Постанова

від 05.08.2013 по справі 804/8919/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2013 р. Справа № 804/8919/13-а м. Дніпропетровськ Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіВласенка Д.О. при секретарі судового засіданняПасічнику Т.В. за участю: представників позивача представника відповідача Грабового В.М., Солодовника А.П. Родченка В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Геопласт» до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області про скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

На адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду 05 липня 2013 року надійшов адміністративний позов ТОВ «Геопласт» до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області, у якому позивач просив суд скасувати постанову заступника начальника інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області Садового І.Д. № П-20Ю від 28 травня 2013 року, якою ТОВ «Геопласт» визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абз. 2 п. 4 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», та накладено штраф у сумі 41292,00 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що в діях ТОВ «Геопласт» відсутній склад правопорушення, за яке на нього накладено штраф. На думку позивача, законодавство України передбачає обов'язкову наявність дозволу на виконання саме будівельних робіт, проте, роботи з влаштування та закладення дверних прорізів не містять ознак, які Порядком виконання будівельних робіт, віднесені до категорії будівельних, оскільки вони не є ні новим будівництвом, ні реставрацією чи капітальним ремонтом. Фактично виконані позивачем роботи - це роботи з перепланування внутрішніх приміщень, які не змінюють загальних технічних характеристик цих приміщень та їх цільового призначення. Щодо відсутності на технічному паспорті технічного поверху над приміщенням літ. 1-3 та 12-19, позивач зазначив, що ТОВ «Геопласт» придбало будівлю гараж у ФПК «Лис» на підставі договору купівлі-продажу від 25 жовтня 2010 року, і на той час технічний поверх вже існував.

В судовому засіданні представники позивача заявлені позовні вимоги підтримали у повному обсязі, на їх задоволенні наполягали, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві. Додатково зазначили, що відповідальний працівник БТІ зазначила, що у 2010 році помилково не було відображено технічний поверх у технічному паспорті, у зв'язку з чим 21 червня 2013 року було видано новий технічний паспорт з урахуванням неточностей.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував. В обґрунтування своїх заперечень представник відповідача зазначив, що під час проведення перевірки Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області було дотримано усіх вимог законодавства та за її результатами складено акт від 15 травня 2013 року. В ході перевірки було встановлено, що позивачем змінено техніко-економічні показники будівлі, а саме змінилась загальна кількість приміщень в будівлі та змінені функціональні призначення приміщень.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

З матеріалів справи вбачається, що 23 квітня 2013 року заступником начальника Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області Садовим І.Д. було складено направлення для проведення позапланової перевірки № 798/12, для здійснення позапланової перевірки на «Будівництво об'єкту за адресою: м. Павлоград, вул. Дніпровська, 172-А в м. Павлограді Дніпропетровської області» /а.с. 46/. Дане направлення було складено на підстав листа-звернення ПП «Український стандарт» від 11.04.2013 № 7 про проведення перевірки дотримання норм і правил будівництва, яке веде ТОВ «Геопласт» /а.с. 47/.

Головним державним інспектором Павлоградського відділу контролю та державного нагляду територіального управління з контролю за будівництвом об'єктів, якістю матеріалів та державного ринкового нагляду Лівобережжя інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області Бєляєвою Оленою Павлівною 15 травня 2013 року складено акт № 170 перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил, яким встановлено наступне:

«На момент перевірки по об'єкту «Будівля ТО-2 (гараж) по вулиці Дніпровська, 172а, м. Павлоград Дніпропетровської області» виконано: влаштування дверних прорізів в приміщеннях літ. 1,3,4,6,12,18,19; закладення дверних прорізів цеглою в приміщенні літ. 3, гіпсокартоном в приміщеннях літ. 1,18, демонтаж перегородок в приміщенні літ. 3, 5, 6,11. В технічному паспорту Павлоградського МБТІ від 13.05.2010 по об'єкту не зазначено технічний поверх над приміщенням літ. 1-3 та 12-19. З приміщення технічного поверху над приміщенням 1-3 влаштовано дверний проріз та встановлено дверний блок, а також змонтовано металеву драбину з площадкою, як протипожежний вихід, на яку скаржиться заявник. Проектна документація на виконання вищевказаних робіт відсутня. Будівельні роботи виконано без відповідного документа, який дає право виконувати такі роботи, чим порушено ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», постанови КМУ від 13.04.2011 № 466 «Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт» /а.с. 49/.

Також 15 травня 2013 року, за результатами перевірки ТОВ «Геопласт» складено протокол про правопорушення у сфері містобудівельної діяльності /а.с. 48/ та припис № 20 П-Ю про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил /а.с. 50/.

Судом встановлено, що 28 травня 2013 року заступником начальника інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області Садовим І.Д. винесено постанову № П-20Ю про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, якою ТОВ «Геопласт» визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абз. 2 п. 4 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», та накладено на нього штраф у сумі 41292,00 грн. /а.с. 45/.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Геопласт» 25 травня 2010 року придбало у ФПК «Лис» будівлю гаражу ТО-2, за адресою: Дніпропетровська область, місто Павлоград, вул. Дніпровська, 172а /а.с. 12/.

