Рішення

від 19.09.2013 по справі 911/2383/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" вересня 2013 р. Справа № 911/2383/13

Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Лилака Т.Д., суддів Лопатіна А.В., Рябцевої О.О. розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Саб-Арматура», Київська обл., с. Русанів до Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Будтехносервіс», Київська обл., м. Вишгород про стягнення 66 807,48 грн., за участю представників:

позивача:Євчук О.Я., довіреність № 1 від 17.06.2013 року; відповідача:Острянко М.М., довіреність № б/н від 19.04.2013 року;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У червні 2013 року позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовом до відповідача про стягнення 65 290,85 грн. основного боргу, 1 516,63 грн. 3% річних, а загалом 66 807,48 грн. у зв'язку з неналежним виконанням останнім зобов'язань з оплати поставленого товару.

Ухвалою господарського суду Київської області від 18.06.2013 року порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 18.07.2013 року.

У судовому засіданні 18.07.2013 року представниками сторін було подано клопотання про продовження строку вирішення спору.

Ухвалою господарського суду Київської області від 18.07.2013 року суд продовжив строк вирішення спору та відклав розгляд справи на 29.08.2013 року.

Через канцелярію суду 29.08.2013 року відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому визнав позовні вимоги в частині стягнення 16 857,89 грн. боргу, в іншій частині проти позову заперечував.

У судовому засіданні 29.08.2013 року оголошувалася перерва на 02.09.2013 року.

Через канцелярію суду 02.09.2013 року відповідач надав додаткові пояснення до відзиву на позовну заяву, в яких проти позову заперечував повністю, та просив суд відмовити в задоволені позову повністю.

Ухвалою господарського суду Київської області від 02.09.2013 призначено колегіальний розгляд справи № 26/110-12.

Розпорядженням Голови господарського суду Київської області від 05.09.2013 № 233-АР призначено колегіальний розгляд справи у наступному складі колегії: суддя Лилак Т.Д. (головуючий), судді - Лопатін А.В., Рябцева О.О.

Ухвалою господарського суду Київської області від 05.09.2013 року прийнято справу № 911/2383/13 до розгляду колегією суддів у складі головуючого судді - Лилака Т.Д., суддів - Лопатіна А.В., Рябцевої О.О., та призначено до розгляду на 19.09.2013 року.

19.09.2013 року через канцелярію суду відповідач надав додаткові пояснення до відзиву, в яких визнав позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 8 164,63 грн.

Через канцелярію суду 19.09.2013 року позивач надав клопотання про витребування доказів, в якому просив витребувати від Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів декларації з податку на додану вартість за квітень - грудень 2011 року, січень - грудень 2012 року, січень - серпень 2-13 року з додатками № 5 та реєстрами виданих та отриманих податкових накладних.

Відповідно до положень ст. 38 Господарського процесуального кодексу України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, що перешкоджають його наданню; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; 4) обставини, які може підтвердити цей доказ.

Разом з тим, документи, які просить витребувати позивач не є первинними документами в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», які підтверджують здійснення певних господарських операцій та не є належними та допустимими доказами у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу, що підтверджують обсяг одержаного відповідачем товару за вказаний період.

Враховуючи наведені обставини, суд відмовляє у задоволені поданого позивачем клопотання про витребування доказів.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

У період з 14.04.2011 року по 28.04.2011 року позивачем було поставлено, а відповідачем отримано товар на загальну суму 8 164,63 грн., що підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін видатковими накладними № СА-0000544 від 14.04.2011 року на суму 2 520,00 грн., № СА-0000550 від 14.04.2011 року на суму 970,20 грн., № СА-0000597 від 20.04.2011 року на суму 979,92 грн., № СА-0000598 від 21.04.2011 року на суму 1 113,60 грн., № СА-0000610 від 22.04.2011 року на суму 1 299,00 грн., № СА-0000645 від 28.04.2011 року на суму 552,00 грн.

Стаття 692 ЦК України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Колегія суддів господарського суду Київської області вважає, що між сторонами мають місце правовідносини, що склалися на підставі укладеного у спрощений спосіб договору купівлі-продажу, за яким сторони не визначали строк здійснення відповідачем оплати за отриманий товар.

У зв'язку з викладеним, покупець (відповідач у даному випадку) був зобов'язаний оплатити товар після його прийняття. Тобто, накладні, за якими відповідач отримав товар, є самостійними підставами виникнення обов'язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар.

Проте, відповідач за отриманий на суму 8 164,63 грн. товар не розрахувався і має заборгованість перед позивачем у розмірі 8 164,63 грн.

Доказів сплати відповідачем зазначеної суми боргу суду не надано.

Отже, позивач виконав взяті на себе зобов'язання з поставки товару у період з 14.04.2011 року по 28.04.2011 року, а відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання з оплати отриманого товару та має перед позивачем заборгованість у сумі 8 164,63 грн.

Відповідач через канцелярію суду 19.09.2013 року подав додаткові пояснення до відзиву, в яких визнав позов у частині стягнення 8 164,63 грн. боргу. Відповідно до ч. 5 ст. 78 ГПК України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Визнання відповідачем позову не порушує прав третіх осіб і не суперечить законодавству.

Ст.ст. 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, позовні вимоги а частині стягнення з відповідача на користь позивача боргу у сумі 8 164,63 грн. за поставлений товар у період з 14.04.2011 року по 28.04.2011 року є обґрунтованими, та підлягають задоволенню.

Предметом розгляду даної справи є також вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 57 126,22 грн., за поставлений товар у період з 11.11.2011 року по 15.11.2012 року.

В обґрунтування вказаних позовних вимог позивач посилається на видаткові накладні № СА-0001760 від 11.11.2011 року на суму 729,91 грн., № СА-0001647 від 10.10.2012 року на суму 3 257,72 грн., № СА-0001708 від 17.10.2012 року на суму 1 260,10 грн., № СА-0001709 від 17.10.2012 року на суму 458,64 грн., № СА-0001710 від 17.10.2012 року на суму 5 820,00 грн., № СА-0001716 від 18.10.2012 року на суму 5 357,90 грн., № СА-0001716 від 18.10.2012 року на суму 11 579,36 грн., № СА-0003003 від 01.11.2012 року на суму 593,62 грн., № СА-0003528 від 06.11.2012 року на суму 569,40 грн., № СА-0003534 від 06.11.2012 року на суму 2 610,60 грн., № СА-0003540 від 07.11.2012 року на суму 376,85 грн., № СА-0003542 від 07.11.2012 року на суму 10 003,84 грн., № СА-0003574 від 09.11.2012 року на суму 2 346,53 грн., № СА-0003575 від 09.11.2012 року на суму 142,21 грн., № СА-0003618 від 15.11.2012 року на суму 12 749,45 грн. та довіреності на отримання матеріальних цінностей № 1910 від 11.11.2011 року, № 1403 від 10.10.2012 року, № 1452 від 17.10.2012 року, № 1453 від 17.10.2012 року, № 1422 від 12.10.2012 року, № 1457 від 17.10.2012 року, № 1560 від 01.11.2012 року, № 1615 від 06.11.2012 року, № 1612 від 06.11.2012 року, № 1610 від 06.11.2012 року, № 1613 від 06.11.2012 року, № 1641 від 08.11.2012 року, № 1642 від 08.11.2012 року, № 1673 від 13.11.2012 року.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV.

Зазначений закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також п. 2.1 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р., первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

У відповідності до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналогічні за змістом вимоги щодо господарських операцій і первинних документів визначені і у «Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р., у п. 2.4. якого, зокрема, зазначається, що Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У відповідності до п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Отже, для цілей бухгалтерського обліку документальним підтвердженням здійснення господарських операцій між суб'єктами господарювання є належним чином оформлені первинні документи.

Умови та порядок видачі довіреностей на одержання товарно-матеріальних цінностей регламентовано Інструкцією про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 року № 99 дія якої поширюється на підприємства, установи та організації, їх відділення, філії, інші відокремлені підрозділи та представництва.

Відповідно до п. 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 р. № 99 сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Таким чином, первинними документами для підтвердження поставки товару є оформлена накладна та довіреність від підприємства-покупця на особу, яка отримує товар, за встановленою формою.

