Рішення

від 12.08.2013 по справі 122/13179/13-ц

ЗАЛІЗНИЧНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. СІМФЕРОПОЛЯ

Справа № 122/13179/13-ц

Провадження по справі 2/122/832/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 серпня 2013 року Залізничний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді - Домнікової М.В.,

при секретарі - Шерет Ф.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека 36,7", третя особа по справі: директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека 36,7" ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду зі вказаним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі по тексту ТОВ) "Аптека 36,7" і просила визнати наказ № 21/к від 23.01.2013 р. про звільнення незаконним та скасувати; поновити на посаді головного бухгалтера ТОВ "Аптека 36,7" з 24.01.2013 р.; стягнути з ТОВ "Аптека 36,7" середній заробіток за час вимушеного прогулу з 24.01.2013 р. по день ухвалення рішення судом; стягнути з ТОВ "Аптека 36,7" моральну шкоду у розмірі 10000 грн.; допустити негайне виконання рішення суду у частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць.

Позовні вимоги мотивовані тим, що з серпня 1995 р. позивачка працювала у ТОВ "Аптека 36,7" на посаді головного бухгалтера. Наказом від 23.01.2013 р. № 21-к позивачку було звільнено з роботи на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України, а саме за прогул 02 січня 2013 р. Позивачка зазначає, що звільнення є незаконним з тих підстав, що 02.01.2013 р. о 08.30 вона з'явилася на роботі, але на територію підприємства її не пустили за усним розпорядженням директора ТОВ "Аптека 36,7" ОСОБА_2 О 10-й годині цього ж дня, в наслідок душевних хвилювань, вона була на прийомі у лікаря 3-го міського поліклінічного об'єднання, що підтверджується довідкою лікаря, яким було призначено лікування та рекомендовано амбулаторне лікування, стан здоров'я позивачки вже не дозволяв продовжити роботу . З 03.01.2013 р. по 09.01.2013 р. вона знаходилася на амбулаторному лікуванні у 3-му міському поліклінічному об'єднані, а з 10.01.2013 р. по 22.01.2013 р. знаходилася на стаціонарному лікуванні у 2-му міському поліклінічному об'єднанні, що підтверджується лікарняними листами. Позивачка зазначає, що саме дії директора ОСОБА_2 по не допуску її до роботи призвели до її хвороби. Крім того, позивачка вказує, що коли 23.01.2013 р. вона з'явилася на роботі, ОСОБА_2 розмовляв з нею у грубій формі та вимагав написати заяву про звільнення за власним бажанням, а отримавши відмову, упевнив, що звільнить з роботи «за статтею», а потім вигнав з роботи. 25.01.2013 р. позивачка отримала поштою зазначений вище наказ про звільнення, в якому взагалі не зазначено підстав для видання наказу. За таких обставин, позивачка вважає, що відсутні підстави для визнання її відсутності на роботі 02.01.2013 р. прогулом без поважних причин, а звільнення з роботи не можна вважати законним. Позивачка зазначає, що у порушення вимог статті 149 КЗпП України письмові пояснення від неї не вимагались, розрахунок при звільненні всупереч вимогам статті 116 КЗпП України в день звільнення зроблений не був. Відповідно до вимог статті 235 КЗпП України позивачка просить стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 24.01.2013 р. по день ухвалення рішення суду, а відповідно до вимог статті 237-1 КЗпП України та п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування морального (немайнового) шкоди» просить стягнути на її користь моральну шкоду у розмірі 10000 грн., оскільки вона є кваліфікованим працівником, після її звільнення змінилося відношення до неї колег, ділова репутація була порушена, що спричинило втрату нормальних життєвих зв'язків та заподіяло їй моральні страждання. Крім того незаконні дії директора ТОВ "Аптека 36,7" призвели до тривалого порушення здоров'я позивачки.

У судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги у повному обсязі та додатково пояснила, що розрахунок при звільненні її було зроблено, але не у день звільнення, всупереч вимогам статті 116 КЗпП України.

