Постанова

від 13.09.2013 по справі 802/3421/13-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

13 вересня 2013 р. Справа № 802/3421/13-а

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

головуючого судді Альчука Максима Петровича,

суддів Бошкової Юлії Миколаївни

Жданкіної Наталії Володимирівни

за участю секретаря судового засідання: Яковенка Дмитра Олександровича

представника позивача: Никитюка В.О.

відповідача: не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Новофастівське"

до: реєстраційної служби Погребищенського районного управління юстиції Вінницької області, Державної реєстраційної служби України

про: визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "Новофастівське" з адміністративним позовом до реєстраційної служби Погребищенського районного управління юстиції Вінницької області, Державної реєстраційної служби України, про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані тим, що внаслідок реорганізації (перетворення) дочірнього підприємства "Новофастівське" в ТОВ "Новофастівське" останнє є власником майна, зокрема комплексу по виробництву цукру, розташованого в м. Погребище Вінницької області по вул. Київській, 48. З метою державної реєстрації права власності на вказаний об'єкт нерухомого майна позивач звернувся з відповідною заявою до реєстраційної служби Погребищенського районного управління юстиції Вінницької області. За результатами розгляду заяви Державною реєстраційною службою України прийнято рішення № 2083507 від 30.04.2013 року про відмову в державній реєстрації прав. Дане рішення позивач вважає таким, що суперечить нормам чинного законодавства, а тому звернувся до суду про визнання бездіяльності відповідачів протиправною та зобов'язання відповідачів здійснити необхідні дії з державної реєстрації.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити в повному обсязі.

Представники відповідача в судове засідання не прибули, хоча відповідачів в порядку ст. 38 КАС України належним чином повідомлено про судове засідання шляхом направлення текстів повісток електронною поштою. Їх неявка в силу ч. 4 ст. 128 КАС України не перешкоджає розгляду справи по суті. Крім того, згідно надісланих до суду письмових заперечень реєстраційної служби Погребищенського районного управління юстиції у Вінницькій області, даний відповідач заперечує проти позову, посилаючись на те, що оскільки рішення про відмову в державній реєстрації прав було прийнято державним реєстратором Укрдержреєстру, він не може нести відповідальність та вчиняти дії щодо державної реєстрації, що належать до компетенції Укрдержреєстру.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.

В судовому засіданні встановлено, що згідно статуту (а.с. 13-31), державну реєстрацію змін до якого проведено 29.03.2012 року, ТОВ "Новофастівське" створене шляхом реорганізації (перетворення) дочірнього підприємства "Новофастівське" (п. 1 Статуту а.с. 14). Товариство є власником майна переданого йому учасниками у власність та іншого майна, отриманого на законних підставах (п. 3.1. Статуту).

Згідно договору купівлі продажу від 12.02.2007 року (а.с. 5-8), витягу з Державного реєстру правочинів (а.с. 9) та реєстраційного посвідчення (а.с. 10-12) за дочірнім підприємством "Новофастівське" 19.02.2007 року зареєстровано право приватної власності комплексу по виробництву цукру, розташованого в м. Погребище Вінницької області по вул. Київській, 48.

Згідно картки прийому заяви № 1768681 позивач ТОВ "Новофастівське" 18.04.2013 року звернулось до реєстраційної служби Погребищенського районного управління юстиції Вінницької області з заявою про державну реєстрацію вказаного нерухомого майна (а.с. 64). До заяви були додані описані вище договір купівлі-продажу, статут та довіреність.

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України № 2083507 від 30.04.2013 року в державній реєстрації права приватної власності на нежитлові приміщення позивачу відмовлено (а.с. 35). Зокрема, у прийнятому рішенні зазначено, що подані документи не відповідають вимогам та не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують. Про прийняте рішення Державною реєстраційною службою України позивача повідомлено листом від 30.04.2013 року (а.с. 34).

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що правовідносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюються нормами Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", що визначено статтею 1 цього Закону.

Частиною 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до п. 1 ст. 4 Закону "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема, право власності на нерухоме майно.

