Постанова

від 27.02.2014 по справі 801/7826/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 801/7826/13-а

27.02.14 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дадінської Т.В.,

суддів Омельченка В. А. ,

Дудкіної Т.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кронос", Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (головуючого судді Ольшанська Т.С. ) від 24.09.2013 по справі №801/7826/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кронос" (вул. Леніна, 26, м. Алушта, Автономна Республіка Крим, 98500)

до Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим Державної податкової служби (вул. Леніна, 22а, м. Алушта, Автономна Республіка Крим, 98500)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.07.2013 №0003941502,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 24 вересня 2013 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кронос» до Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.07.2013 року № 0003941502 було задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Алушта АР Крим Державної податкової служби від 17.07.2013 року № 0003941502 в частині зменшення від'ємного значення ПДВ на 3688,33 грн. В іншій частині позовних вимог було відмовлено. Судом також вирішено питання щодо розподілу судових витрат по справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 21 жовтня 2013 року внесено виправлення до пункту 2 резолютивної частини постанови Окружного адміністративного суду АР Крим від 24 вересня 2013 року, та викладено його у наступній редакції: «Визнати протиправним та скасовувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Алушта АР Крим Державної податкової служби від 17.07.2013 року № 0003941502 в частині зменшення від'ємного значення ПДВ на 39517,83 грн.».

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 24 вересня 2013 року та визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Алушті ГУ Міндоходів в АР Крим № 0003941502 від 17.07.2013 року в частині завищення розміру від'ємного значення суми ПДВ по податковій декларації з ПДВ за квітень 2013 року у розмірі 42641,37 грн.

Апеляційна скарга мотивована невідповідністю судового рішення суду першої інстанції нормам матеріального права. Заявник апеляційної скарги посилається на подання 14 червня 2013 року уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок за квітень 2013 року в електронному вигляді. Також заявник апеляційної скарги посилається на те, що резолютивна частина постанови не відповідає її мотивувальній частині.

У судове засідання представник позивача не з'явився. Про дату, час і місце апеляційного розгляду справи позивач сповіщений належним чином.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, з апеляційною скаргою звернувся відповідач, який просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 24 вересня 2013 року та відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована невідповідністю судового рішення суду першої інстанції нормам матеріального права та неповнотою з'ясування судом усіх обставин справи. Заявник апеляційної скарги посилається на те, що дати виписки податкових накладних контрагентів позивача не відповідають першої події, що призвело до порушення вимог пункту 198.2 статті 198, статті 201 Податкового кодексу України, та призвело до завищення податкового кредиту з ПДВ та від'ємного значення у розмірі 3120,88 грн. Також заявник апеляційної скарги посилається на ненадання позивачем обґрунтування рівня застосування договірної ціни.

У судове засідання представник відповідача не з'явився. Про дату, час і місце апеляційного розгляду відповідач сповіщений належним чином.

Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини у справі виникли у зв'язку із зменшенням позивачу розміру від'ємного значення суми ПДВ за квітень 2013 року у сумі 45126,20 грн. податковим повідомленням-рішенням від 17 липня 2013 року № 0003941502.

Вказане податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі висновків акту від 03.07.2013 року № 899/15-01/31395365 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Коронос» код ЄДРПОУ 31395365 щодо правомірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ за квітень 2013 року».

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом У цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 198.1, 198.2 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Згідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Платник податку може включити на підставі бухгалтерської довідки до податкового кредиту виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, суми податку, сплачені (нараховані) у вартості товарів/послуг, необоротних активів, що не були включені до складу податкового кредиту при придбанні або виготовленні таких товарів/послуг, необоротних активів, та/або з яких були визначені податкові зобов'язання відповідно до цього пункту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів.

З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання і податковий кредит визначаються на дату початку фактичного використання товарів/послуг, необоротних активів, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Згідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Згідно пунктів 201.1, 201.2 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:

а) у паперовому вигляді;

б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України);

ї) виключено.

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику.

Згідно пунктів 201.6, 201.7, 201.8 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Таким чином, вказаними положеннями Податкового кодексу передбачено, що податковий кредит з ПДВ повинен бути документально підтверджений а понесенні платником витрати з придбання товарів (робіт, послуг) повинні бути безпосередньо пов'язані із здійсненням платником податків власної господарської діяльності.

