Ухвала

від 23.09.2013 по справі 2208/8428/12

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2208/8428/12

Провадження № 22-ц/792/1650/13

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2013 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуючого - судді Талалай О.І.

суддів: П'єнти І.В., Корніюк А.П.

з участю секретаря: Байдича О.В.

представника відповідача ОСОБА_1: ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 29 квітня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, Завальської сільської ради Кам'янець-Подільського району, треті особи, які не заявляють самостійних вимоги щодо предмета спору: Відділ Держземагенства в Кам'янець-Подільському районі, Відділ містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Кам'янець-Подільської районної державної адміністрації, про визнання недійсним рішення та скасування державного акта на право власності на землю.

Заслухавши доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, колегія суддів,

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_4, звертаючись до суду з вказаним позовом, зазначив, що він є власником будинковолодіння по АДРЕСА_1, а власником будинковолодіння по АДРЕСА_2 - ОСОБА_1 Відповідно до рішення Завальської сільської ради від 03 вересня 2010 року у власність відповідача передана земельна ділянка площею 0,1339 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Рішенням Завальської сільської ради від 12 листопада 2010 року № 11 йому надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки та складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 орієнтовною площею 0,37 га, з них: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,25 га; для ведення особистого селянського господарства (в межах населеного пункту) площею 0,12 га. При погодженні меж земельної ділянки виявилось, що за рішенням Завальської сільської ради від 03 вересня 2010 року у власність ОСОБА_1 була передана земельна ділянка, яка за планом с. Завалля є заїздом на його земельну ділянку. 02 грудня 2011 року ОСОБА_1 виданий державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1339 га у АДРЕСА_2 де чітко зазначено, що їй у власність перейшла земельна ділянка, яка є заїздом до його земельної ділянки і відноситься до земель загального користування. Межі земельних ділянок не погоджував. Тому, уточнивши вимоги, просив визнати недійсними рішення Завальської сільської ради від 03 вересня 2010 року в частині передачі у власність відповідача земельної ділянки і державний акт на право власності на земельну ділянку.

Рішенням Кам'янець-подільського міськрайонного суду від 29 квітня 2013 року у позові відмовлено.

ОСОБА_3, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, в апеляційній скарзі просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права. Висновки суду про недоведеність вимог і відсутність порушення його права є безпідставними.

В засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_1 визнав апеляційну скаргу не обґрунтованою у повному обсязі. Інші особи, які беруть участь у справі не з'явилися, про розгляд справи належним чином повідомлені.

Апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу від 20 квітня 1991 року ОСОБА_1 є власником будинковолодіння по АДРЕСА_2 у с. Завалля Кам'янець-Подільського району. Відповідно до рішення № 5 сесії Завальської сільської ради від 03 вересня 2010 року затверджено матеріали технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку і передано безоплатно у власність відповідача земельну ділянку площею 0,1339 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_2 у с. Завалля. 02 грудня 2011 року ОСОБА_1 виданий державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1339 га у АДРЕСА_2. ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 14 жовтня 2010 року є власником будинковолодіння по АДРЕСА_1.

Наведене підтверджується матеріалами справи і не заперечується сторонами.

Відмовляючи у позові, суд виходив з того, що позивачем не надано належних доказів того, що частина переданої у власність відповідача земельної ділянки була проїздом і відносилася до земель загального користування, права позивача не порушені передачею земельної ділянки у власність ОСОБА_1

Висновки суду узгоджуються з матеріалами справи і відповідають вимогам закону.

Як вбачається з матеріалів справи технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку не містить відомостей про те, що частина земельної ділянки є заїздом і відноситься до земель загального користування. Документація містить висновок відділу містобудування, архітектури та ЖКГ Кам'янець-Подільської районної державної адміністрації про надання земельної ділянки та погоджена управлінням Держкомзему у Кам'янець-Подільському районі. Матеріали технічної документації затверджені рішенням № 5 сесії Завальської сільської ради від 03 вересня 2010 року, яке у цій частині позивачем не оскаржується. Наявність заїзду до земельної ділянки позивача не підтверджена і Генпланом села Завалля.

Суд, вирішуючи спір, виходив з положень ч. 3 ст. 10 і ч. 1, ч. 3 ст. 60 ЦПК України, проте у рішенні не послався на ці норми права. Однак це не призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно ч. 3 ст. 10 і ч. 1, ч. 3 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доводи апеляційної скарги про наявність заїзду до земельної ділянки по АДРЕСА_1 не містять посилання на докази, які б впливали на законність рішення суду і спростовували його висновки.

Покази свідків не можуть бути визнані допустимим доказом визначення правового режиму земельної ділянки. Фактичне влаштування заїзду за згодою землекористувачів не призводить до зміни категорії земель.

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, всебічно досліджених матеріалах справи, ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав в межах доводів апеляційної скарги для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Кам'янець-Подільського міськрайоного суду від 29 квітня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: (підпис) Судді: (підписи)

Вірно:

Головуючий:

Головуючий в першій інстанції - Бондар О.О. Справа № 22-ц/792/1650/13

Доповідач - Талалай О.І. Категорія № 45