Рішення

від 25.09.2013 по справі 910/13058/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/13058/13 25.09.13

За позовом Приватного підприємства "Сейтон"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Профіт-Торг"

про розірвання договору суборенди № 01-07/12-4 від 03.07.2012 та стягнення

64 800,00 грн. збитків

Суддя Пукшин Л.Г.

Представники сторін:

від позивача Солов'янчик В.Д. - представник за довіреністю № 3 від 01.07.13; від відповідача Лахно О.Ю. - представник за довіреністю від 26.12.12 № 25/24-2.

В судовому засіданні 25.09.13, в порядку ч. 1 ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного підприємства "Сейтон" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Профіт-Торг" про розірвання договору суборенди приміщення № 01-07/12-4 від 03.07.2012 та про стягнення 64 800,00 грн. збитків.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 03.07.2012 між сторонами був укладений договір суборенди приміщення № 01-07/12-4, за умовами п. 3.1. якого відповідач мав за актом приймання-передачі передати позивачу приміщення в будівлі гуртожитку літера Г-5 за адресою м. Львів, вул. Зелена, 204. На виконання умов п. 5.2. договору 05.07.2011 позивач сплатив відповідачу авансовий платіж в розмірі 64 800,00 грн., який зараховується як суборендна плата за два останні місяці користування приміщенням. Однак, відповідач досі не передав позивачу приміщення в користування. З огляду на це позивач на підставі ч. 2 ст. 769, ст. 22 Цивільного кодексу України просить розірвати договір суборенди та стягнути з відповідача збитки в розмірі 64800,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.07.2012 порушено провадження у справі № 910/13058/13 та призначено її до розгляду на 23.07.2012.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 23.07.2013 задоволено самовідвід судді Сівакової В.В.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 20 ГПК України справа № 910/13058/13 за результатами автоматичного розподілу передана для розгляду судді Пукшин Л.Г, розгляд справи призначено на 21.08.13.

20.08.13 через загальний відділ діловодства від відповідача надійшли заперечення на позовну заяву, відповідно до яких останній зазначає, що саме позивач не вчиняє будь-яких дій для прийняття приміщень в користування. Крім того, відповідач вважає, що позивачем всупереч ст. 188 ГК України не було дотримано встановленого законом порядку розірвання господарського договору, а саме в порушення п.12.2 договору суборенди позивачем не було направлено письмове повідомлення суборендодавцю про дострокове розірвання договору.

У судове засідання 21.08.13 представники сторін з'явились, надали пояснення по суті спору, в судовому засіданні було оголошено перерву до 25.09.13 у зв'язку з необхідністю витребувати у сторін додаткові докази по справі.

У судове засідання 25.09.13 представники сторін з'явились, надали додаткові докази по справі, представник позивача позов підтримав в повному обсязі, представник відповідача проти позовних вимог заперечував.

Судом заслухані пояснення представників сторін, досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, суд встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Профіт-Торг" (суборендодавець) та Приватне підприємство "Сейтон" (суборендар) підписали договір суборенди приміщення № 01-07/12-4 від 03.07.2012 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору суборендодавець передає, а суборендар приймає в строкове та платне користування приміщення в будівлі Гуртожитку. Лівтера "Г" за адресою : м. Львів, вул. Зелена, 204 (надалі - приміщення), а саме:

- приміщення частини 2-го поверху, загальною площею 180 кв. м. літери - (ХХХІ-ХХХІV) ХХХ, ХХХІХ, кімнати №№ 86, 87, 88, 89, 90, 91, 92, ХХХV-ХХХVІ, ХХХVІІ, ХІV.

- приміщення частини 3-го поверху, загальною площею 180 кв. м. літери - (LХІ-LVІІ), LVІІІ, LІХ, LХ, LХІ, кімнати №№ 121, 122, 123, 124, 125, 126, 127, LХІІ, LХІІІ, ХLІІ;

- приміщення частини 4-го поверху, загальною площею 180 кв. м. літери - LХХХVІІ, LХХХVІ, LХХХV, LХХХІV, LХХХІІ, LХХХІІ, кімнати №№ 153, 154, 155, 156, 157, 158, 159, ХС, LХХХІХ, LХХХVІІІ, LХVІІІ.