Згідно інформації, яка міститься у Витязі про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 26289223 від 02.06.2010, за ТОВ Геопласт» зареєстроване право приватної власності, на підстав договору купівлі-продажу від 25 травня 2010 року, на будівлю гаражу ТО-2, за адресою: Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Дніпровська, № 172а /а.с. 57/.

Відповідно до інформації, яка містилась у технічному паспорті на громадський будинок будівля ТО-2 (гараж) по вул. Дніпровська, № 172 а, м. Павлоград, який видано 13 травня 2010 року, судом встановлено, що технічний поверх над приміщенням літ. 1-3 та 12-19 дійсно не був зазначений /а.с. 53-56/. Проте, суду було надано докази на підтвердження того, що у технічному пасторі на громадський будинок будівля ТО-2 (гараж) по вул. Дніпровська, № 172 а, м. Павлоград, який видано 21 червня 2013 року, зазначений технічний поверх над приміщенням літ. 1-3 та 12-19 /а.с. 29-34/.

Аналізуючи зміст позовних вимог суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ст. 3 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» від 14.10.1994 № 208/94-ВР, справи про правопорушення, передбачені цим Законом, розглядаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю.

Накладати штраф від імені центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, мають право його керівник та уповноважені ним посадові особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю.

Пунктом 2 Положення про порядок накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудування, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 06.04.1995 року № 244 (надалі - Положення № 244) передбачено, що штрафи накладаються інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю на підприємства, їх об'єднання, установи та організації, що допустили правопорушення у сфері містобудування, за результатами контрольних перевірок, а також перевірок, проведених за зверненнями заінтересованих юридичних або фізичних осіб.

Пунктом 4 Положення № 244 передбачено, що підставою для розгляду справи про правопорушення у сфері містобудування є відповідний протокол, складений за формою згідно з додатком № 1 посадовою особою інспекції за результатами перевірки.

Пунктом 5 Положення № 244 передбачено, що протягом трьох днів після оформлення протоколу, інші необхідні матеріали (висновки експертів, дані лабораторних досліджень, фотографії, відомості про попередні порушення, розрахунок розміру штрафу тощо) подаються посадовій особі інспекції, уповноваженій накладати штраф.

Таким, чином відповідно до Положення № 244 постанови про накладення штрафу виноситься інспекціями ДАБК за результатами проведення контрольних перевірок. Проведення інспекціями ДАБК таких перевірок, стосовно суб'єктів господарювання, є необхідною умовою для об'єктивного і повного розгляду справ про правопорушення у сфері містобудування, притягнення до відповідальності винних підприємств та їх посадових осіб за вчинення правопорушення.

Так, відповідно абз. 2 п. 4 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», суб'єкти містобудування, які є замовниками будівництва об'єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за виконання будівельних робіт без реєстрації декларації про початок виконання таких робіт, а також наведення недостовірних даних у зазначеній декларації на об'єктах II категорії складності - у розмірі тридцяти шести мінімальних заробітних плат.

Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» від 06.12.2012 № 5515-VI установлено у 2013 році мінімальну заробітну плату: у місячному розмірі: з 1 січня - 1147 гривень, з 1 грудня - 1218 гривень.

З огляду на викладене відповідачем було засновано до позивача штраф у розмірі 41292,00 грн., який вираховувався як 36 * 1147,00 грн. = 41292,00 грн.

Щодо змісту порушення ТОВ «Геопласт», суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038-VI, замовник має право виконувати будівельні роботи після:

1) направлення замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю (далі - орган державного архітектурно-будівельного контролю) - щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, які не потребують реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об'єктів будівництва, затвердженим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування;

2) реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до I-III категорій складності;

3) видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до IV і V категорій складності.

Згідно абз. 1 п. 7 Порядку виконання будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 466, реєстрація декларації про початок виконання підготовчих робіт (далі - декларація) здійснюється з дотриманням вимог Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності».

У п. 1 Порядку виконання будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 466 надано визначення поняття будівельні роботи - роботи з нового будівництва, реконструкції, технічного переоснащення діючих підприємств, реставрації, капітального ремонту.

Суд наголошує, що відповідно до вищевказаної норми роботи з перепланування не віднесені до будівництва. Проте, для вірного визначення змісту правовідносин необхідно розмежувати поняття перепланування та реконструкції.

Так, Міністерство будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України 01 липня 2006 року надало роз'яснення щодо трактування понять «реконструкція приміщень» та «прибудова».

У додатку Б «Терміни та визначення» ДБН А.2.2-3-2004 «Склад, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва» подається визначення терміну «реконструкція»:

«Перебудова існуючих об'єктів виробничого та цивільного призначення, пов'язана з удосконаленням виробництва, підвищенням його техніко-економічного рівня та якості вироблюваної продукції, поліпшенням умов експлуатації та проживання, якості послуг, зміною основних техніко-економічних показників (кількість продукції, потужність, функціональне призначення, геометричні розміри)».

