Постанова

від 05.05.2010 по справі 2а-319/10/0970

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" травня 2010 р. Справа № 2a-319/10/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Григорука О.Б.

при секретарі Пікович Л.Р.

за участю представників: позивача - ОСОБА_1, відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: Комунального підприємства "Тлумач-Водоканал", с. Гончарівка,Тлумацький район, Івано-Франківська область,78000

до відповідача: Державної податкової інспекції в Тлумацькому районі, вул. Макуха, 4, м. Тлумач, Тлумацький район, Івано-Франківська область,78000

про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000042300/0 від 22.01.2010р. та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000032308/0 від 22.01.2010р.,-

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Тлумач-Водоканал» звернулося в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекцій в Тлумацькому районі Івано-Франківської області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення №0000042300/0 від 22.01.2010 р. та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000032308/0.

Позовні вимоги мотивовані тим, що актом планової комплексної виїзної перевірки КП «Тлумач-Водоканал» №1096-2300-33586885 від 31.12.2009р. з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007р. по 30.09.2009р., яку було проведено ДПІ в Тлумацькому районі Івано-Франківської області, встановлено порушення, зокрема, п.п.7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірялись, на загальну суму 26001,00 грн., у зв'язку з чим податковим органом було винесено податкове повідомлення-рішення №0000042300/0 від 22.01.2010р., яким визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) в загальному розмірі 39001,00 грн., в тому числі: сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість становить 26001,00 грн., сума штрафних (фінансових) санкцій - 13000,00 грн. Вказане податкове повідомлення-рішення №0000042300/0 від 22.01.2010р. вважає безпідставним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки податковим органом неправомірно було зменшено податковий кредит на загальну суму 26001,00 грн., в зв'язку з чим, що до складу податкового кредиту позивачем було включено суми податку на додану вартість, які входять до складу вартості понаднормативних витрат електроенергії. Податковим органом встановлено понаднормативні витрати електроенергії, що не віднесені до валових витрат у декларації з податку на прибуток підприємства, у наслідок чого могли бути враховані при розрахунку податкового кредиту. Також, актом податкової перевірки №1096-2300-33586885 від 31.12.2009р. було встановлено порушення п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме: не проведення розрахункової операції на повну суму покупки в розмірі 714,10 грн. через реєстратори розрахункових операцій, на підставі чого податковим органом було прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000032308 від 22.01.2010 р., відповідно до якого до позивача було застосовано штрафні (фінансові) санкцій на суму 3573,00 грн. Вважає рішення податкового органу від 22.01.2010 р. протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки відповідачем було пропущено строк для застосування вказаних санкцій, який передбачений ст. 250 Господарського кодексу України.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з мотивів, наведених у позовній заяві. Позов просив задовольнити.

Представник відповідача щодо задоволення позовних вимог заперечив повністю, з мотивів, наведених у наданому суду письмовому запереченні та доповнень до заперечень. В задоволенні позову просив відмовити.

Заслухавши представників сторін, дослідивши надані суду письмові докази та інші матеріали справи, суд дійшов висновків про наступне.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією в Тлумацькому районі Івано-Франківської області проводилась виїзна планова комплексна документальна перевірка комунального підприємства «Тлумач-Водоканал» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 р. по 30.09.2009 р.

В ході перевірки встановлені порушення позивачем, зокрема, п.п. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР зі змінами та доповненнями, а саме - занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 26001,00 грн., в тому числі: за 2008 р. у січні - 4072,00 грн., в лютому - 3596,00 грн., в березні - 1525,00 грн., у квітні - 2163,00 грн., у травні - 482,00 грн., у червні- 439,00 грн., у липні - 1672,00 грн., у серпні - 1440,00 грн., у вересні - 1677,00 грн., у жовтні - 2257,00 грн., у листопаді - 1665,00 грн., у грудні - 1749,00грн., за 2009 р. у січні - 938,00 грн., у лютому - 518,00 грн., у березні - 685,00 грн., у квітні - 812,00 грн., у травні 311,00 грн., а також встановлені інші порушення.