Згідно ч. 1 ст. 6 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" систему органів державної реєстрації прав становлять:

Міністерство юстиції України;

центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав;

органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну реєстраційну службу України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 року № 401/2011, Державна реєстраційна служба України (Укрдержреєстр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра юстиції України та входить до системи органів виконавчої влади.

Укрдержреєстр є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань реалізації державної політики у сферах, зокрема державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.

Згідно п. 4 та п. 5 Указу Укрдержреєстр відповідно до покладених на нього завдань та з метою організації своєї діяльності, зокрема, організовує роботу, пов'язану із забезпеченням діяльності у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно; здійснює керівництво та контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно; здійснює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно відповідно до закону; контролює діяльність структурних підрозділів територіальних органів Мін'юсту України, що забезпечують реалізацію повноважень Укрдержреєстру.

Аналіз викладених норм законодавства свідчить про підпорядкованість реєстраційної служби Погребищенського районного управління юстиції Вінницької області Укрдержреєстру.

Відповідно до п. 1 наказу Міністерства юстиції України від 02.04.2013 року № 607/5, яким визначено Порядок взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб, цей Порядок визначає процедуру взаємодії системи органів державної реєстрації прав та державних реєстраторів прав на нерухоме майно органів державної реєстрації прав під час проведення державної реєстрації права власності та/або речових прав на нерухоме майно, що виникають, зокрема, на цілісні майнові комплекси підприємств та на нерухоме майно загальною площею понад 5000 кв. метрів.

Даним наказом також визначено, що державна реєстрація, скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у випадках, передбачених у пункті 1 наказу, проводиться державними реєстраторами прав на нерухоме майно Укрдержреєстру відповідно до Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 року № 703.

Як свідчать матеріали справи, керуючись наказом № 607/5, реєстраційною службою Погребищенського районного управління юстиції Вінницької області подану ТОВ "Новофастівське" заяву про державну реєстрацію прав з доданими документами за допомогою програмного забезпечення Державного реєстру речових прав направлено за належністю до Державної реєстраційної служби України.

Враховуючи викладене, а також подальше прийняття рішення в межах повноважень Укрдержреєстром щодо вказаної заяви позивача, суд вважає безпідставними його доводи щодо протиправної бездіяльності відповідачів.

Також суд вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, доводи позивача в частині зобов'язання реєстраційної служби Погребищенського районного управління юстиції Вінницької області здійснити необхідні дії з державної реєстрації, оскільки вищевказаним наказом Мін'юсту № 607/5 право та обов'язок проведення державної реєстрації на цілісні майнові комплекси підприємств та на нерухоме майно загальною площею понад 5000 кв. метрів покладено на державних реєстраторів прав на нерухоме майно Укрдержреєстру.

Щодо вимог до останнього.

Частина 1 ст. 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон) передбачає порядок проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень, який полягає в наступному:

1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви;

2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень;

3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації;

4) внесення записів до Державного реєстру прав;

5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;

6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Згідно ч. 2 цієї ж статті Закону перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам (ч. 4 ст. 15 Закону).

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав проводиться на підставі:

1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом;

2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону;

3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді;

4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом;

5) рішень судів, що набрали законної сили;

6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 24 цього Закону у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Відповідно до п. 12 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 703 від 22.06.2011 року (далі - Порядок), під час розгляду заяви про державну реєстрацію і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо :

1) обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках);

2) повноважень заявника;

3) відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах;

4) наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону;

5) наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Згідно п. 16 Порядку, за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію та документів, необхідних для її проведення, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або рішення про відмову в такій реєстрації.

Державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені у Законі України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (п. 23 Порядку).

Як свідчать матеріали справи, реєстратор відмовив в реєстрації права власності з підстав, визначених ст. 24 Закону та викладених пунктів 16 і 23 Порядку у зв'язку з тим, що подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Разом з тим, п. 26 Порядку визначає, що для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно та інші документи, визначені цим Порядком.

