Ухвала

від 18.09.2013 по справі 6/32/08

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2013 року м. Київ К-36848/09

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І. В. , Бухтіярової О. І., Моторного О.А. розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва

на постанову господарського суду Миколаївської області від 05.03.2008 р.

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.07.2009 р.

у справі № 6/32/08 (№ 22а-12679/2008)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю АПК «Коммунар»

до державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва,

за участю Прокуратури Миколаївської області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2008 р. товариства з обмеженою відповідальністю АПК «Коммунар» (далі - позивач, ТОВ АПК «Коммунар») звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва (далі - відповідач, ДПІ) про скасування податкових від 03.09.2007 р. повідомлень-рішень № 0022413510/0 та № 0022423510/0, від 02.10.2007 р. № 0022413510/1, № 0022423510/1 та № 0025743510/, від 05.11.2007 р. № 0022413510/2, № 0022423510/2 та № 0025743510/2 з урахуванням змін від 25.12.2007р. № 48246/10/25-000.

Постановою господарського суду Миколаївської області від 05.03.2008 р., залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.07.2009 р., позовні вимоги задоволені у повному обсязі.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями суду, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову господарського суду Миколаївської області від 05.03.2008 р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.07.2009 р. і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач у письмових запереченнях проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає оскаржувані судові рішення законними, обґрунтованими та прийнятими у відповідності до норм діючого законодавства.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами ДПІ було проведено виїзну позапланову перевірку фінансово-господарської діяльності ТОВ АПК «Коммунар» з питань дотримання вимог податного, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2004 р. по 31.03.2007 р., за результатами якої складено акт перевірки №988/23-300/23624358 від 21.08.2007р. та встановлено порушення позивачем вимог пп. 7.2.4 п. 7.2, пп. 7.4.5 п.7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон), а саме неправомірне включення до податкового кредиту в лютому 2005 р. суму податку, на підставі податкової накладної поставника - ПВПК «Пульсар-Система», установчі та інші документи (зокрема, свідоцтво платника податку на додану вартість) якого рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 12.06.2007 р. визнані недійсними з дати їх видачі - 15.03.2004 р.

За результатами адміністративного оскарження та на підставі зазначеного акту відповідач прийняв спірні податкові повідомлення-рішення № 0022413510/0 та № 0022423510/0 від 03.09.2007р.; № 0022413510/1, № 0022423510/1 та № 0025743510/1 від 02.10.2007р.; № 0022413510/2, № 0022423510/2 та № 0025743510/2 від 05.11.2007р, якими визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 111 968 грн., з яких сума податку в розмірі 74 645 грн. та штрафні санкції в розмірі 37 323 грн.; зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 1 667 грн.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги виходили з того, що матеріалами справи підтверджується реальне здійснення господарських операцій, сплата позивачем сум податку на додану вартість в ціні товарів (послуг), безпідставність посилань відповідача на відсутність належної реєстрації контрагента позивача.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з такою позицією судів з огляду на наступне.

Із аналізу положень п.7.2 статті 7 цього ж Закону випливає, що підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, яка видається платником податку, що поставляє товари (роботи, послуги), на підтвердження здійснення такої поставки. Тобто Закон пов'язує виникнення у платника податку на додану вартість права на включення сплачених ним сум податку до податкового кредиту із фактичним виконанням робіт (послуг) чи поставкою товарів, у ціні яких цей податок сплачений.

Отже, предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для формування валових витрат, виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Як встановлено судами та підтверджено матеріалами справи, між позивачем (Замовник) та ПВПК «Пульсар-Система» (Виконавець) існували відносини щодо виконання підрядних робіт тощо.

Судами попередніх інстанцій з врахуванням положень п.п. 1, 2 ст.9 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» досліджено питання щодо реального вчинення зазначених правочинів та за наявності доказів: договорів, актів приймання-передачі виконаних робіт, податкових накладних, платіжних доручень тощо, встановлено факт реального вчинення позивачем господарських операцій, за наслідками яких сформовано спірний податковий кредит.

При цьому, суд касаційної інстанції зауважує, що платник податків, який придбав товар (отримав послугу) в особи, що порушує вимоги податкового законодавства, не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію та не знав про певні порушення правил ведення господарської діяльності та оподаткування своїм контрагентом. Такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Водночас, посилання податного органу на ті обставини, що на час видачі накладної контрагент позивача - ПВПК «Пульсар-Система», не буз зареєстрований як платних податків правомірно відхилені судами, оскільки згідно приписів п.9.8 ст.9 Закону реєстрація платника податку з ПДВ діє до дати її анулювання, тобто до дати прийняття податковою службою рішення про анулювання реєстрації, в той час як вішення про анулювання ПВПК «Пульсар-Система» реєстрації прийнято 10.08.2007р. (акт №22/29-033), тобто після здійснення спірних операцій.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що податковий орган не довів при вирішенні справи те, що правочин вчинено позивачем з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість для отримання бюджетного відшкодування.

Згідно приписів ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Оскільки судами встановлено невідповідність законодавству винесених податкових повідомлень-рішень № 0022413510/0, № 0022423510/0, № 0022413510/1, № 0022423510/1, № 0025743510/1, № 0022413510/2, № 0022423510/2, № 0025743510/2, вимоги щодо їх скасування були обґрунтовано задоволено.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу з державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва - відхилити.

Постанову господарського суду Миколаївської області від 05.03.2008 р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.07.2009 р. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя підпис І. В. Приходько Судді підпис О. І. Бухтіярова Помічник судді підпис О.А. Моторний З оригіналом згідно Т. В. Давидовська