Перевіркою встановлено включення позивачем до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість з вартості понаднормативних витрат електроенергії на суму 26001,00 грн.

Також, податковою перевіркою було встановлено порушення п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме: не проведення розрахункової операції на повну суму покупки в розмірі 714,10 грн. через реєстратор розрахункової операції.

За результатами перевірки складено акт №1096-2300-33586885 від 31.12.2009р., який є підставою для прийняття податковим органом податкового повідомлення-рішення №0000042300/0 від 22.01.2010 р., відповідно до якого позивачу визначена сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 39001,00 грн., в тому числі за основним платежем - 26001,00 грн., штрафна санкція - 13000,00 грн. Відповідно до вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» було прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000032308 від 22.01.2010 р.

Як вбачається з матеріалів справи, Комунальне підприємство «Тлумач-Водоканал» є юридичною особою, яке відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію №1117 121 0000 000182 від 28.11.2005 р. зареєстроване в Тлумацькій районній державній адміністрації Івано-Франківської області та належить до сфери управління Тлумацької районної ради та є платником податків.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 05.01.2006 р. №12801156, виданого ДПІ в Тлумацькому районі, позивач був платником податку на додану вартість з 01.01.2007 р. по 30.09.2009 р., тобто у період, за який здійснювалась перевірка.

В ході судового засідання встановлено, що за період з 01.01.2007 р. по 30.09.2009 р. здійснював господарську діяльність направлену на надання послуг з водопостачання і водовідведення для абонентів міста Тлумач.

Як вбачається з акту проведеної перевірки, податковим органом було проведено перевірку відображення показників у деклараціях з податку на додану вартість, а саме: у рядку 10.1 Декларацій «Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження) з податку на додану вартість на митній території України товарів (послуг) та основних фондів з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку для здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню за ставкою 20 відсотків та нульовою ставкою» за період з 01.01.2007 р. по 30.09.2009 р. у загальній сумі 194607,00 грн. встановлено, що позивач здійснював операції з придбання матеріальних ресурсів для здійснення господарської діяльності, яка направлена на постачання послуг з водопостачання і водовідведення для абонентів міста, зокрема, електроенергії, якої було придбано за період з 01.01.2008 р. по 30.09.2009 р. на суму 497024,00 грн., в тому числі податок на додану вартість - 82854,00 грн.

