Постанова

від 24.09.2013 по справі 820/5856/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Харків

24 вересня 2013 р. справа № 820/5856/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді - Сагайдак В.В.,

при секретарі судового засідання - Ромащенко М.П.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Бондар Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ :

Позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_3, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області № 0001971720 від 27.03.2013 р.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що на підставі акту перевірки №889/172/НОМЕР_2 від 13.03.2013 р. "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2) з питань дотримання вимог податкового законодавства (ПДВ) по взаємовідносинам з платником податків ПФ «Агроіндустрія» (код ЄДРПОУ 31149933) за період з 01.03.2012 р. по 30.06.2012 р.", відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення від 27.03.2013 р. № 0001971720. Позивач вважає висновки акту перевірки неправомірними, а вказане податкове повідомлення - рішення таким, що підлягає скасуванню.

Відповідач проти позову заперечував, зазначивши, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте на законних підставах, просив у задоволенні позову відмовити.

Представник позивача в судове засідання прибув, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судове засідання прибув, проти позовних вимог заперечував та просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 зареєстрований як фізична особа-підприємець рішенням Харківської районної державної адміністрації Харківської області 20.10.2004 р., перебуває на податковому обліку в Західній ОДПІ м. Харкова з 22.07.2011 р., є платником ПДВ, згідно свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ № НОМЕР_3 від 15.02.2011 р.

Фахівцями Західної МДПІ м. Харкова була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ФОП ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового законодавства (ПДВ) по взаємовідносинам з платником податків ПФ «Агроіндустрія» за період з 01.03.2012 р. по 30.06.2012 р.

Результати перевірки оформлені актом №889/172/НОМЕР_2 від 13.03.2013 р. (а.с. 8-23). В акті зазначено про порушення позивачем:

- п. 198.3 ст. 198, п. 201.1, п. 201.6, п. 201.7, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, донараховано податку на додану вартість у сумі 192595,00 грн. (а.с. 22).

На підставі висновків акту відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення від 27.03.2013 р. № 0001971720, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 288892,50 грн., з яких за основним платежем - 192595,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 96297,50 грн. (а.с. 24).

Підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугував висновок податкового органу про порушення контрагентом позивача ПФ «Агроіндустрія» своїх податкових зобов'язань, приписів господарського та цивільного законодавства (моральних засад) .

В основу висновку ДПІ покладено відомості з акту «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПФ «Агроіндустрія» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.01.2011 р. по 30.06.2012 р.».

Згідно вказаного акту, податковим органом встановлено, що за період з 01.01.2011 р. по 30.06.2012 р. господарська діяльність ПФ «Агроіндустрія» має наступні ознаки нереальності здійснення: відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій, а саме: відсутній кваліфікований персонал, незначний штат працюючих осіб, при тому, що статутна діяльність потребує участі більшої кількості людей, в т.ч. за спеціальною освітою, наявність в штаті тільки керівних посад, відсутні основні фонди (за умови, що вони необхідні для здійснення операцій), у тому числі транспортні засоби, приміщення для зберігання товарів, неможливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку, тощо. Платник не знаходиться за місцезнаходженням (фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи), вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, тому наведені обставини свідчать про відсутність факту реального здійснення господарської діяльності зазначеного підприємства.

Таким чином, відповідач дійшов висновку, що правочини, укладені позивачем з ПФ «Агроіндустрія», здійснені без мети настання реальних наслідків.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесеного на підставі таких висновків спірного правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що в перевіряємому періоді (березень - червень 2012 року) позивач мав взаємовідносини з ПФ «Агроіндустрія». Між ФОП ОСОБА_3 (Покупець) та ПФ «Агроіндустрія» (Продавець) 03.01.2012 р. було укладено договір постачання, згідно якого Продавець зобов'язується протягом дії договору, в порядку та на умовах, визначених у договорі, передати у власність Покупцеві товари, а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у договорі, прийняти та оплатити товар (а.с. 25-27).

Матеріали справи містять: рахунки - фактури, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення (а.с. 41-161), дозволи на розміщення об'єктів торгівлі, громадського харчування та побутового обслуговування (об'єкту благоустрою) (а.с. 162, 163, 164), торгові патенти (а.с. 165-166), ліцензії (а.с. 167, 168, 169-170), договори оренди нежитлового приміщення (а.с. 171-175, 176-180, 181-185).

На підставі вищевказаного договору, ПФ «Агроіндустрія» були поставлені ФОП ОСОБА_3 безалкогольні напої, сік, вітрини холодильні, упаковка, пакети, стретч плівка та ін. на загальну суму 1155570,00 грн., у т.ч. ПДВ - 192595,00 грн., та виписані податкові накладні, які включені позивачем до складу податкового кредиту у березні - червні 2012 року.

