Постанова

від 22.12.2006 по справі 6/170д/06

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

6/170д/06

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

22 грудня 2006 р.                                                                                   № 6/170д/06  

Колегія  суддів  Вищого господарського суду України  у складі:

Головуючого  судді                                              Кузьменка М.В.,

суддів                                                                       Васищака І.М.,

                                                                                  Палій В.М.,

розглянувши            касаційну   скаргу Концерну “Міські теплові мережі” на постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 19.10.2006р.

у  справі                     №6/170д/06 господарського суду Запорізької області

за позовом                 Концерну “Міські теплові мережі” в особі філії Концерну

                                              “Міські теплові мережі” Комунарського району

до відповідача          Житлово-будівельного кооперативу –313  “Локомотив-2”

про                              зобов'язання укласти договір

за участю представників:

               Концерну “Міські теплові мережі”  - Політаєва С.А., Сахарова О.О.;

ЖБК-313 “Локомотив” – не з'явилися

в с т а н о в и л а :

Концерн “Міські теплові мережі” в особі філії Концерну “Міські теплові мережі” Комунарського району звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом та просив суд зобов'язати відповідача –Житлово-будівельний кооператив –313 “Локомотив” укласти договір купівлі-продажу теплової енергії №1127-К у  запропонованій позивачем редакції.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на те, що відповідач зобов'язаний укласти такий договір в силу ст.ст.19,24 Закону України “Про теплопостачання”. При цьому, позивач вказує, що вручив відповідний проект договору, який відповідає типовому договору, відповідачу 22.03.2006р., однак, до моменту подання даної позовної заяви не отримував від відповідача підписаного договору або протоколу розбіжностей до цього договору (т.1 а.с.2-3,129).

Відповідач у справі – ЖБК –313 “Локомотив-2” у відзиві на позов заявлені вимоги відхиляє, посилаючись на те, що споживачами теплової енергії є мешканці будинку –члени кооперативу з якими позивачем укладені відповідні договори. Відповідач вважає, що позивач зобов'язаний укласти відповідний договір,  між тим, ЖБК не зобов'язаний укладати такий договір відповідно до норм чинного законодавства (т.1 а.с.39-42).

Рішенням господарського суду Запорізької області від 30.06.2006р. позов задоволено. Відповідно до рішення суду зобов'язано відповідача укласти з позивачем в особі філії договір купівлі-продажу (поставки) теплової енергії №1127 від 01.03.2006р. з додатками №№1,1а,2,3,4,5,6 на умовах, запропонованих позивачем, виключив з договору  слова: “виконавець послуг” (т.1 а.с.132-134).

Прийняте судом рішення мотивовано тим, що відповідач зобов'язаний укласти відповідний договір з позивачем в силу норм Закону України “Про теплопостачання”, оскільки є балансоутримувачем будинку по №5 по вул. Гаврилова у м. Запоріжжі.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 19.10.2006р. рішення господарського суду Запорізької області від 30.06.2006р. скасовано, у позові відмовлено (т.2 а.с.40-41).

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні заявленого позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не є безпосереднім споживачем теплової енергії і не має права здійснювати послуги з теплопостачання населенню, у зв'язку з чим не зобов'язаний укладати відповідний договір з позивачем. Також апеляцією встановлено, що безпосередніми споживачами теплової енергії є мешканці будинку, які уклали відповідні договори, що не розірвані та не припинені в установленому законом порядку.

Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, Концерн “Міські теплові мережі” звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить її скасувати, залишивши в силі рішення господарського суду Запорізької області від 30.06.2006р.

Вимоги касаційної скарги обґрунтовані порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 20.03.2006р. Концерн “Міські теплові мережі” в особі філії Концерну “Міські теплові мережі” Комунарського району  направило відповідачу –ЖБК–131 “Локомотив-2” проект договору №1127к, предметом якого є постачання відповідачу теплової енергії у гарячій води за діючими тарифами.

Вказаний проект договору відповідачем не підписаний, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом щодо зобов'язання відповідача укласти такий договір на запропонованих ним умовах.

Відповідно до п.7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно п.3 ст.179 ГК України, укладення господарського договору є обов'язковим лише для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. При цьому, при укладенні господарських договорів, відповідно до п.4 цієї норми, зміст договору визначається на основі, зокрема: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Постачання теплової енергії у гарячій воді за змістом ст.1, п.1ч.1 ст.13 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” є  одним із видів комунальних послуг.

В силу ч.1 ст.19 Закону, відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Відповідно до ч.1 ст.29 Закону, договір на надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою.

За змістом ст.1 Закону, балансоутримувачем є власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.

Як встановлено судом апеляційної інстанції відповідач не є безпосереднім споживачем комунальних послуг, а такими споживачами є мешканці  будинку –власники квартир. Зазначений висновок суду ґрунтується на визначенні “споживач”, яке викладено у ст.1 Закону.

Судом першої інстанції встановлено, що право власності на 17/50 частини житлового будинку №5 по вул. Гаврилова у м. Запоріжжі зареєстровано за відповідачем. Таким чином у відповідності з ст.29 Закону, відповідач є особою з якою споживачі, у даному випадку власники квартир, можуть укласти відповідні договори на надання житлово-комунальних послуг.

При цьому, ч.2 цієї норми визначено, що, у разі якщо балансоутримувач не є виконавцем, він укладає договори на надання житлово-комунальних послуг з іншим виконавцем.

Виконавцем, згідно з ст.1 Закону, є суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору

Під час перегляду прийнятого рішення в апеляційному порядку, судом апеляційної інстанції встановлено, що надання послуг з теплопостачання не є предметом діяльності відповідача і він не може надавати такі послуги.

Таким чином, в силу  ч.2 ст.29 Закону, відповідач може укласти відповідний договір з виконавцем. Разом з тим, зазначена норма не визначає це обов'язком балансоутримувача.

За змістом п.1 ч.3 ст.20 Закону, споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору. Спеціальною нормою, що регулює відносини у сфері теплопостачання також визначено, що основним обов'язком споживача теплової енергії є своєчасне укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії (ч.3 ст.24 Закону України “Про теплопостачання”).

Відповідно до п.3 ч.2 ст.21 Закону, виконавець зобов'язаний  підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Одночасно, п.4 ст.19 Закону, визначено, що балансоутримувач є особливим учасником відносин у сфері житлово-комунальних послуг, який залежно від цивільно-правових угод може бути споживачем, виконавцем або виробником.

Враховуючи, що судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач не є споживачем, виконавцем (судам не надано доказів укладення відповідних угод  з споживачами –власниками квартир) або виробником, він дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заявленого позову та скасував рішення суду першої інстанції, прийняте без урахування вищенаведених норм матеріального права.

Так, ч.2 ст.67 ГК України визначено, що підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

В силу ст.627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Враховуючи зазначене, підстав для зміни чи скасування постанови Запорізького апеляційного господарського суду від 19.10.2006р. не має.  

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України, колегія суддів                                        

П О С Т А Н О В И Л А :

постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 19.10.2006р. у справі №6/170д/06 господарського суду Запорізької області залишити без змін, а касаційну скаргу Концерну “Міські теплові мережі” –без задоволення.

            Головуючий  суддя                                                       Кузьменко М.В.

Судді                                                                                Васищака І.М.

                                                                                                           Палій В.М.