Термін "господарська діяльність" суд застосовує у значенні, наведеному у підпункті 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України а саме: діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Сам факт реальності здійснення господарських операцій податковою інспекцією не спростовується, як не спростовується те, що товари (роботи, послуги) придбані позивачем з метою використання у власній господарській діяльності.

Матеріалами справи встановлено, що податкові накладні були отримані позивачем у квітні 2013 року, оплата за товар та перша подія відбулися також у квітні 2013 року, товар отриманий позивачем також у квітні 2013 року, до складу податкового кредиту з ПДВ сума ПДВ у загальному розмірі 3120,88 грн. за отриманими податковими накладними також віднесена у квітні 2013 року. Тобто усі події відбулися саме у квітні 2013 року, а тому посилання відповідача на те, що, наприклад, дата першої події - оплата товару 10.04.2013 року, а податкова накладна виписана 18.04.2013 року, є безпідставними. Податковий (звітний) період з ПДВ - місяць, тому оскільки перша подія відбулася у квітні 2013 року та податкова накладна виписана саме у квітні 2013 року, то позивач правомірно відніс отримані від ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна», ЗАТ «Ялтинський мьясозавод», ТОВ «Ялтинський м'ясокомбінат» податкові накладні до складу податкового кредиту за квітень 2013 року.

Щодо епізоду надання позивачем уточнюючого розрахунку 14.06.2013 року за квітень 2013 року, судова колегія зазначає наступне.

Під час перевірки податковою інспекцією було встановлено порушення позивачем статей 198,187,201 Податкового кодексу України по операціях із ТОВ «МіК Шорр ГмбХ», НТК «Агромат», ТОВ «Аквавит», ТОВ «Глобалбуд», ТОВ «Нова пошта», ПАТ «Авіакомпанія ейронікс» внаслідрок не підтвердження податкових зобов'язань постачальника.

Посилаючись на положення пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України, суд першої інстанції прийняв до уваги уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за квітень 2013 року, який був наданий позивачем 14.06.2013 року. При цьому доводи позивача щодо проведення ним коригування податкового кредиту були задоволенні судом першої інстанції по взаємовідносинам позивача із ТОВ «Аквавит» у сумі 1604,08 грн. та не задоволено - по взаємовідносинам із НТК «Агромат» у сумі 3123,54 грн.

Позивач в апеляційній скарзі посилається на те, що податковий кредит по взаємовідносинам із НТК «Агромат» ним був також відкоригований уточнюючим розрахунком від 14.06.2013 року, але судова колегія вважає такий довід позивача не доведеним з огляду на таке.

Уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок надається за формою, затвердженою наказом ДПА України від 25.01.2011 року № 41, до якого надається Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток 5 до податкової декларації з ПДВ) з відміткою «уточнюючий».

В Уточнюючому розрахунку за кодом рядка 10.1 (Д5) вказана зі знаком мінус сума 4820 грн., а в Розшифровці податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів вказано, що коригується податковий кредит у сумі (-) 3419,56 грн. (т. 1 а.с. 193-194) по постачальнику з індивідуальним податковим номером 368410304616 (обсяг постачання без ПДВ (-) 17097,80 грн. Вказаний індивідуальний податковий номер належить саме ТОВ «Аквавит», що вбачається із податкової накладної № 7243 від 30.04.2013 року (т. 1 а.с. 187).

Тобто у Розшифровці позивачем не вказана сума зменшення податкового кредиту з ПДВ та індивідуальний податковий номер НТК «Агромат», а тому суд першої інстанції правильно прийняв до уваги лише суму ПДВ 1604,08 грн. по взаємовідносинам із ТОВ «Аквавит».

Що стосується інших епізодів, судова колегія зазначає наступне.

Судом першої інстанції було встановлено, що 19.12.2012 між позивачем та ТОВ «Глобалбуд» був укладений договір підряду №12П за яким підрядник зобов'язувався виконати роботи із встановлення аксесуарів в санвузлах будівлі 01 на об'єкті будівництва «Друга черга готельного комплексу «Кримська Рів'єра».

