Постанова

від 24.09.2013 по справі 801/7826/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 вересня 2013 р. Справа №801/7826/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Ольшанської Т.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кронос"

до Державної податкової інспекції в м. Алушта АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.07.2013 №0003941502,

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Кронос" звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Алушта АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.07.2013 №0003941502.

Позивач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про місце, час та день його проведення був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

У судовому засіданні 19.09.2013 представник позивача надав заяву про зміну позовних вимог. а саме просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.07.2013 №0003941502 в частині завищення від'ємного значення суми податку на додану вартість по податковій декларації з ПДВ за квітень 2013 року в розмірі 42641,37 грн..

Відповідач у судове засіданні не з'явився, про місце, час та день його проведення був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Суд зазначає, що відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідно до частини 6 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає можливим розглянути справу на підставі наявних у ній доказів.

Розглянувши подані документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статтю 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до підпункту 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

На підставі направлень від 18.06.2013 №233/15 та від 18.06.2013 №232/15, наказу від 18.06.2013 №118, до підпункту 20.1.1 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Кронос" правомірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ за квітень 2013 року.

За результатами перевірки складений акт від 03.07.2013 №899/15-01/31395365, в якому зафіксоване порушення Товариства з обмеженою відповідальністю "Кронос":

-пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України за результатами чого, встановлено завищення від'ємного значення податку на додану вартість у рядку 19 декларації з ПДВ за квітень 2013 року в розмірі 16220,37 грн..

По результатам акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення від 17.07.2013 №0003941502 про завищення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість по податковій декларації з ПДВ за квітень 2013 року у розмірі 45126,20 грн..

Не погодившись з даними податковими повідомленнями-рішеннями, позивачем було оскаржено у судовому порядку до Окружного адміністративного суду АР Крим.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підстава, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Податковим кодексом України вимагається від платників податків своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податки та збори, своєчасно подавати у строки декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів та усувати самостійно виявлені помилки.

Для цілей оподаткування платники податків відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Порядок заповнення і подання податкової звітності, затверджений наказом Міністерства фінансів України 25.11.2011 N 1492 "Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності" (далі - Порядок №1492), який зареєстрований у Міністерстві юстиції України 20.12.2011 за N 1490/20228, за підпунктом 4.6.2 пункту 4 розділу V Порядку N1492, якщо в результаті розрахунку значення різниці між сумою податкових зобов'язань і податкового кредиту отримано від'ємне значення, то заповнюється рядок 19 декларації.

Згідно пункту 4.6.4. Порядку №1492, якщо в наступному звітному податковому періоді різниця між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту з урахуванням залишку такого від'ємного значення минулого звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, має від'ємне значення (рядок 22 декларації), до декларації 0110 подається (Д2) (додаток 2).

Згідно статті 202 Податкового кодексу України звітним (податковим) періодом є один календарний місяць.

Відповідно до статті 134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Пунктами 138.1, 138.2 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Пунктом 138.8 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Статтею 198 Податкового кодексу України передбачено право платників податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, яким є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду (підпункт 14.1.181 пункт 14.1 стаття 14 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3 стаття 198 Податкового кодексу України).

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 стаття 201 Податкового кодексу України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду (підпункт 201.8-201.9 статті 201 Податкового кодексу України).

Вищевикладені положення свідчать, що до податкового кредиту відносяться суми податку на додану вартість, сплачені за наслідками господарської операції з придбанням товарів, що фактично мала місце, в результаті якої платник податку використовує придбані товари у власній господарській діяльності.

Відповідно до Постанови Верховного Суду України від 27.03.2012 № 21-737во10, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Таким чином, докази, на які послалися суди на обґрунтування своїх рішень, є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції (поставки товару), а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивача.

Згідно з частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, котрі беруть участь у справі, та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

06.11.2001 Виконавчим комітетом Алуштинської міської ради АР Крим було проведено державну реєстрацію юридичної особи- Товариства з обмеженою відповідальністю "Кронос", що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №449103.

Місцезнаходження суб'єкта господарювання відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію:98500, АР Крим, м. Алушта, вул. Леніна, б. 2.

Платником податків здійснюються наступні види господарської діяльності: 55.10 Діяльність готелів і подібних засобів тимчасового розміщування (основний), 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель, 49.39 Інший пасажирський наземний транспорт, н. в. і. у., 63.99 Надання інших інформаційних послуг, н. в. і. у., 64.20 Діяльність холдингових компаній, 70.10 Діяльність головних управлінь (хед-офісів), 71.11 Діяльність у сфері архітектури, 86.10 Діяльність лікарняних закладів, 95.11 Ремонт комп'ютерів і периферійного устатковання.

Під час перевірки відповідачем встановлено, що по деяких податкових накладних дати виданих податкових накладних не відповідають дата списання коштів з розрахункового рахунку ТОВ «Кронос».

Так, відповідно до податкових накладних виписаних на користь позивача ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна» встановлено.

