Постанова

від 23.09.2013 по справі 910/6385/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" вересня 2013 р. Справа№ 910/6385/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Жук Г.А.

Остапенка О.М.

при секретарі судового засідання: Ликові В.В.,

розглядаючи апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „АЕК Інжиніринг"

на рішення господарського суду міста Києва

від 06.06.2013 року

у справі №910/6385/13 (суддя - Привалов А. І.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційна фірма «ГАРАНТ ПЛЮС 11», смт. Баришівка, Київська область,

до товариства з обмеженою відповідальністю «АЕК Інжиніринг», м. Київ,

про стягнення 21 069,57 грн.,

за участю представників:

від позивача: не з'явились;

від відповідача: не з'явились;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Комерційна фірма «ГАРАНТ ПЛЮС 11» (надалі - ТОВ „КФ „ГАРАНТ ПЛЮС 11") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «АЕК Інжиніринг» (надалі - ТОВ «АЕК Інжиніринг») про стягнення 21 069,57 грн., у т.ч. 19 087,60 грн. заборгованості, 1 142,12 грн. 3% річних, 839,85 грн. інфляційних втрат, мотивуючи вимоги наявністю заборгованості, зумовленої неналежним виконанням зобов'язань за контрактом №108(10)/1 від 08.12.2010р., з урахуванням договору про відступлення права вимоги №170912/4/ПБ від 17.09.2012р.

Рішенням господарського суду міста Києва від 06.06.2013 року у справі №910/6385/13 задоволено позов частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 19 087,60 грн. боргу та 1 138,98 грн. 3% річних. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю «АЕК Інжиніринг» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 06.06.2013 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи підстави звернення з апеляційною скаргою, скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2013 року апеляційну скаргу прийнято до апеляційного провадження та призначено в судове засідання на 05.09.2013 року.

В судових засіданнях 05.09.2013 р., 16.09.2013 р. розгляд справи у відповідності до ст.77 ГПК України був відкладений до 16.09.2013р., 23.09.2013 р. відповідно.

Учасники судового процесу в судове засідання 23.09.2013 року не з'явились, були належним чином повідомлені про місце та час розгляду апеляційної скарги. Останні не повідомили про поважність причин своєї неявки в судове засідання та клопотань про відкладення розгляду справи на заявляли.

Колегія суддів, порадившись і врахувавши, що вказані особи були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги без їх участі, за наявними у справі матеріалами.

23.09.2013 року в судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні у справі матеріали, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 08.12.2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю «АЕК Інжиніринг» (в тексті договору - замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Дакмас» (в тексті договору - підрядник) було укладено контракт на виконання вогнезахисних робіт №108(10)/1 (надалі - контракт), за умовами якого підрядник зобов'язався протягом строку дії контракту своїми силами і засобами, використовуючи існуючі технології, виконати вогнезахисну обробку металевих повітроводів на об'єкті: «Рахункова палата України по вул. В. Гетьмана, 8/26, в Солом'янському районі м. Києва. Блок Г», - з метою досягнення межі вогнестійкості ЕІ 30 хвилин, а замовник зобов'язався прийняти роботу та оплатити її вартість у строки та на умовах, що визначаються цим контрактом (а.с.14-16).

Загальна вартість контракту з вогнезахисної обробки металевих повітропроводів, згідно договірної ціни (додаток №1), становить 39 087,60грн., у т.ч. 6 514,60грн. ПДВ (п.4.1 контракту).

Згідно п.3.1 контракту перед початком робіт замовник повинен перерахувати на розрахунковий рахунок підрядника авансовий платіж у розмірі 50% від вартості виконаних робіт.

Пунктом 4.2 контракту сторони узгодили, що повний розрахунок проводиться згідно фактично виконаних обсягів робіт.

Згідно п.2.1.3 контракту підрядник зобов'язаний надати замовнику на підпис акт (акти) приймання виконаних підрядних робіт (форма №КБ-2в) та довідку про вартість виконання підрядних робіт (форма №КБ-3) за фактичні обсяги виконаних робіт. Акт (акти) приймання виконаних підрядних робіт оформляється лише на технологічно завершені роботи.

Контракт набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до закінчення виконання договірних зобов'язань (п.8.1 контракту).

До контракту укладено додатки відносно договірної ціни, підсумкової відомості ресурсів, локального кошторису №2-1-1 та розрахунку загальновиробничих витрат до локального кошторису №2-1-1 на вогнезахисну обробку металевих конструкцій повітроводів (а.с.17-25).

Матеріали справи свідчать, що між ТОВ «ВП «Дакмас» та відповідачем у справі виникли зобов'язання, які мають ознаки договору підряду за яким, в силу статті 837 Цивільного кодексу України, одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Таким чином, укладення ТОВ «ВП «Дакмас» та ТОВ «АЕК Інжиніринг» контракту №108(10)/1 від 08.12.2010 року було спрямоване на отримання останнім робіт та обов'язку здійснювати плату за отримані роботи.

У відповідності до статей 626, 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Договір вважається укладеним, якщо сторони досягли згоди щодо усіх умов договору та є обов'язковим до виконання.

У відповідності до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З матеріалів справи вбачається та місцевим господарським судом вірно встановлено, що на виконання п.3.1 контракту відповідачем було перераховано на рахунок ТОВ «ВП «Дакмас» в якості авансу 20 000,00грн., що підтверджується платіжним дорученням №709 від 16.12.2010р. та випискою з банківського рахунку відповідача (а.с.52-53).