Згідно статті 317 ГК України будівництво об'єктів виробничого та іншого призначення, підготовка будівельних ділянок, роботи з обладнання будівель, роботи з завершення будівництва, прикладні та експериментальні дослідження і розробки тощо, які виконуються суб'єктами господарювання для інших суб'єктів або на їх замовлення, здійснюються на умовах підряду. Для здійснення робіт, зазначених у частині першій цієї статті, можуть укладатися договори підряду: на капітальне будівництво (в тому числі субпідряду); на виконання проектних і досліджувальних робіт; на виконання геологічних, геодезичних та інших робіт, необхідних для капітального будівництва; інші договори. Загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень Цивільного кодексу України про договір підряду, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Договір підряду відповідно до цієї статті укладається на будівництво, розширення, реконструкцію та перепрофілювання об'єктів; будівництво об'єктів з покладенням повністю або частково на підрядника виконання робіт з проектування, поставки обладнання, пусконалагоджувальних та інших робіт; виконання окремих комплексів будівельних, монтажних, спеціальних, проектно-конструкторських та інших робіт, пов'язаних з будівництвом об'єктів.

У зв'язку з чим суд першої інстанції приходить до правильного висновку про оформлення господарських операцій у відповідності до їх реального змісту.

Так 20.03.2013 між сторонами договору були підписані акти приймання-здачі виконаних робіт з встановлення аксесуарів в санвузлах на об'єкті будівництва «Друга черга ГК «Кримська Рів'єра» на суму 15699,84 грн. та на суму 29713,51 грн.

Зазначені акти мають дату їх складання, підписи та відбитки печаток замовника та підрядника, що свідчить про дотримання вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІУ. Складання актів не за формою №КБ-2в не спростовує оформлення господарських операцій у відповідності до їх реального змісту.

Оплата була проведена позивачем безготівковим шляхом - через розрахунковий рахунок відкритий у банку платіжними дорученнями від 25.12.2012 на суму 15000,00 грн., 04.02.2013 на суму 8900,00 грн., 26.02.2013 на суму 14242,68 грн., 08.04.2013 на суму 5000,00 грн., 17.05.2013 на суму 2270,00 грн.

З огляду на приписи Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" від 05.04.2001 №2346-Ш та Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом" від 28.11.2002 №249-ІУ суд надходить висновку про те, що операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб - через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та вказаних в акті перевірки контрагентів позивача спільного інтересу щодо їх отримання (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), в матеріалах справи немає. За правилами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, приєднані до справи документи про рух безготівкових коштів є належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентом позивача господарських операцій.

Згідно відомостей офіційного сайту Державної податкової служби України (http://sta.gov.ua/control/uk/vat/search) свідоцтво платника ТОВ «Глобалбуд» діє з 31.10.2011, інформація по платнику відсутні в базі «Анульовані свідоцтва платників ПДВ».

Таким чином на момент здійснення відповідних операцій ТОВ «Глобалбуд» мало повноваження виписувати податкові накладні.

Крім того, 08.04.2013 на адресу позивача була виписана податкова накладна б/н на суму 7270,68 грн., у тому числі ПДВ 1211,78 грн.

Так 06.08.2012 між позивачем та ТОВ «Нова пошта» був укладений договір №06/12/26002 про надання транспортно-експедиторських послуг. Відповідно до умов договору Виконавець надає транспортно-експедіторські послуги Замовника та підставі замовлення та товарно-транспортної накладної, доствяє вантаж, дотримується умов перевезення, забезпечує збереження вантажу, а Замовник сплачує послуги Виконавця.

Як зазначено у статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність» від 01.07.2004 №1955-IV, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Отже сторонами дотриманні усі обов'язкові вимоги під час укладання угод вказаного виду, визначені основні положення договорів, які укладені відповідно до їх реального змісту.

26.04.2013 за актом приймання-передачі №НП/35-000127 позивачем були отримані товарно-матеріальні цінності на суму 2585,75 грн. у тому числі ПДВ 430,96 грн.

29.04.2013 за актом здачі-прийняття робіт №НП/35-000136 позивачем були отримані товарно-матеріальні цінності на суму 149,20 грн. у тому числі ПДВ 24,87 грн.

Згідно до статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність» факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

В досліджених актах Виконавцем зазначено шлях прямування вантажу, пункт відправлення, пункт призначення, найменування товару, вартість кожної послуги.

З наведеного суд робить висновок про оформлення операції у відповідності до її змісту шляхом складання документа, що має усі необхідні реквізити.

Оплата за товар була проведена безготівковим шляхом 08.05.2013.

