Постанова

від 10.09.2013 по справі 1570/7346/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2013 р.Справа № 1570/7346/2012

Категорія: 8.2.6 Головуючий в 1 інстанції: Тарасишина О.М.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Бітова А.І.

суддів - Милосердного М.М.

- Ступакової І.Г.

при секретарі - Орлик Л.Л.

з участю: представника спільного підприємства "Вітмарк-Україна" в формі товариства з обмеженою відповідальністю - Жукова Юрія Анатолійовича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою спільного підприємства "Вітмарк-Україна" в формі товариства з обмеженою відповідальністю на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом спільного підприємства "Вітмарк-Україна" в формі товариства з обмеженою відповідальністю до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби, треті особи товариство з обмеженою відповідальністю "Арни-Транзит Юг ЛТД", товариство з обмеженою відповідальністю "ЛТК", товариство з обмеженою відповідальністю "Некстар", про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2012 року спільне підприємство "Вітмарк-Україна" в формі товариства з обмеженою відповідальністю (далі СП "Вітмарк-Україна" в формі ТОВ) звернулося до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби (далі СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22 листопада 2012 року №0001052200, яким СП "Вітмарк-Україна" в формі ТОВ зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 1 356 255 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що за результатами документальної невиїзної позапланової перевірки відповідач дійшов до помилкових висновків про нікчемність угод, укладених між позивачем та його контрагентами, оскільки виконання цих угод підтверджується належним чином оформленими первинними документами та судовими рішеннями, які набрали законної сили.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 04 березня 2013 року у задоволені адміністративного позову відмовлено в повному обсязі.

В апеляційній скарзі СП "Вітмарк-Україна" в формі ТОВ ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також що у зв'язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги СП "Вітмарк-Україна" в формі ТОВ, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

В період з 23 жовтня по 12 листопада 2012 року СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі була проведена документальна невиїзна позапланова перевірка СП "Вітмарк-Україна" у формі TOB з питання достовірності формування податку на прибуток по взаємовідносинам з підприємствами TOB "Арни Транзит Юг" (код ЄДРПОУ 23401167), ТОВ "Медінвестгруп" (код ЄДРПОУ 36579561), TOB "ЛКТ" (код ЄДРПОУ 37030109), TOB "Некстар"(код ЄДРПОУ 34321783) за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року, за результатами якої було складено акт від 16 листопада 2012 року №180/22-0/22480087/28.

Актом перевірки виявлено, що за результатом встановлених порушень TOB "ЛКТ" та TOB "Некстар", своїх податкових зобов'язань, що викладено в матеріалах перевірок, які надійшли до СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі від ДПІ у Жовківському районі Львівської області (довідка щодо результату документальної позапланової невиїзної перевірки TOB "ЛKT" від 12 квітня 2011 року №501/15-2/37030109) та ДПІ у Приморському районі м. Одеси (акт про неможливість проведення позапланової документальної перевірки TOB "Некстар" від 10 травня 2011 року №1517/23-513/34321783), принципів господарювання та цивільного законодавства, документи, надані до перевірки СП "Вітмарк-Україна" у формі ТОВ, по господарським взаєморозрахункам з вищезазначеними постачальниками, за період лютий 2011 року, не можуть вважатись первинними.

Актом перевірки встановлено порушення:

- ч.1, ч.5, ст. 203, п.1.2 ст. 215, ст. 228 ЦК України, пп.5.2.1 п.5.2., пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року, а саме СП "Вітмарк-Україна" в формі TOB завищено скореговані валові витрати, за період з 01 січня 2011 року по 31 березня 2011 року на загальну суму 1 044 269 грн. по господарським взаємовідносинами з ТОВ "Медінвестгруп";

- пп.14.1.27 п.14.1 ст. 14. п.44.1 ст. 44, п.138.2. п.138.4 ст. 138 ПК України, а саме СП "Вітмарк Україна" в формі ТОВ завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування (витрати операційної діяльності, в тому числі собівартість придбаних/виготовлених та реалізованих товарів), за перевіряємий період 2011 рік на загальну суму 311 986 грн. по господарським взаємовідносинами з TOB "Арни -Транзит Юг ЛТД" за 4 квартал 2011 року - 311 986 грн.

На підставі вищевказаного акту прийняте оскаржуване податкове повідомлення рішення від 22 листопада 2012 року №0001052200, яким зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податку на прибуток у розмірі 1 356 255 грн.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що укладені між позивачем та його контрагентами правочини є недійсними, тобто укладені без наміру створення цивільно-правових наслідків, лише з метою певної преференції, а тому, і первинні документи, надані позивачем на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, не мають юридичної сили.

