Ухвала

від 14.03.2017 по справі 2а-13336/11/1370

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

Іменем України

14.03.2017 м. Київ № К/800/51561/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Борисенко І.В., Голубєвої Г.К, розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на постановуЛьвівського окружного адміністративного суду від 08.02.2012 та ухвалуЛьвівського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2013 у справі №2а-13336/11/1370 (9104/53755/12) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Львівське шляхо-будівельне управління № 40 доДержавної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - ВСТАНОВИВ:

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 08.02.2012 у даній справі, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2013, позов Товариства з обмеженою відповідальністю Львівське шляхо-будівельне управління № 40 задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова №0000052304/0/2160 від 24.01.2011 та №0000442304/14590 від 22.04.2011.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм права.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження у відповідності до пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для відхилення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем подано до ДПІ у Залізничному районі м. Львова податкову декларацію з податку на додану вартість з додатками за жовтень 2010 року та уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за жовтень 2010 року.

В уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість, у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за жовтень 2010 року (Додаток 5 Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів), у розділі II Податковий кредит, позивачем включено суму податку на додану вартість - 740098 грн. Зазначена сума податку на додану вартість сформована на підставі податкової накладної №10.502, виданої 05.02.2008 ПП Комплекс Плюс (індивідуальний податковий номер 337295913234) на суму ПДВ в розмірі 14285 грн. та податкових накладних, виданих ПП Тракт-ресурс від 30.11.2007 №1101 (ПДВ - 286730,2 грн.), від 31.12.2007 №1201 (ПДВ - 272501,67грн.), від 31.01.2008 №101 (ПДВ - 136846,67грн.), від 29.02.2008 №201 (ПДВ - 14285 грн.).

Відповідачем проведена позапланова виїзна документальна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю Львівське шляхо-будівельне управління №40 з питань достовірності відображення в податковій декларації з податку на додану вартість показників податкових зобов'язань та податкового кредиту за жовтень 2010 року, про що 10.01.2011 складено акт №30/23-4/32408720, згідно з висновками якого встановлено неправомірне формування податкового кредиту з податку на додану вартість згідно з уточнюючим розрахунком податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за жовтень 2010 року в сумі 740098 грн., чим порушено пп.7.7.1, п. 7.4.1, пп.7.2.6, пп. 7.2.3, пп.7.2.1 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість .

Виявлені порушення полягають у тому, що позивачем до складу податкового кредиту включенні суми ПДВ податкових накладних, виписаних контрагентами позивача (ПП Комплекс Плюс , ПП Тракт Ресурс 2003 ) в інших ніж звітні періоди. Між тим, податкова накладна має бути отримана покупцем у звітному періоді, на який припадає дата виникнення податкових зобов'язань продавця (правила визначення дати виникнення податкових зобов'язань, встановлені пунктом 7.3 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість ).

Судами також встановлено, що факт сплати податку та правомірність формування податкового кредиту відповідачем у акті перевірки не заперечується.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем 24.01.2011 виставлено податкове повідомлення рішення №0000052304/0/2160 (залишене без змін за результатами адміністративного оскарження) про збільшення позивачу грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 739398 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 184849,5 грн., а за результатами адміністративного оскарження також виставлено податкове повідомлення-рішення від 22.04.2011 №0000442304/14590 про збільшення позивачу грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 700 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 175 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій, посилаючись на правову позицію Верховного Суду України у постанові від 05 грудня 2011 року у справі №21-245а11, дійшли висновку про правомірність формування платником податку податкового кредиту з податку на додану вартість за спірними податковими накладними, оскільки у випадку, коли право платника на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, в яких фактично відбулись господарські операції, суми ПДВ, вказані у таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані.

Судова колегія касаційної інстанції погоджується з позицією судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Вирішуючи спір по суті, попередні судові інстанції, посилаючись на положення пп. 7.4.5. п. 7.4, пп.7.3.1 п.7.3, пп. пп.7.2.3 та 7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України Про податок на додану вартість , дійшли правильного висновку, що оформлені належним чином податкові накладні є підставою для формування податкового кредиту.

Підпунктом 7.2.8 п.7.2 ст.7 названого Закону встановлено, що платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об'єктами оподаткування згідно із статтею 3 та звільнених від оподаткування згідно із статтею 5 цього Закону. Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону. Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку.

Пунктом 7 Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних, затвердженим наказом ДПА України від 30.05.2005 №244 встановлено, що реєстр є основою для відображення зведених результатів обліку операцій в податкових деклараціях з податку на додану вартість.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що факт отримання податкових накладних, сформованих спірними контрагентами у попередніх періодах підтверджується реєстром, отриманих податкових накладних ТОВ Українська ізоляторна компанія , які ведуться підприємством на виконання пп. 7.2.8, п. 7.2 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість .

Поруч з цим, при вирішені цього спору судами правильно врахована позиція Верховного Суду України, викладена у справі № 21-245а11 від 05.12.2011, де зазначено, що у випадку підтвердження права платника на податковий кредит податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, в яких фактично відбулись господарські операції, суми ПДВ, вказані у таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані.

Враховуючи вищенаведене та з урахуванням вимог частини 3 статті 2, частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для задоволення позовних вимог.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного судового рішення судами апеляційної та першої інстанцій були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 08.02.2012 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2013 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В.П.Юрченко Судді І.В.Борисенко Г.К.Голубєва