Рішення

від 23.09.2013 по справі 39/71

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23.09.2013 Справа № 39/71

Господарський суд Донецької області у складі судді Подколзіної Л.Д ., при секретарі судового засідання Бевз Х.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою:Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Луганськ

до відповідача:Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Шахтарськ Донецької області

про стягнення 12 171,70грн.

за участю уповноважених сторін:

від позивача - не з»явився

від відповідача - не з»явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Фізична особа - підприємець ОСОБА_1, м.Луганськ звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Шахтарськ Донецької області суми боргу у розмірі 9 650,23грн., штрафу у розмірі 1 956,90грн., пені у сумі 564,57грн. (Усього 12 171,70грн.)

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору №781 від 17.11.2009р. в частині розрахунків за поставлений товар, внаслідок чого утворилась заборгованість.

На підтвердження своїх вимог позивачем представлено копію вказаного договору, копії видаткових накладних №3083 від 17.11.2009р., №3081 від 17.11.2009р., №3088 від 17.11.2009р., №3077 від 17.11.2009р., №3660 від 01.12.2009р., №3653 від 01.12.2009р., №590 від 19.01.2010р., копію вимоги №10 від 01.03.2010р.

13 квітня 2010р. через канцелярію суду від відповідача надійшли заперечення на позовну заяву, в яких останній частково визнав суму основного боргу у розмірі 5 092,59грн., посилаючись на факт часткового вилучення товару в сумі 4553,26грн., підставою чого підприємець визначає акт від 30.12.2009р. та накладні на повернення.

Факт отримання товару, повернутого Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 на суму 4553,26грн., позивач згідно наданих суду заперечень на відзив по справі №39/71-заперечив. Проте, належним чином оформлені накладні на повернення товару представниками сторін суду не представлено.

Ухвалою від 10.06.2010 господарський суд зупинив провадження по справі №39/71, з метою перевірки працівниками в діях сторін наявності ознак злочинів, передбачених ст. ст.185, 356 КК України та направленням повідомлення до органів внутрішніх справ, а також окремих матеріалів справи для їх використання у ході здійснення перевірки.

24 вересня 2010 на адресу господарського суду надійшла відповідь №8/2285 від 01.09.2010 Головного Управління МВС України у Донецькій області Шахтарського міського відділу, в якій останній зазначив, що в ході проведення дослідчої перевірки було встановлено, що ніякий документ, підтверджуючий повернення товару в рахунок погашення заборгованості ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не укладали, отже доказати факт повернення товару по існуючій заборгованості не надається можливим. На підставі чого, Шахтарським МВ було прийнято рішення про відмову у порушенні кримінальної справи на підставі ст. 190, 356 КК України, ст. 6 п. 2 КПК України.

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 15.08.2013, у зв'язку із обранням судді Морщагіної Н.С. суддею Одеського апеляційного господарського суду, справа №39/71 передана на автоматичний розподіл.

За результатами автоматичного розподілу справи №39/71 призначено суддю Подколзіну Л.Д.

Ухвалою від 19.08.2013р. господарський суд поновив провадження у справі №39/71 та призначив її розгляд на 09.09.2013р.

Сторони в засідання суду 23.09.2013р. не з»явились, про причини неявки суд не повідомили.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а повторна неявка без пояснення причин належним чином повідомленого позивача і ненадання ним певних документів у світлі приписів ст.ст.4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу істотним чином не впливає на таку кваліфікацію і не перешкоджає вирішенню спору.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в с т а н о в и в :

17 листопада 2013р. між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, м.Луганськ (далі по тексту-Продавець) та та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2, м. Шахтарськ Донецької області (далі по тексту-Покупець) був укладений договір №781, згідно умов якого продавець зобов"язався передати у власність покупця товар, а покупець зобов»язався прийняти та оплатити його відповідно до умов договору.

Покупець здіснює оплату на умовах передоплати, або з відстрочкою платежу, але не більше 7 календарних днів. Кінцевіий строк оплати складає 7 днів з моменту отримання товару покупцем (п.3.4, 3.5 договору).

Пунктом 5.1 договору встановлений строк його дії з моменту підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов»язань по цьому договору.

У відповідності до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

За своїм змістом та правовою природою договір №781 від 17.11.2009р ., на який позивач посилається як на підставу своїх вимог, є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

Враховуючи вищезазначене, договір, на який посилається позивач, вважається судом укладеним, так як в ньому сторонами передбачені всі істотні умови.