Оплата за товари на підставі рахунку від 01.04.2013 була проведена через розрахунковий рахунок ТОВ «Кронос» 03.04.2013. За касовим чеком №64320 товар був отриманий 05.04.2013. Податкова накладна №4394320 датована 05.04.2013.

Оплата за товари на підставі рахунку від 08.04.2013 була проведена через розрахунковий рахунок ТОВ «Кронос» 10.04.2013. За касовим чеком №65215 товар був отриманий 11.04.2013. Податкова накладна №4395215 датована 11.04.2013.

Оплата за товари на підставі рахунку від 08.04.2013 була проведена через розрахунковий рахунок ТОВ «Кронос» 10.04.2013. Товар був отриманий на підставі чеку №964 ТОВ «Кронос» 18.04.2013. Податкова накладна №4390964 датована 18.04.2013.

Оплата за товари на підставі рахунку від 18.04.2013 була проведена 19.04.2013. Товар був отриманий на підставі чеку №15062 30.04.2013. Податкова накладна №4435062 датована 30.04.2013.

Відповідно до статті 187.1. Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Як зазначено у пункті 2.31 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного Банку України від 21.01.2004 № 22 (далі - Інструкція), а саме:

- якщо при перевірці банком відповідності номера рахунку отримувача і його коду, що зазначені в електронному розрахунковому документі та у базі клієнтів банку, розбіжностей не виявлено - банк отримувача зобов'язаний зарахувати на рахунки своїх клієнтів такі кошти протягом операційного дня, у день їх отримання;

- якщо ж при такій перевірці виявлено розбіжності у номері рахунку отримувача чи його коду - банк має право затримати суму переказу на строк до чотирьох робочих днів для встановлення належного отримувача цих коштів, і зараховує її на рахунок «Кредитові суми до з'ясування».

Таким чином, у банку є чотири робочі дні для з'ясування реквізитів, а поки такі дані з'ясовуються - підприємство-отримувач не може користуватись коштами, оскільки вони йому не надійшли на рахунок і, можливо, не надійдуть. Оскільки якщо немає змоги встановити належного отримувача або не надійшли уточнені дані від банку платника, то банк не пізніше четвертого робочого дня зобов'язаний повернути кошти банку, що обслуговує платника, із зазначенням номера та дати електронного розрахункового документа та причини повернення (п. 2.32 Інструкції).

На підставі наведеного суд робить висновок, що у випадку встановлення під час проведення перевірки податковим органом невідповідності у даті списання коштів з розрахункового рахунку покупця та даті виписки податкової накладної продавцем, податковий орган повинен, користуючись правами, наведеними у статті 73.3. Податкового кодексу України, звернутися до банку, обслуговуючого продавця або безпосередньо до продавця з запитом на отримання податкової інформації про дату зарахування коштів від покупця за відповідними платіжними дорученнями.

У даному випадку податковим органом зазначені обставини встановлені не були, що не надає можливість визначити вказане як порушення.

Крім того суд зазначає, що податковий кредит покупцем формується на підставі отриманої податкової накладної. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (стаття 198.6 Податкового кодексу України).

З наведеного суд робить висновок, що хоч право формування податкового кредиту й виникає в покупця за відповідною подією, що відбулася раніше, але підставою для такого формування є виключно податкова накладна. Тому податковий кредит є належно сформованим у випадку отримання платником податків належним чином оформленої податкової накладної.

Судом встановлено, що податкові накладні були отримані ТОВ «Кронос» у квітні 2013 року, оплата за товар проведена у квітні 2013 року, товар отриманий у квітні 2013 року, податковий кредит сформований у квітні 2013 року. На підставі встановленого суд вважає безпідставними висновки податкового органу про порушення позивачем статей 198, 201 Податкового кодексу України, а тому визнає протиправним та скасовує податкове повідомлення рішення у частині зменшення розміру від'ємного значення у сумі 1974,13 грн.

Також податковим органом на підставі порушення позивачем статей 198, 201 Податкового кодексу України зменшено розмір від'ємного значення ПДВ за операціями з Командитним товариством «Ялтинський м'ясозавод» на суму 1146,75 грн.

Судом встановлено.

Згідно витратних накладних від 01.04.2013 №00005407 на суму 629,20 грн., у тому числі ПДВ, від 04.04.2013 №00005648 на суму 538,35 грн. з ПДВ, від 10.04.2013 №00006076 на суму 1932,96 грн. з ПДВ, від 25.04.2013 №00007218 на суму 752,93 грн. з ПДВ, від 26.04.2013 №00007354 на суму 792,10 грн., від 30.04.2013 №7708 на суму 2234,97 грн. у тому числі ПДВ, ТОВ «Кронос» отримало продукти харчування.

24.04.2013 ТОВ «Кронос» на підставі рахунків від 01.04.2013, 02.04.2013, 04.04.2013 було перераховано 1583,44 грн., у тому числі ПДВ 263,91 грн. на розрахунковий рахунок постачальника КТ «Ялтинський м'ясозавод», 29.04.2013 ТОВ «Кронос» перерахувало 4864,49 грн. у тому числі ПДВ 810,75 грн. на підставі рахунків від 10.04.2013, 16.04.2013, постачальнику.