Судом встановлено, що позивачем у період з 01.01.2008 р. по 30.09.2009 р. у декларацій з ПДВ, у рядку «Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження) з податку на додану вартість на митній території України товарів (послуг) та основних фондів з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку для здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню за ставкою 20 відсотків та нульовою ставкою» було задекларовано понаднормативні витрати на придбання електроенергії на загальну суму ПДВ в розмірі 26001,00 грн., а саме: за 2008 р. у січні - 4072,00 грн., в лютому - 3596,00 грн., в березні - 1525,00 грн., у квітні - 2163,00 грн., у травні - 482,00 грн., у червні- 439,00 грн., у липні - 1672,00 грн., у серпні - 1440,00 грн., у вересні - 1677,00 грн., у жовтні - 2257,00 грн., у листопаді - 1665,00 грн., у грудні - 1749,00грн., за 2009 р. у січні - 938,00 грн., у лютому - 518,00 грн., у березні - 685,00 грн., у квітні - 812,00 грн., у травні 311,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, поставка електроенергії позивачу здійснювалась відповідно до договору №4-530 від 19.01.2006 р. та на підставі податкових накладних №26/34 від 21.01.2008 р. на загальну суму 16522,04 грн., в тому числі ПДВ - 2753,67 грн., №27/34 від 20.02.2008 р. на загальну суму 35323,61 грн., в т. ч. ПДВ - 5887,27 грн., № 12/34 від 20.03.2008 р. на загальну суму 25365,97 грн., в т. ч. ПДВ - 4227,66 грн., №35/34 від 21.04.2008 р. на загальну суму 28237,40 грн., в т.ч. ПДВ- 4706,23 грн., № 13/34 від 20.06.2008 р. на загальну суму 19326,54 грн., в т.ч. ПДВ - 3221,09 грн., №30/34 від 20.05.2008 р. на загальну суму 21166,12 грн., в т.ч. ПДВ - 3527,69 грн.; по договору №4-530 від 23.06.2008 р. відповідно до податкових накладних №26/34 від 21.07.2008 р. на загальну суму 20997,78 грн., в т.ч. ПДВ - 3499,63 грн., № 19/34 від 20.08.2008 р. на загальну суму 19984,61 грн., в т.ч. ПДВ - 3330,77 грн., № 160/34 від 22.09.2008 р. на загальну суму 23641,16 грн., в т.ч. ПДВ - 3940,19 грн., № 25/34 від 20.10.2008 р. на загальну суму 25269,02 грн., в т.ч. ПДВ - 4211.50 грн., №14/34 від 20.11.2008 р. на загальну суму 25683,13 грн., в т.ч. ПДВ - 4280,52 грн., №24/34 від 20.12.2008 р. на загальну суму 24090,58 грн., в т.ч. ПДВ - 4015,10 грн., №14/34 від 20.01.2009 р. на загальну суму 26568.00 грн., в т.ч. ПДВ - 4428,00 грн., № 8/34 від 20.02.2009 р. на загальну суму 23778.02 грн., в т.ч. ПДВ - 3963,00 грн., № 9/34 від 21.04.2009 р. на загальну суму 22947,63 грн., в т.ч. ПДВ - 3824,61 грн., № 19/24 від 20.03.2009 р. на загальну суму 21754,86 грн., в т.ч. ПДВ - 3625,81 грн., № 17/34 від 20.05.2009 р. на загальну суму 23709 грн., в т.ч. ПДВ - 3951 грн., № 13/34 від 22.06.2009 р. на загальну суму 22135 грн., в т.ч. ПДВ - 3689 грн., № 11/34 від 20.07.2009 р. на загальну суму 15768 грн., в т.ч. ПДВ 2628 грн., № 22/34 від 20.08.2009 р. на загальну суму 15603,28 грн., в т.ч. ПДВ - 2600,55 грн., № 10/34 на загальну суму 14811,64 грн., в т.ч. ПДВ - 2468,61 грн., №499/34 від 30.10.2009 р. на загальну суму 14505,18 грн., в т.ч. ПДВ - 2417,53 грн., №552/34 від 30.11.2009 р. на загальну суму 16785,82 грн., в т.ч. ПДВ - 2797,64 грн. (а.с. 63-80).

З акту податкової перевірки вбачається, що перевіркою повноти визначення податкових зобов'язань за період з 01.01.2007 р. по 30.09.2009 р. не встановлено їх завищення або заниження.

Відповідно до 1.6 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» товари - це матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуском (емісії) та погашення.

Згідно ст. 1 Закону України «Про електроенергетику» енергія - електрична чи теплова енергія, що виробляється на об'єктах електроенергетики і є товарною продукцією, призначеною для купівлі-продажу.

Статтею 4 зазначеного Закону встановлено, що регулювання відносин в електроенергетиці має особливості, які викликані об'єктивними умовами функціонування галузі, зокрема, постійним і безперервним збалансуванням виробництва і споживання електричної енергії, для забезпечення якого встановлюється єдине диспетчерське (оперативно-технологічне) управління об'єднаною енергетичною системою України.

Відповідно до Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 р. № 28 (зі змінами та доповненнями) електрична енергія (активна) - енергоносій, який виступає на ринку як товар, що відрізняється від інших товарів особливостями споживчими якостями та фізико-технічними характеристиками (одночасність виробництва та споживання, неможливість складування, повернення, адресування), які визначають необхідність регулювання та регламентації використання цього товару.

Приписами п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включається, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті (пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 даного Закону).

Крім того, судом встановлено, що при здійсненні податковим органом перевірки повноти визначення задекларованих позивача валових витрат за період з 01.01.2007 р. по 30.09.2009 р., в загальній сумі 2408275, 00 грн., не було встановлено їх заниження або завищення.