За умовами статті 193 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону і укладеного договору.

На виконання умов Договору за видатковими накладними №3083 від 17.11.2009р., №3081 від 17.11.2009р., №3088 від 17.11.2009р., №3077 від 17.11.2009р., №3660 від 01.12.2009р., №3653 від 01.12.2009р. позивач передав, а повноважна особа відповідача отримала товар на загальну суму 21 770,63грн.

З представлених накладних вбачається, що вони підписані обома сторонами без жодних зауважень, містять всі необхідні відомості про продукцію, а також містять відомості про фактичне її отримання. Тобто, за своїми ознаками такі накладні є підтвердженням передачі позивачем та приймання відповідачем спірної продукції.

Відповідачем не заперечується факт одержання товару на вказану суму, згідно вказаних видаткових накладних, про що викладено у запереченні від 12.04.2010р. та пояснено в судовому засіданні 09.09.2013р.

Наразі, позивачем представлено у матеріали справи видаткову накладну №590 від 19.01.2010р. на суму 4,38грн. Проте, суд не може прийняти її у якості доказу поставки товару Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2, оскільки у графі „Одержала" не зазначено прізвище та ім"я по батькові особи, яка отримала товар, відсутній підпис та печатка одержувача.

Частково продукція була оплачена відповідачем у розмірі 12 124,78грн., а саме:

- 17 листопада 2009р. на суму 1 569,64грн.;

- 17 листопада 2009р. на суму 278,31грн.;

- 17 листопада 2009р. на суму 357,82грн.;

- 27 листопада 2009р. на суму 3 000грн.;

- 01 грудня 2009р. на суму 5 089,01грн.;

- 30 грудня 2009р. на суму 1 230грн.;

- 28 січня 2010р. на суму 600грн.

Розрахункових документів не представлено суду у матеріали справи, проте вищевказана сума не заперечується, а ні позивачем, а ні відповідачем.

Натомість, відповідач наполягає на поверненні позивачу товару на суму 4 553,26грн. посилаючись на складений акт від 30.12.2009р. Однак, позивач заперечив проти його повернення відповідачем.

У зв»язку з чим, ухвалою від 10.06.2010 господарський суд зупинив провадження по справі №39/71, з метою перевірки працівниками в діях сторін наявності ознак злочинів, передбачених ст. ст.185, 356 КК України.

Як вбачається з наданої відповіді Головним Управлінням МВС України у Донецькій області Шахтарського міського відділу №8/2285 від 01.09.2010, в ході проведення дослідчої перевірки було встановлено, що ніякий документ, підтверджуючий повернення товару в рахунок погашення заборгованості ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не укладали, отже доказати факт повернення товару по існуючій заборгованості не надається можливим. На підставі чого, Шахтарським МВ було прийнято рішення про відмову у порушенні кримінальної справи на підставі ст. 190, 356 КК України, ст. 6 п. 2 КПК України.

Представлений відповідачем акт від 30.12.2009р., в якому перелічений перелік товару, який нібито був повернутий позивачу, судом не приймається до уваги, оскільки він складений в односторонньому порядку зі сторони лише покупця та його продавців.

Таким чином, відповідачем не доведено суду належними доказами повернення товару позивачу на суму 4 553,26грн.

02.03.2010р. позивач надіслав на адресу відповідача претензію вих.№10 від 01.03.2010р. про оплату вартості поставленої продукції, штрафу та пені в сумі 12171,70грн. Однак, претензія залишилась без відповіді зі сторони відповідача.

Оскільки відповідачем отриманий товар у позивача без будь-яких зауважень, оплата повинна здійснюватись в термін, передбачений сторонами у договорі, так як відповідно до загальних умов виконання зобов'язання викладених в ст.ст. 526,530 ЦК боржник повинен сплатити одержаний товар в строки, передбачені умовами договору.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 692 ЦК зазначено, що отриманий товар повинний бути оплачений у повному обсязі за встановленою ціною.

Матеріалами справи доведено, що відповідачем, в порушення умов п.3.4 договору, отриманий товар в повному обсязі не сплатив.

Таким чином, на час звернення з позовом, сума заборгованості складає 9 645,85грн.

За таких обставин, враховуючи, що сума основного боргу у сумі 9 645,85грн. підтверджена матеріалами справи та відповідачем не спростована належними доказами, позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 щодо стягнення боргу у сумі 9 645,85грн. суд вважає таким, що підлягає задоволенню.

