганської області від 15.08.2013 року у справі №913/1854/13 - залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя К.І. Бойченко

Судді Т.М. Колядко

Т.А. Шевкова