Відповідач позов не визнав, надав до суду письмові заперечення, зазначаючи, що 02.01.2013 р. був робочий день, згідно наказу № 17-а від 28.12.2012 р., проте позивачка не виходила на роботу, не намагалася з'явитися на робочому місці та виконувати трудові обов'язки. Наказом № 1-а від 04.01.2013 р. директор підприємства зобов'язав позивачку надати письмові пояснення з приводу відсутності на робочому місці з 02.01.2013 р. по 04.01.2013 р., проте направлений позивачці цінний лист з описом вкладення повернувся за закінченням терміну зберігання. 11.01.2013 р. на адресу позивачки було направлено лист з проханням надати письмові пояснення з приводу її відсутності на робочому місці з 02.01.2013 р по цей час, яку було особисто вручено позивачці і отримана пояснювальна записка, у якій вона повідомляла, що знаходиться на лікарняному, який буде надано після його закриття. Документи, надані позивачкою, не містять підстав не виходу на роботу 02.01.2013 р. 23.01.2013 р. позивачка надала листи непрацездатності з 03.01.2013 р. по 09.01.2013 р. та з 10.01.2013 по 22.01.2013 р. та покинула роботу. Відповідач зазначає що довідка лікаря від 02.01.2013 р. не є документом, що оправдує відсутність позивачки на робочому місті протягом всього робочого часу та не звільняє від роботи.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, оголосивши показання свідків допитавши свідка, дослідивши матеріали справ та надавши оцінку усім доказам по справі у їх сукупності, суд вважає що позовна заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що наказом № 36 від 01 серпня 1995 р. директора фірми «Виктан-ЛТД» ОСОБА_1 прийнято на роботу на посаду головного бухгалтера з 01. вересня 1995 року (л.с. 39).

Наказом № 06 від 05 лютого 1996 року директора фірми «Виктан-ЛТД» встановлено режим роботи працівників апарату та відділів, відповідно до якого початок роботи 08.30, обіденна перерва з 13.00-14.00, закінчення роботи 17.30. Час приходу, уходу та вибування для виконання функціональних обов'язків фіксується у журналі у секретаря-референта зі вказівкою на час уходу, мети та передбачає мого часу прибуття (л.с. 40).

Частиною 2 пункту 1.1. статуту ТОВ "Аптека 36,7" визначено, що ТОВ "Аптека 36,7" є правонаступником прав та обов'язків Фірми «Віктан» ЛТД, зареєстрованої виконавчим комітетом Центральної районної ради м. Сімферополя, рішення № 04055647ю0020522 від 19.04.1994 р. (л.с. 161)

Наказом № 17-а від 28.12.2012 р. директора ТОВ "Аптека 36,7" 02.01.2013 р. встановлено як робочий день для головного бухгалтера (л.с. 43).

У табелі обліку робочого часу за січень 2013 р. у графі 02.01.2013 р. у ОСОБА_1 встановлений пропуск (л.с. 42).

Актом від 04.01.2013 р., затвердженим директором ТОВ "Аптека 36,7", встановлено, що головний бухгалтер ТОВ "Аптека 36,7" ОСОБА_1 була відсутня на робочому місті і на території підприємства у період з 02.01.2013 р.- повний робочий день (8 годин) (л.с.44).

Наказом № 1-а від 04.01.2013 р. директора ТОВ "Аптека 36,7", відповідно до вимог статі 149 КЗпП України, зобов'язано ОСОБА_1 головному бухгалтеру надати на протязі 3-х днів з дати отримання цього наказу письмові пояснення з приводу порушення трудової дисципліни : відсутність на робочому місті в період з 02.01.2013 р. по 04.01.2013 р.(л.с. 46).

Зазначений наказ був надісланий позивачці цінним листом з повідомленням і відповідно до довідки на поштовому конверті не був вручений позивачці і конверт повернувся до ТОВ "Аптека 36,7" за закінченням терміну зберігання (л.с. 47).