Згідно відомостей офіційного сайту Державної податкової служби України (http://sta.gov.ua/control/uk/vat/search) свідоцтво платника ТОВ «Нова пошта» діє з 02.11.2008, інформація по платнику відсутні в базі «Анульовані свідоцтва платників ПДВ».

26.04.2013 та 29.04.2013 на адресу позивача були виписані податкові накладні №30277/035 на суму 2585,75 грн., №31537/035 на суму 149,20 грн.

Таким чином на момент здійснення відповідних операцій мало повноваження виписувати податкові накладні.

Вимоги щодо надання коштів на відрядження встановлено підпунктом 140.1.7 пункту 140.1 статті 140 розділу III Податкового кодексу України та іншими нормативно-правовими актами, пов'язаними із службовими відрядженнями у межах України та за кордон.

Відповідно до розділу II Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 N59, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 31.03.1998 за N218/2658, зі змінами (далі - Інструкція), направлення працівника підприємства у відрядження здійснюється керівником цього підприємства або його заступником і оформляється наказом (розпорядженням) із зазначенням: пункту призначення, найменування підприємства, куди відряджений працівник, строку й мети відрядження.

Судом першої інстанції встановлено, що голову адміністративної ради ТОВ «Кронос» ОСОБА_3 було відряджене у м. Київ на 9 календарних днів з 06.04.2013 по 14.04.2013 у ТОВ «ІФД Капіталъ», про що свідчить посвідчення про відрядження від 05.04.2013 №07 та наказ від 05.04.2013 №24-07к «Про відрядження».

Згідно статуту ТОВ «Кронос», зареєстрованому 24.12.2012 за №1137105003100126, учасником товариства є ТОВ «ІФД Капіталъ», що є юридичною особою, перереєстроване 20.05.2004 Шевченківською районною у місті Києві державною адміністрацією, код ЄДРПОУ 32454981, юридична адреса: 04112, Україна, Київ, вул. Дегтяреівська, 62, літ. «А».

У зв'язку з чим суд першої інстанції правильно робить висновок про зв'язок мети відрядження з господарською діяльністю позивача.

Згідно з пунктом 6 розділу II Інструкції витрати на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) до місця відрядження і назад відшкодовуються в розмірі вартості проїзду повітряним, залізничним, водним і автомобільним транспортом загального користування (крім таксі) з урахуванням усіх витрат, пов'язаних з придбанням проїзних квитків і користуванням постільними речами в поїздах, та страхових платежів на транспорті.

Відрядженому працівникові відшкодовуються витрати на проїзд транспортом загального користування (крім таксі) до станції, пристані, аеропорту, якщо вони розташовані за межами населеного пункту, де постійно працює відряджений працівник, або до місця перебування у відрядженні.

Відповідно до пп. 140.1.7 п. 140.1 ст. 140 Податкового кодексу України та п. 12 розділу II Інструкції витрати на відрядження відшкодовуються лише за наявності документів в оригіналі, що засвідчують вартість цих витрат, а саме: транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), у тому числі електронних квитків за наявності посадкового талона та документа про сплату за всіма видами транспорту, в тому числі чартерних рейсів, рахунків, отриманих з готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання відрядженого працівника, у тому числі бронювання місць у місцях проживання, страхових полісів тощо.

Працівником позивача наданий електронний білет від 02.04.2013 №1301110070174 за маршрутом: рейс OG105/6APR Сімферополь-Київ, 20:30 21:55; OG105/6APR Київ-Сімферополь 07:30 08:55 на ім'я пасажира ОСОБА_3, виданий авіакомпанією «Air Onix».

Відповідно до Правил повітряних перевезень пасажирів та багажу, затверджених наказом Державної служби України по надзору за забезпеченням безпеки авіації від 14.03.2006 N187, квиток - це документ, який має назву "Пасажирський квиток та багажна квитанція", у тому числі електронний квиток, виданий перевізником (його агентом), що включає вимоги договору перевезення та повідомлення, разом з польотними та пасажирськими купонами. Квіток надає право пасажиру на переліт відповідним рейсом, а перевізник зобов'язаний здійснити перевезення пасажиру та його багажу, а також надати інші послуги, пов'язані з перевезенням у відповідності до умов договору перевезення.

У випадку придбання квитка через Інтернет на пасажира реєструється електронний квиток, який представляє собою електронний документ, що включає роздруківку маршруту, електронний купон, а у випадку використання, документ для посадки.