30.04.2013 КТ «Ялтинський м'ясозавод» виписало покупцю податкову накладну №310 на суму 6880,51 грн. у тому числі ПДВ 1146,75 грн., яку, разом з іншими, ТОВ «Кронос» включив у квітні 2013 року до складу податкового кредиту по графі 170 податкової декларації у складі задекларованої суми 1704,64 грн.

Відповідачем не оскаржується, що постачання відбувалося на підставі договору від 01.05.2012 №130/2/2012.

Позивач посилається на пункт 15 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 N 1379 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за N 1333/20071, «у разі здійснення постачання товарів/послуг, постачання яких має безперервний або ритмічний характер при постійних зв'язках із покупцем, покупцю може бути складена зведена податкова накладна, виходячи із визначеної у договорі періодичності оплати поставлених товарів/послуг (один раз на п'ять днів; один раз на десять днів тощо), але не рідше одного разу на місяць і не пізніше останнього дня місяця. При цьому до зведеної податкової накладної обов'язково додається реєстр товаротранспортних накладних чи інших відповідних супровідних документів, згідно з якими здійснено постачання товарів/послуг».

Суд погоджується із зазначеним, згідно з пунктом 15 Порядку N1379 для виписки зведеної податкової накладної необхідне дотримання одночасно двох умов:

1) постачання товарів/послуг повинне мати безперервний або ритмічний характер при постійних зв'язках із покупцем;

2) податкова накладна виписана у місяці фактичного проведення господарської операції.

У даному випадку, вимоги пункту 15 порядку №1379, постачальником дотримані, постачання має регулярний та ритмічний характер, оплата за товари та отримання товару відбувалося в одному податковому періоді.

На підставі наведеного суд вважає безпідставним зменшення позивачу розміру від'ємного значення з ПДВ у сумі 1146,75 грн.

Судом встановлено, що до складу податкового кредиту квітня 2013 року позивачем було включено 2037,50 грн. за податковими накладними від 20.02.2013 №119, від 25.02.2013 №148, від 15.03.2013 №85 ТОВ «САССК», від 20.02.2013 №6085, від 29.03.2013 №9950 УДСО ГУ МВС України, від 07.03.2013 №000025 ПП ОСОБА_2

Відповідно до частини 3 пункту 198.6 Податкового кодексу України у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Згідно Узагальнюючої податкової консультації щодо окремих питань відображення у податковому обліку з податку на додану вартість звітного періоду податкових накладних, виписаних у попередніх періодах, та формування на їх підставі податкового кредиту, затвердженої наказом Державної податкової служби України від 16.02.2012 №127 встановлено, що податкові накладні, взяті на облік у звітному періоді, з дати виписки яких не минуло 365 календарних днів (тобто до реєстру отриманих податкових накладних за травень 2011 року могли бути включені податкові накладні, виписані продавцем не раніше травня 2010 року; до реєстру отриманих податкових накладних за березень 2012 року відповідно можуть бути включені податкові накладні, виписані продавцем не раніше березня 2011 року) - загальне правило. В таких випадках не вимагається документального підтвердження причин отримання податкових накладних у періодах, наступних за періодом, в якому вони були виписані, а суми податку відображаються у реєстрі отриманих податкових накладних поточного звітного періоду та у складі податкового кредиту звітного періоду (рядок 10.1 декларації).

На підставі наведеного суд не вбачає порушення формування позивачем податкового кредиту квітня 2013 року, а тому визнає протиправним та скасовує податкове повідомлення-рішення в частині зменшення розміру від'ємного значення у сумі 2037,50 грн.

Також під час перевірки відповідачем встановлено порушення ТОВ «Кронос» статей 198, 187, 201 Податкового кодексу України по операціях з ТОВ «МіК Шорр ГмбХ», НТК «Агромат», ТОВ «Аквавит», ТОВ «Глобалбуд», ТОВ «Нова пошта», ПАТ «Авіакомпанія ейронікс». Суть порушення - не підтверджено податкові зобов'язання постачальника.

Досліджуючи матеріали справи судом встановлено, що ТОВ «Кронос» було включено до складу податкового кредиту квітня 2013 року 1815,48 грн. за операціями з ТОВ «Аквавит» на підставі податкових накладних від 30.04.2013 №7243 на суму 1709,28 грн. ПДВ, від 30.04.2013 №7244 на суму ПДВ 106,20 грн.

Відповідно до пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. N 2755-VI (далі - Кодекс) у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним декларації, він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої декларації за формою, встановленою на дату подання уточнюючого розрахунку.

Виправлення помилок, допущених при заповненні Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток 5 до податкової декларації з ПДВ), проводиться шляхом подання Уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за формою, затвердженою наказом ДПА України від 25.01.2011 р. N 41 (далі - Уточнюючий розрахунок), до якого додається Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток 5 до податкової декларації з ПДВ) з відміткою "уточнюючий".

