Постанова

від 23.09.2013 по справі 927/654/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" вересня 2013 р. Справа№ 927/654/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зеленіна В.О.

суддів: Синиці О.Ф.

Шевченка Е.О.

при секретарі: Волуйко Т.В.

Представники сторін:

позивача:Жмарьова О.М., за довіреністю;

відповідача:Кульгайко Л.Ю., за довіреністю;

третя особа:Станко О.І.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нордекс груп"

на рішення господарського суду Чернігівської області від 10.07.2013

у справі № 927/654/13 (суддя: Фетисова І.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нордекс груп"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бімекс Льон"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Фізична особа-підприємець Станко Олександр Іванович

про стягнення 27 288,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 10.07.2013 у справі № 927/654/13 в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Нордекс груп" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у відповідності до якої просить скасувати рішення господарського суду Чернігівської області від 10.07.2013 у справі № 927/654/13 і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Скарга мотивована тим, що господарським судом Чернігівської області не в повному обсязі були з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а також були порушені, неправильно застосовані норми матеріального права.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду від 07.08.2013 № 927/654/13 у справі № 927/654/13 сформовано для розгляду апеляційної скарги колегію суддів у складі: головуючий суддя: Зеленін В.О., судді: Синиця О.Ф., Шевченко Е.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.08.2013 прийнято до розгляду апеляційну скаргу у справі № 927/654/13. Розгляд апеляційної скарги призначений на 02.09.2013 об 10:45.

02.09.2013 представником скаржника через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду були подані письмові пояснення по справі.

02.09.2013 представником відповідача в судовому засіданні для долучення до матеріалів справи було надано копію договору № 702 транспортного експедирування вантажу автомобільним транспортом від 05.02.2013.

02.09.2013 представником скаржника в судовому засіданні було подано клопотання про залучання до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Фізичну особу-підприємця Станко Олександра Івановича (код 1857000197, адреса: 90100, Закарпатська область, м. Іршава, вул. Залізнична,буд. 12).

02.09.2013 представник відповідача в судовому засіданні не заперечував проти задоволення судом клопотання скаржника.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2013 розгляд апеляційної скарги у справі № 927/654/13 відкладено на 23.09.2013 об 11:15.

Також, зазначеною ухвалою залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Фізичну особу-підприємця Станко Олександра Івановича.

12.09.2013 представником позивача через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду було подано клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів.

23.09.2013 представником позивача через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду було подано клопотання про повернення позивачу оригіналів документів долучених до матеріалів справи після закінчення розгляду справи.

23.09.2013 представником позивача через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду були подані письмові пояснення по справі.

23.09.2013 розглянувши в судовому засіданні подане представником позивача клопотання про повернення позивачу оригіналів документів долучених до матеріалів справи після закінчення розгляду справи, суд відмовив в його задоволенні з огляду на наступне.

Представник позивача просив повернути оригінали документів після закінчення розгляду справи, а відповідно до Інструкції з діловодства в господарських судах України (Наказ|Інструкція, Державна судова адміністрація, від 20.02.2013, № 28 "Про затвердження Інструкції з діловодства в господарських судах України")

в такому випадку повернення здійснюється на підставі відповідної заяви та за резолюцією голови суду.

23.09.2013 представник позивача в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу і просив суд її задовольнити.

23.09.2013 представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги і просив суд рішення господарського суду Чернігівської області від 10.07.2013 у справі № 927/654/13 залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, колегія суддів встановила наступне.

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами було укладено договір №0108 від 05 лютого 2013 р. (надалі - Договір), з умов якого вбачається, що він є договором транспортного експедирування.

Також, 05.02.2013 в рамках Договору була підписана заявка №511, текст якої містить посилання на Договір експедирування.

Відповідно до ч. 1 ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Аналогічна норма міститься в ч. 1 ст. 307 ГК України.

Суд відмічає, що відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (ч. 4 ст. 202 Цивільного кодексу України).

Отже, двостороннім правочинами притаманна наявність взаємоузгодженого волевиявлення двох осіб, спрямованого на виникнення єдиного правового результату, покликаного забезпечити реалізацію обопільної чи самостійної мети кожної з цих осіб.