Для перевезення по відповідному маршруту використовується електронний купон, який представляє собою частину електронного квитка та який зберігається в базі даних перевізника.

Згідно відомостей офіційного сайту Державної податкової служби України (http://sta.gov.ua/control/uk/vat/search) свідоцтво платника приватне акціонерне товариство «Ейр Онікс» діє з 01.12.2011, інформація по платнику відсутні в базі «Анульовані свідоцтва платників ПДВ».

05.04.2013 позивачу була надана податкова накладна б/н на суму 1605,96 грн. у тому числі ПДВ 267,66 грн., яка була включена до складу податкового кредиту квітня 2013 року.

Так 07.11.2012 між позивачем та ТОВ «Фірма «Мік Шорр ГмбХ» був укладений договір №1208.4 поставки товару, відповідно до якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця товар на загальну суму 183987,54 грн. на умовах DDP Інкотермс-2010, покупець прийняти та оплатити його вартість: аванс - 80% 147190,03 грн., остаточний розрахунок - 20% 36797,51 грн. протягом 3-х банківських днів з моменту передачі товару.

Згідно додатку до договору, постачаються настільні лампи 10-4367-16-82 у кількості 165 шт. на загальну суму 183987,54 грн.

08.11.2012 ТОВ «Кронос» сплачено аванс у сумі 116645,56 грн. у тому числі ПДВ 19440,93 грн. безготівковим шляхом.

22.04.2013 товар отриманий позивачем на підставі накладної №1208.4 у кількості 165 шт. настільних ламп 10-4367-16-82.

Згідно відомостей офіційного сайту Державної податкової служби України (http://sta.gov.ua/control/uk/vat/search) свідоцтво платника ТОВ «M.I.K.SCHORR GMBH» діє з 26.02.2002, інформація по платнику відсутні в базі «Анульовані свідоцтва платників ПДВ».

22.04.2013 позивачу видана податкова накладна б/н на суму 36797,51 грн., у тому числі ПДВ 6132,92 грн.

Суд звертає увагу на положення інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 № 1112/11/13-10 щодо принципу персональної податкової відповідальності в спорах про податок на додану вартість та принципу добросовісності платника податків, якими визначено, що сама по собі несплата податку продавцем (серед іншого й внаслідок ухилення від сплати) у разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. Відповідальна за сплату податку на додану вартість особа, що формує дані податкового обліку з цього податку, а не контрагент такої особи. Якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції реальні та відповідають дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Не будуть підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни з боку його контрагентів, припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість, припинення юридичної особи.

На підставі наведеного судом першої інстанції правильно зроблено висновок, що несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем, а ому суд правильно визнав адміністративний позов обґрунтованим та скасував податкове повідомлення-рішення в частині зменшення розміру від'ємного значення з ПДВ у сумі 455,83 грн., у сумі 1211,78 грн., 267,66 грн., 6132,92 грн.

Відповідно до акту перевірки відповідачем зазначено про порушення в частині ненадання обґрунтування рівня застосування договірної ціни з посиланням на метод застосування при визначенні звичайної ціни по операціях з отриманням комерційних послуг та агентських послуг по операціях з ТОВ «ІФД Капіталъ» на суму ПДВ 5864,69 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно статуту ТОВ «Кронос», зареєстрованому 24.12.2012 за №1137105003100126, учасником товариства є ТОВ «ІФД Капіталъ», що є юридичною особою, перереєстроване 20.05.2004 Шевченківською районною у місті Києві державною адміністрацією, код ЄДРПОУ 32454981, юридична адреса: 04112, Україна, Київ, вул. Дегтяреівська, 62, літ. «А». Як зазначено у пункті 8.1.2. Статуту ТОВ «ІФД Капіталъ» є власником 100% статутного капіталу ТОВ «Кронос». Згідно до пункту 2.3.1. учасник товариства маж право брати участь у керуванні справами Товариства, відповідно до вимог чинного законодавства України, у порядку визначеному Статутом, брати участь у розподілі прибутку Товариства. Разом з тим пункти 2.4.3., 2.4.4. Статуту зобов'язують учасника брати участь в управлінні справами Товариства, у тому числі, пов'язані з майновою участю, брати участь в управлінні справами товариства, сприяти Товариству у здійсненні ним своєї діяльності.

