Рішення

від 06.06.2013 по справі 910/6385/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/6385/13 06.06.13 Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Сай А.С.

розглянувши справу № 910/6385/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційна фірма

«ГАРАНТ ПЛЮС 11»;

до товариства з обмеженою відповідальністю «АЕК Інжиніринг»;

про стягнення 21069,57 грн.

Представники сторін:

від позивача: Науменко О.А., довіреність б/н від 20.03.2013р.;

від відповідача: Біляєва М.О., довіреність № 42 від 28.02.2013р.

обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Комерційна фірма «ГАРАНТ ПЛЮС 11» (надалі - позивач) з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «АЕК Інжиніринг» (надалі - відповідач) про стягнення 21069,57 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно Договору № 170912/4/ПБ від 17.09.2012р. позивач набув право вимоги про стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла в останнього через невиконання свого зобов'язання з оплати виконаних товариством з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Дакмас» робіт за Контрактом № 108(10)/1 на виконання вогнезахисних робіт від 08.12.2010р., тому позивач, посилаючись, зокрема на ст.ст. 512-519, 525, 526 ЦК України, просить стягнути вказану заборгованість у сумі 19087,60 грн. в судовому порядку, а також суми нарахованих інфляційних втрат - 839,85 грн. та 3 % річних - 1142,12 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.04.2013р. порушено провадження у справі № 910/6385/13 та призначено її розгляд на 23.05.2013р.

Представник позивача в судове засідання 23.05.2013р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 05.04.2013р. не виконав, витребувані докази до суду не надіслав.

Присутній у судовому засіданні представник відповідача витребувані судом документи також не надав, проте заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи з метою проведення звірки взаєморозрахунків з позивачем.

Ухвалою від 23.05.2013р. суд продовжив строк вирішення спору на п'ятнадцять днів за клопотанням представника відповідача та відклав розгляд справи на 06.06.2013р.

Присутній у судовому засіданні 06.06.2013р. представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, з підстав зазначених у позовній заяві, та надав витребувані судом докази.

Представник відповідача проти позову заперечив, посилаючись на те, що на його адресу надійшла незасвідчена ксерокопія Договору № 170912/4/ПБ про відступлення права вимоги від 17.009.2012р., що суперечит приписам ч. 2 ст. 517 ЦК України та вимогам податкового законодавства, проте доказів звернення до позивача з вимогою надати засвідчену копію вказаного договору суду не надав.

Також, відповідач подав витребувані судом документи та пояснення, в яких заперечив проти нарахування інфляційних втрат.

Суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

08.12.2010р. між відповідачем (за договором - замовник) та ТОВ «Виробниче підприємство «Дакмас» (за договором - підрядник) було укладено Контракт № 108(10)/1 на виконання вогнезахисних робіт, відповідно до п. 1.1., 1.2. якого підрядник зобов'язується протягом строку дії контракту своїми силами і засобами, використовуючи існуючі технології, виконати вогнезахисну обробку металевих повітроводів на об'єкті «Рахункова палата України по вул. В.Гетьмана, 8/26 у Солом`янському районі м. Києва. Блок Г», - з метою досягнення межі вогнестійкості ЕІ 30 хвилин. Склад та вартість робіт, що будуть виконуватися підрядником, визначаються контрактом та договірною ціною (Додаток № 1).

Згідно п. 1.4. контракту, замовник зобов'язується прийняти роботу та оплатити її вартість у строки та на умовах, що визначаються цим контрактом.

У пункті 4.1. сторони визначили, що загальна вартість контракту з вогнезахисної обробки металевих повітропроводів, згідно договірної ціни (додаток № 1), становить 39087,60 грн.

Повний розрахунок проводиться згідно фактично виконаних обсгів робіт (п. 4.2. контракту).

Згідно з п. 3.1. контракту, перед початком робіт замовник повинен перерахувати на розрахунковий рахунок підрядника авансовий платіж у розмірі 50% від суми, визначено у п. 4.1. контракту.