Згідно зі ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як передбачено ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Частиною 1 ст. 638 Цивільного кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність»за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Істотними умовами договору транспортного експедирування є зокрема відомості про сторони договору: для юридичних осіб - резидентів України: найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України; вид послуги експедитора; вид та найменування вантажу; права, обов'язки сторін; відповідальність сторін, у тому числі в разі завдання шкоди внаслідок дії іепереборної сили; розмір плати експедитору; порядок розрахунків; пункти відправлення та призначення вантажу; порядок погодження змін маршруту, виду транспорту, вказівок клієнта; строк (термін) виконання договору; а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.1 ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений в письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного або іншого технічного засобу зв'язку.

Частиною 2 ст. 207 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин вважається вчиненим в письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Частиною 1 ст. 181 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Суд зазнає, що договір та заявка до нього підписані в двосторонньому порядку повноваженими представниками сторін без будь - яких зауважень і застережень та скріплені печатками.

Як вбачається з матеріалів справи, для виконання умов договору скаржником було залучено Фізичну особу-підприємця Станко Олександра Івановича на підставі укладеного між ними договору № 702 від 05.02.2013 року.

Частиною 1 та ч. 2 ст. 528 ЦК України передбачено, що виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою. У разі невиконання або неналежного виконання обов'язку боржника іншою особою цей обов'язок боржник повинен виконати сам.

Згідно з ч. 1 ст. 194 ГК України виконання господарського зобов'язання може бути покладено в цілому або в частині на третю особу, що не є стороною в зобов'язанні. Управнена сторона зобов'язана прийняти виконання, запропоноване третьою особою - безпосереднім виконавцем, якщо із закону, господарського договору або характеру зобов'язання не випливає обов'язок сторони виконати зобов'язання особисто.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

За змістом ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 599 Цивільного кодексу України, угода (договір) є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань), зобов'язання повинні виконуватися належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи ФОП Станко О.І. належним чином здійснив на замовлення позивача перевезення вантажу, передбаченого договором та заявкою, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) А №195607, актом виконаних робіт, підписаним позивачем та ФОП Станко О.І., та частковою оплатою за спірне перевезення, а також письмовим поясненням, яке ФОП Станко О.І. надав до суду першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що позивач 10.04.2013 року, після фактично здійсненої ФОП Станко О.І перевозки, здійснив направлення відповідачу: оригіналу рахунку СФ00317 від 20.02.2013 року на суму 14607 грн. із зазначенням послуги транспортно-експедиційні послуги с.Копті, Чернігівська область - м.Бечей (Сербія) АО4797ВА/АО0727ХХ; акту №ОУ-0000022 здачі-прийняття робіт (надання послуг) із зазначенням послуг транспортно-експедиційні послуги с.Копті, Чернігівська область - м.Бечей (Сербія) АО4797ВА/АО0727ХХ.; двох примірників договору №0108 від 05.02.2013 року; міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) А №195607.

Проте, не заважаючи на надані скаржником докази, щодо належного виконання зобов'язання за договором та заявкою, суд першої інстанції не прийняв їх до уваги, як докази на підтвердження виконання спірного перевезення.

В той же час, судом першої інстанції прийнято до уваги наданий відповідачем примірник договору №134 від 05.02.2013 року, укладеного між ним та позивачем про транспортне експедирування вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні та твердження відповідача про відсутність заявок на отримання від позивача транспортних послуг по договору №134 від 05.02.2013 року й не надання позивачем таких послуг, а послуги ним було отримано від ФОП Станко О.І., який зазначено перевізником в міжнародній товарно-транспортній накладній А № 195607 від 12.02.2013 року.

З оскаржуваного рішення вбачається, що судом першої інстанції було зроблено висновок про те, що договір та заявка є неукладеними, так-як у суду відсутня можливість встановити який саме примірник, з якими умовами договору, позивачем направлявся відповідачу.

Однак, колегія суддів звертає увагу на те, що зазначений висновок суду першої інстанції є передчасним, в зв'язку з тим, що договір та заявка не визнанні в судовому порядку недійсними, а тому є чинними.

До того ж, сама по собі відсутність заявок за будь-якими іншими договорами не є свідченням недійсності спірного договору, так само як і недійсності заявки, укладеної та виконаної в рамках Договору, оскільки подібний висновок протирічить нормі ст. 204 ЦК України, згідно якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Підстави для зміни або розірвання договору визначені ст. 651 ЦК України, і жодна з цих підстав не наведена в оскаржуваному рішенні.