Відповідно до пункту 14.1.103 Податкового кодексу України материнські компанії - юридичні особи, які є власниками інших юридичних осіб або здійснюють контроль над такими юридичними особами, як пов'язані особи.

Згідно до пункту 14.1.159 Податкового кодексу України пов'язані особи - юридичні та/або фізичні особи, взаємовідносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють і які відповідають будь-якій з наведених нижче ознак: юридична особа, що здійснює контроль за господарською діяльністю платника податку або контролюється таким платником податку чи перебуває під спільним контролем з таким платником податку; платники податку - учасники об'єднання підприємств незалежно від його виду та організаційно-правової форми, що провадять свою господарську діяльність шляхом утворення такого об'єднання.

Під контролем господарської діяльності платника податку слід розуміти:

а) володіння безпосередньо або через пов'язаних фізичних та/або юридичних осіб часткою (паєм, пакетом акцій) статутного фонду платника податку в розмірі не менш як 20 відсотків статутного фонду платника податку;

б) вплив безпосередньо або через пов'язаних фізичних та/або юридичних осіб на господарську діяльність суб'єкта господарювання в результаті:

надання права, яке забезпечує вирішальний влив на формування складу, результати голосування та рішення органів управління платника податку;

обіймання посад членів наглядової (спостережної) ради, правління, інших наглядових чи виконавчих органів платника податку особами, які вже обіймають одну чи декілька із зазначених посад в іншому суб'єкті господарювання;

обіймання посади керівника, заступника керівника спостережної ради, правління, іншого наглядового чи виконавчого органу платника податку особою, яка вже обіймає одну чи декілька із зазначених посад в інших суб'єктах господарювання;

надання права на укладення договорів і контрактів, які дають можливість визначати умови господарської діяльності, давати обов'язкові до виконання вказівки або здійснювати делеговані повноваження і функції органу управління платника податку.

Таким чином, висновок податкового органу, про пов'язаність юридичних осіб ТОВ «Кронос» та ТОВ "ІФД Капіталъ" є обґрунтованим.

Відповідно до пункту 39.1. Податкового кодексу України звичайна ціна застосовується у разі здійснення платником податків операцій з пов'язаними особами. За пунктом 14.1.71. Податкового кодексу України звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

При чому обов'язок доведення того, що ціна договору (правочину) не відповідає рівню звичайної ціни, покладається на орган державної податкової служби у порядку, встановленому законом.

Згідно статті 83 Податкового кодексу експертні висновки є матеріалами, що застосовуються під час проведення перевірки платника податків. Експертиза проводиться у разі, коли для вирішення питань, що мають значення для здійснення податкового контролю, необхідні спеціальні знання у галузі науки, мистецтва, техніки, економіки та в інших галузях. Залучення експерта здійснюється на договірних засадах та за рахунок коштів сторони, що є ініціатором залучення експерта. Експертиза призначається за заявою платника податків або за рішенням керівника (або його заступника) органу державної податкової служби.

Таким чином судом першої інстанції правильно зроблено висновок, що у випадку незгоди податкового органу з розміром вартості наданих послуг, за рахунок яких сформований податковий кредит платника податків, вказаний податковий орган має замовити та провести експертизу зі спірного питання. Під час проведення перевірки ТОВ "Кронос" експертні дослідження проведені не були. Тобто відповідачем не доведене порушення позивачем вимог податкового законодавства під час формування податкового кредиту квітня 2013 року, а ні під час перевірки, а ні в судовому засіданні.

Судове провадження щодо оскарження податкового повідомлення-рішення про зменшення розміру від'ємного значення за квітень 2013 року по операціях позивача з ТОВ «ІФД Капіталъ» розпочато 23.08.2013.

Так, статтею 60 Податкового кодексу України визначено підстави та порядок відкликання податкового повідомлення-рішення і податкової вимоги.

Податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним, якщо, зокрема, контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов'язання або податкову вимогу.

У цьому випадку податкове повідомлення-рішення вважається відкликаними з дня прийняття контролюючим органом рішення про скасування такого податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги.

Таким чином податковий орган повинен був прийняти рішення та відкликати податкове повідомлення-рішення від 17.07.2013 №0003941502 в частині зменшення розміру від'ємного значення ПДВ за квітень 2013 року по операціях позивача ТОВ «ІФД Капіталъ» у сумі 5864,69 грн.