Приміщення знаходяться у володінні та користуванні суборендаря у відповідності до договору оренди нерухомого майна (приміщень) № 01-07/12-1 від 02.07.2012 укладеного між суборендодавцем та орендодавцем - Відкритим акціонерним товариством Львівського меблевого комбінату (п. 1.2. договору).

Відповідно до п.1.3 договору стан приміщення, що орендується, на момент передачі в суборенду придатне для використання згідно з умовами розділу 2 даного договору.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що приміщення надається суборендарю для використання у власній господарській діяльності - розміщення офісу.

Пунктом 4.1. договору сторонами встановлено, що термін суборенди приміщення складає 35 місяців з моменту передачі приміщення суборендодавцем суборендарю за актом приймання-передачі відповідно до умов п. 3.1. цього договору.

Згідно з п. 6.1. договору суборендодавець зобов'язаний надати суборендареві приміщення, що відповідає основним вимогам щодо пожежної безпеки з огляду на його призначення та умови оренди.

Пунктом 3.1. договору встановлено, що приміщення повинно бути передано суборендодавцем та прийнято суборендарем за актом приймання-передачі не пізніше 03.09.2012.

Як вбачається з матеріалів справи позивач 05.07.2012 згідно платіжного доручення № 117 перерахував відповідачу кошти в розмірі 64 800,00 грн., які визначені в призначенні платежу як "авансовий платіж за два останні місяці користування суборендованим приміщенням згідно договору суборенди приміщення № 01-07/12-4 від 03.07.20012 з ПДВ".

15.10.12 ПП «Сейтон» направило на адресу ТОВ «Профіт-Торг» претензію № 1 про повернення завдатку у подвійному розмірі у зв'язку з тим, що приміщення не були передані в суборенду у встановлений п.3.1 договору строк та на момент звернення з даною претензією.

Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що у зв'язку з не передачею позивачу в суборендне користування приміщення, сплачений позивачем авансовий платіж у розмірі 64800,00 грн., який вноситься за два останні місяці користування суборендованими приміщеннями, має бути повернутий позивачу, крім того позивач просить розірвати договір суборенди приміщення від 03.07.12 № 01-07/12-4.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Для вирішення питання наявності або відсутності підстав для стягнення грошових коштів відповідно до первісних та зустрічних позовних вимог, судом надано оцінку спірному договору оренди.

Укладення договору є процесом досягнення згоди з усіх істотних умов договору, водночас досягнення згоди з усіх істотних умов тягне за собою факт укладення договору, який є юридичним фактом.

Частиною 7 ст.179 Господарського кодексу України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (ч.2, 3 ст.180 Господарського кодексу України).

Статтею 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір оренди є одним з видів зобов'язального майнового найму, правовідносини за яким регламентуються загальними нормами зобов'язального права та майнового найму. Відповідно до ч. 3 ст. 774 ЦК України до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Так, відповідно до ч.1 ст.284 Господарського кодексу України, істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Отже, говорячи про те, що сторони мають досягти згоди щодо істотних умов, слід врахувати три питання. По-перше, у належній формі сторони мають визначити коло усіх істотних умов, по-друге, у належній формі досягти згоди з усіх істотних умов, по-третє надати результат досягнення згоди належної форми.

Відповідно до статті 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов'язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг

Як вбачається з матеріалів справи (протоколи допиту свідків від 14.02.13, копія договору оренди № 02-07/12-1 від 02.07.12 укладеного між ВАТ Львівський меблевий комбінат та ТОВ «Профіт-Торг») та пояснень представників сторін в судових засіданнях сторони не дійшли згоди щодо такої істотної умови договору як предмет договору, а саме технічні характеристики приміщення, що має бути передано в орендне користування та його придатність/непридатність для використання суборендарем, зважаючи на те, що відповідно до п.1.1 договору суборенди позивачу мали були передані в суборенду:

- приміщення частини 2-го поверху, загальною площею 180 кв. м. літери - (ХХХІ-ХХХІV) ХХХ, ХХХІХ, кімнати №№ 86, 87, 88, 89, 90, 91, 92, ХХХV-ХХХVІ, ХХХVІІ, ХІV.