Посилання суду на те, що правовідносини між позивачем та ФОП Станко О.І. не підтверджують факт надання транспортно-експедиторських послуг, також є необгрунтованими, так-як відповідач не надав жодного доказу на підтвердження того, яким чином перевізник отримав інформацію про спірне перевезення та на якій підставі відповідач як відправник надав йому товар для перевезення, а також на підставі яких документів ним було подано до митниці відомості про транспортний засіб.

Отже, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги щодо стягнення боргу визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в розмірі 14607,00 грн.

У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань позивачем нарахована пеня в розмірі 696,21 грн.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як передбачено ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з п. 5.3. за прострочення термінів розрахунку замовник сплачує перевізнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином в силу наведених положень законодавства, пеня може бути стягнута саме в разі, якщо таке передбачено договором (встановлено за згодою сторін).

Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 696,21 грн. є обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню.

До того ж, скаржником була заявлена вимога про стягнення 500,00 грн. витрат на правову допомогу та 2177,24 грн. витрат на відрядження представника.

Витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

З системного аналізу зазначених норм вбачається, що можливе стягнення як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та адвокатом Скибою Віталієм Володимировичем було укладено договір № 8.

22.05.2013 між позивачем та адвокатом Скибою Віталієм Володимировичем було підписано акт приймання - здачі виконаних робіт на суму 500,00 грн., а також долучені до позовної заяви копія квитанції до прибуткового касового ордера № 2 від 22.05.2013 на суму 500,00 грн. та рахунок від 22.05.2013 на суму 500,00 грн. виписаний адвокатом Скибою В.В., що є підтвердженням сплати позивачем зазначеної.

У розумінні статті 44 ГПК України до інших витрат відносяться, зокрема: суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 названого Кодексу); витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано обов'язковою.

Зазначені витрати не є збитками в розумінні статті 224 Господарського кодексу України та статті 22 Цивільного кодексу України, не входять до складу ціни позову і не можуть стягуватися під виглядом збитків.

Таким чином, вимога про стягнення 500,00 грн. витрат на правову допомогу та 2177,24 грн. витрат на відрядження представника є обґрунтованою в зв'язку з чим підлягає задоволенню.

В зв'язку з зазначеним вище, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Чернігівської області від 10.07.2013 у справі № 927/654/13 прийняте з неправильним застосуванням норм процесуального та матеріального права, а тому підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог повністю.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки, вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Нордекс груп" підлягають задоволенню повністю, то розмір господарських витрат який підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бімекс Льон" становить 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нордекс груп" задовольнити.

2. Рішення господарського суду Чернігівської області від 10.07.2013 у справі № 927/654/13 скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

3. Резолютивну частину рішення господарського суду Чернігівської області від 10.07.2013 у справі № 927/654/13 викласти в наступній редакції:

« Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бімекс Льон" (код ЄДРПОУ 37022132, адреса: 14013, м. Чернігів, вул. Лизогуба, 13) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нордекс груп" (код ЄДРПОУ 38198945, адреса: 49101, м. Дніпропетровськ, проспект Кірова, буд. 28А, оф. 211) заборгованість у розмірі 14607 (чотирнадцять тисяч шістсот сім) грн. 00 коп., пені в розмірі 696 (шістсот дев'яносто шість) грн. 21 коп., судовий збір у розмірі 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп., 500 (п'ятсот) грн. 00 коп. судових витрат на правову допомогу, 2177 (дві тисячі сто сімдесят сім) грн. 24 коп. судових витрат на відрядження представника.».

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бімекс Льон" (код ЄДРПОУ 37022132, адреса: 14013, м. Чернігів, вул. Лизогуба, 13) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нордекс груп" (код ЄДРПОУ 38198945, адреса: 49101, м. Дніпропетровськ, проспект Кірова, буд. 28А, оф. 211) 860 (вісімсот шістдесят) грн. 25 коп. судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції.

5. Видачу наказів доручити господарському суду Чернігівської області.

6. Матеріали справи № 927/654/13 повернути до господарського суду Чернігівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Зеленін В.О.

Судді Синиця О.Ф.

Шевченко Е.О.