Ухвала

від 26.12.2013 по справі 820/5856/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2013 р.Справа № 820/5856/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Любчич Л.В.

Суддів: Сіренко О.І. , Спаскіна О.А.,

за участю секретаря судового засідання Бутенко Ю.О.,

представника позивача-Черкасова О.С.,

представника відповідача-Бондар Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.09.2013р. по справі № 820/5856/13-а

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24.09.2013 р. відмовлено у задоволенні адміністративного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі- ФОП ОСОБА_1) до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі- Західна МДПІ м. Харкова).

Не погодившись з даною постановою суду, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0001971720 від 27.03.2013 р.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що висновки суду першої інстанції є хибними, оскільки позивачем було надано належним чином завірені копії первинних документів, що підтверджують факт реальності господарських відносин з ПФ «Агроіндустрія», які не мають дефектів форми, змісту або походження та відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Апелянт зазначив, що чинним законодавством України на учасників цивільно-правових відносин, які є платниками податків, не покладено обов'язку та не визначено право перевірки відповідності законодавству статусу контрагентів.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, представника відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши письмові докази по справі, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не підтверджено фізичного переміщення товару від продавця до покупця-позивача та відповідно фактичного виконання умов договору постачання укладеного з ПФ «Агроіндустрія».

Колегія суддів з даним висновком суду погоджується виходячи з наступного.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що співробітниками Західної МДПІ м. Харкова була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства (ПДВ) по взаємовідносинам з платником податків ПФ "Агроіндустрія" за період з 01.03.2012 р. по 30.06.2012 р., за результатами якої складено акт №889/172/НОМЕР_2 від 13.03.2013 р. (т. 1 а.с. 8-23).

На підставі зазначеного акту, відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення від 27.03.2013 р. № 0001971720, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ за основним платежем - 192595,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 96297,50 грн. (т.1 а.с. 24).

Підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугував висновок податкового органу про відсутність факту реального вчинення господарських операцій з ПФ "Агроіндустрія".

Перевіряючи правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, колегія суддів зазначає.

Згідно із приписами п.п. 14.1.181 ст.14 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Підпунктом 198.3 ст. 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду в тому числі у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п.п.198.6 ст. 198 ПК України).

Колегія суддів зауважує, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Водночас ст. 1 Закону України від 16.07.99 р. N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» ( далі Закон №996) визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже будь-які документи, в тому числі і видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарських операцій.

Статтею 9 Закону №996 встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З матеріалів справи вбачається, що між ФОП ОСОБА_1 (Покупець) та ПФ "Агроіндустрія" (Продавець) 03.01.2012 р. було укладено договір постачання, згідно якого Продавець зобов'язується протягом дії договору, в порядку та на умовах, визначених у договорі, передати у власність Покупцеві товари, а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у договорі, прийняти та оплатити товар (т.1 а.с. 25-27).

На підставі вищевказаного договору ПФ "Агроіндустрія" були поставлені ФОП ОСОБА_1 безалкогольні напої, сік, вітрини холодильні, упаковка, пакети, стретч плівка та ін. на загальну суму 1155570,00 грн., у т.ч. ПДВ - 192595,00 грн., та виписані податкові накладні, які включені позивачем до складу податкового кредиту у березні - червні 2012 року.

Позивачем на підтвердження вище зазначеного договору було надано рахунки - фактури, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, дозволи на розміщення об'єктів торгівлі, громадського харчування та побутового обслуговування (об'єкту благоустрою), торгові патенти, ліцензії, договори оренди нежитлового приміщення.

Як зазначає позивач, доставка товару здійснювалась ФОП ОСОБА_2 автомобілем Nissan L50-095 в„– НОМЕР_3 без причепа.

Так, відповідно до товарно-транспортних накладних від 05.03.2012 р. позивачу було доставлено товар з урахуванням тари масою понад 11,5 тн, від 02.04.2012 р. - масою понад 11,16 тн. У вказаних товарно-транспортних накладних зазначено кількість заїздів - 1. (а.с. 44, 70).

Проте, як під час судового розгляду в суді першій інстанції так і під час апеляційного провадження, позивачем, не було надано доказів на підтвердження можливості транспортування товару відповідно до вище зазначених товарно-транспортних накладних.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Крім того, позивачем не було надано доказів оприбуткування товару по складу, навантаження та розвантаження товару.

З огляду на вище зазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції що позивачем не підтверджено належними доказами фізичного переміщення товару від ПФ «Агроіндустрія» до ФОП ОСОБА_1, та відповідно не підтверджено реальності здійснення укладеного правочину.

Доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає безпідставними з вище зазначених підстав та такими, що не спростовують правомірності висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вище зазначене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2013 р. по справі № 820/5856/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Любчич Л.В. Судді (підпис) (підпис) Сіренко О.І. Спаскін О.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Любчич Л.В.

Повний текст ухвали виготовлений 09.12.2013 р.