Судова колегія не погоджується з цими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч.2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ст. 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Статтею 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, котре не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі довідки ДПІ у Жовківському районі Львівської області (позапланової невиїзної перевірки підприємства ТОВ "ЛТК") від 12 квітня 2011 року №501/15-2/37030109 про порушення податкового законодавства, Акту ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 10 травня 2011 року №1517/23-513/34321783 про неможливість проведення документальної перевірки ТОВ "Некстар", довідки ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва від 30 грудня 2011 року №786/23-300/23401167 про результати зустрічної перевірки ТОВ "Арни-Транзит ЮГ ЛТД", СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі зроблено висновок про ознаки нікчемності господарських угод між позивачем та цими підприємствами.

Господарські договори, а саме: контракт №0907/10/7 від 09 липня 2010 року на поставку допоміжних матеріалів для виробництва безалкогольних напоїв (ароматизаторів) та договір №1706/10 від 17 червня 2010 року про транспортно-експедиційне обслуговування вантажів, договір поставки сільськогосподарської сировини від 07 липня 2011 року №16 та від 23 червня 2011 року були укладені між позивачем та його контрагентами з дотриманням норм чинного законодавства.

Судова колегія зазначає, що відповідач, складаючи акт за результатами проведеної перевірки позивача, керувався лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів між позивачем та його контрагентами, спираючись на данні перевірки вказаних контрагентів, в яких зазначено про неможливість провести зустрічні перевірки та відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності, управлінського та технічного персоналу, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, спеціального обладнання.

Відповідно до п.5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно пп.11.2.1 п.11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Підпунктом 11.3.1 п.11.3 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку

Відповідно до абз.4 пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з п.138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, факт поставки та оплати вищезазначеної продукції у лютому 2011 року СП "Вітмарк-Україна" в формі ТОВ підтверджено наступними документи бухгалтерського обліку: договорами, контрактами, видатковими накладними, податковими накладними, банківською випискою про рух коштів по рахунку позивача, товарно-транспортними накладними, актами приймання-здачі вантажу згідно заявок на перевезення, сертифікатами якості товару.

Судова колегія приходить до висновку, що наявні у позивача первинні документи оформлені відповідно до вимог, встановлених ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", та підтверджують суми валових витрат та реальність здійснення господарських операцій зі своїми контрагентами, зокрема підтверджують факт отримання товарів від контрагентів та зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю позивача.

Також судова колегія вважає необхідним зазначити, що по спірним правовідносинам винесено судові рішення, які набрали законної сили.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2013 року залишено без змін постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24 липня 2012 року, якою визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 20 січня 2012 року №0000041620 щодо визначення суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у загальному розмірі 93 595, 50 грн., з яких 62 397, 00 грн. - основний платіж, 31 198, 50 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2012 року залишено без змін постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2011 року, яким визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000731620 від 25 травня 2011 року, яким позивачу визначене податкове зобов'язання з ПДВ на суму 365 494,93 грн., з яких 208 854, 25 грн. за основним платежем та 156 640, 68 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

У вищевказаних справах розглядалося питання про реальність здійснених господарських операцій по тим самим контрагентам та за той самий період, що вирішується в даній справі. Тому, в даному випадку, судова колегія вважає необхідним застосувати ч.1 ст. 72 КАС України, згідно якої - обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, в яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За таких обставин, судова колегія доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог СП "Вітмарк-Україна" в формі ТОВ і, відповідно, необхідність їх задоволення.

Враховуючи, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також, що висновки суду не відповідають обставинам справи, судова колегія, керуючись п.п.3, 4 ч.1 ст. 202 КАС України вважає необхідним, скасовуючи постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою позовні вимоги СП "Вітмарк-Україна" в формі ТОВ задовольнити.

Керуючись ст.ст. 195, 196; п.3 ч.1 ст. 198; п.п.3, 4 ч.1 ст. 202; ч.2 ст. 205; ст. 207; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу спільного підприємства "Вітмарк-Україна" в формі товариства з обмеженою відповідальністю задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04 березня 2013 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги спільного підприємства "Вітмарк-Україна" в формі товариства з обмеженою відповідальністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби від 22 листопада 2012 року №0001052200, яким спільному підприємству "Вітмарк-Україна" в формі товариства з обмеженою відповідальністю зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 1 356 255 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 13 вересня 2013 року.

Головуючий:

Суддя:

Суддя: