Ухвала

від 30.09.2014 по справі 804/8919/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" вересня 2014 р. м. Київ К/800/33826/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Цуркана М.І. (головуючий); Єрьоміна А.В.; Кравцова О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Геопласт» до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області про скасування постанови, що переглядається за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Геопласт» на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2014 року,

у с т а н о в и л а :

У липні 2013 року ТОВ «Геопласт» звернулося до суду з позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області (Інспекція) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу.

Зазначали, що оскаржуваною постановою Інспекції до позивача застосовано штраф, передбачений другим абзацом пункту 4 частини другої статті 2 Закону України від 14 жовтня 1994 року №208/94-ВР «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» за виконання будівельних робіт без реєстрації декларації про початок їх виконання.

Посилаючись на те, що роботи з влаштування дверних прорізів та монтажу протипожежного входу не є будівельними роботами, а інших робіт позивач не виконував, просили скасувати постанову Інспекції від 28 травня 2013 року № П-20Ю.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 5 серпня 2014 року позов задоволено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано, а у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ТОВ «Геопласт», посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати, рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Заслухавши доповідача, здійснивши перевірку матеріалів справи та доводів касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає.

Судами встановлено, що за результатами проведеної Інспекцією перевірки (будівлі ТО-2 (гараж), що знаходиться у м. Павлоград, Дніпропетровської області, за адресою: вул. Дніпровська, 172а) складено акт від 15 травня 2013 року № 170.

У акті зафіксовано, що ТОВ «Геопласт» здійснено будівельні роботи щодо закладення цеглою дверних прорізів, демонтажу перегородок в окремих приміщеннях, влаштування дверного прорізу. Також встановлено, що у технічному паспорті не зазначено технічний поверх над приміщенням. Документації щодо вказаних робіт ТОВ «Геопласт» не надало.

Задовольнивши позов, суд першої інстанції виходив з того, що проведені позивачем роботи не є будівельними.

Скасувавши це рішення та відмовивши у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що перелічені роботи є реконструкцією, тому вимагають дозволу.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками апеляційного суду.

Відповідно до статті 34 Закону України від 17 лютого 2011 року № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» замовник має право виконувати будівельні роботи після: реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до I - III категорій складності; видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до IV і V категорій складності.

Цей спір зводиться до встановлення характеру робіт, виконаних позивачем.

Перелік будівельних робіт на об'єктах виробничого призначення, на виконання яких не вимагається дозвіл, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2009 року № 1104. За правилами пункту 1 цього Переліку такими роботами є технічне переоснащення одиниць та вузлів технологічного устаткування, систем управління та автоматизації, які морально застаріли та у яких вичерпано технічний ресурс, що розташовані в існуючих цехах, приміщеннях, без перепрофілювання, капітального ремонту, реконструкції об'єктів та підприємств у цілому.

Державний комітет України з будівництва та архітектури у своєму листі від 30 квітня 2003 року № 7/7-401 зазначив, що капітальний ремонт будівлі - це комплекс ремонтно-будівельних, робіт, який передбачає заміну, відновлювання та модернізацію конструкцій і обладнання будівель в зв'язку з їх фізичною зношеністю та руйнуванням, поліпшення експлуатаційних показників, а також покращання планування будівлі і благоустрою території без зміни будівельних габаритів об'єкта. Капітальний ремонт передбачає призупинення на час виконання робіт експлуатації будівлі в цілому або її частин (за умови їх автономності).

Поточний ремонт - це комплекс ремонтно-будівельних робіт, який передбачає систематичне та своєчасне підтримання експлуатаційних якостей та попередження передчасного зносу конструкцій і інженерного обладнання. Якщо будівля в цілому не підлягає капітальному ремонту, комплекс робіт поточного ремонту може враховувати окремі роботи, які класифікуються як такі, що відносяться до капітального ремонту (крім робіт, які передбачають заміну та модернізацію конструктивних елементів будівлі). Поточний ремонт повинен провадитись з періодичністю, що забезпечує ефективну експлуатацію будівлі або об'єкта з моменту завершення його будівництва (капітального ремонту) до моменту постановки на черговий капітальний ремонт (реконструкцію).

Додатком Б до ДБН А.2.2-3-2004 «Склад, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва» визначено, що реконструкція - це перебудова існуючих об'єктів виробничого та цивільного призначення, пов'язана з удосконаленням виробництва, підвищенням його техніко-економічного рівня та якості вироблюваної продукції, поліпшенням умов експлуатації та проживання, якості послуг, зміною основних техніко-економічних показників (кількість продукції, потужність, функціональне призначення, геометричні розміри).

Примірний перелік робіт з поточного ремонту будівель і споруд міститься у Положенні про безпечну та надійну експлуатацію виробничих будівель і споруд, затверженому наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України і Держнаглядохоронпраці України від 27 листопада 1997 року № 32/288 (Положення № 32/288), який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 6 липня 1998 року за № 424/2864.

Системний аналіз наведених нормативних актів, а також той факт, що здійснення спірних робіт призвело до об'єднання групи приміщень в одне та зміну їх функціонального призначення, дає підстави стверджувати, що такі роботи є реконструкцією та вимагають відповідного дозволу.

Посилання позивача у касаційній скарзі на правила утримання житлових будинків не можуть прийматися до уваги з огляду на те, що гараж не є житловим приміщенням. Доводи про здійснення спірних робіт на виконання вимог протипожежного нагляду є необґрунтованими, оскільки така вказівка не звільняє особу від обов'язку отримати дозвіл на виконання робіт.

Тому висновок апеляційного суду про відмову в задоволенні позову є правильним.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Геопласт» залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді М.І.Цуркан

А.В.Єрьомін

О.В.Кравцов