Згідно товарно-транспортних накладних № 0503 від 05.03.2012 р. та № 0204 від 02.04.2012 р. (а.с. 44, 70), позивачу було доставлено товар ФОП ОСОБА_4, що перевозився автомобілем Nissan150-095 № НОМЕР_4 без причепа, водій - ОСОБА_4 Згідно вказаних товарно-транспортних накладних, позивачу було доставлено безалкогольні напої та сік загальним об'ємом відповідно 11496 л та 11160 л. Так, 05.03.2012 р. позивачу було доставлено товар з урахуванням тари масою понад 11,5 тн, 02.04.2012 р. - масою понад 11,16 тн. У вказаних товарно-транспортних накладних зазначено кількість заїздів - 1. Суд приходить до висновку щодо неможливості транспортування вищевказаним автомобілем зазначеної кількості товару за один заїзд. Отже, відсутнє підтвердження фізичного переміщення зазначеного товару від контрагента - продавця ПФ "Агроіндустрія" до покупця ФОП ОСОБА_3, та відповідно виконання умов договору постачання від 03.01.2012 р.

При проведенні аналізу податкової звітності з податку на додану вартість ПФ «Агроіндустрія» за березень - червень 2012 року судом встановлено, що операції на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою, крім імпорту товарів, а саме обсяги постачання (без ПДВ), у березні становлять 6747017,00 грн., у квітні - 3976259,00 грн., у травні - 125312,00 грн., у червні - 817443,00 грн. (а.с. 215-226).

Згідно наданої на запит суду довідки Основ'янської ОДПІ м. Харкова, на обліку в якій знаходиться ПФ «Агроіндустрія», доходи підприємства за 2 квартал 2012 року складають 5390409,00 грн., відповідно до наданої податкової декларації з податку на прибуток за 2 квартал 2012 року (а.с. 213).

У своєму листі від 20.09.2013 р. Основ'янська ОДПІ м. Харкова повідомила, що додатки АМ до податкових декларацій з податку на прибуток вказаним підприємством не надавались, основні засоби на підприємстві відсутні (а.с. 212).

Згідно показників звітності за формою 1 ДФ за 2 квартал 2011 року, 3 квартал 2011 року, 4 квартал 2011 року та 2 квартал 2012 року, кількість працівників на підприємстві ПФ «Агроіндустрія» становила 4 особи (а.с. 214). Крім того, податковим органом було встановлено, що директор ПФ «Агроіндустрія» ОСОБА_5 є посадовою особою та засновником ряду інших суб'єктів господарювання, а саме: ТОВ «Стар Лайн» (код 32995880), стан платника на 11.06.2012 р. - припинено, ТОВ «Про Лайн» (код 35642312), стан платника на 11.06.2012 р. - припинено, ТОВ «Івітек ТТК» (код 36626532), стан платника на 11.06.2012 р. - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням.

Отже, суд приходить до висновку, що незначна кількість працівників ПФ «Агроіндустрія», за відсутності необхідних основних засобів та умов для здійснення господарської діяльності, не мала фізичної можливості здійснювати господарську діяльність підприємства з багатомільйонним оборотом. Виконання умов договору щодо продажу дрібного товару, з певними умовами зберігання та охолодження, вказаним підприємством є неможливим.

Таким чином, суду не доведено, матеріалами справи не підтверджено наявність фактичного виконання умов договору, укладеного позивачем з ПФ «Агроіндустрія».

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Отже, згідно вказаної норми закону, первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

Порядок обчислення і сплати податку на додану вартість платниками податку визначений Податковим кодексом України. Згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду, та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З огляду на викладені положення, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 ПК України).

Положеннями п. 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Водночас, статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, та особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За приписами п.п. 2.4 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і складання первинного документу.

Отже, при наявності таких первинних документів, як податкові накладні, не було встановлено фактичного укладання договору, виконання умов договору. З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення відповідача прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Таким чином, ФОП ОСОБА_3 під час судового розгляду не надано доказів реального здійснення господарських операцій з контрагентом ПФ «Агроіндустрія», не підтверджено зв'язок понесених на користь позивача витрат з його господарською діяльністю. Отже, позивач неправомірно задіяв в складі податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість витрати по взаємовідносинам з вказаним контрагентом.

Із врахуванням встановлених обставин, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення Західної ОДПІ м. Харкова від 27.03.2013 р. № 0001971720 відповідає вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, а позовні вимоги позивача щодо скасування вказаного податкового повідомлення -рішення є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України у разі ухвалення судового рішення на користь сторони, яка є суб'єктом владних повноважень, сплачений судовий збір позивачу не повертається.

На підставі викладеного та керуючись ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 163, ст. 185, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити у повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

У повному обсязі постанову складено 27.09.2013 р.

Суддя Сагайдак В.В.