Відповідно до листка непрацездатності серії АВО № 115543 ОСОБА_1 знаходилася на амбулаторному лікуванні з 03.01.2013 р. по 09.01.2013 р. (л.с. 49).

Відповідно до листка непрацездатності серії АВО № 116192 ОСОБА_1 знаходилася на стаціонарному лікуванні з 10.01.2013 р. по 22.01.2013 р., у графі стати до роботи зазначено 23.01.2013 р. (л.с. 48).

Наказом № 3-а від 09.01.2013 р. директора ТОВ "Аптека 36,7" доручено в.о. головного бухгалтера ОСОБА_3 провести службове розслідування по факту відсутності на робочому місті головного бухгалтера ТОВ "Аптека 36,7" ОСОБА_1 у період з 02.01.2013 р. по час видання наказу (л.с. 56).

З пояснювальної записки від 11.01.2013 р. ОСОБА_1 вбачається , що у період з 02.01.2013 р. по 11.01.2013 р. вона булі відсутня на роботі з причини хвороби. Крім того ОСОБА_1 зазначає, що лікарняний листок буде наданий після його закриття при виході на роботу (л.с. 58).

Наказом № 21-к від 23.01.2013 р. директора ТОВ "Аптека 36,7" звільнено 23.01.2013 р. ОСОБА_1 головного бухгалтера за прогул, відсутність на робочому місті 02.01.2013 р., на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України (л.с. 60).

Відповідно до частин 1, 6 статті 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується.

Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно з частиною 1 статті 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Статтею 149 КЗпП України визначено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Відповідно до пункту 4 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 р. із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного Суду України № 4 від 01.04.1994 р., № 18 від 26.10.1995 р., № 15 від 25.05.1998 р. «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз'яснено, що при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п. 4 статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.

Як вбачається із вищезазначеного акту від 04.01.2013 р. (л.с. 44), табелю обліку робочого часу (л.с. 42) позивачка була відсутня на робочому місті 02.01.2013 р.

Проте, суд вважає поважною причину відсутності позивачки на робочому місті ТОВ "Аптека 36,7" 02.01.2013 р. з наступних підстав.

Як пояснила позивачка у судовому засіданні 02.01.2013 р., вона чекала автомобіль, який кожен раз її відвозив на роботу, проте водій автомобіля прийхавши до її дому не відвіз її до роботи і вона поїхала до роботи самостійно разом з дочкою. Приїхавши до роботи у 8.30 годині ранку вона не змогла попасти на своє робоче місце, оскільки секретар не відкрила їй двері. Крім того, пояснила, що секретар їй дзвонила в цей ранок і сказала, що їй дзвонив директор і сказав не пускати позивачку на роботу.

Допитаний у якості свідка, водій автомобілю ОСОБА_4 пояснив, що приблизно у 8.15-8.25 годині ранку 02.01.2013 р. він під'їхав до дому позивачки де вона його чекала, проте, не відвіз її до роботи, оскільки йому подзвонив директор ТОВ "Аптека 36,7" і сказав щоб він займався своїми справами і не відвозив позивачку до роботи. Крім того свідок зазначив, що раніше між сторонами були добрі стосунки але з часом погіршилися.

Свідок секретар ТОВ "Аптека 36,7" ОСОБА_5, пояснила, що коли вона їхала до роботи 02.01.2013 р. їй подзвонив директор і сказав, щоб вона не пускала позивачку на роботу коли вона прийде, проте позивачка до роботи не приходила, щоб позивачка дзвонила у домофон у період з 8.30 до 09.00 години ранку 02.01.2013 р. вона не пам'ятає.

Свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 пояснили, що у вранці 02.01.2013 р. вони бачили як позивачка відходила від офісу. На їх питання, що трапилося, оскільки позивачка була у розстроєних почуттях, вона відповіла, що її не пустили до роботи - не відкрили двері. Крім того, свідок ОСОБА_7 зазначив, що це було приблизно у 8.30-8.45годині.

Свідок ОСОБА_8, дочка позивачки, пояснила, що коли вранці 02.01.2013 р. приїхав водій позивачка сіла до машини, а потім вийшла пояснивши їй, що директор подзвонив водію та сказав не відвозити до роботи позивачку, потім вона сама відвезла мати до роботи. Приблизно у 08.40 годині ранку вони приїхали до роботи. Мати пішла до офісу і повернулась приблизно через 5-10 хвилин, зазначивши, що її не пукають до офісу.

Свідок ОСОБА_9, пояснила, що їй було доручено проведення службового розслідування по факту відсутності позивачки на робочому місті з 02.01.2013 р. по 04.01. 2013 р. у ході якого було позивачка дала письмові пояснення з причини відсутності на робочому місті. Крім того вона зазначила, що 02.01.2013 р. вона була відсутня на роботі.

Показання свідка ОСОБА_10 не є доказами у сенсі вимог статті 58 ЦПК України.

Зазначене свідчить, про те, що позивачка мала дійсний намір приступити до роботи у 8.30 ранку 02.01.2013 р., проте була позбавлена такої можливості у зв'язку з не допуском її до робочого міста.

Щодо відсутності позивачки увесь робочий день після того, як їй не пустили до роботи 02.01.2013 р., то з урахуванням того, що приблизно о 10 годині 02.01.2013 р. вона була на прийомі у лікаря, що підтверджується показаннями свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_11 і записом у амбулаторної карточці позивачки та довідкою (л.с. 28 зв., л.с. 7) і лікар їй призначив лікування та рекомендував постільний режим, що підтверджується показаннями лікаря ОСОБА_11, допитаної у якості свідка.

За таких обставин, з урахуванням поведінки та попередньої роботи ОСОБА_1, суд вважає поважними причини відсутності позивачки на роботі ТОВ "Аптека 36,7" 02.01.2013 р.

Тому наказ відповідача № 21-к від 23.01.2013 р. про звільнення позивачки за частиною 1 пунктом 4 статті 40 КЗпП України (за прогул) є незаконним та підлягає скасуванню.

Щодо доводів відповідача, що позивачка у своїх поясненнях з приводу відсутності на роботі з 02.01.2013 р. по день дачі пояснень, зазначила, що знаходиться на лікарняному з 02.01.2013 р., а лікарняний листок був відкритий лише 03.01.2013 р., то суд зазначає, що у пояснювальної записки позивачки від 11.01.2013 р (л.с. 58), зазначено, що вона відсутня на робочому місті з 02.01.2013 р. з причини хвороби, що було підтверджено показаннями свідка ОСОБА_11 Крім того, необхідно зазначити, що дані пояснення позивачкою були надані на лист директора від 11.01.2013 р. (л.с. 57), а не відповідно до зазначеного вище наказу № 1-а від 04.01.2013 р.(л.с. 46), який не був отриманий позивачкою.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідач звільнив позивачку без законної підстави, тому згідно з частиною 1 статті 235 КЗпП України позивачка повинна бути поновлена на попередній роботі судом, що розглядає трудовій спір.

Згідно з частиною 2 статті 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Абзацом 4 пункту 2 «Порядку обчислення середньої заробітної плати» - затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 р. № 100 визначено, що, якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Відповідно до останнього абзацу пункту 4 зазначеного Порядку , коли нарахування проводяться виходячи із середньої заробітної плати, працівник не мав заробітку, не з вини працівника, розрахунки проводяться виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.

Оскільки судом встановлено, що у період з 07.09.2013 р. по 29.12.2013 р. позивачка знаходилася на лікарняних, що підтверджується відповідними листками непрацездатності (л.с. 50-55), то розрахунок середнього заробітку необхідно обчислювати відповідно до зазначених вище положень «Порядку обчислення середньої заробітної плати» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 р. № 100.

З урахуванням довідки ТОВ "Аптека 36,7" середня заробітна плата обчислена, відповідно до зазначеної вище положень, складає 5300 (п'ять тисяч триста) гривень. За таких обставин розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що належить до стягнення з відповідача на користь позивачки з 24.01.2013 р. по 12.08.2013 р., складає 34891 (тридцять чотири тисячі вісімсот дев'яносто одна ) гривень 67 коп., із розрахунку 6 повних місяців *5300 грн. + (5300 грн. : 24)* 14 днів.

Згідно зі статтею 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Разом з тим, п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року N4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», передбачено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Умови відшкодування моральної (немайнової) шкоди, передбачені укладеним сторонами контрактом, які погіршують становище працівника порівняно з положеннями ст. 237-1 КЗпП чи іншим законодавством, згідно зі ст. 9 КЗпП є недійсними.

Враховуючи встановлені судом дійсні обставини по справі: встановлення судом факту порушення трудових та конституційних прав позивачки при їй незаконному звільненні, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо відшкодування відповідачем моральної шкоди в розмірі 10000 грн. підлягають частковому задоволенню, та вважає за необхідне стягнути з ТОВ «"Аптека 36,7" на користь ОСОБА_1. на відшкодування моральної шкоди 1500 грн., яке буде достатнім відшкодуванням позивачці спричинених їй моральних страждань, викликаних порушенням їй трудових та конституційних прав.

При визначені розміру відшкодування моральної шкоди, суд врахував розмір втраченого позивачкою заробітку й те, що за час вимушеного прогулу позивачка не працевлаштувався та не отримувала заробітну плату.

За таких обставин, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до частини 5 статті 235 КЗпП України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовій спір підлягає негайному виконанню.

Згідно зі пунктами 2, 4 частини 1 статті 367 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць та поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.

У зв'язку з зазначеним, суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді головного бухгалтеру Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека 36,7" та стягнення середнього заробітку за один місяць - у розмірі 5300 (п`ять тисяч триста) гривень 00 копійок (без урахування податків та інших обовязкових платежів).

Відповідно до положень статті 214 ЦПК України, суд під час ухвалення рішення вирішує, у тому числі, й питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Згідно з частиною 2 статті 88 ЦПК України з відповідача належить стягнути судові витрати: судовий збір на користь держави у сумі 348 гривні 67 коп.

На підставі статті 43 Конституції України, пункту 4 частини 1 статті 40, статтями 149, 183, 232-233, 235, 237-1 Кодексу законів про працю України та керуючись статтями 10-11, 15, 57-58, 88, 208-209, 212-215, 218, 294, 296, пунктами 2, 4 частини 1 статті 367 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ №21-к від 23.01.2013 року директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека 36,7" ОСОБА_2 про звільнення ОСОБА_1 посади головного бухгалтеру за прогул, відсутність на робочому місці 02.01.2013 року на підставі статті 40 КЗпП України.

Поновити ОСОБА_1 на посаді головного бухгалтеру Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека 36,7" - з 24.01.2013 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека 36,7", ЄДРПОУ 20739121, на користь ОСОБА_1, і.п.н. НОМЕР_1, середній заробіток за час вимушеного прогулу з 24.01.2013 року по 12.08.2013 року у розмірі 34891 (тридцять чотирі тисячі вісімсот дев'яносто одна) грн. 67коп., моральну шкоду у розмірі 1500 (одна тисяча п'ятсот) грн., а всього стягнути 36391 (тридцять шість тисяч триста дев'яносто одна ) гривень 67 копійок (без урахування податків та інших обов'язкових платежів).

В задоволенні іншої частини позову - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека 36,7", ЄДРПОУ 20739121, на користь держави суму судового збору у розмірі 348 (триста сорок чотири) грнивень 67 копійок.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді головного бухгалтеру Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека 36,7" та стягнення середнього заробітку за один місяць - у розмірі 5300 (п`ять тисяч триста) гривень 00 копійок (без урахування податків та інших обовязкових платежів).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги у 10-денний строк з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Домнікова М.В.