Рішення
від 05.12.2013 по справі 122/13179/13-ц
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Справа №:122/13179/13-цГоловуючий суду першої інстанції:Домнікова М.В. № провадження:22-ц/190/6550/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Хмарук Н. С.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді:Хмарук Н.С. суддів:Сінані О.М., Рошка М.В., при секретарі:Усеїновій Н.У.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека 36,7», третя особа: директор Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека 36,7» Калуженін Сергій Юрійович про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека 36,7» Нікітіна Олександра Ігоревича

на рішення Залізничного районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від 12 серпня 2013 року,

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_6 звернулась до суду з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека 36,7» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення № 21/к від 23.01.2013 року, поновлення на роботі на посаді головного бухгалтера ТОВ «Аптека 36,7» з 24.01.2013 року, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 24.01.2013 року по день ухвалення рішення судом та моральної шкоди в розмірі 10000 гривень. Також просила допустити негайне виконання рішення суду у частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць.

Позовні вимоги мотивовані тим, що з серпня 1995 року позивачка працювала у ТОВ «Аптека 36,7» на посаді головного бухгалтера. Наказом від 23.01.2013 року № 21-к ОСОБА_6 було звільнено з роботи на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України, а саме за прогул 02 січня 2013 року. Вказує, що звільнення є незаконним з тих підстав, що 02.01.2013 року о 8.30 вона з'явилась на роботі, але на територію підприємства її не пустили за усним розпорядженням директора ТОВ «Аптека 36,7» Калуженіна С.Ю. В той же день о 10-й годині внаслідок душевних хвилювань позивачка була змушена звернутися до лікаря 3-го міського поліклінічного об'єднання, їй було рекомендовано амбулаторне лікування, стан здоров'я вже не дозволяв продовжувати роботу. З 03.01.2013 року по 09.01.2013 року вона знаходилась на амбулаторному лікуванні у 3-му міському поліклінічному об'єднанні, з 10.01.2013 року по 22.01.2013 року - на стаціонарному лікуванні у 2-му міському поліклінічному об'єднанні, що підтверджується лікарняними листами.

23.01.2013 року ОСОБА_6 з'явилась до роботи, однак, не була допущена до роботи. 25.01.2013 року позивачка отримала поштою наказ про звільнення, вважає, що не має підстав для визнання її відсутності на роботі 02.01.2013 року прогулом без поважних причин, а звільнення з роботи не можна вважати законним. Зазначає, що у порушення вимог статті 149 КЗпП України письмові пояснення від неї не вимагались, розрахунок при звільненні всупереч вимогам статті 116 КЗпП України в день звільнення зроблений не був. Вона є кваліфікованим працівником, однак, після звільнення змінилося відношення до неї колег, ділова репутація була порушена, що спричинило втрату нормальних життєвих зв'язків та заподіяло їй моральні страждання, незаконні дії директора ТОВ «Аптека 36,7» призвели до тривалого порушення здоров'я позивачки.

Рішенням Залізничного районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від 12 серпня 2013 року позов ОСОБА_6 задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ № 21-к від 23.01.2013 року директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека 36,7» Калуженіна Сергія Юрійовича про звільнення ОСОБА_6 з посади головного бухгалтеру за прогул, відсутність на робочому місці 02.01.2013 року на підставі статті 40 КЗпП України.

Поновлено ОСОБА_6 на посаді головного бухгалтеру Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека 36,7» - з 24.01.2013 року.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека 36,7» на користь ОСОБА_6 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 24.01.2013 року по 12.08.2013 року у розмірі 34891, 67 грн., моральну шкоду у розмірі 1500 грн., а всього стягнуто 36 391, 67 грн. (без урахування податків та інших обов'язкових платежів).

В задоволені іншої частини позову відмовлено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека 36,7» на користь держави суму судового збору у розмірі 348, 67 грн.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_6 на посаді головного бухгалтера Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека 36,7» та стягнення середнього заробітку за один місяць - у розмірі 5 300 грн. (без урахування податків та інших обов'язкових платежів).

Ухвалою Залізничного районного суду м. Сімферополя від 02 вересня 2013 року усунуто описки в тексті рішення (а.с. 190).

Не погодившись із зазначеним рішенням суду представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека 36,7» Нікітін Олександр Ігоревич подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають суттєве значення для вирішення спору, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зокрема, зазначає, що суд першої інстанції порушив вимоги безпосередності допиту свідків, оскільки свідчення були отримані під час розгляду справи у попередньому складі суду, висновок суду щодо не допуску працівника на роботу, який зумовив прогул, не ґрунтується на доказах та суперечить обставинам справи. 11.01.2013 року на адресу позивачки було направлено лист з проханням надати письмові пояснення з приводу її відсутності на робочому місці з 02.01.2013 року, який було особисто вручено позивачці, у той же день від неї була отримана пояснювальна записка, у якій вона повідомила, що знаходиться на лікарняному, який буде надано після його закриття. Позивачка з'явилась на роботі 23.01.2013 року, надала листи непрацездатності, однак, в підтвердження відсутності на робочому місці 02.01.2013 року надала довідку, яка не є документом, передбаченим законодавством для звільнення від роботи.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення осіб, що з'явились у судове засідання, обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач звільнив позивачку без законної підстави, тому згідно з частиною 1 статті 235 КЗпП України ОСОБА_6 повинна бути поновлена на попередній роботі.

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду з наступних підстав.

Судом встановлено, що наказом директора фірми «Віктан-ЛТД» № 36 від 01 серпня 1995 року ОСОБА_6 була прийнята на роботу на посаду головного бухгалтера з 01 серпня 1995 року (а.с. 39).

Режим роботи працівників апарату та відділів фірми «Віктан-ЛТД» встановлено наказом № 06 від 05 лютого 1996 року (а.с. 40).

Частиною 2 пункту 1.1. Статуту ТОВ «Аптека 36,7» визначено, що ТОВ «Аптека 36,7» є правонаступником прав та обов'язків фірми «Віктан» ЛТД, зареєстрованої виконавчим комітетом Центральної районної ради м. Сімферополя, рішення № 04055647ю0020522 від 19.04.1994 року (а.с. 161).

Наказом №17-а від 28.12.2012 року директора ТОВ «Аптека 36,7» з метою раціонального використання робочого часу та забезпечення умов для відпочинку робітників в святкові дні без шкоди для діяльності підприємства було встановлено режим робочого часу на святкові дні для адміністрації, бухгалтерії та відділу організації виробництв, зокрема, 02 січня 2013 року встановлено як робочий день для головного бухгалтера (а.с. 43).

Актом від 04.01.2013 року, затвердженим директором ТОВ «Аптека 36,7» встановлено, що головний бухгалтер ТОВ «Аптека 36,7» ОСОБА_6 була відсутня на робочому місці і на території підприємства у період 02.01.2013 року - повний робочий день (8 годин) (а.с. 44).

Наказом №1-а від 04.01.2013 року, затвердженим директором ТОВ «Аптека 36,7», відповідно до вимог статті 149 КЗпП України зобов'язано ОСОБА_6 головному бухгалтеру надати на протязі 3-х днів з дати отримання цього наказу письмові пояснення з приводу порушення трудової дисципліни: відсутність на робочому місці в період з 02.01.2013 року по 04.01.2013 року (а.с. 46).

Зазначений наказ був надісланий позивачці рекомендованим листом з повідомленням, однак, був повернутий за закінченням терміну зберігання (а.с. 47).

Наказом директора ТОВ «Аптека 36,7» №3-а від 09.01.2013 року в.о. головного бухгалтера Ніколаєвій О.В. доручено провести службове розслідування по факту відсутності на робочому місці позивачки у період з 02.01.2013 року по час видання наказу (а.с. 56).

Згідно пояснювальної записки ОСОБА_6 від 11.01.2013 року вбачається, що вона була відсутня на роботі з 02.01.2013 року по 11.01.2013 року з причини хвороби, лікарняний лист буде наданий після його закриття при виході на роботу (а.с. 58).