При цьому у випадку виправлення помилок, які не вплинули на правильність визначення показників податкової декларації з ПДВ та, відповідно, підсумкових рядків Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, при заповненні Уточнюючого розрахунку до графи 4 - переносяться показники податкової декларації з ПДВ, додаток 5 (Д5) до якої уточнюється, до графи 5 - всі відповідні показники декларації з урахуванням виправлених помилок (в даному випадку вони відповідають показникам з графи 4), а в графі 6 відображається прочерк (при поданні звітності на паперових носіях) або вона не заповнюється (при поданні звітності в електронному вигляді).

Виправлення помилок у записах контрагентів у Розшифровках податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток 5 до податкової декларації з ПДВ) проводиться способом коригування:

Для виправлення записів з допущеними помилками у вартісних показниках (обсягах поставки, сумі ПДВ) в уточнюючій Розшифровці:

1) відображаються суми уточнення у розрізі контрагентів (зі знаком плюс відображаються не в повній мірі задекларовані суми по операціях з контрагентом, зі знаком мінус - зайво задекларовані суми по операціях з контрагентом);

2) у підсумковому рядку "Усього за місяць" відображається прочерк (при поданні звітності на паперових носіях) або він не заповнюється (при поданні звітності в електронному вигляді).

Судом встановлено, що 14.06.2013 в електронному вигляді була спрямована уточнююча розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) за квітень 2013 року. Декларацію було прийнято 14.06.2013 у 18:01, про що свідчить квитанція №2. В зазначеній декларації за знаком мінус був показаний податковий кредит, задекларований у квітні 2013 року за постачальником ТОВ «Аквавит».

Перевірка позивача була розпочата 18.06.2013. На підставі наведеного суд робить висновок, що до початку перевірки позивачем був зменшений розмір податкового кредиту по операціях з ТОВ «Аквавит», а тому в податкового органу були відсутні підстави для зменшення розміру від'ємного значення у податковому повідомленні-рішенні на суму 1604,08 грн.

Судом встановлено, що позивачем було задекларовано у квітні 2013 року податковий кредит у сумі 3123,54 грн. на підставі податкових накладних від 26.04.2013 б/н від НТК ТОВ «Агромат». У якості порушення податковим органом зазначається про відсутність підтвердження постачальником податкових зобов'язань.

Згідно з частиною 1 статті 138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Відповідно до частин другої та третьої статті 159 КАС України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Таким чином об'єктом доказування по даній справі є обставини встановлення позивачем досягнення фінансово-господарського результату, в іншому випадку визначення податкового зобов'язання можна визнати обґрунтованим, незважаючи на наявність у платника податку - позивача у справі, доказів сплати продавцю ПДВ у вартості товару та належно оформлених податкових накладних.

Відповідно до Постанови Верховного Суду України від 27.03.2012 № 21-737во10, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Згідно з частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, котрі беруть участь у справі, та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Позивачем а ні під час перевірки, а ні під час судового засідання не надано жодного доказу на підтвердження реальності господарської операції.

Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Позивачем не доведені обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.

На підставі наведеного суд вважає правомірним визначення порушення податкового законодавства ТОВ «Кронос» під час формування податкового кредиту за квітень 2013 року, а тому відмовляє у задоволенні позову в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.07.2013 №0003941502 в сумі 3123,54 грн. на підставі податкових накладних від 26.04.2013 б/н, отриманих від постачальника НТК ТОВ «Агромат».

Згідно статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). Сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини. Господарсько-виробничими є майнові та інші відносини, що виникають між суб'єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності.

Як зазначено у статті 179 Господарського кодексу України господарсько-договірни зобов'язання виникають між суб'єктами господарювання на підставі господарських договорів. Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства (стаття 180 ГК України).

Судом встановлено, що 19.12.2012 між позивачем та ТОВ «Глобалбуд» був укладений договір підряду №12П за яким підрядник зобов'язувався виконати роботи із встановлення аксесуарів в санвузлах будівлі 01 на об'єкті будівництва «Друга черга готельного комплексу «Кримська Рів'єра».

Згідно статті 317 ГК України будівництво об'єктів виробничого та іншого призначення, підготовка будівельних ділянок, роботи з обладнання будівель, роботи з завершення будівництва, прикладні та експериментальні дослідження і розробки тощо, які виконуються суб'єктами господарювання для інших суб'єктів або на їх замовлення, здійснюються на умовах підряду. Для здійснення робіт, зазначених у частині першій цієї статті, можуть укладатися договори підряду: на капітальне будівництво (в тому числі субпідряду); на виконання проектних і досліджувальних робіт; на виконання геологічних, геодезичних та інших робіт, необхідних для капітального будівництва; інші договори. Загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень Цивільного кодексу України про договір підряду, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Договір підряду відповідно до цієї статті укладається на будівництво, розширення, реконструкцію та перепрофілювання об'єктів; будівництво об'єктів з покладенням повністю або частково на підрядника виконання робіт з проектування, поставки обладнання, пусконалагоджувальних та інших робіт; виконання окремих комплексів будівельних, монтажних, спеціальних, проектно-конструкторських та інших робіт, пов'язаних з будівництвом об'єктів.

У зв'язку з чим суд приходить до висновку про оформлення господарських операцій у відповідності до їх реального змісту.