Оскільки в судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що придбана позивачем електроенергія, яка в подальшому припала на понаднормативні витрати, використовується позивачем для здійснення водопостачання і водовідведення, тобто для здійснення господарської діяльності суб'єкта господарювання та не може накопичуватися, то суд вважає, що включення позивачем суми придбання спірного обсягу електроенергії до складу валових витрат є правомірним.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 закону України «Про податок на додану вартість» зі змінами та доповненнями, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, сплачених платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг); для товарів (послуг), придбання (поставка) яких контролюється приладами обліку, факт отримання (поставки) таких товарів (послуг) засвідчується даними обліку (п. 7.6 даного Закону).

Таким чином в судовому засіданні доведено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем було використано обсяг придбаної електричної енергії на підставі податкових накладних в межах його господарської діяльності, а відповідачем не надано суду доказів використання зазначених понаднормативних витрат електроенергії на цілі, не пов'язані господарюванням позивача, тому включення сум ПДВ в розмірі 26001,00 грн. до складу податкового періоду у відповідному звітному періоді є правомірним.

Виходячи з наведеного, суд вважає податкове повідомлення-рішення №0000042300/0 від 22.01.2010 р., відповідно до якого позивачу визначена сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 39001,00 грн., в тому числі за основним платежем - 26001,00 грн., штрафна санкція - 13000,00 грн., протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Щодо рішення ДПІ в Тлумацькому районі Івано-Франківської області про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000032308 від 22.01.2010 р., відповідно до якого до позивача було застосовано штрафні (фінансові) санкцій на суму 3573,00 грн. судом встановлено наступне.

Як вбачається з акту податкової перевірки №1096-2300-33586885 від 31.12.2009р., позивачем не було проведено розрахункову операцію на повну суму покупки через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, а саме: 07.08.2007 р. продано гр.. ОСОБА_3 запчастини на суму 714,10 грн., що підтверджується приходно-касовим ордером №2141 від 07.08.2007 р., чим порушено п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Відповідно до п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» встановлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Відповідно до п. 1 ст. 17 вказаного Закону за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність - у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки.

22.01.2010 р. податковим органом було прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій до позивача на суму 3573,00 грн.

В судовому засіданні встановлено, що позивач здійснює господарювання відповідно до Статуту підприємства у сфері надання послуг, а тому порушення податковим органом було встановлено правомірно.

Згідно ст. 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідації його наслідків.

Відповідно до ст. 239 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно даним Кодексом або іншими законами.

Оскільки фінансові санкції у вигляді штрафу за порушення норм регулювання обігу готівки є адміністративно-господарськими санкціями у розумінні ст.ст. 238, 239 Господарського кодексу України, то вони повинні застосовуватися у межах строків, передбачених ст. 250 вказаного Кодексу.

Відповідно до ст. 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкцій можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом господарювання встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Оскільки відповідач не скористався наданим йому правом застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за порушення вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» в строк, передбачений ст. 250 Господарського кодексу України як один рік з дня порушення суб'єктом господарювання, яке останній здійснив 07.08.2007 р., суд вважає, що податковим органом 22.01.2010 р. неправомірно було застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції за порушення п. 1 ст. 3 вказаного Закону на суму 3573,00 грн., а рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000032308 від 22.01.2010 р. підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ухвалення судового рішення на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України, до складу яких входять судовий збір та витрати, пов'язані з розглядом справи (ч. 1 ст. 87 зазначеного Кодексу).

В матеріалах справи міститься квитанція від 29.01.2010 р. про сплату позивачем судового збору в розмірі 6,80 грн. (а.с. 3), сума якого підлягає стягненню з Державного бюджету України на користь КП «Тлумач-Водоканал».

Виходячи з наведеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення в повному обсязі.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 99, 100, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000042300/0 від 22.01.2010р. та рішення про застосуваня штрафних (фінансових) санкцій №0000032308/0 від 22.01.2010р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь комунального підприємства "Тлумач-Водоканал", код 33586885, сплачений судовий збір в сумі 6 (шість) грн. 80коп.

Відповідно до ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя: /підпис/ ОСОБА_4

Постанова складена в повному обсязі 11.05.2010 року.