Однак, за наслідками дослідження накладних № СА-0001760 від 11.11.2011 року на суму 729,91 грн., № СА-0001647 від 10.10.2012 року на суму 3 257,72 грн., № СА-0001708 від 17.10.2012 року на суму 1 260,10 грн., № СА-0001709 від 17.10.2012 року на суму 458,64 грн., № СА-0001710 від 17.10.2012 року на суму 5 820,00 грн., № СА-0001716 від 18.10.2012 року на суму 5 357,90 грн., № СА-0001716 від 18.10.2012 року на суму 11 579,36 грн., № СА-0003003 від 01.11.2012 року на суму 593,62 грн., № СА-0003528 від 06.11.2012 року на суму 569,40 грн., № СА-0003534 від 06.11.2012 року на суму 2 610,60 грн., № СА-0003540 від 07.11.2012 року на суму 376,85 грн., № СА-0003542 від 07.11.2012 року на суму 10 003,84 грн., № СА-0003574 від 09.11.2012 року на суму 2 346,53 грн., № СА-0003575 від 09.11.2012 року на суму 142,21 грн., № СА-0003618 від 15.11.2012 року на суму 12 749,45 грн. судом встановлено, що вказані накладні не містять відмітки із зазначенням посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення.

Окрім того, у накладних № СА-0001760 від 11.11.2011 року на суму 729,91 грн., № СА-0001647 від 10.10.2012 року на суму 3 257,72 грн., № СА-0001710 від 17.10.2012 року на суму 5 820,00 грн., № СА-0001716 від 18.10.2012 року на суму 11 579,36 грн., № СА-0003528 від 06.11.2012 року на суму 569,40 грн., № СА-0003534 від 06.11.2012 року на суму 2 610,60 грн., № СА-0003540 від 07.11.2012 року на суму 376,85 грн., № СА-0003542 від 07.11.2012 року на суму 10 003,84 грн., № СА-0003575 від 09.11.2012 року на суму 142,21 грн., № СА-0003618 від 15.11.2012 року на суму 12 749,45 грн., в графі «за довіреністю» відсутнє посилання на будь-яку довіреність, а в графі «отримав» міститься лише підпис невідомої особи.

Враховуючи викладене, подані позивачем накладні № СА-0001760 від 11.11.2011 року на суму 729,91 грн., № СА-0001647 від 10.10.2012 року на суму 3 257,72 грн., № СА-0001708 від 17.10.2012 року на суму 1 260,10 грн., № СА-0001709 від 17.10.2012 року на суму 458,64 грн., № СА-0001710 від 17.10.2012 року на суму 5 820,00 грн., № СА-0001716 від 18.10.2012 року на суму 5 357,90 грн., № СА-0001716 від 18.10.2012 року на суму 11 579,36 грн., № СА-0003003 від 01.11.2012 року на суму 593,62 грн., № СА-0003528 від 06.11.2012 року на суму 569,40 грн., № СА-0003534 від 06.11.2012 року на суму 2 610,60 грн., № СА-0003540 від 07.11.2012 року на суму 376,85 грн., № СА-0003542 від 07.11.2012 року на суму 10 003,84 грн., № СА-0003574 від 09.11.2012 року на суму 2 346,53 грн., № СА-0003575 від 09.11.2012 року на суму 142,21 грн., № СА-0003618 від 15.11.2012 року на суму 12 749,45 грн., в силу відсутності в них обов'язкових реквізитів, не є належними доказами того, що вказані в даних накладних цінності були передані відповідачу.

Що стосується довіреностей на отримання матеріальних цінностей № 1403 від 10.10.2012 року, № 1452 від 17.10.2012 року, № 1453 від 17.10.2012 року, № 1422 від 12.10.2012 року, № 1457 від 17.10.2012 року, № 1560 від 01.11.2012 року, № 1615 від 06.11.2012 року, № 1612 від 06.11.2012 року, № 1610 від 06.11.2012 року, № 1613 від 06.11.2012 року, № 1641 від 08.11.2012 року, № 1642 від 08.11.2012 року, № 1673 від 13.11.2012 року, суд встановив наступне.

Відповідно до п. 7 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 р. № 99 забороняється видавати довіреності, які повністю або частково не заповнені, не мають зразків підпису осіб, на ім'я яких вони виписані.