Судом встановлено, що 20.03.2013 між сторонами договору були підписані акти приймання-здачі виконаних робіт з встановлення аксесуарів в санвузлах на об'єкті будівництва «Друга черга ГК «Кримська Рів'єра» на суму 15699,84 грн. та на суму 29713,51 грн.

Вказані акти мають дату їх складання, підписи та відбитки печаток замовника та підрядника, що свідчить про дотримання вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІУ. Складання актів не за формою №КБ-2в не спростовує оформлення господарських операцій у відповідності до їх реального змісту.

Оплата була проведена позивачем безготівковим шляхом - через розрахунковий рахунок відкритий у банку платіжними дорученнями від 25.12.2012 на суму 15000,00 грн., 04.02.2013 на суму 8900,00 грн., 26.02.2013 на суму 14242,68 грн., 08.04.2013 на суму 5000,00 грн., 17.05.2013 на суму 2270,00 грн.

З огляду на приписи Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" від 05.04.2001 №2346-Ш та Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом" від 28.11.2002 №249-ІУ суд надходить висновку про те, що операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб - через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та вказаних в акті перевірки контрагентів позивача спільного інтересу щодо їх отримання (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), в матеріалах справи немає. За правилами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, приєднані до справи документи про рух безготівкових коштів є належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентом позивача господарських операцій.

Згідно відомостей офіційного сайту Державної податкової служби України (http://sta.gov.ua/control/uk/vat/search) свідоцтво платника ТОВ «Глобалбуд» діє з 31.10.2011, інформація по платнику відсутні в базі «Анульовані свідоцтва платників ПДВ».

Тобто на момент здійснення відповідних операцій ТОВ «Глобалбуд» мало повноваження виписувати податкові накладні.

08.04.2013 на адресу позивача була виписана податкова накладна б/н на суму 7270,68 грн., у тому числі ПДВ 1211,78 грн.

Судом встановлено, що 06.08.2012 між позивачем та ТОВ «Нова пошта» був укладений договір №06/12/26002 про надання транспортно-експедиторських послуг. Відповідно до умов договору Виконавець надає транспортно-експедіторські послуги Замовника та підставі замовлення та товарно-транспортної накладної, доствяє вантаж, дотримується умов перевезення, забезпечує збереження вантажу, а Замовник сплачує послуги Виконавця.

Як зазначено у статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність» від 01.07.2004 №1955-IV, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Таким чином сторонами дотриманні усі обов'язкові вимоги під час укладання угод вказаного виду, визначені основні положення договорів, які укладені відповідно до їх реального змісту.

26.04.2013 за актом приймання-передачі №НП/35-000127 позивачем були отримані товарно-матеріальні цінності на суму 2585,75 грн. у тому числі ПДВ 430,96 грн.

29.04.2013 за актом здачі-прийняття робіт №НП/35-000136 позивачем були отримані товарно-матеріальні цінності на суму 149,20 грн. у тому числі ПДВ 24,87 грн.

Згідно до статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність» факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

В досліджених актах Виконавцем зазначено шлях прямування вантажу, пункт відправлення, пункт призначення, найменування товару, вартість кожної послуги.

З наведеного суд робить висновок про оформлення операції у відповідності до її змісту шляхом складання документа, що має усі необхідні реквізити.

Оплата за товар була проведена безготівковим шляхом 08.05.2013.

Згідно відомостей офіційного сайту Державної податкової служби України (http://sta.gov.ua/control/uk/vat/search) свідоцтво платника ТОВ «Нова пошта» діє з 02.11.2008, інформація по платнику відсутні в базі «Анульовані свідоцтва платників ПДВ».

26.04.2013 та 29.04.2013 на адресу позивача були виписані податкові накладні №30277/035 на суму 2585,75 грн., №31537/035 на суму 149,20 грн.

Тобто на момент здійснення відповідних операцій мало повноваження виписувати податкові накладні.

Вимоги щодо надання коштів на відрядження встановлено підпунктом 140.1.7 пункту 140.1 статті 140 розділу III Податкового кодексу України та іншими нормативно-правовими актами, пов'язаними із службовими відрядженнями у межах України та за кордон.

Відповідно до розділу II Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 N59, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 31.03.1998 за N218/2658, зі змінами (далі - Інструкція), направлення працівника підприємства у відрядження здійснюється керівником цього підприємства або його заступником і оформляється наказом (розпорядженням) із зазначенням: пункту призначення, найменування підприємства, куди відряджений працівник, строку й мети відрядження.

Судом встановлено, що голову адміністративної ради ТОВ «Кронос» ОСОБА_3 було відряджено у м. Київ на 9 календарних днів з 06.04.2013 по 14.04.2013 у ТОВ «ІФД Капіталъ», про що свідчить посвідчення про відрядження від 05.04.2013 №07 та наказ від 05.04.2013 №24-07к «Про відрядження».

Згідно статуту ТОВ «Кронос», зареєстрованому 24.12.2012 за №1137105003100126, учасником товариства є ТОВ «ІФД Капіталъ», що є юридичною особою, перереєстроване 20.05.2004 Шевченківською районною у місті Києві державною адміністрацією, код ЄДРПОУ 32454981, юридична адреса: 04112, Україна, Київ, вул. Дегтяреівська, 62, літ. «А».