З урахуванням п. 27 Порядку документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, є:

1) укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно, чи його дублікат;

2) свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат;

3) свідоцтво про право на спадщину, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат;

4) свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, видані нотаріусом, чи їх дублікати;

5) свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане державним реєстратором відповідно до цього Порядку;

6) свідоцтво про право власності, видане органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді;

7) свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане органом місцевого самоврядування або місцевою держадміністрацією до набрання чинності цим Порядком;

8) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийняте власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном;

9) державний акт на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою;

10) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно;

11) ухвала суду про затвердження (визнання) мирової угоди;

12) заповіт, яким встановлено сервітут на нерухоме майно;

13) закон, яким встановлено сервітут на нерухоме майно;

14) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об'єкта нерухомого майна релігійній організації;

15) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об'єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність;

16) інші документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно відповідно до закону.

Наявні у справі документи, а саме описані постановою посвідчений нотаріально та внесений до Державного реєстру правочинів договір купівлі-продажу від 12.02.2007 року, реєстраційне посвідчення КП "Вінницьке обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації" від 19.02.2007 року, а також зареєстрований у визначеному законодавством порядку статут ТОВ "Новофастівське", який свідчить про його правонаступництво відносно ДП "Новофастівське", повністю підтверджують перехід права власності та інших речових прав на комплекс по виробництву цукру, розташований в м. Погребище Вінницької області по вул. Київській, 48.

Відтак суд вважає, що подані згідно картки прийому заяви № 1768681 від 18.04.2013 року документи пов'язують можливість проведення державної реєстрації переходу прав на вказане нерухоме майно за позивачем.

При цьому, суд звертає увагу на те, що згідно ст. 22 Закону та п. 13 Порядку у випадку не надання позивачем в повному обсязі документів, необхідних для проведення державної реєстрації прав, державний реєстратор мав би прийняти рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію, яке мало б містити рекомендації щодо усунення обставин, що були підставою для його прийняття, а не відразу відмовляти у реєстрації.

Також судом наголошується на те, що суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами.

Згідно вимог ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах та відповідно до законів України.

Усі рішення та дії суб'єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Всупереч зазначеним положенням Закону, відповідач відмовив у проведенні реєстрації за позивачем права власності на об'єкт нерухомого майна розташованого в м. Погребище Вінницької області по вул. Київській, 48. За таких обставин, суд вважає вказані дії відповідача протиправними.

При цьому, суд не встановлює наявність чи відсутність права власності вказаного майна за конкретними юридичними чи фізичними особами, оскільки це не відноситься до компетенції адміністративного суду, а дає оцінку правомірності відмови у державній реєстрації прав на нерухоме майно.

Відповідно до вимог ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення, про зобов'язання відповідача вчинити певні дії, стягнення з відповідача коштів тощо. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Надавши правову оцінку всім обставинам справи, суд, з метою захисту прав та інтересів позивача, з урахуванням вимог ст. 162 КАС України, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та задовольнити позов шляхом визнання протиправними дій Укрдержреєстру щодо відмови у державній реєстрації права власності на нерухоме майно за ТОВ "Новофастівське" та зобов'язання зареєструвати право власності.

Згідно ст. 94 КАС України судові витрати підлягають присудженню на користь позивача відповідно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Державної реєстраційної служби України щодо відмови у державній реєстрації права власності на нерухоме майно за ТОВ "Новофастівське" згідно рішення № 2083507 від 30.04.2013 року та повідомлення № 239/06-22-13 від 30.04.2013 року.

Зобов'язати Державну реєстраційну службу України зареєструвати за ТОВ "Новофастівське" право власності на нерухоме майно згідно заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зареєстрованої у базі даних про реєстрацію заяв і запитів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 18.04.2013 року 16:06:16 за № 900086.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ "Новофастівське" 17 грн. 20 коп. судових витрат згідно задоволених позовних вимог.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Головуючий суддя /підпис/Альчук Максим Петрович судді /підписи/Бошкова Юлія Миколаївна Жданкіна Наталія Володимирівна

З оригіналом вірно:

Суддя:

Секретар: