Ухвала

від 11.09.2013 по справі 2а-319/10/0970

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2013 р. Справа № 26574/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Костіва М.В.,

суддів Шавеля Р.М., Савицької Н.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Тлумацькому районі Івано-Франківської області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.05.2010 року у справі №2а-319/10/0970 за позовом Комунального підприємства «Тлумач-Водоканал» до Державної податкової інспекції в Тлумацькому районі Івано-Франківської області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення -рішення №0000042300/0 від 22.01.2010 р. та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000032308/0 від 22.01.2010 р.,

встановив:

В лютому 2010 року позивач - Комунальне підприємство «Тлумач-Водоканал», звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Тлумацькому районі Івано-Франківської області, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення №0000042300/0 та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000032308/0 від 22.01.2010 року.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.05.2010р. заявлений позов задоволено; визнано протиправними та скасовані податкове повідомлення - рішення ДПІ у Тлумацькому районі Івано-Франківської області від 22.01.2010 року №0000042300/0 та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000032308/0; стягнуто з державного бюджету на користь позивача судові витрати.

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив відповідач - ДПІ у Тлумацькому районі Івано-Франківської області, який, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить постанову суду скасувати та винести нове рішення, яким у задоволенні заявленого позову відмовити.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог покликається на те, що витрати, понесені КП «Тлумач-водоканал» для придбання втраченої понад встановлені нормативи електроенергії протягом 2008 року та за три квартали 2009 року у відповідності з поданими до ДПІ податковими деклараціями з податку на прибуток підприємства за 2008 рік та за три квартали 2009року підприємством не віднесено до складу валових витрат, тому й суми ПДВ, сплачені в ціні її придбання, не підлягають включенню до податкового кредиту в податкових деклараціях з податку на додану вартість. Щодо застосування фінансових санкцій за порушення в здійсненні розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу, то вважає посилання суду першої інстанції на положення ст. 250 Господарського кодексу України помилковими. Вказує на те, що оскільки порушення законодавства з питань здійснення розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу встановлено при проведенні виїзної планової комплексної документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 по 30.09.2009р., то відповідно до п.4 ч.1 ст.4. Господарського кодексу України являються фінансовими відносинами за участі суб'єктів господарювання, що виникають у процесі формування та контролю виконання бюджетів усіх рівнів і не є предметом регулювання цього кодексу.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 197 КАС України суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таке можливе на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідачем - ДПІ у Тлумацькому районі Івано-Франківської області, проведено планову виїзну комплексну документальну перевірку КП «Тлумач -Водоканал» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 року по 30.09.2009 року, за результатами якої складено акт перевірки від № 1096-2300-33586885 від 31.12.2009р. (далі - Акт перевірки).

На підставі цього Акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.01.2010 року №0000042300/0, яким позивачу визначена сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 39001,00 грн., в тому числі за основним платежем - 26001,00 грн., штрафна санкція - 13000,00 грн. Відповідно до вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» було прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000032308 від 22.01.2010 р.

В Акті перевірки зроблено висновок про порушення позивачем, зокрема, п.п. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР зі змінами та доповненнями, а саме: занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 26001,00 грн., в тому числі: за 2008 р. у січні - 4072,00 грн., в лютому -3596,00 грн., в березні - 1525,00 грн., у квітні - 2163,00 грн., у травні - 482,00 грн., у червні-439,00 грн., у липні - 1672,00 грн., у серпні - 1440,00 грн., у вересні - 1677,00 грн., у жовтні -2257,00 грн., у листопаді - 1665,00 грн., у грудні - 1749,00грн., за 2009 р. у січні - 938,00 грн., у лютому - 518,00 грн., у березні - 685,00 грн., у квітні - 812,00 грн., у травні 311,00 грн., а також встановлені інші порушення.