У зв'язку з чим суд робить висновок про зв'язок мети відрядження з господарською діяльністю позивача.

Згідно з пунктом 6 розділу II Інструкції витрати на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) до місця відрядження і назад відшкодовуються в розмірі вартості проїзду повітряним, залізничним, водним і автомобільним транспортом загального користування (крім таксі) з урахуванням усіх витрат, пов'язаних з придбанням проїзних квитків і користуванням постільними речами в поїздах, та страхових платежів на транспорті.

Відрядженому працівникові відшкодовуються витрати на проїзд транспортом загального користування (крім таксі) до станції, пристані, аеропорту, якщо вони розташовані за межами населеного пункту, де постійно працює відряджений працівник, або до місця перебування у відрядженні.

Відповідно до пп. 140.1.7 п. 140.1 ст. 140 Податкового кодексу України та п. 12 розділу II Інструкції витрати на відрядження відшкодовуються лише за наявності документів в оригіналі, що засвідчують вартість цих витрат, а саме: транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), у тому числі електронних квитків за наявності посадкового талона та документа про сплату за всіма видами транспорту, в тому числі чартерних рейсів, рахунків, отриманих з готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання відрядженого працівника, у тому числі бронювання місць у місцях проживання, страхових полісів тощо.

Працівником позивача наданий електронний білет від 02.04.2013 №1301110070174 за маршрутом: рейс OG105/6APR Сімферополь-Київ, 20:30 21:55; OG105/6APR Київ-Сімферополь 07:30 08:55 на ім'я пасажира ОСОБА_3, виданий авіакомпанією «Air Onix».

Відповідно до Правил повітряних перевезень пасажирів та багажу, затверджених наказом Державної служби України по надзору за забезпеченням безпеки авіації від 14.03.2006 N187, квиток - це документ, який має назву "Пасажирський квиток та багажна квитанція", у тому числі електронний квиток, виданий перевізником (його агентом), що включає вимоги договору перевезення та повідомлення, разом з польотними та пасажирськими купонами. Квіток надає право пасажиру на переліт відповідним рейсом, а перевізник зобов'язаний здійснити перевезення пасажиру та його багажу, а також надати інші послуги, пов'язані з перевезенням у відповідності до умов договору перевезення.

У випадку придбання квитка через Інтернет на пасажира реєструється електронний квиток, який представляє собою електронний документ, що включає роздруківку маршруту, електронний купон, а у випадку використання, документ для посадки.

Для перевезення по відповідному маршруту використовується електронний купон, який представляє собою частину електронного квитка та який зберігається в базі даних перевізника.

Суд приймає вказані документи як належні докази надання послуг працівнику позивача.

Згідно відомостей офіційного сайту Державної податкової служби України (http://sta.gov.ua/control/uk/vat/search) свідоцтво платника приватне акціонерне товариство «Ейр Онікс» діє з 01.12.2011, інформація по платнику відсутні в базі «Анульовані свідоцтва платників ПДВ».

05.04.2013 позивачу була надана податкова накладна б/н на суму 1605,96 грн. у тому числі ПДВ 267,66 грн., яка була включена до складу податкового кредиту квітня 2013 року.

07.11.2012 між позивачем та ТОВ «Фірма «Мік Шорр ГмбХ» був укладений договір №1208.4 поставки товару, відповідно до якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця товар на загальну суму 183987,54 грн. на умовах DDP Інкотермс-2010, покупець прийняти та оплатити його вартість: аванс - 80% 147190,03 грн., остаточний розрахунок - 20% 36797,51 грн. протягом 3-х банківських днів з моменту передачі товару.

Згідно додатку до договору, постачаються настільні лампи 10-4367-16-82 у кількості 165 шт. на загальну суму 183987,54 грн.

08.11.2012 ТОВ «Кронос» сплачено аванс у сумі 116645,56 грн. у тому числі ПДВ 19440,93 грн. безготівковим шляхом.

22.04.2013 товар отриманий позивачем на підставі накладної №1208.4 у кількості 165 шт. настільних ламп 10-4367-16-82.

Згідно відомостей офіційного сайту Державної податкової служби України (http://sta.gov.ua/control/uk/vat/search) свідоцтво платника ТОВ «M.I.K.SCHORR GMBH» діє з 26.02.2002, інформація по платнику відсутні в базі «Анульовані свідоцтва платників ПДВ».

22.04.2013 позивачу видана податкова накладна б/н на суму 36797,51 грн., у тому числі ПДВ 6132,92 грн.

Суд звертає увагу на положення інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 № 1112/11/13-10 щодо принципу персональної податкової відповідальності в спорах про податок на додану вартість та принципу добросовісності платника податків, якими визначено, що сама по собі несплата податку продавцем (серед іншого й внаслідок ухилення від сплати) у разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. Відповідальна за сплату податку на додану вартість особа, що формує дані податкового обліку з цього податку, а не контрагент такої особи. Якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції реальні та відповідають дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Не будуть підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни з боку його контрагентів, припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість, припинення юридичної особи.

