Ухвала

від 09.12.2015 по справі 820/5856/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" грудня 2015 р. м. Київ К/800/65366/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула в письмовому провадженні касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.09.2013 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2013 у справі №820/5856/13-а за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Західної об'єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24.09.2013, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2013, у задоволенні позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Західної об'єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - відмовлено.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 18.05.2013 звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 25.12.2013 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.09.2013 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2013, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог фізична особа-підприємець ОСОБА_1 посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 198 Податкового кодексу України, статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Західною міжрайонною державною податковою інспекцією міста Харкова проведена документальна позапланова невиїзна перевірка фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з платником податків Приватною фірмою Агроіндустрія за період з 01.03.2012 по 30.06.2012.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 198.3 статті 198, пунктів 201.1, 201.6, 201.7 та 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на 192595,00грн.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, висновок податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтується висновках акту Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання Приватної фірми Агроіндустрія щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.01.2011 по 30.06.2012 .

За результатами перевірки Західною міжрайонною державною податковою інспекцією міста Харкова складено акт від 13.03.2013 №889/172/21599001052 та прийнято рішення від 27.03.2013 №0001971720, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 288892,50грн., в тому числі за основним платежем - 192595,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 96297,50грн.

Відмовляючи в задоволені позовних вимог суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що первинні документи позивача не є належними доказами реальності спірних операцій, оскільки контрагент позивача не має засобів для ведення господарської діяльності, товарно-транспортні накладні від 05.03.2012 №0503 та від 02.04.2012 №0204 свідчать про неможливість транспортування заявлених обсягів продукції.

Суд касаційної інстанції не може визнати законними і обґрунтованими судові рішення попередніх інстанцій, оскільки останні ухвалені без повного та всебічного з'ясування обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення, та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) із метою їх використання в господарській діяльності та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства, на підтвердження факту понесення витрат на їх придбання.

Проте, слід наголосити, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Необґрунтована ж податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов для бюджетного відшкодування.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

З метою дослідження фактичного виконання господарських операцій необхідно аналізувати умови договорів позивача з контрагентом, а також досліджувати всі первинні бухгалтерські документи.

Разом з тим, ні судом першої інстанції, ні судом апеляційної інстанції не надано належної оцінки обставинам справи щодо реальності вчинення спірних господарських операцій позивача з Приватною фірмою Агроіндустрія , судами не з'ясовано умов спірного договору постачання та специфіки кожної господарської операції позивача з відповідним контрагентом, не з'ясовано питання щодо обґрунтованості господарської мети та економічної доцільності при укладанні спірного договору постачання, не встановлено обставин справи щодо оприбуткування позивачем отриманих товарів та відображення їх у бухгалтерському обліку, не перевірено використання позивачем придбаних товарів у власній господарській діяльності.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що відсутність факту реального виконання спірних операцій не може встановлюватися лише виходячи з якогось окремого недоліку документів.

Так, позивачем надавалися докази на підтвердження його добросовісності та реального придбання товарів, а також окрім згаданих судами товарно-транспортних накладних від 05.03.2012 №0503 та від 02.04.2012 №0204 інші накладні на підтвердження транспортування придбаних обсягів продукції від контрагента до складів позивача, що судам для встановлення дійсних обставин справи необхідно оцінювати у сукупності та системному зв'язку з іншими доказами.

При новому розгляді суди повинні також врахувати, що добросовісний платник податків не може нести відповідальність за неправомірні дії постачальників товару чи зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту. Лише достовірне встановлення в ході судового розгляду на підставі належних доказів факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальника чи сприяння ухиленню постачальником товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на формування податкового кредиту. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Відповідно до частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливлюють встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки встановлення нових обставин вимагає дослідження доказів, що знаходиться поза межами касаційного розгляду справи, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції із скасуванням ухвалених судових рішень судів попередніх інстанцій як таких, що не відповідають статті 159 цього Кодексу.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, повно і всебічно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, вирішити чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Керуючись статтями 160, 210, 222, 223, 227, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.09.2013 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2013 у справі №820/5856/13-а скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Головуючий:

---

Т.М. Шипуліна

Судді:

---

Л.І. Бившева

---

А.М. Лосєв