Постанова

від 19.02.2014 по справі 911/2383/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2014 року Справа № 911/2383/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: Кравчука Г.А.,

суддів: Мачульського Г.М., Полянського А.Г.,

розглянувши матеріали

касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю

науково-виробниче підприємство "Будтехносервіс"

на постанову Київського апеляційного господарського суду

від 02.12.2013 року

у справі № 911/2383/13 Господарського суду Київської області

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Саб -

Арматура"

до товариства з обмеженою відповідальністю

науково-виробниче підприємство "Будтехносервіс"

про стягнення 66 807,48 грн.

за участю представників сторін:

позивача - Євчук О.Я. дов. від 19.08.2013 р.,

відповідача - не з'явились,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Київської області від 19.09.2013 р. (судді - Лилак Т.Д., Лопатін А.В., Рябцева О.О. ) позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Будтехносервіс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Саб-Арматура" 8 164 грн. 63 коп. основного боргу, 478 грн. 08 коп. 3% річних, 222 грн. 63 коп. судового збору. В іншій частині в позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2013 р. (судді -Жук Г.А., Мальченко А.О., Остапенко О.М.) рішення Господарського суду Київської області від 19.09.2013 р. скасовано в частині відмови у позові. Позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Будтехносервіс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Саб-Арматура" 65 290 грн. 85 коп. боргу, 1 516 грн. 63 коп. 3% річних, витрати по сплаті судового збору в сумі 1 720 грн. 50 коп. Стягнуто Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Будтехносервіс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Саб-Арматура" 860 грн. 75 грн. витрат по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Не погоджуючиcь з постановою апеляційного господарського суду, товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Будтехносервіс" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, мотивуючи скаргу доводами про порушення судом норм матеріального та процесуального права, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову апеляційного господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з березня 2010 року по листопад 2012 року поставив товариству з обмеженою відповідальністю науково - виробниче підприємство "Будтехносервіс" за взаємною домовленістю товар на загальну суму 2 180 950,40 грн., який останнім оплачено не повністю.

Заборгованість по оплаті товару отриманого у 2011-2012 році становила 65 290,85 грн.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач надав копії рахунків-фактури (а.с.39-58), видаткових накладних (а.с.59-79), довіреностей на право отримання товарно-матеріальних цінностей (а.с.80-93), розрахунок заборгованості.

Позивач листом № 27/12 від 27.12.12 року звернувся до відповідача з вимогою погашення заборгованості по оплаті отриманого товару, з проханням провести звірку взаємних розрахунків. Відповідач не заперечив отримання товару (лист від 16.01.13 року за № 9), однак просив підтвердити вимоги наданням копій первинних бухгалтерських документів (а.с.140, 141).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд визнав допустимими доказами у справі видаткові накладні на поставку товару за період з 14.04.2011 року по 28.04.2011 року на суму 8 164,63 грн..

Поставку товару за період 11.11.2011 року по 15.11.2012 року на суму 57126,22 грн., за видатковими накладними № СА-0001647 від 10.10.2012 року на суму 3 257,72 грн., № СА-0001708 від 17.10.2012 року на суму 1 260,10 грн., № СА-0001709 від 17.10.2012 року на суму 458,64 грн., № СА-0001710 від 17.10.2012 року на суму 5 820,00 грн., № СА-0001716 від 18.10.2012 року на суму 5 357,90 грн., № СА-0001716 від 18.10.2012 року на суму 11 579,36 грн., № СА-0003003 від 01.11.2012 року на суму 593,62 грн., № СА-0003528 від 06.11.2012 року на суму 569,40 грн., № СА-0003534 від 06.11.2012 року на суму 2 610,60 грн., № СА-0003540 від 07.11.2012 року на суму 376,85 грн., № СА-0003542 від 07.11.2012 року на суму 10 003,84 грн., № СА-0003574 від 09.11.2012 року на суму 2 346,53 грн., № СА-0003575 від 09.11.2012 року на суму 142,21 грн., № СА-0003618 від 15.11.2012 року на суму 12 749,45 грн. судом визнав недоведеною.

Судом було відзначено, що оскільки зазначені накладні не містять відмітки із зазначенням посади та прізвища особи, відповідальної за здійснення господарської операції, в деяких накладних відсутнє посилання на довіреність і в графі "отримання" міститься лише підпис. Судом визнано неналежним доказом отримання товару і довіреності на права отримання ТМЦ, видані відповідачем, оскільки останні не містять зразків підпису осіб на ім'я яких вони видані.

Відповідно до ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу (691, 692 ЦК України).

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином.

Статтями 32, 33, 34 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються судом письмовими та речовими доказами, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь у судовому процесі.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом.

Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Апеляційним господарським судом обґрунтовано відзначено, що саме відповідач оформив довіреності з порушенням вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку щодо повноти її оформлення, однак суд першої інстанції не надав оцінки факту видачі таких довіреностей відповідачем, наявності підписів керівника та головного бухгалтера товариства з обмеженою відповідальністю науково - виробниче підприємство "Будтехносервіс" на довіреностях, підписи яких засвідчено відтиском печатки товариства.

Також, факт отримання товару відповідачем підтверджується тим, що позивач має наявними оригінали таких довіреностей, які за правилами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку залишаються у продавця саме при отриманні товару. Кожна з представлених довіреностей на право отримання ТМЦ містить повний перелік товарів, які отримано за господарською операцією, ідентичний переліку товарів вказаних у рахунках-фактурі (які зазначено в довіреності) та видаткових накладних, за якими отримано товар.

Колегія суддів погоджується з тим, що відсутність на довіреності зразка підпису особи, що одержала довіреність на право отримання ТМЦ свідчить лише про порушення відповідачем оформлення такої, але не спростовує факту отримання товару, оскільки довіреність передається продавцеві саме в момент отримання товару.

Також, місцевий господарський суд не надав оцінки представленим в матеріалах справи податковим накладним (а.с.206-215), які надавалися позивачем покупцю і які підтверджують факт проведення господарських операцій між сторонами у справі.

Суд апеляційної інстанції правомірно звернув увагу на те, що до інших фактів, що підтверджують поставку та отримання товару відноситься відображення відповідачем в податковій звітності сум, що відповідають видатковим накладним та визнання відповідачем свого права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

При розгляді спору колегією апеляційного суду встановлено, що отримавши товар по спірним накладним відповідач (покупець) зазначив про це у податковій звітності щодо податку на додану вартість та визначив своє право на формування податкового кредиту в обсязі поставок позивача в тому числі і в сумі 57 126,22 грн. (і якій відмовлено позивачу в позові).

Відповідачем не заперечувалось також отримання від продавця податкових накладних за спірними видатковими накладними та включення даних операцій до податковій звітності у зазначені періоди, що доводить факт господарських операцій з отримання товару.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суду дійшов обґрунтованого висновку про доведення позивачем факту поставки товару позивачу на підставі поданих суду доказів та прийняв обґрунтоване рішення про стягнення 65 290, 85 грн. боргу та 3% річних в сумі 1 516, 63 грн. за період 22.04.2011 року по 07.06.2013 року на підставі ст. 625 ЦК України.

За таких обставин, перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 111 5 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів вважає, що суд в порядку ст. ст. 4 3 , 4 7 , 43, 99, 101 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізував відносини сторін та дійшов обґрунтованих висновків.

Висновки суду апеляційної інстанції відповідають встановленим обставинам справи, доводи касаційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення у справі не вбачається.

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини постанови.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , п. 1 ст. 111 9 , 111 11 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Будтехносервіс" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2013 року у справі № 911/2382/13 Господарського суду Київської області залишити без змін.

Головуючий суддя Кравчук Г.А.

Судді Мачульський Г.М.

Полянський А.Г.