На підставі наведеного суд робить висновок, що несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем, а тому визнає адміністративний позов обґрунтованим та скасовує податкове повідомлення-рішення в частині зменшення розміру від'ємного значення з ПДВ у сумі 455,83 грн., у сумі 1211,78 грн., 267,66 грн., 6132,92 грн.

Відповідно до акту перевірки відповідачем зазначено про порушення в частині ненадання обґрунтування рівня застосування договірної ціни з посиланням на метод застосування при визначенні звичайної ціни по операціях з отриманням комерційних послуг та агентських послуг по операціях з ТОВ «ІФД Капіталъ» на суму ПДВ 5864,69 грн.

Судом встановлено, що згідно статуту ТОВ «Кронос», зареєстрованому 24.12.2012 за №1137105003100126, учасником товариства є ТОВ «ІФД Капіталъ», що є юридичною особою, перереєстроване 20.05.2004 Шевченківською районною у місті Києві державною адміністрацією, код ЄДРПОУ 32454981, юридична адреса: 04112, Україна, Київ, вул. Дегтяреівська, 62, літ. «А». Як зазначено у пункті 8.1.2. Статуту ТОВ «ІФД Капіталъ» є власником 100% статутного капіталу ТОВ «Кронос». Згідно до пункту 2.3.1. учасник товариства маж право брати участь у керуванні справами Товариства, відповідно до вимог чинного законодавства України, у порядку визначеному Статутом, брати участь у розподілі прибутку Товариства. Разом з тим пункти 2.4.3., 2.4.4. Статуту зобов'язують учасника брати участь в управлінні справами Товариства, у тому числі, пов'язані з майновою участю, брати участь в управлінні справами товариства, сприяти Товариству у здійсненні ним своєї діяльності.

Відповідно до пункту 14.1.103 Податкового кодексу України материнські компанії - юридичні особи, які є власниками інших юридичних осіб або здійснюють контроль над такими юридичними особами, як пов'язані особи.

Згідно до пункту 14.1.159 Податкового кодексу України пов'язані особи - юридичні та/або фізичні особи, взаємовідносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють і які відповідають будь-якій з наведених нижче ознак: юридична особа, що здійснює контроль за господарською діяльністю платника податку або контролюється таким платником податку чи перебуває під спільним контролем з таким платником податку; платники податку - учасники об'єднання підприємств незалежно від його виду та організаційно-правової форми, що провадять свою господарську діяльність шляхом утворення такого об'єднання.

Під контролем господарської діяльності платника податку слід розуміти:

а) володіння безпосередньо або через пов'язаних фізичних та/або юридичних осіб часткою (паєм, пакетом акцій) статутного фонду платника податку в розмірі не менш як 20 відсотків статутного фонду платника податку;

б) вплив безпосередньо або через пов'язаних фізичних та/або юридичних осіб на господарську діяльність суб'єкта господарювання в результаті:

надання права, яке забезпечує вирішальний влив на формування складу, результати голосування та рішення органів управління платника податку;

обіймання посад членів наглядової (спостережної) ради, правління, інших наглядових чи виконавчих органів платника податку особами, які вже обіймають одну чи декілька із зазначених посад в іншому суб'єкті господарювання;

обіймання посади керівника, заступника керівника спостережної ради, правління, іншого наглядового чи виконавчого органу платника податку особою, яка вже обіймає одну чи декілька із зазначених посад в інших суб'єктах господарювання;

надання права на укладення договорів і контрактів, які дають можливість визначати умови господарської діяльності, давати обов'язкові до виконання вказівки або здійснювати делеговані повноваження і функції органу управління платника податку.

На підставі наведеного суд погоджується з висновком податкового органу, про пов'язаність юридичних осіб ТОВ «Кронос» та ТОВ «ІФД Капіталъ».

Відповідно до пункту 39.1. Податкового кодексу України звичайна ціна застосовується у разі здійснення платником податків операцій з пов'язаними особами. За пунктом 14.1.71. Податкового кодексу України звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

При чому обов'язок доведення того, що ціна договору (правочину) не відповідає рівню звичайної ціни, покладається на орган державної податкової служби у порядку, встановленому законом.

Згідно статті 83 Податкового кодексу експертні висновки є матеріалами, що застосовуються під час проведення перевірки платника податків. Експертиза проводиться у разі, коли для вирішення питань, що мають значення для здійснення податкового контролю, необхідні спеціальні знання у галузі науки, мистецтва, техніки, економіки та в інших галузях. Залучення експерта здійснюється на договірних засадах та за рахунок коштів сторони, що є ініціатором залучення експерта. Експертиза призначається за заявою платника податків або за рішенням керівника (або його заступника) органу державної податкової служби.

Таким чином суд робить висновок, що у випадку незгоди податкового органу з розміром вартості наданих послуг, за рахунок яких сформований податковий кредит платника податків, вказаний податковий орган має замовити та провести експертизу зі спірного питання. Під час проведення перевірки ТОВ "Кронос" експертні дослідження проведені не були. Тобто відповідачем не доведене порушення позивачем вимог податкового законодавства під час формування податкового кредиту квітня 2013 року, а ні під час перевірки, а ні в судовому засіданні.