Як вбачається з п. 2.2.4 контракту, замовник зобов'язаний проводити оплату робіт, виконаних підрядником, не пізніше 3-х банківських днів з моменту підписання акту (актів) приймання виконаних підрядних робіт.

Судом встановлено, що ТОВ «Виробниче підприємство «Дакмас» виконало роботи на загальну суму 39087,60 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи двосторонньо підписаними та посвідченими печатками відповідача та ТОВ «Виробниче підприємство «Дакмас» довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та актом приймання виконаних будівельних робіт за березень 2011 року.

Відповідач на виконання умов контракту перерахував на рахунок підрядника в якості авансу 20000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 709 від 16.12.2010р., копія якого додана до матеріалів справи, проте не здійснив повної оплати виконаних ТОВ «Виробниче підприємство «Дакмас» робіт.

Таким чином, заборгованість відповідача за виконані ТОВ «Виробниче підприємство «Дакмас» роботи на день розгляду справи становить 19087,60 грн.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

У відповідності до ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України, встановлено порядок оплати за договором підряду, а саме: якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Згідно ч 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на вищенаведене та підписання відповідачем акту приймання виконаних підрядних робіт без будь-яких зауважень чи заперечень щодо обсягу та якості виконаних робіт, свідчить про прийняття останнім цих робіт та, відповідно, породжує у відповідача обов'язок по їх оплаті у строки, визначені договором.

Відповідно до п.1 ч. 1 статті 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч. 1 ст. 516 Цивільного кодексу України, передбачено здійснення заміни кредитора у зобов'язанні без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріалами справи підтверджено, що між товариством з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «ДАКМАС» (за договором - первісний кредитор) та товариством з обмеженою відповідальністю «Комерційна фірма «ГАРАНТ ПЛЮС 11» (за договором - новий кредитор) 17.09.2012р. було укладено Договір № 170912/4/ПБ про відступлення права вимоги (далі - договір), згідно з п. 1.1. якого первісний кредитор відступив, а позивач набув право вимоги згідно з Контрактом на виконання вогнезахисних робіт № 108(10)/1 від 08.12.2010р. (далі - основний договір), укладеного між первісним кредитором та ТОВ«АЕК Інжиніринг» (за договором - боржник). За Договором № 170912/4/ПБ від 17.09.2012р. новий кредитор набуває право вимагати від вборжника належного виконання зобов'язання з оплати суми боргу за виконані роботи в сумі 19087,60 грн.

Також, пунктом 1.2. договору встановлено, що новий кредитор займає місце первісного кредитора в усіх правах, що виникли з основного договору в обсязі та на умовах, що існують на момент укладення цього договору. До нового кредитора переходять усі права, які забезпечують зобов'язання боржника (п.1.3. договору).

Відповідно до п. 2.2. договору погоджено, що право вимоги, що відступається на користь позивача за цим договором, згідно даних бухгалтерського обліку первісного кредитора складає 19087,60 грн.

На виконання умов п.4.1.2. договору, первісним кредитором 11.02.2013р. було надіслано відповідачу повідомлення вих. № 90 від 17.09.2012р. про заміну кредитора за Контрактом № № 108(10)/1 від 08.12.2010р., про що свідчать наявні в матеріалах справи фіскальний чек, опис вкладення у цінний лист від 11.02.2013р., та про зобов'язання сплатити позивачу заборгованість у сумі 19087,60 грн. протягом семи днів з моменту отримання цього повідомлення, яке отримано представником відповідача згідно з наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення - 18.02.2013р.

Проте, відповідач свого зобов'язання по оплаті виконаних робіт у сумі 19087,60 грн. не виконав.

Отже, судом встановлено, що у відповідача існує перед позивачем грошове зобов'язання в сумі 19087,60 грн., право вимоги виконання якого позивач набув за Договором № 170912/4/ПБ про відступлення права вимоги від 17.09.2012р.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду спору в господарському суді відповідачем не заперечено факт отримання робіт за представленим актом приймання виконаних будівельних робіт та не надано доказів оплати цих робіт, відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 19087,60 грн. є обґрунтованою, документально підтвердженою, а тому підлягає задоволенню.

Позивачем також заявлено вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 839,85 грн. за період з травня 2011 року по лютий 2013 року включно та 3 % річних у розмірі 1142,12 грн. за період з 04.04.2011р. по 01.04.2013р.

Умовами пунктів 1.2., 1.3. договору встановлено, що новий кредитор займає місце первісного кредитора в усіх правах, що виникли з основного договору в обсязі та на умовах, що існують на момент укладення цього договору; до нового кредитора переходять усі права, які забезпечують зобов'язання боржника.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Приписами статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань, а не штрафною санкцією.

При цьому, індекс інфляції (індекс споживчих цін) це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце протягом повного календарного місяця, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007р. № 265 «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін»).

Крім того, згідно п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. № 01-06/928/2012, сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) [див. постанову Вищого господарського суду України від 05.04.2011р. № 23/466 та лист Верховного Суду України «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» від 03.04.1997р. № 62-97р].

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012р. № 52/30).

Як вбачається з розрахунку позивача, наведеного у позовній заяві, останнім при визначенні інфляційних втрат за період з травня 2011 року по грудень 2011 року були враховані середньомісячні індекси інфляції, що діяли з травня по грудень 2010 року, а не 2011 року, в якому безпосередньо і виникла заборгованість.

Таким чином, наведений позивачем у позовній заяві розрахунок інфляційних втрат визнається судом не правомірним.

При цьому, здійснивши перерахунок інфляційних втрат, судом встановлено, що розмір заборгованості з урахуванням індексу інфляції за період з травня 2011 року по лютий 2013 року включно складає 19046,30 грн.

Отже, 19046,30 грн. (заборгованість з урахуванням індексу інфляції) - 19087,60 грн. (сума боргу відповідача) = -41,30 грн., тобто має місце дефляція, що виключає можливість стягнення з відповідача заборгованості з урахуванням індексу інфляції.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втарт задоволенню не підлягають.

Крім того, судом встановлено, що при нарахуванні 3% річних позивачем не враховано, що згідно з п. 2.2.4 контракту, замовник зобов'язаний був провести оплату виконаних робіт, не пізніше 3-х банківських днів з моменту підписання акту приймання виконаних підрядних робіт.

Відповідно до п. 1 постанова Правління Національного банку України «Про затвердження Інструкції про міжбанківський переказ грошей в Україні в національній валюті» від 17.03.2004р. №110, банківський день - позначений календарною датою проміжок часу, протягом якого виконуються технологічні операції, пов'язані з проведенням міжбанківських електронних розрахункових документів через систему електронних міжбанківських переказів Національного банку, за умови, що підсумки розрахунків за цими документами відображаються на кореспондентських рахунках банків (філій) у територіальному управлінні на ту саму дату.

Як вбачається з акту приймання виконаних будівельних робіт за березень 2011 року, на якому ґрунтуються позовні вимоги, останній підписаний відповідачем та ТОВ «Виробниче підприємство «ДАКМАС» 31 березня 2011 року, тому останнім днем платежу є 4 квітня 2011 року, оскільки 2 та 3 квітня 2011 року є вихідними днями, в які банківська система України міжбанківські перекази коштів через систему електронних переказів не здійснює.

Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Отже, відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання, починаючи з 05.04.2011р., а не як помилково вказано позивачем з 04.04.2011р.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд здійснивши перерахунок 3% річних, задовольняє останні в сумі 1138,98 грн. за період з 05.04.2011р. по 01.04.2011р.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «АЕК Інжиніринг» (03062, м. Київ, пр. Перемоги, 67; код 14278213) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційна фірма «Гарант плюс 11» (07500, Київська область, смт. Баришівка, вул. Жовтнева, 6, код 37862837) 19087 грн. 60 коп. - боргу, 1138 грн. 98 коп. - 3 % річних, 1651 грн. 66 коп. - витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

3. В іншій частині вимог в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 11.06.2013 р. Суддя А.І. Привалов А.І. Привалов