Однак, всупереч п. 7 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 р. № 99 довіреності № 1403 від 10.10.2012 року, № 1452 від 17.10.2012 року, № 1453 від 17.10.2012 року, № 1422 від 12.10.2012 року, № 1457 від 17.10.2012 року, № 1560 від 01.11.2012 року, № 1615 від 06.11.2012 року, № 1612 від 06.11.2012 року, № 1610 від 06.11.2012 року, № 1613 від 06.11.2012 року, № 1641 від 08.11.2012 року, № 1642 від 08.11.2012 року, № 1673 від 13.11.2012 року не мають зразків підпису осіб, на ім'я яких вони виписані.

Відповідно до п.п. «а» п. 12 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 р. № 99 забороняється відпускати цінності у випадку подання довіреності, виданої з порушенням встановленого порядку заповнення або з незаповненими реквізитами.

За таких обставин, довіреності № 1403 від 10.10.2012 року, № 1452 від 17.10.2012 року, № 1453 від 17.10.2012 року, № 1422 від 12.10.2012 року, № 1457 від 17.10.2012 року, № 1560 від 01.11.2012 року, № 1615 від 06.11.2012 року, № 1612 від 06.11.2012 року, № 1610 від 06.11.2012 року, № 1613 від 06.11.2012 року, № 1641 від 08.11.2012 року, № 1642 від 08.11.2012 року, № 1673 від 13.11.2012 року не можуть бути належними доказами отримання цінностей відповідачем за поданими до справи спірними накладними.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, розподіл тягаря доказування визначається предметом спору. За загальним правилом обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом.

Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

З урахуванням наведеного позовні вимоги в частині стягнення заборгованості у сумі 57 126,22 грн., за поставлений товар у період з 11.11.2011 року по 15.11.2012 року є необґрунтованими та недоведеними, а тому задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що відповідач порушив зобов'язання щодо оплати поставленого товару у період з 14.04.2011 року по 28.04.2011 року, вимоги позивача про стягнення 3% річних є обґрунтованими, однак підлягають стягненню частково в розмірі 478,08 грн., які нараховані судом відповідно до вимог закону.

В іншій частині позовних вимог про стягнення 3% річних в позові слід відмовити.

Стосовно заявлених позивачем до відшкодування витрат по оплаті витрат на правову допомогу в розмірі 1 300,00 грн., суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 44 ГПК передбачено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру».

Відповідно до ч.1 ст. 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Статтею 44 ГПК передбачено відшкодування зазначених витрат за послуги, надані лише адвокатом, а не будь-яким представником.

Таким чином, судові витрати за участь адвоката у розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги наддавались.

Аналогічна правова позиція викладена в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 року у справі № 1-4/2013.

На підтвердження того, що позивачу були надані адвокатські послуги, суду належних доказів не надано. З долученого до матеріалів справи договору № 01-12/04 про надання юридичних послуг від 12.04.2013 року та додатку № 01 віл 12.04.2013 року до договору вбачається, що вказаний договір укладався позивачем з Фізичною особою-підприємцем Євчуком Юрієм Вікторовичем, а юридичні послуги позивачу надавалися не адвокатом.

За таких підстав, витрати позивача на правову допомогу в розмірі 1 300,00 грн., які не є витратами на послуги адвоката, не підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

Судовий збір у розмірі 222,63 грн. відповідно до положень статті 49 ГПК України підлягає стягненню з відповідача пропорційно задоволених вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 78, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Будтехносервіс» (07300, Київська обл., м. Вишгород, вул. Набережна, буд. 7, код 20589354) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Саб-Арматура» (07453, Київська обл., с. Русанів, вул. Ватутіна, буд. 29, код 36597198) 8 164 (вісім тисяч сто шістдесят чотири) грн. 63 коп. основного боргу, 478 (чотириста сімдесят вісім) грн. 08 коп. 3% річних, 222 (двісті двадцять дві) грн. 63 коп. судового збору.

В іншій частині в позові відмовити.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено 30.09.2013 р.

Головуючий суддя Т.Д. Лилак

Судді А.В. Лопатін

О.О. Рябцева