Перевіркою встановлено включення позивачем до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість з вартості понаднормативних витрат електроенергії на суму 26001,00 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем було використано обсяг придбаної електричної енергії на підставі податкових накладних в межах його господарської діяльності, а відповідачем не надано суду доказів використання зазначених понаднормативних витрат електроенергії на цілі, не пов'язані господарюванням позивача, тому включення сум ПДВ в розмірі 26001,00 грн. до складу податкового кредиту у відповідному звітному періоді є правомірним. Що стосується рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій до позивача на суму 3 573, 00 грн., суд першої інстанції керувався положеннями ст. 250 Господарського кодексу України, які визначають строки застосування адміністративно - господарських санкцій, які відповідачем були пропущені.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх вірними з огляду на наступне.

Правовідносини, що розглядаються, регулюються приписами Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств» №283/97-ВР від 22.05.1997 року (зі змінами та доповненнями), «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97 ВР (зі змінами та доповненнями), «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 року №265/95-ВР (зі змінами та доповненнями).

Згідно з приписами п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем товарів (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Як вбачається з матеріалів справи, поставка електроенергії позивачу здійснювалась відповідно до договору №4-530 від 19.01.2006 р. та на підставі податкових накладних №26/34 від 21.01.2008 р. на загальну суму 16522,04 грн., в тому числі ПДВ - 2753,67 грн., №27/34 від 20.02.2008 р. на загальну суму 35323,61 грн., в т. ч. ПДВ - 5887,27 грн., № 12/34 від 20.03.2008 р. на загальну суму 25365,97 грн., в т. ч. ПДВ - 4227,66 грн., №35/34 від

21.04.2008 р. на загальну суму 28237,40 грн., в т.ч. ПДВ- 4706,23 грн., № 13/34 від 20.06.2008

р. на загальну суму 19326,54 грн., в т.ч. ПДВ - 3221,09 грн., №30/34 від 20.05.2008 р. на загальну суму 21166,12 грн., в т.ч. ПДВ - 3527,69 грн.; до договору №4-530 від 23.06.2008 р. відповідно до податкових накладних №26/34 від 21.07.2008 р. на загальну суму 20997,78 грн., в т.ч. ПДВ - 3499,63 грн., № 19/34 від 20.08.2008 р. на загальну суму 19984,61 грн., в т.ч. ПДВ - 3330,77 грн., № 160/34 від 22.09.2008 р. на загальну суму 23641,16 грн., в т.ч. ПДВ - 3940,19 грн., № 25/34 від 20.10.2008 р. на загальну суму 25269,02 грн., в т.ч. ПДВ - 4211.50 грн., №14/34 від 20.11.2008 р. на загальну суму 25683,13 грн., в т.ч. ПДВ - 4280,52 грн., №24/34 від 20.12.2008 р. на загальну суму 24090,58 грн., в т.ч. ПДВ - 4015,10 грн., №14/34 від 20.01.2009 р. на загальну суму 26568.00 грн., в т.ч. ПДВ - 4428,00 грн., № 8/34 від

20.02.2008 р. на загальну суму 23778.02 грн., в т.ч. ПДВ - 3963,00 грн., № 9/34 від 21.04.2009

р. на загальну суму 22947,63 грн., в т.ч. ПДВ - 3824,61 грн., № 19/24 від 20.03.2009 р. на загальну суму 21754,86 грн., в т.ч. ПДВ - 3625,81 грн., № 17/34 від 20.05.2009 р. на загальну суму 23709 грн., в т.ч. ПДВ - 3951 грн., № 13/34 від 22.06.2009 р. на загальну суму 22135 грн., в т.ч. ПДВ - 3689 грн., № 11/34 від 20.07.2009 р. на загальну суму 15768 грн., в т.ч. ПДВ

2628 грн., № 22/34 від 20.08.2009 р. на загальну суму 15603,28 грн., в т.ч. ПДВ - 2600,55 грн., № 10/34 на загальну суму 14811,64 грн., в т.ч. ПДВ - 2468,61 грн., №499/34 від 30.10.2009 р. на загальну суму 14505,18 грн., в т.ч. ПДВ - 2417,53 грн., №552/34 від 30.11.2009 р. на загальну суму 16785,82 грн., в т.ч. ПДВ - 2797,64 грн.

З акту податкової перевірки вбачається, що перевіркою повноти визначення податкових зобов'язань за період з 01.01.2007 р. по 30.09.2009 р. не встановлено їх завищення або заниження.

Судом також встановлено, що позивачем у період з 01.01.2008 р. по 30.09.2009 р. у декларацій з ПДВ було задекларовано понаднормативні витрати на придбання електроенергії на загальну суму ПДВ в розмірі 26001,00 грн., а саме: за 2008 р. у січні - 4072,00 грн., в лютому - 3596,00 грн., в березні - 1525,00 грн., у квітні - 2163,00 грн., у травні - 482,00 грн., у червні - 439,00 грн., у липні - 1672,00 грн., у серпні - 1440,00 грн., у вересні - 1677,00 грн., у жовтні - 2257,00 грн., у листопаді - 1665,00 грн., у грудні - 1749,00грн., за 2009 р. у січні - 938,00 грн., у лютому -518,00 грн., у березні - 685,00 грн., у квітні - 812,00 грн., у травні 311,00 грн.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків нарахованих (сплачених) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 цього Закону).

Згідно пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту.

Приписами пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 наведеного Закону установлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що достатньою підставою для правомірного формування податкового кредиту та відшкодування цього податку з бюджету за умови реальності проведених господарських операцій є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, яка є водночас податковим і розрахунковим документом, і сплата продавцю вартості товару з податком на додану вартість.

Позивачем на підставі податкових накладних правомірно були включені до податкового кредиту відповідні суми ПДВ; наведені податкові накладні не мають недоліків та порядок їх заповнення відповідає вимогам, встановленим чинним законодавством.

Окрім вказаного, понаднормативні втрати є такими, що неможливо об'єктивно передбачити, але це не означає, що витрати на придбання обсягу електроенергії, які в подальшому припадають на понаднормативні втрати, не пов'язані з господарською діяльністю позивача.

Щодо рішенням ДПІ в Тлумацькому районі Івано-Франківської області про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000032308 від 22.01.2010 року, суд зазначає наступне.

Як вбачається з акту податкової перевірки №1096-2300-33586885 від 31.12.2009р., позивачем не було проведено розрахункову операцію на повну суму покупки через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, а саме: 07.08.2007 р. продано гр. ОСОБА_1 запчастини на суму 714,10 грн., що підтверджується приходно-касовим ордером №2141 від 07.08.2007 р., чим порушено п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Рішенням ДПІ в Тлумацькому районі Івано-Франківської області про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000032308 від 22.01.2010 року до позивача було застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 3 573, 00 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову в цій частині, суд першої інстанції керувався нормами ст. 250 Господарського кодексу України, відповідно до яких адміністративно-господарські санкцій можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом господарювання встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідації його наслідків.

Відповідно до ст. 239 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно даним Кодексом або іншими законами.

Оскільки фінансові санкції у вигляді штрафу за порушення норм регулювання обігу готівки є адміністративно-господарськими санкціями у розумінні ст.ст. 238, 239 Господарського кодексу України, то вони повинні застосовуватися у межах строків, передбачених ст. 250 вказаного Кодексу.

Відповідач не скористався наданим йому правом застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за порушення вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», вчинене 07.08.2007 року, в строк, передбачений ст. 250 Господарського кодексу України, що є безумовною підставою для скасування рішення ДПІ в Тлумацькому районі Івано-Франківської області про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000032308 від 22.01.2010 року.

Таким чином, суд першої інстанції підставно та обґрунтовано дійшов висновку про безпідставність визначення податковим органом позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення в сфері готівкового та безготівкового обігу, через що оскаржуване податкове повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстави для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Тлумацькому районі Івано-Франківської області - залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.05.2010 року у справі №2а-319/10/0970 - без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів після набрання нею законної сили, а уразі складення такої в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України, протягом того ж строку з часу складення в повному обсязі.

Головуючий суддя : Костів М.В.

Судді: Шавель Р.М.

Савицька Н.В.