Також Правилами утримання житлових будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 17.05.2005 № 76 та зареєстрованих у Мін'юсті 25.08.2005 за № 927/11207, визначено:

«Реконструкція житлового будинку - комплекс будівельних робіт, спрямованих на поліпшення експлуатаційних показників приміщень житлового будинку шляхом їх перепланування та переобладнання, надбудови, вбудови, прибудови з одночасним приведенням їх показників відповідно до нормативно-технічних вимог».

У даних Правилах утримання житлових будинків та прибудинкових територій міститься і визначення поняття «перепланування». До елементів перепланування жилих приміщень належать: перенесення і розбирання перегородок, перенесення і влаштування дверних прорізів, улаштування і переустаткування тамбурів, прибудова балконів на рівні перших поверхів багатоповерхових будинків.

Суд вважає за необхідне зазначити, що у законодавстві України відсутнє визначення поняття «перепланування нежитлового приміщення», у зв'язку з чим суд, керуючись ч. 7 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України: «У разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права)», застосовує саме аналогію закону для даних правовідносин.

Отже, перепланування - це перенесення і розбирання перегородок, перенесення і влаштування дверних прорізів, улаштування і переустаткування тамбурів, прибудова балконів та лоджій.

Таким чином, суд приходить до висновку, що питання перепланування не віднесено до компетенції Державної архітектурно-будівельної інспекції України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень відповідача, суд керується критеріями, закріпленими у ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, яких повинні дотримуватися суб'єкти владних повноважень.

Згідно вимог ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Згідно ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, суд приходить до висновку, що влаштування дверних прорізів в приміщеннях літ. 1,3,4,6,12,18,19; закладення дверних прорізів цеглою в приміщенні літ. 3, гіпсокартоном в приміщеннях літ. 1,18, демонтаж перегородок в приміщенні літ. 3, 5, 6,11, об'єкту «Будівля ТО-2 (гараж) по вулиці Дніпровська, 172а, м. Павлоград Дніпропетровської області» - не є будівельними роботами, оскільки такі роботи не направлені на нове будівництво, реконструкцію, технічне переоснащення діючих підприємств, реставрацію, капітальний ремонт, а є роботами з перепланування внутрішніх приміщень, які не змінюють загальних технічних характеристик цих приміщень та їх цільового призначення.

Стосовно ж незазначення у технічному паспорті Павлоградського МБТІ від 13.05.2010 по об'єкту «Будівля ТО-2 (гараж) по вулиці Дніпровська, 172а, м. Павлоград Дніпропетровської області» технічного поверху над приміщенням літ. 1-3 та 12-19, суд вважає, що висновки відповідача щодо вини ТОВ «Геопласт» у даній ситуаціє є безпідставними, оскільки в даному випадку помилка у оформленні технічного паспорту сталась саме через дії працівників Павлоградського МБТІ, адже при купівлі позивачем об'єкту нерухомості, технічний поверх над приміщенням літ. 1-3 та 12-19 вже існував. На момент вирішення спору по суті Павлоградським МБТІ було виправлено власну помилку та видано новий технічний паспорт на об'єкт нерухомості, з урахуванням усунення недоліків, що, в свою чергу, підтверджує факт відсутності вини ТОВ «Геопласт» в існуванні даних недоліків у технічній документації на будівлю ТО-2 (гараж) по вулиці Дніпровська, 172а, м. Павлоград Дніпропетровської області.

З огляду на викладене, суд вважає, що висновки Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області щодо визнання винним ТОВ «Геопласт» у вчиненні правопорушення, передбаченого абз. 2 п. 4 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» є безпідставними.

Заперечуючи проти позову, відповідач, який за визначенням Кодексу адміністративного судочинства України є суб'єктом владних повноважень, правомірність вчинення спірних дій з проведення перевірки належним чином не довів.

Оскільки, вчиняючи оскаржувані дії, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України, суд вважає за необхідне для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною постанову заступника начальника інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області Садового І.Д. № П-20Ю від 28 травня 2013 року, якою ТОВ «Геопласт» визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абз. 2 п. 4 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», та накладено на ТОВ «Геопласт» штраф у розмірі 41292,00 грн., у зв'язку з чим її скасувати.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4-12, 41, 94, 158-163, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Геопласт» до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області про скасування постанови - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області Садового І.Д. № П-20Ю від 28 травня 2013 року, якою Товариство з обмеженою відповідальністю «Геопласт» (код ЄДРПОУ 35339257) визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абз. 2 п. 4 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», та накладено на Товариство з обмеженою відповідальністю «Геопласт» (код ЄДРПОУ 35339257) штраф у розмірі 41292,00 грн. (сорок одна тисяча двісті дев'яносто дві гривні 00 копійок).

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Геопласт» (код ЄДРПОУ 35339257) судовий збір у розмірі 412,92 грн. (чотириста дванадцять гривень 92 копійки).

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 12 серпня 2013 року.

Суддя Д.О. Власенко