Що ж стосується позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 4,38грн., то вони підлягають залишенню без задоволення як необґрунтовані та недоведені належними, та допустимими доказами.

Порушення відповідачем строків оплати отриманого товару явилось підставою для нарахування позивачем пені у розмірі 564,57грн., яка нарахована за період з 25.11.2009р.-01.12.2009р. (за видатковою накладною №3077 від 17.11.2009р.), за період з 09.12.2009р.-01.03.2010р. (за видатковою накладною №3066 від 01.12.2009р.), за період з 09.12.2009р.-01.03.2010р. (за видатковою накладною №3653 від 01.12.2009р.) за прострочення оплати товару відповідно до п.4.2 договору, Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання", тобто з урахуванням шестимісячного терміну та розміру подвійної облікової ставки НБУ.

Згідно з п. 4.2 договору при несвоєчасній або неповній оплаті товару покупець, в п»ятидений строк, сплачує штраф у розмірі 10% вартості невиконаного зобов»язання по цьому договору, а також сплачує пеню у розмірі 5% від суми відмови (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення), за кожен день прострочення.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до ст. 549 цього Кодексу розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Неустойка є одним із видів забезпечення виконання зобов'язання (ст. 546 Цивільного кодексу України).

Розглянувши представлений у матеріали справи розрахунок судом встановлено, що він арифметично не вірний, оскільки позивачем не були враховані часткові оплати здійснені відповідачем.

Здійснивши арифметичний підрахунок вимог щодо пені судом встановлено, що розмір пені за період з 25.11.2009р.-26.11.2009р. відносно заборгованості у сумі 8 089,01грн. за видатковою накладною №3077 від 17.11.2009р. складає 9,09грн.; за період з 27.11.2009р.-30.11.2009р. відносно заборгованості у сумі 5 089,01грн. за видатковою накладною №3077 від 17.11.2009р. складає 11,43грн.; за період з 09.12.2009р.-29.12.2009р. відносно заборгованості у сумі 2344,66грн. за видатковою накладною №3660 від 01.12.2009р. складає 27,65грн.; за період з 30.12.2009р.-27.01.2010р. відносно заборгованості у сумі 1 114,66грн. за видатковою накладною №3660 від 01.12.2009р. складає 18,16грн.; за період з 28.01.2010р.-01.03.2010р. відносно заборгованості у сумі 514,66грн. за видатковою накладною №3660 від 01.12.2009р. складає 9,54грн.

Зокрема, розрахунок пені за видатковою накладною №3653 від 01.12.2009р. на суму 424,13грн. здійснений позивачем вірно.

За таких обставин, господарський суд позовні вимоги в частині стягнення пені задовольняє частково та стягує з відповідача пеню у сумі 500грн.

В пункті 4.2 договору сторонами самостійно узгоджено, що за порушення строків оплати покупець сплачує постачальнику штраф в розмірі 10% від невиконаного зобов»язання.

На підставі вказаного пункту, позивачем нарахований штраф в розмірі 10% від вартості невиконаного зобов»язання у сумі 1 956,90грн.

Отже, сторонами самостійно визначений вид відповідальності та її розмір, а також позивачем доведений факт прострочення строків поставки товару. Однак, у зв»язку з частковим доведення позивачем суду отримання товару відповідачем та з урахуванням своєчасно здійснених часткових оплат, суд розраховує штраф з простроченої суми 19 564,86грн.

За таких обставин, господарський суд позовні вимоги в частині стягнення штрафу задовольняє частково та стягує з відповідача штраф у розмірі 1 956,49грн.

Згідно ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно: в частині задоволених позовних вимог - на відповідача, в частині відмови - на позивача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 526, 546, 549 ЦК України, ст.193 ГК України, ст.ст. 33, 43, 44, 49, 78, 82, 84, 85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Луганськ до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Шахтарськ Донецької області про стягнення 12 171,70грн. задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Шахтарськ Донецької області на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Луганськ суму боргу у розмірі 9 645,85грн., штраф у розмірі 1 956,49грн., пеню у сумі 500грн., витрати по сплаті держмита у сумі 121,03грн., витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 234,65грн.

В решті частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 23.09.2013р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення буде складено та підписано 27.09.2013р.

Суддя Л.Д. Подколзіна