Ухвала

від 26.09.2013 по справі 2а-12408/10/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2013 року м. Київ К/9991/33606/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Островича С.Е

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.10.2010

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2011

у справі № 2а-12408/10/2670

за позовомПриватного вищого навчального закладу «Київський міжнародний університет» доДержавної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва провизнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень ВСТАНОВИВ:

Приватний вищий навчальний заклад «Київський міжнародний університет» (далі по тексту - позивач, ПВНЗ «Київський міжнародний університет») звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Святошинському районі м. Києва) про визнання недійсним та скасування податкових повідомлень-рішень № 0002241504/0 від 25.02.2010 та № 0020951504/3 від 18.08.2010.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.10.2010, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2011, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 15.02.2010 ДПІ у Святошинському районі м. Києва було проведено невиїзну документальну перевірку позивача, за результатами якої складено акт № 99 від 15.07.2010, якою встановлено порушення ст. 4 п. 4.3 договорів оренди від 30.06.2009, якими передбачено, що у випадку коли договір оренди землі не підписаний орендарем в установленому законодавством порядку протягом п'яти місяців з моменту набуття чинності рішення Київської міської ради, зазначеного у п. 1.1 цього договору, розмір орендної плати (зазначений у п. 4.2 договору) на період, аналогічний терміну прострочення укладання договору оренди землі, встановлюється у п'ятикратному розмірі, але не більше десяти відсотків від грошової оцінки земельної ділянки (Рішення КМР від 18.09.2008 № 291/291). Підприємством не донараховано п'ятикратний розмір орендної плати за лютий - червень 2009 року (до укладення 30.06.2009 договорів оренди) за земельні ділянки за адресою: м. Київ, вул. Львівська, 49 площею 1213 кв.м., 19 кв.м. Заниження податкового зобов'язання з орендної плати за землю склало, за висновком податкового органу, 37062,43 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.02.2010 за № 0002241504/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем «орендна плата з юридичних осіб» за основним платежем у розмірі 37062,43 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 3766,24 грн.

За результатами адміністративного оскарження, ДПА у м. Києві прийняла рішення від 14.06.2010 № 3133/10/25-214, яким збільшено суму податкового зобов'язання з орендної плати у розмірі 205,22 грн основного платежу та штрафних санкцій у розмірі 14927,60 грн.

За наслідками прийняття даного рішення відповідачем ухвалено податкове повідомлення-рішення № 0020951504/3 від 18.08.2010, яке також є предметом оскарження у даній справі.

У податковому повідомленні-рішенні № 0020951504/3 від 18.08.2010 у графі «встановлено порушення» «посилання на пункт та статтю податкового законодавства» вказано «ст. 4 п. 4.3 договорів оренди з КМР від 30.06.2009».

18.08.2010 ДПА України прийнято рішення № 8188/6/25-0215 про результати розгляду повторної скарги позивача, яким залишено без змін оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0002241504/0 від 25.02.2010, а також рішення відповідача та ДПА у м. Києві за результатами скарг позивача.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суди попередніх інстанцій виходили з того, що зазначені суми податкових зобов'язань нараховані позивачу за період, коли договір оренди землі не був укладений, а отже у позивача не виникло права користування земельною ділянкою в період за який було нараховані оскаржувані податкові зобов'язання, а отже у позивача був відсутній обов'язок сплачувати орендну плату в період до укладання договору.

Колегія суддів погоджується із наведеним висновком судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.09.2008 другою сесією шостого скликання Київської міської ради було прийняте рішення № 291/291 про передачу приватному вищому навчальному закладу «Київський міжнародний університет» земельних ділянок для реконструкції будівлі університету з подальшою її експлуатацією та обслуговуванням на вул. Львівській, 49 у Святошинському районі м. Києва.

Вказаним рішенням був затверджений проект землеустрою щодо відведення позивачу земельних ділянок для реконструкції будівлі університету з подальшою її експлуатацією та обслуговуванням на вул. Львівській, 49 у Святошинському районі м. Києва. Вирішено передати позивачу земельної ділянки площею 0,1234 га, у т.ч. 0,0021 га для реконструкції будівлі університету з подальшими її експлуатацією та обслуговуванням на вул. Львівській, 49 у Святошинському районі м. Києва, з них: 0,1213 га у довгострокову оренду на 10 років, а 0,0021 га у короткострокову оренду на 5 років.

21.10.2008 копія вказаного рішення надійшла до управління організаційного та документального забезпечення Київської міської ради, а 22.10.2008 копія рішення була отримана ПВНЗ «Київський міжнародний університет».

Технічна документація із землеустрою зі складання договору оренди землі площею 1213 кв.м. та 19 кв.м. за адресою м. Київ, вул. Львівська, 49, щодо яких нараховане спірне податкове зобов'язання, була прийнята головним управлінням земельних ресурсів 14.01.2009.

17.06.2009 між ПВНЗ «Київський міжнародний університет» та Київською міською радою були підписані два договори оренди земельних ділянок: про передачу в оренду земельної ділянки площею 0,1213 га. (кадастровий номер 8000000000:75:211:0037) та про передачу в оренду земельної ділянки площею 0,0019 га. (кадастровий номер 8000000000:75:211:0040).

Договори посвідчені нотаріально та зареєстровані 17.06.2009 в державному реєстрі правочинів відповідно за № 3490504 та за № 3490532.

30.06.2009 договори зареєстровані головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) відповідно за № 75-6-00452 та за № 75-6-00453.

Відповідно до п. 4.3 вказаних договорів встановлено, що у випадку, якщо договір оренди землі не підписаний орендарем в встановленому законодавством порядку протягом п'яти місяців з моменту набуття чинності рішення Київської міської ради про передачу відповідної земельної ділянки в оренду, то розмір орендної плати на період, аналогічний терміну прострочення укладання договору оренди землі, встановлюється у п'ятикратному розмірі, але не більше десяти відсотків від грошової оцінки земельної ділянки.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про плату за землю» використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати , що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Об'єктом плати за землю згідно ст. 5 Закону України «Про плату за землю» , є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди.

Так, відповідно до ст. 92 та 93 Земельного кодексу України встановлено два види права користування земельними ділянками державної або комунальної форми власності: право постійного користування земельною ділянкою та право оренди земельної ділянки.

Право оренди земельної ділянки, відповідно до ст. 125 , 126 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) виникає з моменту державної реєстрації цих прав. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі підлягає державній реєстрації і на підставі ч. 1 ст. 210 , ч. 3 ст. 640 Цивільного кодексу України , ст. 125 Земельного кодексу України та ст. 18 Закону України «Про оренду землі» є укладеним (набирає чинності) з моменту такої реєстрації, яка здійснюється в порядку передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.1998 № 2073 , а отже з дати державної реєстрації вищезгаданих договорів (з 17.06.2009) у позивача виникло право оренди вищевказаними земельними ділянками з урахуванням підписаних актів приймання-передачі земельних ділянок від 30.06.2010.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що орендна плата сплачується з дня виникнення права користування та за період використання земельної ділянки, який обліковується з дати укладання договору та підписання акту приймання-передачі. Тобто, обов'язок сплачувати орендну плату виник у позивача з 30.06.2009 та на майбутнє законодавство не передбачає сплати орендної плати (як податку) за минуле, коли земельна ділянка позивачем не використовувалась, тобто в період до набуття права користування.

У даному випадку суди прийшли до висновку, що в період до 30.06.2009 позивач не був землекористувачем стосовно вищезгаданих ділянок та до набуття нормативно визначеного статусу землекористувача орендаря, не набув статусу платника плати за землю за вищевказані земельні ділянки, а умови п. 4.3 зазначених договорів не створюють для позивача будь-яких правових наслідків з точки зору оподаткування.

Щодо несвоєчасності надіслання рішення за результатами розгляду скарг, колегія суддів вважає за потрібне зазначити наступне.

Як вже зазначалося, позивач, відповідно до вимог чинного законодавства скористався своїм правом оскаржити зазначені рішення в адміністративному порядку, тому, 16.03.2010 позивач подав первинну скаргу № 166 на податкове повідомлення-рішення ДПІ у Святошинському районі м. Києва від 25.02.2010 № 0002241504/0.

Відповідно до пп. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язання платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» відповідач повинен був прийняти вмотивоване рішення і надіслати його позивачу не пізніше 05.04.2010.

У той же час, оскільки 04.04.2010 є неробочим днем - днем релігійного свята - Пасха (Великдень), факт чого визнається судом загальновідомим і в силу ч. 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України не потребує доказуванню, і цей день є вихідним днем (неділя), то в силу ч. 6 ст. 103 Кодексу адміністративного судочинства України , якщо закінчення строку припадає на вихідний чи святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день, у зв'язку з чим та на підставі пп. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язання платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» останнім днем надіслання рішення про результати розгляду скарги є 06.04.2010.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення відповідача від 06.04.2010 № 3601/10/25-033 за результатами скарги позивача було надіслано 06.04.2010.

Тобто, відповідачем було дотримано строк надання мотивованої відповіді на скаргу позивача а тому доводи позивача є безпідставними в цій частині.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.10.2010 та Київського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий (підпис)О.І. Степашко Судді (підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров

З оригіналом згідно Помічник суддіО.Я. Меньшикова