Ухвала

від 26.09.2013 по справі 2а-13336/11/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2013 р. Справа № 9104/53755/12

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді: Сапіги В.П.,

суддів: Хобор Р.Б., Яворського І.О.,

з участю секретаря судових засідань Микитин І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 08.02.2012 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Львівське шляхо-будівельне управління №40» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівське шляхо-будівельне управління №40» звернулося в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000052304/0/2160 від 24.01.2011 року та №0000442304/14590 від 22.04.2011 року. Позовні вимоги обгрунтовано тим, що підприємство включило суму податку на додану вартість до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому були отримані податкові накладні. Також позивач зазначає, що відсутні законодавчі обмеження щодо формування податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних у інших податкових періодах. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 08.02.2012 року задоволено позовні вимоги з тих підстав, що право платника податків на формування податкового кредиту виникає в момент отримання податкової накладної та жодним чином не обмежується податковим періодом, в якому виписана ця податкова накладна.

Не погодившись з постановою суду її оскаржила ДПІ у Залізничному районі м. Львова, яка просить скасувати дану постанову та прийняти нову про відмову у задоволенні позовних вимог.

При цьому апелянт обґрунтовує та мотивує свої вимоги аналогічно обґрунтуванням заперечень на позовні вимоги, зокрема зазначає, що відповідно до п.п.7.7.4 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року ТОВ «Львівське шляхо-будівельне управління №40» занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 740098 грн.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно відхилити з наступних мотивів.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів врахувала наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівське шляхо-будівельне управління №40» 19.03.2003 року зареєстровано виконавчим комітетом Львівської міської ради, а 27.03.2003 взято на податковий облік та у перевіряємий період являлось платником податку на прибуток та податку на додану вартість.

Позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ «Львівське шляхо-будівельне управління №40» з питань достовірності відображення показників податкового зобовязання та податкового кредиту в податкових деклараціях з податку на додану вартість за жовтень 2010 року проведена ДПІ у Залізничному районі м. Львова. Результати перевірки оформлені актом від 10.01.2011 року №30/23-4/32408720.

При цьому встановлено порушення підприємством вимог п.п. 7.7.1 п.7.7, п.п. 7.4.1 п.п.7.4.4 п. 7.4 ст. 7, п.п.7.2.3, п.п. 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України№168/97-ВР від 03.04.1997 року, що полягає у тому, що занижено товариством податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 740098 грн. На підставі акту перевірки податковим органом 24.01.2011 року винесено податкове повідомлення-рішення №0000052304/0/2160 про збільшення позивачу грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість в сумі 739398 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 184849,5 грн., а за результатами адміністративного оскарження також виставлено 22.04.2011р. податкове повідомлення-рішення №0000442304/14590 про збільшення позивачу грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість в сумі 700 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 175 грн.

При цьому, порушення товариства полягають у включенні останнім до складу податкового кредиту з ПДВ 740098 грн. сум податкових накладних виписаних контрагентами позивача (ПП «Комплекс Плюс», ПП «Тракт Ресурс 2003») в інших ніж звітні періоди. Зазначена сума податку на додану вартість сформована на підставі податкової накладної №10.502 виданої 05.02.2008 року ПП „Комплекс Плюс" (індивідуальний податковий номер 337295913234), сума ПДВ 14285 грн. та податкових накладних виданих ПП «Тракт-ресурс»від 30.11.2007р. №1101 (ПДВ 286730,2 грн.), від 31.12.2007р. №1201 (ПДВ 272501,67грн.), від 31.01.2008р. №101 (ПДВ 136846,67грн.), від 29.02.2008р. №201 (ПДВ 14285 грн.).

Обов'язковою умовою включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплаченої (нарахованої) в складі ціни за товари (роботи, послуги), згідно до пп. 7.4.5. п. 7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР від 03.04.1997 року є наявність податкової накладної, виданої продавцем.

Аналізуючи положення п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України №168/97-ВР від 03.04.1997 року оформлені належним чином податкові накладні є підставою для формування податкового кредиту, а тому законом не заборонено включення до складу податкового кредиту податкових накладних минулих періодів в межах термінів позовної давності.

Підпунктом 7.2.8 п.7.2 ст.7 Закону України №168/97-ВР від 03.04.1997 року встановлено, що платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об'єктами оподаткування згідно із статтею 3 та звільнених від оподаткування згідно із статтею 5 цього Закону. Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону. Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку.

Пункт 7 Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.2005 року №244 визначає, що реєстр є основою для відображення зведених результатів обліку операцій в податкових деклараціях з податку на додану вартість.

Факт отримання податкових накладних, сформованих контрагентами у попередніх періодах підтверджується реєстром, отриманих податкових накладних ТОВ «Українська ізоляторна компанія», які ведуться підприємством на виконання пп. 7.2.8, п. 7.2 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР.

При цьому вірним є висновок суду першої інстанції, що право платника податків на формування податкового кредиту виникає в момент отримання податкової накладної та жодним чином не обмежується податковим періодом, в якому виписана ця податкова накладна. Окрім цього в уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за жовтень 2010 (Додаток 5 Розшифровка податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів), у розділі II Податковий кредит, позивачем включено суму податку на додану вартість - 740098 грн.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції підставно задовольнив позовні вимог щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, оскільки відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатні та беззаперечні докази в обгрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, та не довів правомірність прийнятого рішення.

Відповідно до ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В зв'язку з цим, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даної справи всебічно, повно та об'єктивно встановив обставини справи, дослідив та оцінив всі докази, які містяться в матеріалах справи.

З огляду на таке, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що Львівський окружний адміністративний суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд апеляційної інстанції

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова - залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 08.02.2012 року у справі №2а-13336/11 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя : В.П.Сапіга

Судді: Р.Б.Хобор

І.О.Яворський

Повний текст виготовлено 27.09.2013р.