Також під час перевірки відповідачем було встановлено, що ТОВ «Кронос» придбав у постачальника ДП «Панавто» човновий двигун підвісний F115AETL загальною вартістю 22130,00 грн. у тому числі ПДВ 3688,33 грн.

Сума сплаченого податку на підставі податкової накладної від 09.04.2013 №233 була включена до податкового кредиту квітня 2013 року.

Відповідачем встановлено, що по бухгалтерському рахунку 105 «транспортні засоби» ТОВ «Кронос» відсутній основний засіб - човен.

На підставі чого відповідач робить висновок про відсутність зв'язку між придбанням двигуна та господарською діяльністю ТОВ «Кронос», а тому зменшує на відповідну суму розмір від'ємного значення ПДВ, задекларованого у квітні 2013 року.

Колегія суддів не погоджується з наведеним.

Так встановлено, що у період формування від'ємного значення з ПДВ платником податків здійснювалися наступні види господарської діяльності:

55.10 Діяльність готелів і подібних засобів тимчасового розміщування (основний),

41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель,

49.39 Інший пасажирський наземний транспорт, н. в. і. у.,

63.99 Надання інших інформаційних послуг, н. в. і. у.,

64.20 Діяльність холдингових компаній,

70.10 Діяльність головних управлінь (хед-офісів),

71.11 Діяльність у сфері архітектури,

86.10 Діяльність лікарняних закладів,

95.11 Ремонт комп'ютерів і периферійного устаткування.

З метою реалізації послуг засобів тимчасового розміщування позивачем планувалося надання послуг з катання на човнах відпочиваючих готельного комплексу «Кримська Рів'єра».

В подальшому, на підставі договору від 05.03.2013 №12 позивачем було замовлено у ПП «Вектор атракціонів» виготовлення надувного відкритого човна RIB-650 з встановленням двигуна потужністю 120 к/сил.

Згідно роз'яснень Державного департаменту морського та річкового транспорту від 08.10.2002 N 3/5-7773 та від 30.09.2002 N 3/5-6425 будь-який процес перевезення (в тому числі морські прогулянки, катання на водних мотоциклах, човнах), в якому бере участь особа, яка безпосередньо здійснює управління транспортним засобом, який є маломірним судном, підлягає ліцензуванню.

Згідно статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). Сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини. Господарсько-виробничими є майнові та інші відносини, що виникають між суб'єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності.

За пунктом 14.1.36. Податкового кодексу України: «господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами».

Судом першої інстанції встановлено, що у зв'язку з відсутністю ліцензії на провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів річковим, морським транспортом, позивачем був укладений договір комісії з ТОВ «Гольфстрим і К» від 01.07.2013 №140. Згідно умов договору ТОВ «Гольфстрим і К» зобов'язується продати двигун човновий двигун підвісний F115AETL за 111000,00 грн.

В подальшому двигун був проданий фізичній особі за 111000,00 грн.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що дотримання умов проведення господарської діяльності позивачем - з метою одержання прибутку відповідає вимогам податкового законодавства, а тому податкове повідомлення-рішення в частині зменшення від'ємного значення ПДВ на 3688,33 грн. є не обґрунтованим та противоправним.

При таких обставинах справи судове рішення суду першої інстанції з врахуванням ухвали суду від 21 жовтня 2013 року, якою внесено виправлення до пункту 2 резолютивної частини постанови Окружного адміністративного суду АР Крим від 24 вересня 2013 року, - є правильним.

Але судова колегія вважає за необхідним змінити постанову суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат у відповідності із положеннями статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалено на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Таким чином, понесені позивачем судові витрати суд присуджує на користь позивача з Державного бюджету України. Суд першої інстанції присудив стягнути судові витрати з Державного бюджету України шляхом їх безспірного стягнення із рахунка відповідача.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 201 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є: правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кронос"залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24.09.2013 по справі №801/7826/13-а змінити.

Викласти пункт 3 резолютивної частини постанови в наступній редакції:

«Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кронос» (98500, АР Крим, м, Алушта, вул.. Леніна, 26, код ЄДРПОУ 31395365) судові витрати по сплаті судового збору у сумі 418,20 грн. (Чотириста вісімнадцять гривень двадцять копійок)».

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 24 вересня 2013 року у справі № 801/7826/13-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Постанову може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис Т.В. Дадінська

Судді підпис В.А.Омельченко

підпис Т.М. Дудкіна

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.В. Дадінська