За березень 2011 року ТОВ «ВП «Дакмас» відповідно до умов контракту виконав підрядні роботи, а відповідач їх прийняв без зауважень на загальну суму 39 087,60 грн., що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт форми № КБ-2в та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт форми № КБ-3, які укладені на виконання контракту №108(10)/1 від 08.12.2010 р. Дані акт та довідка підписані обома сторонами та завірені печатками підприємств (а.с.26-29).

Отже, відповідач за отримані роботи розрахувався частково в розмірі 20 000,00 грн., відповідно його заборгованість становить 19 087,60грн. (39 087,60 грн. - 20 000,00 грн.).

Водночас, місцевим господарським судом встановлено, що 17.09.2012 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Дакмас» (за текстом договору - первісний кредитор) та товариством з обмеженою відповідальністю «Комерційна фірма «ГАРАНТ ПЛЮС 11» (за текстом договору - новий кредитор) був укладений договір відступлення права вимоги №170912/4/ПБ (надалі - договір від 17.09.2012 р.), за умовами якого первісний кредитор відступив, а новий кредитор згідно з контрактом на виконання вогнезахисних робіт №108(10)/1 від 08.12.2010р. (в тексті договору - основний договір) набув право вимагати від товариства з обмеженою відповідальністю «АЕК Інжиніринг» (в тексті договору - боржник) належного виконання оплати суми боргу за надані послуги в сумі 19 087,60грн., у т.ч. 3 181,27грн. ПДВ (а.с.9-11).

Згідно пунктів 1.2, 1.3 договору від 17.09.2012 р. новий кредитор займає місце первісного кредитора в усіх правах, що виникли з основного договору в обсязі та на умовах, що існують на момент укладання цього договору. До нового кредитора переходять усі права, які забезпечують зобов'язання боржника.

11.02.2013 року ТОВ «ВП «Дакмас» направлено на адресу відповідача повідомлення №90 від 17.09.2012р. про укладення договору відступлення права вимоги №170912/4/ПБ від 17.09.2012р. (а.с.12-13), яке представником відповідача отримано 18.02.2013 року.

Положення статей 512-519 Цивільного кодексу України передбачають умови та порядок заміни кредитора у зобов'язанні.

Відповідно до статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 516 Цивільного кодексу України передбачено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно вимог ст. 517 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Відповідно до ст. 518 Цивільного кодексу України боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.

Відповідачем заперечень на повідомлення про заміну кредитора не подавалось.

Судова колегія вважає необґрунтованим твердження скаржника в якості заперечень позовних вимог на надсилання йому повідомлення про укладення договору відступлення права вимоги лише через чотири місяці після укладання такого договору, оскільки положення статей 512-519 Цивільного кодексу України не встановлюють строків зазначеного повідомлення боржника.

Посилання скаржника про те, що йому не було надано доказів переходу до ТОВ „КФ „ГАРАНТ ПЛЮС 11" прав у зобов'язанні за контрактом №108(10)/1 від 08.12.2010р., колегія суддів вважає безпідставними, оскільки відповідачем не заперечується факт отримання повідомлення від 17.09.2012 р. з копією такого договору. Посилання відповідача на відсутність у нього належним чином засвідченої копії договору №170912/4/ПБ від 17.09.2012р. та необхідних додатків до нього, на переконання судової колегії не є перешкодою для виконання скаржником зобов'язань за договором, при цьому, останній не був позбавлений можливості витребувати у позивача належним чином посвідчену копію договору за власною ініціативою.

Відповідно до вимог статей 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про те, що на підставі договору відступлення права вимоги №170912/4/ПБ від 17.09.2012р. позивачу було передано право вимоги до відповідача про сплату боргу у сумі 19 087,60 грн.

У зв'язку із зазначеним, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що місцевим судом правомірно задоволено позов ТОВ „КФ „ГАРАНТ ПЛЮС 11" до ТОВ «АЕК Інжиніринг» про стягнення 19 087,60 грн. заборгованості.

З матеріалів справи вбачається, що позивач просив стягнути з відповідача також 839,85 грн. інфляційних втрат за період з травня 2011 року по лютий 2013 року, а також 1 142,12 грн. 3% річних за період з 04.04.2011 року по 01.04.2013 року.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, у період з травня 2011 року по лютий 2013 року, за який позивачем нараховані інфляційні втрати, показник індексу інфляції був від'ємним.

Враховуючи вимоги статей 530, 612, 614 ЦК України, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що несплата заборгованості по договору є порушенням зобов'язання, а тому наявні підстави для застосування встановленої статтею 625 Цивільного кодексу України відповідальності та, відповідно до проведеного місцевим господарським судом розрахунку, стягнення з ТОВ «АЕК Інжиніринг» на користь ТОВ „КФ „ГАРАНТ ПЛЮС 11" 1 138,98 грн. 3% річних.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про обґрунтованість заявлених вимог ТОВ „КФ „ГАРАНТ ПЛЮС 11" до ТОВ «АЕК Інжиніринг» про стягнення 19 087,60 грн. боргу та 1 138,98 грн. 3% річних.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

В силу частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 06.06.2013 року прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, з правильним застосуванням норм матеріального права, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

Зважаючи на те, що доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення господарського суду міста Києва від 06.06.2013 року слід залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «АЕК Інжиніринг» без задоволення.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 4-3, 32, 33, 43, 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «АЕК Інжиніринг» на рішення господарського суду міста Києва від 06.06.2013 року у справі №910/6385/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 06.06.2013 року у справі №910/6385/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/6385/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя Мальченко А.О.

Судді Жук Г.А.

Остапенко О.М.