Матеріали справи містять листи непрацездатності серії АВО №115543 та серії АВО № 116192, з яких вбачається, що ОСОБА_6 знаходилась відповідно на амбулаторному лікуванні з 03.01.2013 року по 09.01.2013 року та на стаціонарному лікуванні з 10.01.2013 року по 22.01.2013 року (а.с. 48,49).

Наказом директора ТОВ «Аптека 36,7» № 21-к від 23.01.2013 року позивачку було звільнено за прогул, відсутність на робочому місці 02.01.2013 року на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України (а.с. 60).

За змістом п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України прогулом вважається відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин.

В пункті 24 Постанови Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9

«Про практику розгляду судами трудових спорів» роз'яснено, що прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв'язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов'язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

Факт відсутності на роботі 02.01.2013 року позивачкою не заперечується.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека 36,7» Нікітіна Олександра Ігоревича про недоведеність позивачкою наявності поважних причин її відсутності на роботі більше трьох годин, колегія судів виходить з наступного.

Відповідно до статей 10, 11, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Наявність поважних причин відсутності на роботі повинна довести позивачка.

Поважними причинами слід вважати такі, які виключають вину працівника.

При виконанні трудових обов'язків працівник зобов'язаний дотримуватися правил внутрішнього розпорядку.

На підтвердження своєї відсутності на робочому місті 02.01.2013 року ОСОБА_6 надала довідку (а.с. 7), відповідно до якої вона знаходилась на прийомі у лікаря о 10 годині.

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 13 листопада 2001 року № 455, тимчасова непрацездатність працівників засвідчується листком непрацездатності. Видача інших документів про тимчасову непрацездатність забороняється, крім випадків, обумовлених пунктами 1.14, 2.7, 2.16, 2.17, 2.18, 2.19, 2.20, 2.4, 3.16, 6.6. даної Інструкції.

Пунктом 2.19 вказаної Інструкції особам, які самостійно звернулись по консультативну допомогу, видається довідка довільної форми за підписом лікуючого лікаря, засвідченого печаткою лікувально-профілактичного закладу, з обов'язковим зазначенням часу проведеної консультації.

Всупереч зазначеним положенням Інструкції в медичній довідці про знаходження ОСОБА_6 на прийомі у лікаря не вказаний конкретний час знаходження в лікарні.

Дана неправильність оформлення довідки не дозволяє дійти висновку, що в період робочого часу 02.01.2013 року позивачка отримувала лікування. Листок про тимчасову непрацездатність позивачці не видавався, незважаючи на твердження лікаря про поганий її стан здоров`я.

За змістом ст. 212 ЦПК України оцінка доказів повинна ґрунтуватися як на дослідженні належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, так і достатності доказів та взаємному зв'язку їх у сукупності.

Колегія суддів не може погодитись з висновком суду, про те, що ОСОБА_6 мала намір приступити до роботи о 8.30 ранку 02.01.2013 року, проте була позбавлена такої можливості у зв'язку з не допуском її до робочого місця керівництвом, оскільки він зроблений на підставі показів свідків, які не змогли безпосередньо підтвердити зазначений факт. Інших належних та допустимих доказів на підтвердження своїх доводів про не допуск її керівництвом до робочого місця позивачка не надала.

Враховуючи сукупність таких фактів, як - відсутність доказів необхідності негайного отримання медичної допомоги у спірний період часу; неповідомлення власника та неузгодження з ним часу відсутності на роботі; відсутність доказів неможливості перебування на роботі після відвідування лікаря; колегія суддів приходить до висновку, що позивачкою не доведено поважних причин відсутності на роботі, тобто існування таких обставин, які свідчать про відсутність її вини в недотриманні внутрішнього трудового розпорядку.

Приймаючи до уваги наведене, колегія суддів вважає необхідним скасувати рішення суду першої інстанції та відповідно до статті 309 ЦПК України ухвалити нове рішення про відмову у позові.

Керуючись статтями 303, 304, 309, 313, 314, 316, 317 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,