- приміщення частини 3-го поверху, загальною площею 180 кв. м. літери - (LХІ-LVІІ), LVІІІ, LІХ, LХ, LХІ, кімнати №№ 121, 122, 123, 124, 125, 126, 127, LХІІ, LХІІІ, ХLІІ;

- приміщення частини 4-го поверху, загальною площею 180 кв. м. літери - LХХХVІІ, LХХХVІ, LХХХV, LХХХІV, LХХХІІ, LХХХІІ, кімнати №№ 153, 154, 155, 156, 157, 158, 159, ХС, LХХХІХ, LХХХVІІІ, LХVІІІ.

В той же час, відповідно до Додатку № 2 до договору оренди нерухомого майна № 02-07/12-1 від 02.07.12 відповідачу як орендарю були передані за актом приймання-передачі від 01.09.12 приміщення 2-го поверху - літери ХІІІ, приміщення - 3-го поверху - літери ХLI, 4-го поверху - літери LXVII.

З пояснень позивача та матеріалів справи вбачається, що кімнати гуртожитку не можуть бути передані позивачеві в користування на виконання вимог договору суборенди, оскільки в них проживають фізичні особи - працівники ВАТ Львівського меблевого комбінату.

Вказане свідчить про недосягнення сторонами згоди щодо стану та характеристик приміщень, що мали бути передані в суборенду, а отже і про неукладеність договору суборенди.

Згідно п. 3.1 Договору суборенди, приміщення повинно бути передано суборендодавцем та прийнято суборендарем за актом приймання-передачі не пізніше 03.09.2012. Пунктом 4.1. договору сторонами встановлено, що термін суборенди приміщення складає 35 місяців з моменту передачі приміщення суборендодавцем суборендарю за актом приймання-передачі відповідно до умов п. 3.1. цього договору.

Тобто саме Акт приймання-передачі мав слугувати підставою для початку перебігу строку суборенди приміщення та підтверджувати факт відсутності претензій сторін одна до одної.

Як зазначено у п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.09 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно , якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо).

В матеріалах справи відсутній акт приймання-передачі приміщення за договором суборенди № 01-07/12-4 від суборендодавця до суборендаря, сторонами не заперечується, той факт, що приміщення в суборенду не передавалось.

Відповідно до ч. 2 ст. 640 ЦК України якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Згідно з ч.1 ст. 795 ЦК України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Враховуючи наведене та з огляду на вищезазначені приписи діючого законодавства договір суборенди приміщення № 01-07/12-4 від 03.07.2012р. є неукладеним, у зв'язку з чим не породжує для сторін ніяких правових наслідків., отже вимоги про розірвання договору суборенди приміщення № 01-07/12-4 від 03.07.2012р задоволенню не підлягають.

Стосовно вимог позивача про стягнення 64800,00 грн. збитків, суд зазначає наступне. Відповідно до ч. І ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Статтею 181 ГК України передбачено, що в разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору і такий договір вважається неукладеним, а одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання - правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України. В якості доказів перерахування коштів в рахунок оплати орендної плати, позивач надав копію платіжного доручення № 117 від 05.07.12 на суму 64 800,00 грн.

Згідно з положеннями ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Згідно з вимогами ст. 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Норми інституту набуття або збереження майна або грошових коштів без достатньої правової підстави підлягають застосуванню коли передання майна, в тому числі перерахування грошової суми, здійснено на виконання правочину, який відповідно до закону не може бути визначений вчиненим, або на виконання договору, який згідно з законом не може бути визначений укладеним як це передбачено у п. 1 частини третьої ст. 1212 ЦК України.

Неукладений договір не породжує для його сторін будь-яких прав та обов'язків. Сторони, відповідно до ст. 14 ЦК України, не можуть бути примушені до дій, вчинення яких не є обов'язковим для них, а відтак і підстава на якій вищевказана сума була перерахована відпала, що згідно ст. 1212 Цивільного кодексу України є підставою для повернення відповідачем позивачу грошові кошти в розмірі 64800,00 грн.

Витрати по оплаті судового збору згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Профіт-Торг" (03049 м. Київ, вул. Брюллова, буд.7, офіс 28, ідентифікаційний код 37416406) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем в процесі виконання рішення, на користь Приватного підприємства «Сейтон» (73009 м. Херсон, вул. Нафтовиків, 71, ідентифікаційний код 36672039) 64 800 (шістдесят чотири тисячі вісімсот) грн. 00 коп. безпідставно набутих грошових коштів, 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 27.09.2013 р.

Суддя Пукшин Л.Г.