Окремо суд звертає увагу відповідача, на частину 3 пункту 39.15 Податкового кодексу України, відповідно до якого у разі коли платник податків розпочинає процедуру оскарження цього податкового повідомлення-рішення, або несплати відповідної суми, визначеної в такому податковому повідомленні-рішенні, протягом строків, встановлених цим Кодексом податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним. Рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Судове провадження щодо оскарження податкового повідомлення-рішення про зменшення розміру від'ємного значення за квітень 2013 року по операціях позивача з ТОВ «ІФД Капіталъ» розпочато 23.08.2013.

Так, статтею 60 Податкового кодексу України визначено підстави та порядок відкликання податкового повідомлення-рішення і податкової вимоги.

Податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним, якщо, зокрема, контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов'язання або податкову вимогу.

У цьому випадку податкове повідомлення-рішення вважається відкликаними з дня прийняття контролюючим органом рішення про скасування такого податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги.

Таким чином податковий орган повинен був прийняти рішення та відкликати податкове повідомлення-рішення від 17.07.2013 №0003941502 в частині зменшення розміру від'ємного значення ПДВ за квітень 2013 року по операціях позивача ТОВ «ІФД Капіталъ» у сумі 5864,69 грн.

Також під час перевірки відповідачем було встановлено, що ТОВ «Кронос» придбав у постачальника ДП «Панавто» човновий двигун підвісний F115AETL загальною вартістю 22130,00 грн. у тому числі ПДВ 3688,33 грн.

Сума сплаченого податку на підставі податкової накладної від 09.04.2013 №233 була включена до податкового кредиту квітня 2013 року.

Відповідачем встановлено, що по бухгалтерському рахунку 105 «транспортні засоби» ТОВ «Кронос» відсутній основний засіб - човен.

На підставі чого відповідач робить висновок про відсутність зв'язку між придбанням двигуна та господарською діяльністю ТОВ «Кронос», а тому зменшує на відповідну суму розмір від'ємного значення ПДВ, задекларованого у квітні 2013 року.

Суд не погоджується з наведеним.

Судом встановлено, що у період формування від'ємного значення з ПДВ платником податків здійснювалися наступні види господарської діяльності:

55.10 Діяльність готелів і подібних засобів тимчасового розміщування (основний),

41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель,

49.39 Інший пасажирський наземний транспорт, н. в. і. у.,

63.99 Надання інших інформаційних послуг, н. в. і. у.,

64.20 Діяльність холдингових компаній,

70.10 Діяльність головних управлінь (хед-офісів),

71.11 Діяльність у сфері архітектури,

86.10 Діяльність лікарняних закладів,

95.11 Ремонт комп'ютерів і периферійного устаткування.

З метою реалізації послуг засобів тимчасового розміщування позивачем планувалося надання послуг з катання на човнах відпочиваючих готельного комплексу «Кримська Рів'єра».

В подальшому, на підставі договору від 05.03.2013 №12 позивачем було замовлено у ПП «Вектор атракціонів» виготовлення надувного відкритого човна RIB-650 з встановленням двигуна потужністю 120 к/сил.

Згідно роз'яснень Державного департаменту морського та річкового транспорту від 08.10.2002 N 3/5-7773 та від 30.09.2002 N 3/5-6425 будь-який процес перевезення (в тому числі морські прогулянки, катання на водних мотоциклах, човнах), в якому бере участь особа, яка безпосередньо здійснює управління транспортним засобом, який є маломірним судном, підлягає ліцензуванню.

Згідно статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). Сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини. Господарсько-виробничими є майнові та інші відносини, що виникають між суб'єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності.

За пунктом 14.1.36. Податкового кодексу України: «господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами».

Судом встановлено, що у зв'язку з відсутністю ліцензії на провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів річковим, морським транспортом, позивачем був укладений договір комісії з ТОВ «Гольфстрим і К» від 01.07.2013 №140. Згідно умов договору ТОВ «Гольфстрим і К» зобов'язується продати двигун човновий двигун підвісний F115AETL за 111000,00 грн.

В подальшому двигун був проданий фізичній особі за 111000,00 грн.

Таким чином суд надходить до висновку про дотримання умов проведення господарської діяльності позивачем - з метою одержання прибутку, а тому визнає протиправним та скасовує податкове повідомлення-рішення в частині зменшення від'ємного значення ПДВ на 3688,33 грн..

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 Кодексу адміністративного судочинства України).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 05.06.2012 №4901-УІ виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється Державною казначейською службою України в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

З огляду на викладене суд вважає необхідним стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Алушта АР Крим Державної податкової служби від 17.07.2013 №0003941502 в частині зменшення від'ємного значення ПДВ на 3688,33 грн..

3.Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кронос" судовий збір у розмірі 418,20 грн. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

4.В іншій частині позовних вимог -відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Т.С.Ольшанська